Технології, які допомагають втілити ідею М.Монтесорі

ТЕХНОЛОГІЇ, ЯКІ ДОПОМОГАЮТЬ ВТІЛИТИ ІДЕЮ

     Нинішня  державна  політика у сфері  освіти в Україні  спрямована на ре-формування  галузі, перехід  до  особистісно-орієнтованої  моделі, яка  перед-бачає розкриття та найбільш повний розвиток особистості кожної дитини від-повідно  до  вимог суспільства. Це  виразно відобразилось у Базовому компо-ненті дошкільної освіти в Україні, який визначив основним завданням дошкі-льної освіти «не стільки озброєння дитини системою галузевих знань,скільки наукою  життя.  Суспільству  необхідні   життєздатні,  самостійні,  практично умілі, творчі особистості...»

      На сучасному етапі значно зріс інтерес учених і практиків до проблем ран-нього розвитку дитини. І серед авторів, до спадщини яких усе частіше зверта-ються дослідники, на одному з перших місць – Марія Монтессорі.
      Технологія Марії Монтессорі  є моделлю особистісно-зорієнтованого під-ходу до навчання й виховання дітей. Як зазначає Н.В. Маковецька, феномен педагогічної теорії М. Монтессорі "полягає у вірі в природу дитини, прагнен-ні виключити будь-який  авторитарний тиск  на людину, яка формується, орі-єнтації на  ідеал вільної, самостійної, активної особистості".  Звернення дити-ни до педагога: "Допоможи мені це зробити самому" – девіз педагогіки М. Монтессорі.
      Познайомившись із провідними ідеями технології М. Монтессорі,  про-стежується збіг цілей реформування сучасної освіти України й основних по-ложень наукової системи Марії Монтессорі. 

 Центром педагогічної системи Монтессорі є дитина. Ця теза є абсолютно сучасною; відповідно до реформ в освіті дитина поставлена в центр усього

навчального процесу.

Одним із принципів методу Монтессорі є принцип індивідуального нав-чання. В. Кузьменко відмічає: "Одним із першочергових і найскладніших пи-тань сучасної практики дошкільної освіти є індивідуальний підхід до вихо-ванців. Це потрібно самим дітям, які в умовах не формальної, а дієвої індиві-дуалізації стають  впевненішими, сміливішими, наполегливішими, більш  від-

повідальними та смостійними...». 

      Досвідом своєї роботи М. Монтессорі довела, що в кожній дитині існує свій природний внутрішній потенціал, який може розвинутися тільки за по-трібних умов: у взаємодії з навколишнім середовищем, "в якому однакову роль відіграють і люди, і речі, які оточують дитину, та за наявності свободи". 
      Ця проблема також висвітлюється сучасними науковцями і практиками, які вивчають метод М. Монтессорі. Як зазначає М.Г. Сорокова, "центральний метод Монтессорі – це "вільна робота" дітей в "підготовленому середовищі" при обмеженні прямого впливу педагога". У підготовлене середовище Мон-тессорі-класу, за визначенням О. Хілтунен, входять матеріали, які допома-гають розвитку дитини в найрізноманітніших напрямах культури: це матеріа-ли для засвоєння навичок повсякденного життя, спеціальні посібники для розвитку сенсомоторики, мовлення, письма й читання, математичних здібно-стей. Більша частина матеріалів служить "космічному вихованню", тобто ста-

новленню самосвідомості і світосприйняття.
      Монтессорі вважала, що дітям  притаманне вміння  самонавчатися, що во- ни здатні засвоїти важливі поняття в процесі спонтанної діяльності. Відповід-но, немає  необхідності  примушувати дітей  учитися.

     О. Хілтунен  відмічає: «…В момент сенситивной фазы инициируется спонтанный учебный процесс, то есть сама среда  делает возможным  действие  созидательных потенций ребенка и приобретение им жизненного опыта».

      М. Монтессорі відкрила сензитивні періоди – періоди особливого чут-тєвого сприйняття та настрою психіки в житті дитини, коли вона на перевагу всім іншим видам діяльності обирає якийсь один: від народження до 3-х ро-ків – сенсорний досвід, вбираючий розум; 1,5–3 роки – мовний розвиток; 1-4 роки – м’язовий розвиток, координація, інтерес до маленьких об’єктів; 2-4 роки – вдосконалення рухів, порівняння правди й реальності, знайомство з порядком у часі і просторі; 2,5–6 років – вдосконалення почуттів.
      При збігу кожного такого періоду з відповідними атрибутами довкілля виховання та навчання будуть більш ефективними, ніж у будь-якому випад-ку. Якщо сензитивні періоди визначають певний час у житті та розвитку дитини при набутті нею певних знань і навичок, то поняття "спраглий розум" пояснює сам процес отримання цих знань і навичок. М. Монтессорі назвала розум дитини "вбираючим" через його здатність навчатися і здобувати інфор-мацію з навколишнього світу без зусиль і несвідомо. Особливо на початку життя ми повинні зробити це навколишнє середовище якнайцікавішим і най-привабливішим.
      Монтессорі надавала великого значення розвитку рухів дитини, розгляда-ла фізичний та розумовий розвиток дитини тільки у взаємодії і довела, що успішний розвиток психічних можливостей неможливий без фізичної актив-ності.  "Через те  що в нас  дитина  вчиться рухатись, а не сидіти нерухомо, то

вона готується не до школи, а до самого життя…».

Сенсорні матеріали побудовані таким чином, щоб розвивати окремі різні сфери відчуттів, таких як смак, нюх. На цих матеріалах дитина вчиться розрізняти колір, вагу і форму предметів. «Дитина досліджує навколишній світ всіма своїми венсорними органами, засвоюєобрази і впорядковує їх».

Матеріали побудовані за принципом: «від простого до складного». Кожен матеріал містить складність різного ступеня. Але всі разом матеріали зв’язані між собою і утворюють єдине ціле.

Мала дитина любить часто повторювати свою роботу і закінчує свою діяльність лише тоді, коли задовольнить власну активність. І ніколи не слід заважати дитині чи зупиняти її, коли вона робить всої справи, спокійна і щаслива, знову і знову. Очевидно тому, щоб досягти внутрішнього задоволення.

Робота з матеріалом потребує точних рухів, які сконцентровують увагу дитини. Внутрішня концентрація  є феномен,який переживається всіма нашими дітьми і є життєво необхідна для розвитку людини.

Відносно уроків, то вони даються лише тоді, коли дитина вже займалася з матеріалом. Колективні уроки мають другорядну роль, першочергова роль відводиться урокам індивідуальним. Властивості уроку Монтессорі: простота, об’єктивність, чіткість. Урок повинен полягати в простій асоціації назв з предметом чи абстрактною ідеєю, втіленою в назві. В ньому не повинно бути нічого, крім абсолютної істини. Особа вихователя повинна відступати на задній план, а на передньому плані тільки той предмет, на який треба звернути увагу дитини. Послідовність дій при роботі з матеріалом повинна бути чітка. Як тільки дитина зрозуміла урок, вона переходить до самостійної роботи, а вчитель спостерігає за нею з деякої відстані. Якщо дитина після проведення уроку працює з матеріалом неправильно,її ні в якому разі не слід виправляти. Треба заново повторити урок пізніше, в більш сприятливий момент. Боязку дитину вихователю слід заохочувати і підбадьорувати, але ніколи не заставляти. «Робота, до якої примушують, шкодить дитині, бо через примус з’являється протистояння до роботи”.

Кожен урок трьох ступеневий:

І –ший ступінь: вихователь вказує на предмет і ясно та чітко вимовляє його назву.

ІІ– гий ступінь: вихователь каже назву предмета, дитина повинна показати предмет і дати його вихователю.Повторення має бути багаторазовим і враховувати інтерес дитини до руху.

ІІІ – ій ступінь: вихователь показує на предмет і просить назвати його. Включає мову дитини. Дитина тепер знає і предмет, і його назву.

Коротко трьохступеневий урок можна зобразити так:

1. Це –      2. Дай мені...   3. Що це?

Урок дає дитині нові знання і навички, розширює уявлення про навколишній світ, допомагає його впорядкувати.Отримані знання дитина буде використовувати і застосовувати в своєму оточенні. Вона нормалізується, росте її духовний потенціал. Дитина стає незалежною.  принципу збагачення і поглиблення шляхом формування у дітей (починаючи з раннього віку) широкого орієнтування у навколишньому світі. Поруч із спеціальним озна-йомленням з кольором, формою, розміром предметів слід удосконалювати звуковий аналіз мови, формувати музичний слух, розвивати м’язово-суглобову чутливість та інше.Ці вміння відіграють важливу роль у здійсненні музичної, образотворчої, трудової діяльностей, у мовленнєвому спілкуванні. Навчання сенсорним діям поєднується з різними видами діяльності, що забезпечує життєву придатність сенсорних знань і вмінь. У той же час, сенсорне виховання включає спеціальну роботу щодо ознайом-лення дітей із сенсорними еталонами, а також спеціальними способами зі-ставлення якостей предметів, що сприймаються, із засвоєними зразками, тоб-то способами обстеження предметів. Для виділення певних груп якостей пот-рібні як прості дії (дотик і погладжування – для визначення гладкості пове-рхні), так і більш складні (перцептивні) дії (наприклад, система виявлення звукового складу слова).Все це і становить зміст сенсорного виховання.

     На кожному етапі дошкільного дитинства завдання і зміст сенсорного виховання конкретизують його загальну мету. Останні наукові дані свідчать про можливості формування у дітей перших років життя тонких диференціювань предметів різної форми, розміру, кольорів та їх відтінків. Починаючи з семи тижнів, дитина добре стежить за предметами, що переміщуються, розрізняє кольори. Тримісячні діти розрізняють об’ємні форми (прямокутна призма, куб, куля та інше). Тому сенсорне виховання слід починати якомога раніше, щоб використати природні можливості дитини.Стихійно засвоюючи сенсорний досвід, дитина нараджається на помилки і хибні уявлення про якості предметів, а процес засвоєння штучно затягується у часі.Тому важливим засобом сенсорного виховання є навчання.

Досить складно для дитини пізнавати просторові відношення, які краще засвоюються у русі, їх не можна обстежити так, як форму і розмір предмета. Ускладнення зустрічаються також у формуванні у дітей уявленьпро час, який сприймається не конкретним аналізатором, а завдяки чергуванню явищ жит-тя, що постійно повторюються: день змінюється вечором, заняття – прогу-лянкою, а прогулянка – обідом і так далі. У формуванні часових уявлень важ-ливе значення має розуміння часової послідовності і тривалості. Для цього слід вести пізнання дитини від розуміння короткого проміжку часу до усві-домлення частин доби, від правильного розуміння понять “вчора”, “сьогод-ні”, “завтра” і до засвоєння послідовності днів тижня, пір року та іншого. Важливе значення має також розвиток слухового сприймання, яке відіграє значну роль у підготовці до школи і подальшого життя. Вже до кінця 2-го року життя дитина має розвинений фонематичний слух, а до школи оволодіває здатністю до звукового аналізу слів. Розвиток тактильної, нюхової та смакової чутливості в процесі сенсорного виховання вимагає спеціальних вправ на порівняння, а також великої роботи в повсякденному житті дітей.Л.Венгер поділяє процес сенсорного виховання у дошкільному віці на підготовчий етап (перші три роки життя) та систематичне засвоєння дитиною сенсорної культури.

На першому році життя головний зміст сенсорного виховання становить надання дитині достатнього багатства і різноманітності зовнішніх вражень. З розвитком хапальних рухів потрібно допомогти пристосувати їх до форми, розмірів і місцезнаходження предмета. Поступово для дитини ці якості набувають певного значення (маленьке береться однією рукою, велике – двома).

На другому – третьому роках життя важливо познайомити дитину з усією різноманітністю властивостей предметів: формами, кольорами, розмірами тощо. Дії з предметами слід організувати так, щоб для досягнення потрібного результату необхідно зіставлення предметів за формою, розміром, встановити їх схожість або відмінність. Виконуючи початкові продуктивні дії, дитина 3-го року життя вже знає, що форма, розмір, колір – постійні ознаки предметів, які слід враховувати при виконанні найрізноманітніших дій.

• У спийманні кольору сенсорними еталонами виступають хроматичні кольори спектра (червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий) та ахроматичні – білий, чорний. Спочатку у дітей формують уявлення про білий і чорний, далі про хроматичні кольори. Діти повинні засвоїти також і відтінки кольорів.
• Ознайомити з еталонами форми – геометричними фігурами – у сенсор-ному вихованні відрізняється від їх вивчення у процесі формування елементарних математичних уявлень. Метою є пізнавання відповідної форми, нази-вання і вміння діяти з нею, а не аналізувати її.
• Еталонами розміру служать умовні мірки. У процесі сенсорного виховання, на відміну від математичної підготовки, можна не використовувати метричну систему, а встановлювати розміри предмета залежно від місця, яке він займає в ряду однорідних (великий, маленький, найбільший). Ускладнення уявлень про розмір відбувається в процесі переходу від порівняння двох – трьох предметів до багатьох, що утворюють ряд величин, які зменшуються або збільшуються.