Актуальність роботи щодо ознайомлення дітей з працею дорослих

        Центральним ланцюгом знань про соціальну дійсність є знання про трудову діяльність людей. Цей зміст знань має вплив на становлення особистості дитини вже сьогодні. Такі знання сприяють розумінню завдань суспільства, місця кожної людини під час вирішення цих завдань,  розуміння значення праці в житті суспільства й кожної людини окремо. Це обумовлює розвиток соціальної перцепції, інтересу до трудової діяльності людей, власного відношення до праці.

Концептуальна схема професiйної орiєнтацiї  дошкiльникiв

за програмою «Калейдоскоп професій»

Знання про соціальну дійсність складають основу людського сознання, є важливим компонентом у структурі особистості, виступають як внутрішня умова формування її соціальної спрямованості, відношення до світу.

     Від рівня знань про працю залежить інтерес до праці, та розвиток пізнавальної діяльності, та умінні практично виконувати доступні трудові процеси (збільшення рівня знань, які супроводжуються активізацією інтересу до виконання цих процесів).

«Знання про працю, відношення до нього дорослих, мотивах, спрямованості праці, відображені в образах, починають регулювати вчинки дітей, перебудовувати їх мотиви та відношення до власної праці, праці дорослих, предметам, створених людьми. Тому знання про працю дорослих повинні займати ведуче місце в освітній роботі дитячого садочку...», - вказувала В.І. Логінова в роботі «Формування уяви про працю дорослих» [38]. Автором окреслені та визначені п'ять рівнів, ступенів розвиваючого знання дітей про працю як явище соціальної дійсності. 

Під час відсутності цілеспрямованого керівництва розвитком рівня знань про працю дорослих, отже в старших дошкільників  цей рівень  може залишатися не вище ніж на першому рівні. Тоді  як при науково обгрутованій побудові педагогічної роботи,  діти 4-го ріку життя володіють першим рівнем, 5-го ріку життя - досягають іншого рівня, 6-го ріку життя  - володіють третім рівнем та щільно наближаються до четвертого рівня. Таким чином, доступність знань про працю дорослих  - це не пізнання тільки предметної реальності, а й  формування компетентнісного підходу до соціальної значимості професій.

Рання профорієнтація проводитися тоді, коли до реального вибору професії залишається ще багато років. Іноді така робота носити інформаційний характер (загальне знайомство зі світом професій), але вона не виключала обговорення з дитиною вибору майбутньої професії. Такий підхід на сучасному етапі не може задовольнити споживи сучасних дітей. Тому важливо впроваджувати цілий комплекс освітніх заходів щодо професійної орієнтації дітей дошкільного віку.

       Захаров М.М. так визначає задачі професійної орієнтації дітей дошкільного віку [19]:

- ознайомлення дітей з професіями, у відповідності з віковими особливостями;

- формування любові до трудових процесів;

- формування інтересу до праці та елементарних трудових вмінь у деяких областях трудової діяльності.

Особливість ранньої професійної орієнтації полягає у формуванні в дітей стабільного емоційного відношення до професійного світу, йому повинна бути надана можливість використовувати власні сили  в доступних видах трудової діяльності.

Серед освітньо-виховних завдань, яку висуває сучасна спільнота, питання морально-трудового виховання дітей завжди займають своє значуще місце. Це й прилучення в дітей поваги до людей, що важко працюють (шахтарі, металурги та ін.), до соціально значимих професій (лікар, вихователь, вчитель, міліціонер та ін.), до буденних професій (шофер, продавець, будівельник, кухар та ін.), ознайомлення дітей з професіями сучасного світу (банкір, менеджер, мер, президент та ін.), з професіями мистецтва (літератор, актор, музикант, модельєр та ін.). Тобто поступове, цілеспрямоване прилучення дітей до світу дорослих.

Відсутність у сучасному телебачені моральних рамок, негативно впливає на становлення дитини, як особистості, а часто дезорієнтує її в питаннях життєвих цінностей. Нажаль, у сучасних дітей уява про доросле життя окреслюється тільки власною свободою (можливістю робити, що завгодно) та інтимними стосунками. Маленькі дівчинки не мріють кимось статі в професійній сфері, головні їх бажання подорослішати та скоріше вийти заміж. Парадокс цих мрій, що дівчинки не бачать себе в ролі доброї домогосподині, чи дбайливої матері, їм просто потрібно заміж, і щоб їх чоловік заробляв багато грошів.

Діти дошкільного віку, а іноді й шкільного віку мають смутні уявлення про світ професії, дуже часто не знають, ким працюють їх батьки та яким ділом вони зайняті. Дитячі промови свідчать, що якщо дитина й була в батьків на роботі, то так і не зрозуміла змісту їх професійної діяльності.

Тому рання профорієнтація дітей дошкільного віку це не тільки новий напрям педагогічної роботи (на фоні народознавчої, валеологічної, екологічної, здоров'язберігаючої освіти), а й значуще питання, яке висунуте саме сучасною цивілізацією.

Ельконін Д.Б. вказував, що в дошкільні роки відбувається замикання зв'язку між предметним світом та світом людських відносин. Тому ознайомлення дошкільників з працею дорослих грає важливу роль у встановленні контакту з дорослим світом. І треба починати цю роботу саме в дошкільному віці [59].

Ознайомлення дітей зі світом професій та формування в них певного особистісного трудового досвіду, складає основу багатьох альтернативних методик  дошкільної освіти.

В Японії за допомогою дитячих садочків намагаються гармонізувати соціоцентричні цінності суспільства з потребою особистісного розвитку людини. Група дошкільного закладу розглядається як модель демократичного суспільства. Дитячий колектив використовується для того, щоб індивідуальні особливості кожного отримали найбільше втілення, але і для того, щоб кожен, незалежно від рівня розвитку, одержав досвід виконання будь-якої ролі в колективі його однолітків. Практикується цілеспрямоване виховання лідерів. Кожна дитина неодноразово стає лідером, за неї голосують, висловлюють думку про неї прямо і відверто. Відповідальність прищеплюється через трудове виховання. Наприклад, 4-х річна дитина без нагадування вихователя має вранці причепити значок чергового, перевірити наявність дітей в групі, роздати матеріали для занять, витерти столи і накрити їх, обслужити дітей, що сидять за столом, прибрати посуд після їжі, зняти значок і передати його ввечері іншому.     

  Вальдорфська педагогіка

Цікавий й дуже корисний досвід трудового виховання дітей та залучення їх до світу професій пропанує вальдорфська педагогіка, яка найбільш поширена у Германії.

Своїх підопічних вихователі обов'язково залучають до фізичної праці: всі разом вони згрібають у дворі листя або сніг, працюють молотком, прибирають групу, вишивають, шиють і навіть печуть булочки. Діти вже зараз живуть «справжньою» дорослим життям, що робить їм неймовірну приємність.

Вся ця діяльність ніколи не є самоціллю, але уплетена в повсякденне життя групи: наприклад, ляльок майструють для лялькового спектаклю; ткацькі рамки - для того, щоб на них виткати ковдри для лялькового будиночка. Для різних торжеств створюють антураж, наприклад, ліхтарики для осіннього Свята ліхтариків або печиво на Різдво й т.д.

Вальдорфські педагоги намагаються уникати штучно сконструйованих дидактичних матеріалів, уважаючи, що саме життя пропонує найбагатші можливості розвитку. Наприклад, коли дитина своїми руками намагається спрясти нитки для ковдри з теплої, живої бавовни, то в цій роботі задіяні й тонка моторика й дотикальна активність його пальців. Але крім цього дитина розуміє загальний зміст своєї роботи, те, заради чого ця діяльність відбувається (ковдра для лялькового будиночка). Дитина не просто робить вправи для пальців, а займається осмисленою й корисною справою. Така методика роботи сприятливо позначається на розвитку мислення дитини і його взаємодії з миром. На цьому прикладі видно, як в одній конкретній дії – прядінні нитки з бавовни -  сполучаються кілька ліній розвитку – сенсо-моторне, емоційне, трудове й інтелектуальне. Таке з'єднання - найважливіший аспект методології вальдорфської дошкільної педагогіки.

Дитині в дитячому садку повинні пропонуватися, по можливості, найрізноманітніші види діяльності, наслідування яким буде сприяти творчості, розвитку спритності, умінь, вправності. Це рукоділля - прядіння, шиття, ткацтво на зроблених самими ж дітьми маленьких ткацьких рамках, фарбування вовни й тканин.

Маленька дитина у повсякденному житті «з головою» занурена в різні образи. Протягом дня він перевтілюється в принца або капітана, птаха або тварину. Барвистий карнавал з перевдяганням звичайно подобається дітям, але найчастіше, переодягшись у когось, вони не знають, що далі робити. Тому карнавал - не самоціль, він може бути лише тлом для набагато більше важливого свята професій.

Основа епохи професій - хоровод, де щодня протягом тижня діти вчаться бути кравцями й дроворубами, пекарями й теслями, будівельниками й музикантами. Під час хороводу діти виробляють точні й умілі рухи, властиві тієї або іншій професії. Це дуже важливо - адже через високі темпи сучасного життя в багатьох дітей рухи стають хаотичними й нервозними. Під час епохи ми намагаємося навчити дітей багатьом навичкам, закласти гарні звички.

Під час епохи з дітьми готують їжу (салати), печуть печиво,  вишивають, навчаються працювати з деревом. І в завершення, як концентроване переживання епохи, проводиться свято, обов'язково разом з батьками. До свята оформлюють «куточки професій»: швейна і ювелірна майстерні, пекарня, майстерна по обробці дерева. Після свята дитина відносить із собою власний або подарований виріб - намистечко, мішечок із зерном, горщик з кімнатною рослиною.

Як показує досвід, діти після такого свята йдуть додому щасливі. Вони дуже пишаються своїми батьками, які так багато знають і вміють. А ще, виявляється, уміють із ними грати, співати й бути веселими, як діти.

Епоха професій у дитячому садку не тільки дає можливість дітям спробувати різні види діяльності, «перевтілитися» у різних людей, але й прищеплює важливий принцип: мені щось потрібно - виходить, я сам придумаю й зроблю.