Психолого-педагогічні умови  розвитку ранніх уявлень

дитини про професії

Під психолого-педагогічними умовами розвитку ранніх уявлень дитини про світ професій розуміється:

1- соціальне середовище розвитку дитини;

2 - психологічний механізм ознайомлення з соціальними, історичними видами та формами діяльності, результатом якої є виникнення ідентифікації, самопізнання та рефлексії;

3 - провідна діяльність;

4 - міжособистісні відносини;

5 - формування компоненту, який складає « Я-образу» дошкільника.

Психічний розвиток дитини відбувається за зразком, який існує в певному суспільству, який визначається тими чи іншими видами  діяльності, котрі характерні для даного рівня розвитку суспільства. Форми та рівні психічного розвитку задані не  біологічно, а соціологічно.

У дошкільному віці діти часто діють імпульсивно, у них погано виходить довго переслідувати намічену мету. Їм цікава не сама навчальна діяльність, а результати своєї праці, тобто не «одержання нових знань», а «що в мене із усього цього вийде, і як на це прореагує вихователь».

Дуже важливо розвивати у дітей здатність до інтерпретації. Якщо у молодшій та середній групах дітям складно перелічити й пояснити, що зображено на картинці, то в старших групах необхідно розвивати у дітей вміння описувати, які події зображені на картинці й оцінювати  ситуацію, яка на ній відбувається.

Розвиток, виховання та навчання щільно взаємопов’язані і виступають як ланцюги єдиного процесу.

      Рубінштейн С.Л. вказував, що дитина не  розвивається та виховується, а розвивається, виховуючись та навчаючись [52].

Головним механізмом психічного розвитку дитини є зміна видів діяльності, а також оволодіння механізмом опанування соціальних, історично укладених видів та форм діяльності, результатом котрих є виникнення ідентифікації, самопізнання та рефлексії. Засвоєнні в зовнішній формі процеси діяльності перетворюються у внутрішні, розумові (Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьєв, П.Я. Гальперин та ін.).

Вчені-психологи З. Ікуніна, Е. Клімов, О. Кононко, Н. Ляшова, О. Солодухова, В. Тютюнник визначають три основні форми праці: споживча, виробнича і творча.

Е. Клімов і В. Тютюнник споживчу працю характеризують як потребу в самостійному виконанні трудових дій, обов’язкове усвідомлення шляхів досягнення предмета праці, оволодіння засобами праці; виробничу працю характеризують як потребу в праці, результат якої має значення для інших людей, орієнтацію в міжособистісних стосунках у процесі трудової діяльності; творчу працю характеризують тим, що дитина ставить за мету зробити щось оригінальне, а відомий результат отримує нове значення, народжуючи нові потреби [55].

Активна діяльність дитини та його спілкування з дорослими виступають основними умовами засвоєння ними соціального досвіду (Л.С. Виготський, О.Е. Смирнова, В.С. Мухіна, А.К. Маркова). У сучасній програмі «Я у світі» таку співпрацю називають «партнерською (спільною) діяльністю вихователя і дітей».

У контексті проблеми розумового  розвитку дітей та формування в них системи знань, вченими були проведені  глибокі дослідження з питаннь розвитку та формування у дітей уявлень про працю дорослих (Д.Б. Ельконин, Н.С. Пряжников, В.А. Ященко, В.И. Логинова, П.А. Шавір, В.И. Тютюнник, Л.А. Мишарина, В.Н. Парамзин та ін.). Однак, автори більш розглядали питання оволодіння дитиною трудовими операціями та навичками, а не орієнтації його в сфері майбутньої професійної діяльності, встановлення та розвитку професійно вагомих людських якостей.

Климов Е.А. у роботі «Психологія професійного самовизначення» вказував: «...професійно важливі людські якості треба не тільки «встановлювати», але й у більшості «закласти» у людину засобами виховання, освіти та організації його діяльності. Це передбачає активність не тільки педагога, але й самого підростаючої людини. І в міру цього мі говоримо про тої чи інший варіант самовизначення. І було б грубою помилкою вважати самовизначення, як стихійне, автоматичне «розкручування» чогось, що вже мається у звернутому вигляді ,та ще й сподіватися на ті, що даний процес пройде в соціально цінному напрямі» [21].

Климов Е.А. значно розкрив та доповнив визначення «ранньої професійної орієнтації». Він розробив періодизацію вікового розвитку людини як суб'єкта праці (мал.2). Допрофесійний розвиток містить у собі: стадію передгри, стадію гри, стадію оволодіння навчальною діяльністю.

Мал.2. Періодизація вікового розвитку людини як суб'єкта праці

Розкриваючи психологічні аспекти формування ранніх уявлень дитини про світ професій, доцільно визначити підходи до формування професійної складаючої «Я-Образу» дитини. Як вже відмічалося, одна з новітніх психологічних концепцій  розглядає вибір професії як «ствердження власного Я».

У розвитку ідеї про безперервну професійну орієнтацію під час введення профільного та варіативного навчання, враховуючи особливості психічного розвитку дітей, доцільно впроваджувати ранню професійну орієнтацію саме в умовах  дошкільних навчальних закладів. Програма з професійної орієнтації для малечі повинна містити: цікаву інформацію про широке коло професій; людей, які займаються тією чи іншою професією; знаряддя парці; місце відбування професійної діяльності; особливості спецодягу; соціальної значущості професії тощо.

Дошкільний вік характеризується мало дифереційними уявленнями дітей про світ професій, які відомі дитині лише за назвою й декільком ознакам (за спецодягом, місцем розташування, оцінками  оточуючих дорослих і т.п.). Друга риса цього віку - неадекватне, частіше невизначене, ситуативне уявлення про власний ресурс та можливості його використання, не спроможність зіставляти його з майбутнім вибором професії.

Часто доводиться чути такий діалог з маленькою дитиною: «Де твій тато?» - «На роботі». - «А що він там робить?» - «Працює». - «Ким же він працює?» - у відповідь мовчання. Дитина не знає що робить його тато, працює - і все.

Розвиток дитини уявляє собою взаємодію, з одного боку самої дитини, з іншого - хоча б одного з дорослих, з метою обміну думок, знань, уявлень. Ефективним для аналізу даної взаємодії виступає поняття «соціальна ситуація розвитку», запропоноване Л.С. Виготським. Цим поняттям він окреслював систему «відносин між дитиною певного віку та соціальною дійсністю».

Тютюнник В.І. у праці «Психолого-педагогічні умови розвитку «внутрішньої позиції» суб'єкта праці в дошкільному віці»  показав, як зі зміною місця дитини в системі доступних для нього суспільних відносин відбувається формування в нього такої внутрішньої позиції, яка уперше може бути охарактеризований як позиція суб'єкта праці. Автор вважає, що дитина дошкільного віку може придбати усі психологічні ознаки суб'єкта праці (вмикаючи й потребу в праці), при умові, що позиція, яку займає дорослий під час взаємодії з дитиною, реалізується в постановці дитини на таке місце доступних їй відносин, яка б могла бути задоволеною не тільки під час сюжетно-рольової гри, але й у доступній суспільно корисній праці. 

   Тютюнник В.І. особливо підкреслює тої момент, що позиція іншого учасника взаємодії (дорослого) має вирішальне значення на початкових етапах формування маленької людини як суб’єкту праці [55].

Дорослі повинні працювати над формуванням позитивної оцінки старшими дошкільниками праці дорослих. Простий аналіз суспільний ситуацій рольової гри, під час якої діти реалізують власні спогади, показує, що основне місце в них займає саме трудові та професійні дії дорослих (водити машину «як тато», готувати сніданок «як мама», лікувати «як лікар», робити зачіску «як перукар» і т.п.), тобто відтворює побутові та промислові сюжети, соціально значущі професійні ролі.

Климов Е.А. припускає, що природна потреба дитини діяти «як дорослий», знаходячи реалізацію в спільній з дорослими трудової діяльності й сюжетно-рольовій грі, що містять об'єктивні можливості для розвитку всіх психологічних ознак суб'єктів праці, трансформуючись в усвідомлювану потребу в праці, також сприяє виникненню первинних професійних устремлінь. Автор виділяє чотири психологічних ознаки суб'єкта праці: передбачення суспільно коштовного результату діяльності; свідомість необхідності досягнення результату; володіння зовнішніми й внутрішніми засобами діяльності; орієнтування в міжособистісних виробничих відносинах.

Для того, щоб старші дошкільники розуміли, всю важливість трудової діяльності, а також шанобливо ставилися до праці дорослих, варто працювати над формуванням понять у старших дошкільників про світ професій. Розглядати умови й засоби формування уявлень про світ професій у дошкільників виразно можна тільки на основі загальної (А.Н. Леонтьєв) і спеціальної (Д.Б. Ельконін) психологічної теорії гри, з позиції діяльнісного підходу в розвитку психіки й у рамках провідної діяльності даного вікового періоду, тобто в ігровій діяльності дитини.

Ельконін Д.Б. розглядав гру як «... відтворення людської діяльності, при якій виділяється її соціальна, властиво людська суть, її завдання й норми відносин між людьми» [49].

Вивчення педагогічної літератури показало, що на формування у дошкільників позитивного відношення до праці впливають різні фактори:

•     формування знань і подань про працю дорослих і його суспільної значимості;
•     розвиток мотивів праці, засвоєння вмінь і навичок, створення високо емоційної атмосфери;
•     методи й прийоми педагогічного впливу.

Таким чином, «доступність» знань про працю дорослих - це не прояв лише пізнавальної предметної реальності, але наслідок налагодженої, цілеспрямованої педагогічної роботи.

Для того щоб окреслити питання про актуальність професійної орієнтації дошкільників необхідно визначити стадії становлення професійного самопізнання (мал.3.).

Мал.3. Стадії становлення професійного самопізнання

І. Стадія конкретно-наочних уявлень про світ професій

Ця стадія починається у віці становлення самопізнання - в 2,5 - 3 роки та продовжується до качану підліткового віку (10-12 років). Під час розвитку дитина насичує власний досвід різноманітними уявленнями про світ професій. Вона в символічній форми намагається відтворити трудові дії шофера, медичної сестри, вихователя та ін., спираючись тільки на власні спостереження. Деякі елементи професійної діяльності дітям ще важко зрозуміти, але в кожній професії є область, яку можна розглянути на підставі наочних образів, конкретних життєвих ситуацій, історій, вражень.

На цій стадії  створюється певна наочна підстава, на котрій базується подальший розвиток професійних знань. Саме тому дуже важливо створити максимально «різнокольорову палітру» вражень про світ професій, щоб потім, на підставі цього матеріалу, дитина могла аналізувати професійну сферу більш усвідомлено та відчувати собі більш впевнено.

ІІ. Стадія професійного самопізнання

Познайомившись з різноманіттям професій, на підставі формування первинної мотивації до обору професії, дитина може самостійно та усвідомлено роботи свій перший вибір професії, та аргументувати його. Це дуже важливо, тому що  чим раніше дитина почне самовизначатися, тім більш впевненою вона буде під година реального вибору професії.

На цій стадії дітей знайомлять з особистісними якостями людей, котрі працюють у тій, чи іншій галузі (льотчик - увага, чіткість у рухах; продавець - повага до покупців,  будівельник - охайність, точність та ін.).

ІІІ. Стадія професійного самовизначення

Під час цієї стадії завершується процес професійного самовизначення. Вона наступає в дітей вже в підлітковому віці, а іноді тільки після закінчення школи. Дана стадія характеризується наявністю сформованого маршруту щодо вибору професії з урахуванням власних інтересів та потреб особистості.

Висновки. Наші дослідження, показують, що дошкільники знають від 6 до 12 назв професій, мають деякі сформовані уявлення про професії, але можуть пояснити спрощено про зміст професійної діяльності або професійних дій тільки 4 - 11 професій. Діти мають поверхні знання на рівні загальних уявлень.