Алгоритми для роботи шкільного психолога з конфліктами

Алгоритми для роботи шкільного психолога з конфліктами

1. Алгоритм індивідуальної бесіди з учнем, який є учасником конфлікту

Етап 1. Вступний контакт

1. Привітання, встановлення спокійного тону.
2. Коротке пояснення конфіденційності та кордонів (що буде обговорюватися, що може бути передано класному керівнику/адміністрації).
3. Уточнення тривалості зустрічі.

Етап 2. Опис ситуації учнем

1. Запитання: «Що саме сталося?», «Хто був учасником?», «Де це відбувалося?».
2. Важливо зафіксувати: факти, а не оціночні судження.
3. Психолог відокремлює подію від інтерпретацій, переформульовуючи нейтрально.

Етап 3. Емоційний аспект

1. Запитання: «Що ти відчував у той момент?», «Що відчуваєш зараз?».
2. Нормалізація: дитина має зрозуміти, що емоції природні.
3. Визначення тригерів і того, що погіршує ситуацію.

Етап 4. Аналіз поведінки

1. Уточнення власних дій дитини до конфлікту, у момент конфлікту, після нього.
2. Виділення конструктивних і неконструктивних дій.
3. Визначення, що було зроблено успішно.

Етап 5. Опрацювання альтернатив

1. Пропозиція учню змоделювати інші можливі варіанти поведінки.
2. Робота з «тією самою ситуацією, але з іншою реакцією».
3. Створення мікросценарію: «Як би ти хотів діяти наступного разу?».

Етап 6. Формування особистого плану дій

1. 2–3 конкретні кроки на найближчі дні (уникання провокацій, використання фраз для зниження напруги, прохання про допомогу).
2. Окреслення, коли дитина може звернутися повторно.

Етап 7. Підсумок

1. Підкріплення конструктивних моментів.
2. Фіксація домовленостей.
3. Емоційне вирівнювання.

2. Алгоритм бесіди з учнем, який став жертвою конфлікту або агресії

Етап 1. Створення безпечної атмосфери

1. Спокійний темп, доброзичлива інтонація, чіткі правила безпеки.
2. Підтримка: «Ти в безпеці. Тут ми можемо спокійно розібратися».

Етап 2. Прояснення подій

1. Деталізація: коли, де, хто.
2. Важливо: не тиснути, не форсувати.
3. Психолог відділяє факти від уявлень, допомагає побачити реальний масштаб.

Етап 3. Робота з емоціями

1. Визнання почуттів: страх, образа, приниження, гнів.
2. Техніки дихання або заспокоєння, якщо дитина перевантажена.
3. Підсилення контролю: «Ти зараз можеш впливати на те, що буде далі».

Етап 4. Оцінка ризиків

1. Чи повторюється ситуація?
2. Чи є небезпека ескалації?
3. Чи є свідки, дорослі, які можуть підтримати?

Етап 5. Формування стратегії безпеки

1. Кому можна повідомити.
2. До кого звернутися на перерві/в коридорі.
3. Як уникати повторних зустрічей з агресором (тимчасово).

Етап 6. Відновлення впевненості

1. Робота з почуттям власної цінності.
2. Пошук ресурсів: друзі, інтереси, сили дитини.
3. Невеликі практичні кроки у відновленні контролю.

Етап 7. Підсумок

1. Узгодження подальших дій психолога.
2. Підтримувальна фраза.
3. Перспектива наступної зустрічі.

3. Алгоритм бесіди з учнем-агресором

Етап 1. Спокійний нейтральний тон

Психолог не звинувачує і не моралізує. Мета: зрозуміти мотиви, а не покарати.

Етап 2. Прояснення фактів

1. Опис ситуації з боку учня.
2. Встановлення відповідності з фактами інших учасників.
3. З’ясування, що саме викликало агресію.

Етап 3. Аналіз мотивів

1. Що учень хотів отримати: контроль, владу, самозахист, увагу?
2. Чи бачив він альтернативи?
3. Чи був конфлікт провокований зовнішніми факторами?

Етап 4. Робота з наслідками

1. Обговорення реального впливу його поведінки на іншу дитину.
2. Формування емпатії через запитання: «Як ти думаєш, що вона відчувала?».
3. Баланс між відповідальністю та підтримкою.

Етап 5. Вироблення альтернативної поведінки

1. Техніки зупинки імпульсу (дихання, пауза, відхід від ситуації).
2. Фрази, які допомагають знизити рівень напруги.
3. Відпрацювання конкретних моделей реагування.

Етап 6. Відповідальність і компенсація

1. Що може зробити учень, щоб виправити ситуацію.
2. Можлива участь в медіації.
3. Окреслення очікувань на майбутнє.

Етап 7. Закріплення домовленостей

Фіксація змін, підтримка позитивного наміру змінитися.

4. Алгоритм роботи зі свідком конфлікту

Етап 1. Зняття напруги

Учень-свідок часто не знає, що можна говорити. Важливо: «Ти нічого не порушуєш, ми просто хочемо зрозуміти ситуацію».

Етап 2. Уточнення ролі

1. Чи був просто спостерігачем?
2. Чи намагався втрутитися?
3. Чи був на боці однієї зі сторін?

Етап 3. Опис фактів

1. Що він реально бачив і чув.
2. Без оцінок і висновків.
3. Перефразування психологом для нейтралізації емоцій.

Етап 4. Емоції свідка

1. Чи він злякався, розхвилювався, розгубився.
2. Робота з відчуттям провини (часто діти думають, що «мали щось зробити»).

Етап 5. Формування безпечної позиції

1. Кому повідомляти про конфлікт.
2. Як себе вести, якщо конфлікт повториться.
3. Навчання асертивним фразам.

5. Алгоритм відновлювальної бесіди після конфлікту

Етап 1. Визначення готовності

Чи обидві сторони емоційно стабільні. Якщо ні, бесіда відкладається.

Етап 2. Окремий старт

Кожен учасник коротко описує свою точку зору без перебивань.

Етап 3. Віддзеркалення сторін

Психолог перефразовує позиції, щоб створити взаєморозуміння.

Етап 4. Аналіз точок перетину

1. Де сторони можуть знайти спільність.
2. Що їх обох турбує.
3. Що обидва готові змінити.

Етап 5. Пошук рішень

1. Варіанти поведінки в майбутньому.
2. Узгодження рамок та правил взаємодії.
3. Можливі компенсаційні дії.

Етап 6. Домовленості

1. Чітко сформульовані кроки обох сторін.
2. Можливість короткої перевірки результатів через кілька днів.