Імперія ацтеківбула зруйнованапід часКонкісти — вторгнення іспанцівна чолі з Ернаном Кортесом у 1521році. Велике значенняв цьому зігралидекількапотужних епідемій у XVI столітті, так звані епідемії коколізлі,яки спричинили загибель22-25 млн ацтеків.

Мова ацтеків — науатль— належить до юто-ацтекської родини мов. У теперішнійчас мовою науатльрозмовляєбільш ніж 1,5 мільйона людей, і деякі з них продовжують називатисебе ацтеками, однак традиційно ацтекаминазиваютьтількипредставників доколоніальної цивілізації.

Джереламизнань про культуру та історіюацтеків є археологічнізнахідки в розкопках,ацтекські кодекси,записаніна папері(який виготовлявся з кори різних видів фікусів і на мові ацтеків називався«аматль»)^[2], свідчення очевидців на зразокЕрнана Кортесата Бернала Діаса дель Кастільйо, а також із описів 16 та 17 століть, написаних іспанськими священикамий самимиацтекамиіспанськоюмовою або мовою науатль, як наприклад,флорентійський кодекс францисканськогоченцяБернардіно де Саагуна.

Імперіїацтеків були не чужі людські жертвопринесення. Рядджерел при цьому стверджує, що бути принесеним у жертву вважалосядуже почесною, як і у народу майя.

До того моменту, як на ацтекськихтериторіяхз’явилися європейськізавойовники, імперія ацтеківпростягаласявід Мексиканськоїзатокидо Тихого океану (цікаві факти про Тихий океан).

Імперіїацтеків були не чужі людські жертвопринесення. Рядджерел при цьому стверджує, що бути принесеним у жертву вважалосядуже почесною, як і у народу майя.

У 16-му столітті більше 80% всіх ацтеків, тобто близько15 мільйонів чоловік, померло в результатівибуху епідеміїчеревного тифу, яку мимоволі завезлив Новий Світ європейці.

Mайя

Мая́ [1][2] (МФА: [ˈmɑjɑ]̈ ;раніше майя́ ) — одна з цивілізаційМесоамерики,що від

ома своєю розвиненоюписемністю, пр иголомшливимидосягненнями в мистец тві, астрономії та архітектурі.Попри пош ирені хибні уявлення, народ мая не зник, сотні тисяч індіанців мая пр одовжують жити натих самих територіях, де тисячу років тому мешкалиїхні предк и. Частково збереглися їхні традиції та м ова. Зниклалише класична цивілізаціям ая.

Цивілізаціямая почала формуватисяу д окласичну добу (1999 до н. е. — 250

н. е.), досягла розквіту в класичний періо д (250—900) і продовжувалаіснуватив гірськійГвате малі та на Юкатані аж до прибуття конкі стадорів.

Палац у Паленке Архітектура

Найбільш відомі своєю архітектуроюміста

маянськоїцивілізації:Чичен-Руїни Чичен-Іци

Іца,Тікаль,Ушмаль,Паленке та інші. Дослідження і розумінняспільних рис архітектуримаядуже важливо для розумінняеволюції всієї цивілізації мая. Основною рисою архітектуримаяє намаганняінтегруватинавколишнє середовище в дизайні міст і споруд: міста і будинки розташованінеподалік водоймищ і також у ключових місцяхдля астрономічнихдосліджень. У центрі містаяк правило знаходиласяпіраміда, поруч з якою були розташованііншіменші піраміди, державні або релігійніспоруди, майданчики для грив м'яч та інші. На думку археологівбільшістьміст мая не будувалося за

чітким планом, а дещо хаотичновпродовж центральної частини міста сторіч. Попри це, наявні будинки знаходилисьу чіткомуспіввідношенні до небесних тіл та інших астрономічнихуявлень мая. Деякіархеологи стверджують, що згідноз Довгим Календарем мая, в кінці кожного 52-річного циклу храмий пірамідичасто перебудовувались. Також перебудови і змінив архітектуріміст були частково впроваджені не тількиз огляду до відповідності астрономічнимвимогам, а також і політичними, наприклад новим керівництвом міст.

Писемність

u   Писемність мая часто називають гліфами або ієрогліфами через схожість накресленняз ієрогліфами Стародавнього Єгипту. Як і в Єгипті, писемність мая являла собою комбінацію фонетичних символів і логограм. З цієї причини її частіше за все класифікують як логографічну писемність. У цій системі знаки мовних складів відіграють важливуроль. У доколумбовому Новому Світі це була єдина система писемності, яка цілком представляла розмовнумову суспільства. Всього маянська писемність мала більш ніж тисячу різнихсимволів, з невеликими відмінностями того чи іншого знакуабо значення. Багато з них з'являються в текстах зовсім рідко або обмежені специфічними місцеположеннями. Загалом близько 500 символів було у використанні, приблизно200, з яких (включаючи варіації), мали різнефонетичне або складове значення.

u   Найперші написи мовою мая датуються 200—300 роками до

н. е. Проте, були знайдені ще давніші написи, виконані або сапотеками, або ольмеками. Існують написи, які вчені називають пост-ольмекськими або епі-ольмекськими, і які, на думку вчених, являють собою перехідну писемність між ольмеками і мая. На час прибуття іспанців у Новий світ, писемність мая вже використовуваласянетак часто, як протягом класичногоперіоду. Перші іспанські завойовники ще зустрічали мая, які вміли писати і читати, та знаходили величезні бібліотеки літератури мая. Під впливом релігійних діячів католицької церкви майже вся література мая була знищена іспанськими священиками, зокрема єпископом Дієго де Ланда. З величезної кількості книжок збереглося тільки три і частина четвертої, так званихкодексів мая; з приблизно10 тис. написів і текстів, що дійшли до нашого часу, — переважна більшість виконана на кам'янихстелахі будівлях.

Математика

Математики мая ввели поняття нуля й оперували нескінченно великими величинами. Стародавні мая користувалися двадцятковою системою числення. Чому саме число 20 разом з одиницею стало основою їх рахунку, зараз неможливо встановити з достатньою достовірністю. Швидше за все сама людина була для стародавніх мая тією ідеальною математичною моделлю, яку сама природа «розчленувала» на 20 одиниць по числу пальців на руках і ногах. Стародавні мая прийшли до використання в математиці позиційного принципу. На відміну від європейців, їм не було у кого запозичувати цей принцип, і вони самі додумалися до нього, причому майже на ціле тисячоліття раніше Старого Світу. Запис цифрових знаків, які складали число, вони стали вести не горизонтально, а вертикально, знизу до верху. Оскільки рахунок був двадцятковим, то кожне початкове число наступної верхньої позиції, або порядку, було удвадцятеро більше свого сусіда з нижньої позиції (якби мая користувалися десятковою системою, це число було б більше не у двадцять разів, а тільки вдесятеро). На першій позиції (стрічці) стояли одиниці, на другій — двадцятки і т. д.

Мая записували свої цифрові знаки у вигляді крапок і тире, причому крапка завжди означала одиниці даного порядку, а тире — п'ятірки. П'ятіркитире спрощували написання цифрових знаків, не вносячи яких-небудь принципових змін до двадцяткової системи рахунку. Мая не боялися

                порушити строгий, чіткий лад двадцяткової системи, щоб                       СистемаРахункуМайя

пристосувати абстрактну побудову чисел до своїх конкретних потреб. І зробили це так само просто і геніально. Математичні розрахунки із застосуванням багатозначних чисел у мая були в основному пов'язані з астрономічними обчисленнями, які лежали в основі календаря. Щоб спростити їх, мая максимально наблизили первинне число третього порядку до кількості днів свого року. Адже у вісімнадцяти двадцятиденних місяцях, складових календарного року, число днів дорівнює 360.

Інки.Імперія сонця

Інки́ (однина — інка) — панівний ріднароду кечуа («Сини Сонця»), що мешкав на територіїсучасногоПеру та деяких інших країні створив велику централізовануімперіюзістолицею у місті Куско в Андах.Історично інкаминазивали лише чоловічучастину роду правителів (жінок з роду називалипальями чин'юстами, а палью-правительку— койя). Однак на сьогодні в побуті словом «інки» називаютьусіх підданих Синів Сонця. Імперія інків існуваладосить короткий час — з 1438 до 1533року. У

1533 році останньогоправителя інків Атуальпу задушилиіспанські загарбники.

Археологічнідослідження показують, що велику кількість цивілізаційнихздобутків інки успадкували від попередніх цивілізацій, а також від підкорених ними сусідніх народів. До появи на історичнійарені інків у Південній Америці існував рядцивілізацій:Моче (або культураМочика, відома своєю кольоровою керамікою та іригаційнимисистемами),Уарі (або Варі, їхня державабула прообразомімперіїінків),ЧанЧан(центр — місто Чимор, характернакераміката архітектура),Наска(відомі тим, що створили так званілінії Наска, а також своїми системами підземних водопроводів, керамікою),Тіауанако(цивілізаціяміста Тіауанакоз населенням близько 40 000, що розташовувалосяна східному березі озераТітікака),Чачапоя(Воїни Хмар, відомі своєю грізноюфортецеюКуелап,яку ще називають «МачуПікчупівн ще називають«Мачу-Пікчупівночі»).

Імперія інків (кеч. Tawantin Suyu Тава нтінсую́ —

«Четвірка земель») простягалась до вгою смугою у Південній Америці з п івночі на південь і включала частини територій сучасних Колумбії, Чилі, П еру, Болівії, Еквадору, Аргентини, а з Куско у чотири сторони виходил и чотири дороги і кожну з них іменув али згідно з назвою тієї частини імпе рії, до якої вона вела

                       Медицина інків           Т

У Тауантінсую стан здоров'я жителів був державною справою. Імперія була зацікавлена в тому, щоб її пурехи,які могли бути селянами, вояками, ремісниками, часкі, мали гарне здоров'я. Основною причиною низки захворювань, на думку інків, був гріх, скоєний хворим. Ось чому в імперії інків лікуванням також займалися ті, — кому були підвладні надприродні сили, хто боровся з гріхом, тобто жерці. Здоров'я знаті і самого владики оберігали жерці-лікарі з числа амаута, про здоров'я народу пеклувалися служителі культу нижньої ланки — травники і знахарі. Якщо хворів імператор, то за його здоров'яла молилася уся держава

Хірурги також здійснювали ампутації кінцівок. Ці операції здійснювали переважно у низинних та прибережних провінціях імперії. Тут водився хробак Eremia analoga,що дуже часто вгризався в стопи або під нігті і відкладав там яєчка. Ці хробачки завдавали людям такі нестерпно страшні болі в нижніх кінцівках, що лікареві не залишалося нічого іншого, як ампутувати пацієнтові хвору ногу.

Особливу увагу приділяли лікуваню зубів. Хроніст Інка Ґарсіласо де ла Веґа докладно описав, що робили інки, щоб зберегти в ідеальному стані свої зуби. Він сам двічі, як того вимагало лікування, піддався цій болісній процедурі, яка зберегла йому зуби до кінця життя. Лікування полягало в тому, що до ясен прикладався розігрітий на вогні шматок кореня, на якому сік буквально кипів. Десни бували спалені, але результат виправдовував страждання пацієнта. Описавши цей технічний прийом, хроніст не повідомив корінь якої рослини використовували інкські лікарі. Також існував дієвий засіб лікування зубного болю за допомогою соку рослини Acmella Oleracea,на основі якого у 2012 році створено ефективний гель-анестетик^[1].

u                                                                                                        Інкські лікарі («ампікамайоки») вельмисвоєріднимспособом оброблялиранки, що залишилисяпіслядеякихоперацій: вони прикладалидо ранки двох надзвичайно великих місцевихмурашок, притискали. їх, післячого ці мурахи вгризалися один в одногосвоїми величезнимищелепами. Лікарі відривалиголовки мурах і заліплювали цими головкамирану. Інкські лікарі займалисятакож кровопусканням, вправлениемвивихнутих суглобів, розкривали гнійники тощо. Через кровопусканняочищенняорганізму. Кров пускали з рук і ніг, а в залежності від захворювання, розкривали ту вену, яка перебувала найближчедо хворогомісця.

u                                                                                                        Інкські лікарі знали, що параліч, наступавший в результаті пошкодженнячерепа, був викликанийтим, що роздробленнячерепні кістки тиснули на мозкову тканину. Тому вони й намагалисяусунути у своїх пацієнтівзалишки пошкодженоїчерепної коробки. Обстеження знайденихархеологамитрепануванихчерепів, розпочатев XIX ст. французьким антропологомП'єром ПолемБрока, показало, що пацієнтипісля цієї вкрай важкої операціїзалишалисяв живих. Брока виявив на місціотвору в черепісліди регенераційних кістковихзмін. Нерідкопісляопераціїтрепанації отвори в черепізашпаровувалися срібнимидисками або ж шкірочкоюгарбуза-горлянки.

u                                                                                                        Трепанація черепа в інків

Розтинпорожнини черепа,трепанаці́ я— є оперативним доступомдо головного мозку і його оболон для хірургічноговтручанняна них. Трепанацію виконуютьза допомогою хірургічного інструмента двома шляхами:

•        кістково-пластичним

•        резекційним

Науки

Інкам були добре відомі звичайна арифметика, зокрема додавання і множення, і геометрія, дроби (частки), кути, багатогранні геометричні фігури, дискретність чисел, безкінечність тощо. Також у інків були рахівниці, що

називалися юпана,за допомогою яких вони здійснювали підрахунки. Принцип проведення розрахунків за допомогою останньої досі повністю не юпана дешифрований

Система чисел

В імперії інків для запису числової інформації використовувалася вузликова система числових кіпу,заснована на позиційної десяткової системі числення. Цифри від 1 до 9 позначалися вузликами певного виду, нуль — пропуском вузлика в потрібній позиції. За етнографічними даними поняття «нуля» у народів кечуа не було, замість нього використовувалося слово «нічого немає»,

«ніщо», «порожньо». У сучасній мові нуль позначається словом кечуа ch'usaq

(ч'усак — букв. «Відсутній», «порожній»), проте те, яке слово використовувалося інками для позначення нуля при читанні кіпу, поки неясно, оскільки, наприклад, в одному з перший кечуа-іспанських (Дієго Гонсалес

Ольгин, +1608) та першому аймара-іспанською (Лудовіко Бертоні, 1612) словниках не було відповідного слова для іспанського cero («нуль»).

кіпу

Астрономія

Астрономія інків — знання амауту (вчених) імперії Тауантінсую стосовно розташуванні зірок та сузір’їв, планет, комет, їх траєкторії, розташування по відношенню один до одного. Була пов'язана з релігійними обрядами та календарною системою інків.

Велике значення в імперії надавалося астрономії, багато в чому це було обумовлено тим, що головним богом імперії та іншими божествами були небесні тіла — Сонце, Місяць, Венера. Водночас інки продовжували традиції попередніх андських культур, що поклонялися зіркам — Наска, Уарі, Чиму.

Інки на відміну від жителів Чиму шанується не Місяць, а Сонце. Саме тому їх астрономічна наука в першу чергу приділяла увагу цьому небесному тілу. Для астрономів Тауантінсую особливий інтерес представляли сонцестояння і рівнодення.

Вели вони спостереження також за Місяцем, приділялася увага Венері (Ч'аска), відомі їм були деякі інші планети — Марс, Юпітер (Пирву), Меркурій і Сатурн (Хауча). Інкські назви планет дають підстави вважати, що астрономам інків були відомі Галілеєві супутники Юпітера і обумовлена атмосферою нечіткість країв диска Венери.

Інки знали відмінність між зірками(Quyllur) і планетами (Hatun quyllur). Інтерес астрономів викликала низка сузір'їв, особливо Плеяди, а також Водолій, Близнюки, Діва, Терези і Південний Хрест. Інки досліджували темні міжзоряні ділянки в Чумацькому шляху(Майю). Положення Майю у періоди, коли в результаті обертання Землі вісь Чумацького Шляху максимально відхиляється в той і в інший бік від лінії Північ-Південь, відзначають кордону, членовані світ на чотири сектора. На землі приблизно під тим же кутом перетинаються дві центральні вулиці селища (і продовжують їх дороги) і зрошувальні канали

Обладнання

Для спостереження за Сонцем, а також для точного визначення часу рівнодення і сонцестояння, астрономи інків в багатьох місцях імперіїспорудили спеціальні «обсерваторії». Найбільший пункт спостереження за Сонцем знаходився в столиці держави — в Куско. Він складався з 8, але з спочатку з 12 або 16 стовпів, половина яких знаходилася на західній, половина — на східній околиці міста. Для спогляданням за Місяцем використовувалася обсерваторія Кільярмі («Місячний камінь»), що знаходилася на пагорбах над Куско.

Існував такожвид примітивних обсерваторій, що звалися «інтіуатана», що означає «місце, де прикріплено (прив'язано) Сонце». Ці обсерваторіївисікалися в скелях. Посередині кожної інтіуатана знаходився кам'яний стовпчик — «гномон», — по тіні якого, крім усього іншого, можна було встановити, «котра година». Опівдні цей стовпчик не відкидав тіні, в першій половині дня тінь убувала, у другій, навпаки, прибувала. Інтіуатани знаходилися в багатьох місцях держави інків. Проте вонипоступалися у точності досліджень подібним обсерваторіям майя та ацтеків.

Інки користувалися наступними астрономічними інструментами: інтісайуана (досліджували рух

зірок), інтікауана, альпапампачана (кути Міра)якукауана (вичислення затемнення) якуапана (андський рівень) і якутаріна (детектор води).

Будівництво

Підтримуватицілісністьтакої великої імперіїінкам допомагала вражаючерозвиненасистема доріг.Вони побудували приблизно 22 530 кілометрівдоріг, які непогано збереглисьдо нашого часу. Одна з доріг простягаєтьсяпрактичновздовж усього Тихоокеанського узбережжяПівденної Америки. Деякі дорогипроходять на висоті 5 км. Високогірніділянки дорогиінки мостили плоскими каменями, а також будували кам'яні стіни, щоб запобігтипадінню зі скель. У деяких місцяхдля прокладаннядороги вони прорубували скелі, створювали тунелі та крутісходи. Слідзауважити, що при цьому інки не знали колеса та колісних транспортних засобів, тому усі подорожі здійснювались пішо.

У доповнення до доріг Інки будували з канатіввражаючіпідвісні мости, які були єдиним шляхом подолання гірськихущелинта річок.

Щоб допомогти подорожнім на кожних кілька кілометрів розміщувалибудинки для відпочинку («тамбо»), в яких можна було переночувати, приготуватиїжу та нагодуватиламу.

Такі розвинені транспортнішляхидозволяли інкам швидко переміщатисвої війська та будівельні матеріали. Дорогитакож маливелике значеннядля передачіінформації. Інки передавали спеціальнимипосланцями усні послання та повідомлення записані за допомогою кіпу. Ці посланці (часкі) були професійними бігунами. Для того щобшвидко передати повідомлення на далекі віддалі посланці передавали їх по ланцюжку, тобто бігунпробігав визначенувідстань і передававповідомлення наступному, той наступному і надалі. Такий спосіб дозволявімператоруотримувати відомості про те, що відбуваєтьсяу частинахімперії, віддалених за тисячі кілометрів, всього за декілька днів. Щоб підтриматисилу часкіжували листя коки.

Руїни Оллантайтамбо— військового, культурногота релігійного центру інків. Мачу — Пікчу

Місто булоспорудженона висоті більше 2000 метрів над рівнем моря в непрохідній місцевості й бувнаселений племенами інків понад 100 років. Учені довели, що іспанські конкістадорине захопили це місто, швидшеза все вони про нього навіть не чули. Однакжителі Мачу — Пікчу все-таки покинулийого, але дотепер не відомо, чому це відбулося.