Анатомічна будова птахів

Анатомія птиціРоботу виконала. КОЛЕСНИК В М

План. Вступ. Система органів шкірного покриву. Система органів травлення. Система органів сечовиділення і розмноження. Система органів внутрішньої секреціїВисновок. Список використаної літератури

Птахи, як і ссавці, належать до теплокровних тварин, у будові їх тіл є багато подібного. Проте протягом тривалого еволюційного розвитку птахів у зв’язку з пристосуванням до польоту в їх організмі відбулися істотні зміни. Особливо зазнали змін апарат руху, органи систем травлення, дихання, сечовиділення, розмноження та шкірного покриву. Органи названих систем значно полегшені порівняно з відповідними органами ссавців. Вступ

Система органів шкірного покриву. Шкірний покрив птахів складається з тих самих шарів, що й шкірний покрив ссавців, тобто з епідермісу, основи шкіри і підшкірної клітковини. Проте шкіра птахів має деякі морфологічні та фізіологічні особливості. Вона тонша, еластичніша й рухливіша, ніж у ссавців, зовні вкрита пір’ям, не має потових і сальних залоз. У птахів є тільки одна шкірна залоза — куприкова, або надхвостова. Вона розміщена над хвостом і виділяє жироподібний секрет, яким птахи з допомогою дзьоба змащують пір’я. У водоплавних птахів ця залоза добре розвинена і має значно більші розміри.

Епідерміс шкіри складається з дуже тонких рогового та росткового шарів епітеліальних клітин. В основі шкіри є колагенові і еластичні волокна, густа сітка кровоносних судин, нервові закінчення. Тут же розміщені пір’яні сумки з сосочками, які з’єднані з пір’ям, а також пучки підшкірних м’язів, що зумовлюють рух пір’я в окремих ділянках шкіри.

До похідних шкірного покриву птиці належать пір’я, роговий покрив дзьоба, кінцівок, шпор і кігтів, а також гребінь, сережки, мочки, а у індиків корали. Пір’яний покрив рівномірно розподілений на тілі птахів і надійно захищає їх організм від несприятливих коливань температури зовнішнього середовища, сприяє підтриманню сталої температури тіла. Зовнішній вигляд оперення є показником здоров’я: у здорової птиці пір’я гладеньке, блискуче, а у хворих воно сухе і скуйовджене.

Повністю сформоване перо складається з таких частин: стовбура і опахала. Стовбур, у свою чергу, має стержень, який несе опахало, та колодочку — оголену частину стовбура. Залежно від структури опахала розрізняють такі види пір’я: покривне (контурне), махове, рульове та пухове. Покривне пір’я становить основну масу оперення та вкриває всі ділянки тіла птиці. Під ним розміщене пухове пір’я, яке захищає тіло від холоду. Махове пір’я прикріплюється до передпліччя і кисті крила. Забарвлення оперення у птиці зумовлене наявністю пігментних клітин у пір’яних сосочках, які виробляють пігменти меланін та каротиноїди. При відсутності цих пігментів пір’я має білий колір.

Органи травлення в птахів забезпечують захоплення корму та води, механічну й хімічну обробку його та всмоктування поживних речовин у кров і лімфу. До органів травлення належать ротова порожнина з її органами; глотка, верхній та нижній стравоходи, воло, залозистий і м’язовий шлунки, тонка кишка, печінка, підшлункова залоза і товсті кишки. Порожнинні органи травлення мають стінку, яка складається з трьох оболонок — слизової, м’язової та серозної, і поділяються на чотири відділи: ротоглотку, передню кишку, середню і задню кишки. Система органів травлення

Ротоглотка в птахів не має зубів, ясен, губ, щік і м’якого піднебіння, внаслідок чого ротова порожнина безпосередньо переходить у глотку. Слинні залози розвинені слабко, їх секрет — слина — бідний на вуглеводні ферменти, він розм'якшує і ослизнює корм та полегшує його проштовхування в стравохід. У водоплавних птахів по краях язика є рогові щетинки й голки, які разом з поперечними боковими пластинками дзьоба утворюють цідильний апарат. Завдяки скороченню м’язів язика і м’язів під’язикової кістки забезпечуються рухи язика. Ротова порожнина позаду язика без помітних меж переходить у глотку. Порожнина глотки через хоанні отвори сполучається з носовою порожниною, а через слухові (євстахієві) труби — з середнім вухом.

Передня кишка складається з стравоходу і залозистого та м’язового шлунків. Від глотки починається стравохід, який у птахів розділяється волом на верхню і нижню ділянки. Стравохід розміщується на передньому боці шиї, справа від трахеї. Воло є місцем, де нагромаджується і розм’якшується корм. Кінцевий відділ стравоходу переходить у залозистий шлунок. Слизова оболонка стравоходу та вола вкрита багатошаровим плоским зроговілим епітелієм, в підслизовій основі містяться пристінкові залози, що виділяють слиз.

Шлунок у птахів складається з двох частин: залозистого й м’язового. Залозистий шлунок має вигляд короткої товстостінної трубки, в товщі слизової оболонки якої є багато шлункових залоз. У залозистому шлунку корм довго не затримується і переходить у м’язовий шлунок. М'язовий шлунок має дископодібну форму. Його бокові стінки складаються з двох міцних м’язів. Слизова оболонка його вкрита щільною кутикулою — це затверділий секрет залоз слизової оболонки. У м’язовому шлунку відбувається як хімічна, так і механічна обробка корму.

Середня кишка, або тонкі кишки, складається з дванадцятипалої, порожньої та клубової кишок. Дванадцятипала кишка утворює петлю з двома паралельними колінами, між якими лежить підшлункова залоза з трьома вивідними протоками в курей і з двома — у гусей і качок. Печінка в птиці дуже велика, темно-коричневого кольору, розміщується позаду серця і займає нижню частину грудочеревної порожнини. На правій частці знаходиться жовчний міхур, від якого до дванадцятипалої кишки йде міхурцева протока. Від лівої частки відходить самостійна печінкова протока. Слизова оболонка тонких кишок має виростки — ворсинки і вкрита одношаровим циліндричним каймистим епітелієм.

Цікавий факт полягає в тому, що курячий кишечник має довжину, рівну 180 сантиметрам. Цей показник більше за аналогічний показник для тулуба в 6 разів. З огляду на те, що травлення проходить оперативно, несучки перебувають у вічному пошуку корму.

Задня кишка, або товсті кишки, у птахів досить коротка, оскільки, на відміну від ссавців, не має ободової кишки. Відділ товстих кишок у птахів складається з двох сліпих кишок, прямої кишки і клоаки. У клоаку в самців впадають сечоводи і сім’япроводи, у самок — лівий яйцепровід. Закінчується клоака анальним отвором, всередині якого розміщений коловий м’яз-стискувач (сфінктер). У товстих кишках продовжується травлення та всмоктування поживних речовин. Під час дефекації в птиці виділяються не тільки калові маси, а й сеча. В цілому молодий птах перетравлює їжу близько 4 годин. Коли спостерігається кладка, процес займає 8 годин, курки-квочки перетравлюють і засвоюють поживні речовини протягом 12 годин.

Система виділення об'єднує парні нирки, а також сечоводи, які з'єднують основні органи з клоакою. Сечовий міхур у пернатих відсутній. Вода, насичуючи організм, переробляється і виходить безпосередньо в клоаку. З цим пов'язаний нетиповий вигляд курячої сечі. Вона густа, нагадує кашоподібну речовину. Не так-то просто відрізнити рідкі виділення курок від їх фекалій. Природа забезпечила пернатих легкістю пересування в тому числі за допомогою унікальної системи відведення рідини з організму і формування випорожнень. Система органів сечовиділення

Система органів розмноження. Подібно іншим птахам, кури розмножуються шляхом відкладення і висиджування яєць. Їх тіло прекрасно для цього пристосоване. Півень запліднює самку, готову до спаровування. Самці запліднюють самок за допомогою сім’яників, що знаходяться біля нирок, звідки в період розмноження по сім’япроводах сперматозоони надходять в організм курки. Зовнішніх статевих органів у курок немає – процес протікає безпосередньо при зіткненні клоак. У сезон розмноження сім’яники досягають більш значних розмірів.

Що стосується самок, то у них належним розвитком володіє тільки лівий яєчник. Правий до моменту досягнення куркою дорослого віку атрофується. Знаходиться він в районі нирок, на зразок сім'яників у півнів. Далі він переходить в лівий яйцепровід. Завершується будова репродуктивної системи курки розширеною лійкою. Вона, в свою чергу, переходить у виту товстостінну трубу, яка має вихід в клоаку.

Особливість розмноження полягає в тому, що цією функцією володіє тільки лівий яєчник. Яйцеклітини є дуже цінним продуктом, так як вони містять в собі всі найважливіші поживні речовини, потрібні для процесу виношування курчат і появи їх на світ. Яйцепровід в своїй будові ділиться на відділи. Перший з них являє собою, відділ фаллопієвих труб, далі йде матка. Багато в чому система нагадує людську і систему розмноження звірів. Довжина яйцевода – від 35 до 86 сантиметрів. Якщо яйцекладка проходить інтенсивно і тривало, яєчник реагує негайно і зовні стає більше в 10 разів.

Потомство курки можуть давати регулярно. Схема появи на світ потомства у курок більш примітивна в порівнянні з людьми і тваринами. З тих пір як яйцеклітина вийде в яйцепровід, пройде від половини доби до двох днів. Яйцепровід виконує ще одну важливу функцію – в ньому утворюється саме яйце. Схема розмноження така: Перед тим, як стати справжнім яйцем, зародок переміщується з яєчника і поступово нарощує білок. Далі після чотирьох годин яйце стає звичної форми і далі надходить в яйцепровід. Поява щільної оболонки яйця здійснюється тут же. Це відбувається протягом 24 годин або трохи меншої кількості часу.

Дитинча курки може самостійно пересуватися і стояти практично відразу ж після народження. Курча може бігати і ходити з моменту народження. Коли відбувається спарювання, курка може зберігати сперматозоони півня в кишенях яйцевода і при необхідності витягнути їх звідти. Життєздатність сперми – 1 місяць. Нею можна користуватися для запліднення яєць протягом зазначеного терміну.

Система органів внутрішньої секреціїУ регуляції всіх фізіологічних процесів в організмі птахів поряд з нервовою системою беруть участь гормони залоз внутрішньої секреції. Разом вони становлять єдину систему нейрогуморальної регуляції функцій. До системи органів внутрішньої секреції належать ті самі залози, що й у ссавців. У дії окремих гормонів залоз внутрішньої секреції на організм та окремі його функції суттєвих відмінностей також немає.

Гіпофіз птахів має невеликі розміри і складається з передньої частки — аденогіпофіза та задньої частки — нейрогіпофіза. Проміжної частки немає. Епіфіз розміщується в складі твердої мозкової оболонки між великими півкулями головного мозку і мозочком. Щитоподібна залоза складається з двох часток — правої та лівої, овальної форми, розміщена в грудній порожнині, в ділянці співочої гортані. Прищитоподібні залози також розміщені в грудній порожнині, поблизу щитоподібної залози, мають кулясту форму й сіро-рожеве забарвлення. Надниркові залози — парні органи, у дорослої птиці темно-коричневого кольору. Лежать біля нирок обабіч аорти. Кіркова і мозкова речовини в надниркових залозах птахів не відокремлені.

Висновок. Курки є важливими об'єктами в господарсько-виробничої частини. Їх м'ясо надзвичайно популярно, але мало хто розуміє, як діють системи організму птиці і як це впливає на продуктивність. Для цього необхідно розширити знання про внутрішню будову і трохи заглибитися в анатомічну складову.

Список використаної літературиhttps://ogorod.biz.ua/budova-kurki-skelet-i-vnutrishni-organi-kurej/https://drive.google.com/file/d/0 B7 ICm. RFj. LP4 MMk. Js. MHlw. ZDNMc0 U/viewhttp://www.techvet.com.ua/index.php/12-pro-tehnikum2/37-elektronni-pidruchniki

Дякуємо за увагу!