Андріївські вечорниці
«Дай, Андрію, знати, яку долю ждати»
Виховний захід
Мета: ознайомити учнів з історією свята Андрія Первозваного, показати красу і велич українських народних свят, виховувати в учнів любов до минулого, шанобливе ставлення до українських традицій.
Вивчати і поширювати народні звичаї і обряди.
Прищеплювати любов до народної творчості, рідної мови.
Робити все, щоб відновлений звичай освітлював вихованців, викликав у них бажання робити добре і мудре, сповнювати їх буття благородним змістом.
Обладнання: столи з глиняним посудом, вишиті рушники, піч, лавки.
1 - ша ведуча: Україно! Чарівна моя ненько, найкращий куточок землі, солов’їна пісне! Ти прекрасна, але найбільше твоє багатство – народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий.
Українці – то є назва славного народу.
Україна – то край славний, аж по Чорне море,
Україна – то лан пишний, і степи, і гори.
І як мені Україну щиро не кохати,
Мене ненька по – вкраїнськи вчила розмовляти.
2 – га ведуча: З давніх – давен наша Україна славиться традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею. Хто сповнений доброти, любові до української спадщини, повертається до традицій свого народу.
1 – ша ведуча: Одним із свят, яке завжди відзначали наші батьки, діди, прадіди, було велике зимове свято, особливо важливе для молоді – день Андрія.
Це свято відзначається 13 грудня і вважається днем пам’яті мученицької смерті одного із дванадцяти апостолів Христових – Андрія Первозваного.
2 – га ведуча: Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія, а ігри, забави нагадали молодість батьків, дідусів, бабусь.
Заходить господиня
Господиня І : Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців не має. Що то молодість, цілу ніч прогуляти б, тільки б музики та пісні. І то ж споконвіку так ведеться. І ми колись... Як вгадаю... Літа-літа! Летять, наче орли сизокрилі.
У двері стукають. Заходять дівчата, співаючи «Ой під вишнею, під черешнею...»
1-а дівчина:
Добрий вечір вашій хаті,
Уклін господині!
Чи веселі вечорниці
У нас на Вкраїні?
2-а дівчина:
Добрий вечір вам, господине,
І вам, молодице.
Чули, що в отій хатині
Будуть вечорниці.
3-а дівчина:
Будем з вами добрі, щирі,
То і будем жити в мирі.
Тоді всім нам допоможе
Матір світу – Мати Божа.
Господиня ІІ : Добрий вечір, добрий вечір, любі гості! Просимо, просимо.
Аби щастя було в хаті,
Аби ми були багаті,
Аби було любо, мило,
Аби ми були щасливі!
Господиня І : Поспішайте, дівчатонька, все приготувати,
Бо пора вже вечорниці всім нам починати.
Зваримо вареників біленьких, смачненьких,
Та й запросим до нас в гості хлопчиків гарненьких.
Щоб вони разом із нами дружно працювали,
Андріївські вечорниці піснею стрічали.
Господиня ІІ : Вмощуйтесь зручніше, будьте. Як у дома. Сьогодні вечір. У який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата?
Дівчата: Хочемо!
Господиня І : Гаразд, то хай уже буде по-вашому, то може і я помолодію біля вас.
Господиня ІІ : Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стане та і заміж першою вийде. Ану, дівчата, спробуйте і перевірте. Роззувайтеся! Ти, Марійко, перша, і так капчик за капчиком. Потім перший знову переставляємо вперед і так аж до порога.
Дівчата, сміючись, міряють чоботами підлогу. Потім вітають першу, другу і третю «відданиць». Хлопці, тим часом, крадуть з порога перший капець.
4-а дівчина: О! Доворожилася! Боса додому піду! Хто забрав чобіт?
Виглядає за двері, там хлопець, що капець забрав.
4-а дівчина: Відразу наречений об’явився! Прошу віддати, а то в ноги зимно.
Хлопець: може ще й взути?
4-а дівчина: Це я вже сама вмію, бач, заміж першою збираюся!
3-а дівчина: Давайте готувати вечерю, бо ж хлопці надійдуть.
Господиня І : А де ж ваші хлопці?
Дівчата (навперебій): А ми самі почнемо вечорниці. Нехай їх завидки беруть!
Дівчата стають півколом, співають.
Іде, іде, іде дощ на білу березу,
А я свому миленькому сорочку мережу.
Сестра дала ниточок, мати полотенце,
А я сіла й вишиваю від щирого серця.
Мати моя рідна, мати моя мила,
Не дай мене за рудого, бо я чорнобрива.
Мати жалю завдала, за рудого віддала.
Та ще й мені наказала, щоб я його шанувала.
А я його шаную, як собаку рудую.
Під лавкою припинаю, помиями напуваю,
Прив’язала до стола, а він зуби вискаля.
Скаль, скаль, вражий сину, поки знайду хворостину.
Хворостину знайшла та й відсердилася.
Я на свого миленького змилосердилася.
Стукіт у двері. Чути пісню «Ой на горі та й женці жнуть»
4-а дівчина: Ой, дівчата, хлопці вже йдуть.
1-ий хлопець: Пустіть до хати?!
1-а дівчина: Гарненько попросіть!,
Стукіт
1-а дівчина: Агов... хто такий?
2-ий хлопець: Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоногий, пустіть до хати.
2-а дівчина: Не пустимо до хати, бо дуже вас багато.
Знову грюкає
1-ий хлопець: Пустіть ліпше, а то буде гірше.
3-а дівчина: А візьмемо рогатини, поламаєм ваші спини.
2-ий хлопець:
Бігла курка ряба, перебита нога,
Хто, хто перебив?
Чотири лозини, п’ята палка —
Виходь до нас, Наталко!
4-а дівчина: Назарко, Назар пішов на базар, купив порося, воно вирвалося.
1-ий хлопець:
Дівчатонька, голуб’ятонька,
Та ми не прийшли сваритися,
А миритися, гостинці принесли.
Пісня «Із сиром пироги»
5-а дівчина: Ходіть, ходіть, ворожити будемо.
2-ий хлопець: А давайте, хлопці, небилиць розкажемо, тільки не перебивати і не казати
«брешеш».
3-ий хлопець: В раю річка сметани тече, над річкою дерева, замість листя – гречані вареники: пухкі та свіжі, ніби щойно з печі. Під тими деревами люди лежать, і як тільки котрий їсти захоче – рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану – бовть! Винирнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот, тільки встигай жувати. Вирішив я і собі пристати до них. Підходжу до крайнього – таке розпаслось, що й дихати йому важко, питаюсь: «Чи не можна, пане-брате, й мені коло вас тут прилягти?». А він - луп очима та й каже: «А ти хто такий, твій батько чим займався?»
- Та звісно, хлібороб. А він як визвіриться на мене: «Іди звідси, тут самі нероби лежать!».
4-ий хлопець: Це ти про рай розказував, а ось послухайте про пекло! Іду я , іду, дійшов до самісінького пекла. Дивлюсь: скрізь темно і смола ніс забиває. Дивлюсь: сидять чоловіки і смола в них із носа та з рота сиплеться. Я питаю, що це з вами. А один каже: «Це через те, що на тім світі табак курив і полюбляв сміятися». Я скоріше від них, а далі ще гірше. Тут людей стільки та все в казанах зі смолою вариться, а сморід такий іде, що аж в носі крутить. «З що вам така кара?» - питаю.
- А через те, що колись брехали, уроки в школі пропускали, людей старший не поважали.
Я як злякався так одразу і прокинувся. Та скоріш до вас, на вечорниці.
5-ий хлопець: Дівчата! Та що ви, забули? Та сьогодні Андріїв день! Балабухів напекли вже?
Господиня ІІ : Балабушки — це невеликі круглі тістечка з білого борошна. Воду на ці тістечка дівчата носять із криниці — не відром і не глечиком, а ротом.
Господиня І : Носять так, щоб хлопці не бачили, бо як побачать — біда!...
Хлопці як побачать, що дівчата по воду пішли — за ними і ну їх смішити: один виверне кожуха і почне мекати по-козиному та перед дівчатами вихилясом ходити.
Господиня ІІ : Другий удає з себе цигана, третій — жида... Таке виробляють, що дівчата хоч-не-хоч, а розсміються і води в роті не втримають.
У нашому селі біля кожної криниці хлопці ставили варту і дівчатам — де хоч бери води!
Господиня І : Тоді дівчата просять:
Ідіть собі геть, хлопці, ми води наберемо!
Макітру вареників на стіл подамо.
Господиня ІІ : Коли вже балабушки спечуться і вистигнуть, кожна з дівчат значить своє тістечко кольоровою ниткою. Потім розкладають їх рядочком на простеленому рушнику.
Господиня І : Як усе це зроблено, до хати впускають пса, що перед тим цілісінький день був узачині і не дістав ніякої поживи.
1-а дівчина: Голодний пес «вирішує долю». Він хапає балабушку одну за одною, чию пес проковтне першою, та дівчина перша і заміж вийде, а чию не зачепить, ти сидітиме в дівках.
2-а дівчина: Інколи пес візьме балабушку і несе її десь у темний кут — так і доля занесе дівчину в чужі краї, в далекі села. Найгірше, якщо пес не з’їсть балабушку, а тільки надкусить її і покине...
6-ий хлопець: Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чого з’їсти?
Пісня «Наші хлопці вареничків хочуть»
Господиня ІІ : Милі гості, просим сісти, вареники будем їсти.
3-я дівчина: Вареники непогані, вареники у сметані.
4-а дівчина: Вас чекають у макітрі вареники дуже ситні.
5-а дівчина: Білобокі, круглолиці, з української пшениці.
6-а дівчина: Їжте, їжте, просим щиро, вареники наші з сиром.
7-а дівчина: Вареники непогані, вареники у сметані.
Господиня І : Дівчата, почастуйте хлопців.
8 – а дівчина:
Вареники мої великомученики!
Велику муку терпіли, в гарячій воді кипіли.
Сиром були понапихані, маслом очі позаливані.
Як є сметана, то вмочайте, а як нема – вибачайте!
(Бере пиріг і підходить до хлопця)
З’їж, Андрійку, пиріжок, він дуже смачненький,
А у нього всередині сирочок дрібненький.
Хлопець (кусає пиріг і кривиться):
Чи ти, дівча, з роду – віку пирогів не їла,
Що ти свої пироги клоччям начинила?
Нехай тебе лихий знає з цими пирогами,
Ти би краще розкидала їх помежи псами.
8 – а дівчина:
Чи я не хазяйка, чи не господиня,
Сім днів в хаті не мела, печі не топила.
Сватай мене, хлопче, премудрую швачку.
Рушник на кілочку, сміттячко в куточку.
Туди – хить, сюди – хить, за сміттячко вісім кіп.
А дев’ята кіпка, щоб вимела тітка.
Ідуть люди з міста та й з мене сміються,
Що на моїх подушках ворони несуться!
Не смійтеся, люди, якось воно буде,
Обскубаю вороння, ще й перина буде!
Голос з коридору «Хлопці, допоможіть мені!». На порозі стоїть з великим гарбузом в руках хлопець в’язка бубликів у нього на шиї
Хлопець: от і клята та дівка Тетяна! Я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз! Та нічого, мабуть, багато насіння з нього буде та й кашу гарбузову я полюбляю.
1-а дівчина: Не сумуй, Дмитре!
Хлопець: Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж мене поведуть тепер свататись? Я вже чисто замучився.
Чи я, тату, не доріс, чи я, тату, переріс,
Чи не рублена хата, чом не люблять дівчата?
Ой, Дмитре, любиш ти гарбузову кашу, а не Тетяну!
2-а дівчина: Ох, дівчата, якби то знати, хто той суджений! Хоч би ім’я його знати.
Господиня ІІ: А зараз ми з вами спробуємо відгадати долю і дізнатися ім’я вашого судженого.
Змайструйте кораблик із горіхової шкаралупи і впускайте у миску з водою, навколо якої розкладені імена хлопців чи дівчат, до якого імені припливе ваш кораблик, таке ім’я носитиме ваш чи ваша суджена.
Хлопці і дівчата ворожать
1-а дівчина:
Андрію, Андрію,
Конопельку сію,
Спідницею волочу,
Заміж вийти хочу.
2-а дівчина:
Андрію, Андрію на тебе льон сію.
Ой, Андрію, візьми тарілочку,
Ой піди до льоху,
Принеси гороху,
Горох кипить, а Андрій рипить...
Горох збігає, а Андрій з хати вибігає.
Горох на миску, Андрій за ложку.
1-ий хлопець: А я таки забути не можу, як Антін в дядька Василя крав козу.
2-ий хлопець:
Антон козу веде,
Антонова коза не йде,
Він її уздою —
Вона його гузою;
Він її віжками —
Вона його ріжками.
3-й хлопець: Його дядько догнав і козу відібрав.
2-ий хлопець: Тоді ми ледве сюди втекли!
1-ий хлопець: Ось так ми сюди й попали!
1-а дівчина: Тітонько, а як колись Андріїв вечір святкували?
Господиня І : У цей вечір дівчата ворожили: яка доля чекає,
хто буде її суджений, коли вийде заміж.
2-а дівчина: А хіба можна вгадати свою долю?
1-ий хлопець: А ми теж хочемо знати свою долю!
1-а дівчина: Кожній людині при народженні дають ім’я та прізвище і вже за ними можна розповісти про її характер, що передано їй предками через гени, про натуру, спосіб поведінки.
2-а дівчина: А давайте погадаємо на тарілках. Мені баба розказувала. Під тарілки кладеться мірта, перстень, ключ, лялька.
Дівчата відвертаються. Господиня кладе речі під тарілку.
Господиня ІІ : Дівчата! А тепер ідіть і вгадуйте.
1-а дівчина:
Мірта — ще походиш в дівках.
Лялька — зрадить тебе твій милий.
Ключі — бути тобі господинею.
Перстень — скоро буде весілля.
Господиня І : А зараз, хлопці, ворожіння для вас. У миску з водою кидають свій перстень, задумують бажання, і якщо дістануть зубами, то бажання збудеться. Хто хоче попробувати? Ідіть.
2-а дівчина:
Полюбила коваля, така доля моя.
Я ж думала — кучерявий, а в нього чуба нема.
1-ий хлопець:
Галю, Галю, чорнобрива,
Чого в тебе брови криво,
На козака задивилась,
Та й брівоньки іскривились.
Пісня «Ти казала в понеділок».
Тетяна: А за мого дівування гадали так: при свічці палили папір і на стіні відбивалися різні видіння.
1-а дівчина: А що ви тоді побачили?
Господиня ІІ : Пам’ятаю, як сьогодні, підпалили ми папір і чекаємо, в що перетвориться ватра. Загас папір, я бачу — переді мною — замок великий на горі, а кругом густо дерев. А з гори, себто з того замку, на коні їде вершник, так і напливає на мене. І молодець стрункий такий. Хоч я і не вірила в ці гадання, але зі своїм Петром добре живемо.
2-а дівчина: Дівчата, давайте і ми погадаємо.
Одна дівчина приносить свічку, папір зминають, кладуть на тарілки, запалюють свічку, гасять світло. Дівчата підпалюють кожна свій папір.
Господиня І : Ой, дивний у тебе малюнок відбився. Що це: наче карета гарна, ніби казкова. Це твій наречений, іде лісом... мабуть, чужий буде, не з нашого села.
1-а дівчина: Дівчата, а в мене світлиця, бачите, наче два вікна, стіл, а за столом двоє.
2-а дівчина: То ти, напевно, з Іваном, тітки Василини сином.
3-я дівчина: Що до нього щовечора виходиш (всі сміються). А що це означає?
Господиня ІІ : Не що інше, як козак молодий, та ще й із шаблею.
1-а дівчина: Точнісінький Микита, бо дуже товстий.
2-а дівчина: Та то замість шаблі палиця, щоб твого собаку відганять!
3-а дівчина: Ой, лишенько! Дівчата, нема нічого, одна темна пляма. ,
1-а дівчина: Та це ж скриня. Ой, тільки не видно, чи повна.
2-а дівчина: Звісно, що повна, будеш багата.
Господиня І : А в тебе що, Наталко?
3-я дівчина: Не покажу.
1-а дівчина: Мабуть, щось недобре.
1-ий хлопець: Дівчатонька, досить ворожити, краще заспівайте, а ми вам поможемо.
Дівчата співають «Ой на горі два дубки».
2-ий хлопець: Дівчата, хлопці! Давайте пограємо в калиту. Дівчата, калиту спекли?
Дівчата (разом): Спекли.
Господиня ІІ : Прикрашайте, дівчата, калиту, прикрашайте! Побажання примовляйте. Чия квіточка з самого низу буде — та й заміж першою піде. У Олі молодий із сходу, буде куций та рябий. А Олену на захід завезе, Оксану на північ. А Орисю на південь. А зараз починаємо основне дійство свята — кусання калити.
3-ий хлопець: Давайте сюди! Прив’яжемо її ось тут. Ви, хлопці, під’їжджайте до калити по черзі, підскакуйте і кусайте калиту.
1-а дівчина:
А наша калита та з маком і медом.
Йди до неї, кусай її зверху і знизу.
Йди до неї, кусай її, сторони не бійся,
Кусай, кусай калиту, але не засмійся.
Йди до неї, кусай її, назад повертайся.
Як вдалося відкусити — пари сподівайся!
4-ий хлопець: А біля калити посадимо писаря, хто засміється, того він помітить.
Дівчата співають «Ой на горі Жито, сидить зайчик». Згодом калиту
роздають із словами: «Калита, калита, солодка була.
Тепер ми її з’їли, за нареченими полетіли».
1-а дівчина:
Милі гості, просим сісти,
Вареники будемо їсти.
Вареники непогані,
Вареники у сметані.
2-а дівчина:
Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,
Сидить коза на воротах, крутить головою,
Він, сердега, як побачив, та через городи,
Заплутався в бур’яни та й наробив шкоди.
В Клекотині густо хати, вітер не провіє,
Сама мати ложки миє, бо дочка не вміє.
Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі,
Сидить гуска над водою, вирячила очі,
Я до неї: гиля, гиля — вона й полетіла,
Коли б не втік осокою, була б Гриця з’їла.
1-ий хлопець: Дякуємо господині за теплу хату, а молодим дівчатам за стіл багатий. Нехай на свята у вашій хаті гостей буде багато.
2-а дівчина: Ми гуляли, веселились, усім весело було.
Вечорниці завершились і, здається, все пройшло.
1-ий хлопець: Ні, так просто не проходить, в серці струночка бринить.
Про шкільні ці вечорниці спомин в серці буде жить.
Господиня І : Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід. Жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну невичерпну скарбницю. У ній - розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам’яті.
Господиня ІІ : Дорогі друзі! Ми раді, що сьогодні не було байдужих, що наші вечорниці допомогли вам оцінити скарби нашого талановитого українського народу. Думаєте, що на цьому все закінчилось? Та ні! Андрія на Україні святкують до самісінького ранку. Та не робіть ніяких збитків. Дівчат не лякайте та старих не ображайте! То ж бувайте здорові!
про публікацію авторської розробки
Додати розробку