"Андріївські вечорниці"

Андріївські вечорниці*.

Зал прикрашений в народному стилі: лави, накриті ряднами, на центральній стіні — образи; стіни прикрашені вишитими рушниками. В хаті порається господиня біля печі, їй допомагають діти.

Господиня:  Замітай, замітай, доню. Скоро посходяться сусіди і зашумить-закипить в нашій хаті спільна праця, задзвенять на всю Славуту Андріївські вечорниці. Хочу до їх приходу впоратися, щоб було все, як у людей.

Діти:    Мамо, а розкажіть, що таке вечорниці?

Господиня:   З давніх- давен у кожному селі жили  люди, які багато вміли робити своїми руками і навчали цього інших. І тільки наставав вечір — люди поспішали на посиденьки. Там виконували різні роботи. Особливо часто це робили восени, взимку. Такі сходини називали вечорницями. Була я ще дівчиною на таких вечорницях, там і вишивати навчилася. Старші люди згадували минувшину*, лущили кукурудзу, дерли пір'я, вишивали, навчали молодь народним традиціям та обрядам. Всі разом працювали, співали, танцювали і веселилися. А ви, діти, готові до вечорниць?

Діти: Так!

Господиня:  Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців не має. Як подумаю, що коли це ми дівували, зачуєш  де-небуть вечорниці, то аж тини тріщать… Зовсім не те, що тепер. От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой-йо-йой!  Куди все поділося?

За дверима чути сміх. Заходять дівчата.

Дівчата: Добрий вечір вашій хаті,

 Уклін господині.

 Чи веселі вечорниці в нас на Україні?

 

 Добрий вечір, господине, славна молодице.

 Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

 

 Аби щастя було в хаті,

 Щоб усі були багаті.

 Аби було любо, мило,

 Аби всі були щасливі.

 

 Вдягли блузочки ми,

 Гарненькі спіднички.

 Разом готували

 Свої  вечорнички.

 

В зал заходять решта дівчат і Зразковий фольклорний гурт «Щедрик», виконуючи пісню «Гості ви наші пишні»

 

Господиня: Добрий вечір, любі гості!  Просимо, просимо.

Гості: Доброго Вам здоров’ячка і всіляких гараздів і Вашій хаті.

 

 Даруємо вам ці квіти, щоб весело було жити.

 

 Принесли вам мішечок гречки, щоб між дітьми в садку не було суперечки.

 

 А в дарунок мішечок вівса, щоб ваша родина була здорова уся.

Господиня: Щиро просим до господи, заходьте, сідайте.

 Дівчата, що за вечорниці без хлопців? Де наші славні козаки?

Під музику заходять хлопці і виконують танок з шаблями.

 

Танок з шаблями.

Господиня:  А чи знаєте , що з давніх-давен Україна славилася таким звичаєм, як ворожіння у ніч на Андрія. Свято Андрія припадає на 13 грудня і є продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукали собі пару. Хочете поворожити ?

Дівчата: Давайте, давайте ворожити*!

Дівчинка    1: Андрію, Андрію, на тебе я надіюсь.

 Хочем долю свою знати, просим тебе помагати.

 

2: А я боюсь. Я ще ніколи не ворожила.

 

3: Немає чого боятися, тітонько, давайте нам вишиту подушку.

 

Господиня: Подивимось, кого з дівчаток  найбільше люблять наші хлопчики.

Гра «Вишита подушка»

Дівчатка водять хоровод і співають.

Ой, ходила павочка в мене по дворі,

 Розпустила пір’ячко по траві.

 А я там гуляла, пір’ячко збирала.

 У вишиту подушку клала.

 

По закінченню пісні дівчатка намагаються якнайшвидше сісти на подушку.

Господиня:  Я вам розповім про іншу ворожбу. Колись, щоб знати,  котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стане та і заміж швидше вийде. Ану, дівчата, роззувайтесь! Ти, Настуню, перша, за тобою всі дівчата. Так капчик за капчиком переставляємо аж до самого порога.

Гра «Капці».

Хлопчики в цей час лущать квасолю.

Чути стук у двері. В зал заходять батьки парами.

Чоловіки: Добрий вечір, цій хаті! З Калитою* будьте здорові!

Господиня: Будьте і, ви здорові!

Жінки: Прийшли до вашої світлиці на веселі вечорниці!

Господиня: Нумо, хлопці і дівчата, попросимо батьків затанцювати!?

 

Танець-гра  батьків, гостей і дітей «Гусачок».

Хлопчик: Ми так змучилися і зголодніли. Матусі може б ми чогось поїли?

Мама:  Наваримо вареників біленьких, смачненьких.

 Тай  нагодуємо діточок наших маленьких.

Мама:  В кожній хаті на Вкраїні

 Вареники варять нині.

 Білолиці, непогані,

 Вареники у сметані.

Господиня:  Будьте, як вдома. Ліпіть варенички, а я піду Калиту пекти.

 

Мами із дівчатками підходять до столу, ліплять вареники і співають пісню

«Ой, мій милий вареничків хоче», а тата і хлопці  їм відповідають.

 

Господиня: Наліпили вареничків, час уже в окріп кидати, а мені з печі Калиту виймати.

Одна мама виносить наліплені вареники із зали, а господиня підходить кропить водою дорогу до печі і говорить такі слова

 

Господиня: Водице-студенице. Окропи Калиті дорогу від печі до стелі, щоб були всі веселі!

 

Господиня дістає Калиту з печі.

Господиня: Калита наша солодка з родзинками і маком.

«Ми калиту чіпляємо.

На місяць поглядаємо,

Свою долю-радість закликаємо…»

Господиня прив’язує Калиту за червону стрічку.

Господиня:  Ось тримай, пане Калитинський .

 

Тато:   Добрий вечір , пане Калитинський!

Тато2:  Добрий вечір, пане Коцюбинський!

— Чого пожалував?

— Калиту кусати.

— А я буду по зубах писати!

— А я вкушу!

— А я впишу!

 

Проводиться обряд «Кусання Калити»

 

Тато сідає на коцюбу*, ніби на коня, об’їжджає коло і намагається вкусити Калиту. Під час проведення обряду фольклорний гурт «Щедрик» співає обрядові пісні.

Господиня:  Хлопчики, нумо спробуйте і ви.

Всі бажаючі хлопчики кусають Калиту. Потім пан Калитинський знімає Калиту і роздає дівчаткам і гостям.

  

Дівчатка:  Ой, гоп, чики, чики,

Купив тато черевики.

Я піду у них на свято

Танцюватиму завзято.

Танок «Черевички» у виконанні Оксани Пекун та гурту «Джерела»

Мама:  Гості вже натанцювались

Вареничків зачекались.

Вас чекають у макітрі*

Варенички дуже ситні

Білолиці, круглолиці,

З української пшениці.

Вареники непогані.

Вареники у сметані.

Виходять діти у костюмах вареничків , виконують танок «Варенички мої» Михайла Поплавського.

Господиня:  Одвічну мудрість, що не відає часу,

Нам передав народ в обрядах і повір’ях:

Тож збережи тих звичаїв красу,

Щоб відтворить її у нових поколіннях.

Усі пригощаються варениками.