"Миколай приходить уві сні"

Миколай приходить уві сні

Зала святково прибрана. Діти старшої групи виконують танок Сніжинок.

Танок Сніжинок.

Ведуча:  Є свято гарне в Україні.

Є свято казки чарівне.

Що Миколай в святій ряднині

Слухняним ласощі несе.

 

Це свято раз буває в році.

Воно нікого не мине.

Бо Миколай Святий із неба.

В оселю кожну зазирне.

Під музику заходять Зірочки.

1 зірочка:       Грудень  місяць наступає ,

                      То й зимі пора вже буть,

                      Зима холоди гукає -

                      Запрягай вітри у путь.

2 зірочка:   Вітри швидко підхопили

                      Хмару з снігом, холоди,

                      Над землею пролетіли,

                      Випав сніг, зима іде.

 

Пісня “Зимонька” В. Лисенка

Діти:   Он, дивіться, покотилась

В небі зіронька ясна.

Десь за лісом зупинилась,

Що то значить? Хто вона?

 

   От, якби до нас вона

в гості завітала,

Миколая привела

і обдарувала,

 

Святий Миколаю,

Тебе ми благаєм!

Обдаруй нас теплотою,

Ласкою і добротою,

Щастя дай нашому роду –

українському народу.

 

Перша зірочка:    А листа ви написали

До ангелів із небес?

 

Ведуча:          Так, і вже його послали.

 

Друга зірочка: Дочекайтеся чудес.

 

Ведуча:  В небі ангели працюють,

Щоб зраділи всі малята,

Миколаю віз готують,

Бо чекає кожна хата.

 

Перший ангел: Я роблю смачні цукерки,

Шоколадом покриваю,

У яскравую обгортку

Їх старанно загортаю.

 

Другий Ангел: Райські яблука збираю,

Стиглі, дуже соковиті.

Їх у кошики складаю-

Поласують добрі діти.

 

Ведуча:  Скоро у наш рідний край

Завітає Миколай.

Ті, хто слухав маму й тата,

Отримають даруночків багато.

Ну, а ті, хто шкоду робить,

Тільки різочку зароблять.

 

Ведуча:  А допомагають Миколаєві визначити, кому дарувати цукерки, а кому різки – ангелята. Вони заглядають у віконечка, як поводять себе діти: слухаються чи вередують.

 

Пісня: “Святий Миколай”

З’являються мишенята

Ведуча:  Ви хто?

Перше  мишеня: Ми чемні, виховані мишенята,

І тому чекаємо на подарунок.

Ведуча:  А чому ви вирішили, що ви виховані?

Друге  мишеня: Ми допомагаємо мамі. Зранку попросила нас мама миша зерняток купити, то ми не сперечалися, відразу до магазину побігли. Ось пакуночок.

Ведуча:  А чи можна подивитись, що ви там купили?

Перше  мишеня: Чого це ви у наш пакуночок будете заглядати?

 В магазині так добре загорнули.

Ведуча:  Ні, ми все ж таки подивимось.

Розгортає, а там папірці від цукерок

Оце так зернятка! Оце так виховання! Здогадайтеся, що вам подарує святий Миколай.

 

Мишенята:  Цукерки? Печиво? Іграшки?

 

Ведуча: Діти, підкажіть мишенятам, що їм подарує Святий Миколай? Але я думаю, все ще можна виправити. Потрібно піти до мами, чесно їй про це розповісти та вибачитись.

   Біжіть швиденько до мами.

 

Перший ангел: Ой, бачу свята цього року не буде.

 

Ведуча:  Чому?

 

Другий ангел: Ходили ми по світу, шукали, але на жаль, чемних та вихованих діток не знайшли.

 

Ведуча: Любі ангелята, подивіться, скільки у нас діток і всі чемні, виховані, слухняні. А ще вони вміють дружно гратись і співати. Ось послухайте.

Пісня  «Ой, хто, хто Миколая любить?»

 

Гра  “Відгадай, що в торбинці”

Ведуча: От бачите, які у нас чемні та виховані діти. Так і перекажіть Миколаю, адже ми його дуже чекаємо.

   До побачення .

Перший ангел:  В нас вже часу небагато,

         Треба швидше поспішати.

Другий ангел: Хороші діти нас чекають,

Подарунки виглядають.

Входить Бісик:.

Бісик:  Скрізь тепер хороші діти.

Де ж мені різки подіти?

Ведуча:   Одну собі забери,

Інші дай таким, як ти.

Розмова Бісика з дітьми.

Ведуча:   Бісику, іди собі геть! У нас всі діти чемні і слухняні.

За кулісами чути дзвіночки.

Бісик:  Це напевно Святий Миколай. Ой, тікаю я тікаю!

Бісик тікає Звучить голос Миколая у запису.

Миколай:  Любі хлопчики й дівчатка,

Ось прибули ангелятка,

Звертається до Ангелят

А скажіть, небесні дітки,

Все по правді, швидко й чітко.

Чи ці діти, що у залі,

  Цілий рік були слухняні?

 

Ангел:  Так, вони були чемненькі,

Тата слухали і неньку.

Миколай:  Мої любі ангелята,

Завантажуйте санчата.

Буду я усім малятам

Подарунки роздавати.

Ведуча: Діти, ми усі будемо чекати під подушкою подарунків від Святого Миколая. А знаєте чому він приходить уночі? Ні? Тоді слухайте.

Колись давно жив маленький хлопчик Миколка. У нього не було ні мами, ні тата. Хлопчик ріс під опікою чужих людей. Він часто виходив на вулицю і грався з бідними дітьми. Микола їх жалів, але не знав, як допомогти.

 Був у Миколки старий учитель, він говорив: «Коли ти робиш добро іншому, то не треба про це усім голосно розказувати. Краще не хвалитися своїми добрими вчинками».

Стояла глибока осінь. Микола знав, що багато дітей у їхній околиці живуть бідно: у голоді і холоді. От родина старого Олександра – мати хвора, у Петруся не має взуття, а мала Софійка вранці на дорозі збирала ломаччя, щоб було чим затопити в печі.

Увечері, Микола тихо, щоб слуги не бачили, подався до комори. Набрав у торбину борошна, налив пляшечку олії, напхав повні кишені яблук, відшукав у своїй скрині пару нових шкарпеток, нові постолики – все це склав у велику торбину і сховав собі під ліжко. Коли в домі всі поснули, вислизнув з ліжка, пробрався до Олександрової хатини, поклав там торбину і чкурнув додому. Вранці старий Олександр не міг натішитися щедрими дарунками. Але, хто це міг зробити? Кому подякувати? З того часу Миколка часто робив такі дарунки бідним сусідам. Люди молили Бога за невідомого, який їм допомагає. Та ніхто не здогадувався, що то був Микола.

Миколині слуги стали помічати, що зникають харчі, одяг, паливо з комор. Стали пильнувати. Одного разу, коли Миколка тільки-но склав торбину і вийшов із свого подвір’я, його наздогнав старий слуга. Думав, що злодій. Тоді й стало відомо, хто піклується про бідних.

Минули роки. Микола вивчився і став священником. Усе своє добро роздав бідним людям і служив їм, як тільки міг. За це Господь дав йому силу творити добро ще більше. Коли ж Микола помер, його причислили до святих.

Від тоді, всі згадують Святого Миколая і роблять один одному подарунки.

А десь високо в небі цієї ночі чути срібні дзвоники. То на санчатах їздить Миколай і заглядає у кожне віконце: чи не забув було якої дитини. Переїздить з хмарки на хмарку, дзвіночки ніжно теленькають, старий місяць весело посміхається в засніжені вуса. Він знає. Що тієї ночі всі мають бути щасливими: і ті, що дарують і ті, що подарунки отримують.

Бо найбільше щастя в житті – робити добро!