Андріївські вечорниці

Виховна година

11клас

Андріївські вечорниці

 

ТЕМА  «Андріївські вечорниці»

Категорія: 16-17 років, 11 клас

Форма заходу: виховна година з елементами театралізації

Мета: збагатити знання учнів про обряд проведення вечорниць і показати його красу; сприяти розвиткові творчих здібностей учнів і бажання берегти свою національну культуру, красу і неповторність звичаїв українського народу; виховувати бажання відроджувати і оберігати народні традиції.

Очікувані результати: сформувати знання, що можуть бути використані в навчальній та позаурочній діяльності учнів; збагатити знання про обрядові пісні – духовну основу життя українського народу; виховати глибокі почуття любові до дотепного українського слова; сприяти бажанню берегти свою національну культуру.

Методи та прийоми: словесні, наочні, практичні.

Обладнання: традиційні страви(вареники з капустою, хліб із салом, узвар, пиріжки)

Святково прибрана світлиця. В кутку – макет сільської хати з солом’яною стріхою, пліт, лавочка, на якій сидить  бабуся, виготовлені мальви, соняшники, на полоті висять глечики. Збоку – народознавчий куточок – виставка сорочок, рушників, та іншого рукоділля

Попередня робота :розподіл ролей, забезпечення учасників костюмами, робота над інсценізаціями, розучування пісень, запис фонограми, приготування страв.

Хід заходу

1. Організаційний момент

 

Вступне слово вчителя Народні свята й обряди – система споконвічного життя українців із художніми образами, ритуальними піснями, добірним словом, музикою, танцями… В обрядовості зосереджено художній досвід народу, постійно сущу  творчу силу духу, світогляд, що становить його національне обличчя.

         Свята на пошану Сонця – найосновніші в традиційній культурі. Калита втілює згасання сонячної сили й тепла в кінці осені. За старим стилем це свято припадало на 30 листопада. Зі зміною літочислення воно перейшло на 13 грудня.

          Саме в день Калити відбувалися великі вечорниці – одне з найулюбленіших свят молоді. На вечорницях завжди було весело – можна погомоніти, почути новини, страшні та смішні та смішні бувальщини і казки, поспівати, загадати загадки, а на Андрія ще й поворожити.

 

2. Мотивація

 

Учитель. День Святого Андрія також припадає на 13 грудня. І хоч Андрій Первозванний – це християнський святий, учень Христа, апостол, що проповідував християнство, але народні традиції, звичаї та обряди в день цього святого мають стародавній дохристиянський характер закликання, ворожіння, ритуалу з « калитою».

Але про це трохи далі.

Питання

Чи пам’ятаєте ви легенду про Андрія Первозванного, яку ми знаходимо у літописі Нестора «Повість временных лет»(XIIIст.)

3. Основна частина    

Учитель. Подивіться за вікно. Прийшла зима. Випав сніг, настали морози,вкрилися кригою ріки. Надходить час традиційних розваг молоді. Насамперед дівчата та хлопці збиралися на вечорниці.       

У центрі кімнати сидить бабуся із дідусем

До бабусі підходять двоє онуків – Андрійко та Інна.

АНДРІЙКО: Отут у народнім куточку

        Бабусину бачу сорочку.

       Сама ниточки вона пряла,

      Сама молодими руками

      Розшивала її квіточками,

     Сама полотенця наткала.

ІННА: Скажіть всім бабусю,

     Коли це було,

    А скільки - то літ з того часу пройшло.

   Усі ми охоче це хочемо знати,

   Хто і коли вас навчи вишивати?

(бабуся бере в руку сорочку).

БАБУСЯ: Давно це було. У кожному селі жили цікаві люди, які багато вміли робити своїми руками і навчали цього інших. І тільки наставав вечір – люди поспішали на посиденьки. Там виконували різні роботи. Особливо часто це робили восени, взимку. Такі сходи називали вечорницями. Була я ще дівчиною на таких вечорницях, там навчилася вишивати, вже минуло півстоліття цим сорочкам. Оце беру в руки сорочку і згадую собі молоді роки. Оці дві сорочки, чоловіка і моя, ми в них ішли до шлюбу. Я їх бережу. На вечорницях ми пряли, вишивали, лущили кукурудзу, дерли пір’я, веселились, співали.

До них підходить хлопчик і дівчинка з хлібом – короваєм на вишиваному рушнику.

ХЛОПЧИК: Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

       Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.

ДІВЧИНКА: Бабусі відкрита наша хата біла,

     Щоб наша бабуся літ багато жила.

 

Дарують хліб директору школи.

У центр виходять «дідусь» і «бабуся». Дідусь у капелюсі, кептарику, з довгою бородою та вусами. Бабуся – зав’язана, в кептарі та фартусі. Вони сідають на лавочці біля хати. Виходить дівчинка і хлопчик (ведучі).

 

ХЛОПЧИК: На околиці села, як мовиться в казці,

        Жив веселий дід Хома і баба Параска.

(«Дід» і «баба» вклоняються).

ДІВЧИНКА: Дід учив всіх майструвати, на сопілці грати.

        Баба вчила вишивати і пісні співати.

       Ой було, давно було,веселилось все село.

«Дідусь» і «бабуся» встають.  Співають пісню «Зеленеє  жито зелене».

ВЕДУЧИЙ : Українські вечорниці

                     Починаємо вже не раз,

                     Хай і сміх і пісня ллється

                     В серці кожного із нас.

ВЕДУЧА:  Обійдіть весь світ безмірний

                    І скажіть, в якій країні

                    Так зберігся скарб безцінний

                    Як у нас на Україні?

ВЕДУЧИЙ: Просим  всіх у нашу хату

                     Превелику, пребагату,

                     Від зерниці до зерниці,

                     Хай лунають вечорниці!

 

На сцену виходить Господиня

 

ГОСПОДИНЯ : Темно хоч око виколи. Вже час бо й вечорниці починати, а нікого нема. Господи, що то я любила ті вечорниці особливо Калиту. Бувало візьмеш у матері кусок сала, ковбаси чи паляницю і на вечорниці, аж тини тріщать. Стільки сміху і пісень у цей вечір! Ось і коцюба чекає на гостей.

ДІВЧАТА : Ходімо вже, вже час. Швидше.

ДІВЧИНА 1: Добрий вечір хазяєчко! А чи можна до вас завітати на вечорниці? Де ваші ключі?

ГОСПОДИНЯ : На горищі у вівсі, щоб заміж повиходили усі.

ДІВЧАТА : Спасибі. З Калитою, будьте здорові.

ГОСПОДИНЯ : Дівчатонька, спасибі. Будьте і ви здорові.

                           Поспішайте дівчатонька все приготувати.

                          Бо вже пора вечорниці всім нам починати.

                          Ось наліпимо вареників, біленьких смачненьких,

                          Тай запросимо до нас в гості хлопчиків гарненьких.

                         Щоб вони разом із нами дружно працювали,

                         Андріївські вечори піснею стрічали.

 

Здалеку почувся спів хлопців . Співають пісню « Розпрягайте хлопці коней».

ДІВЧАТА : Хлопці йдуть, хлопці йдуть.

ХЛОПЕЦЬ 1 : Добрий вечір, хазяєчко! Чи можна до вас?

ГОСПОДИНЯ : Добрий вечір! Як добре, що ви прийшли на наші вечорниці. Дівчата мої аж повеселішали! Скажіть – но хлопці, хто з вас старший і чи має він свій  устав?

ХЛОПЕЦЬ 2 : Аякже, це мене старшим вибрали! Спочатку не хотів, але коли вже довірили, то служитиму. Устав наш такий:  «Будемо гуляти чесно, тихо, смирно як і слід поважному  Парубку. Господиню шанувати як матір». Оце наш устав.

ГОСПОДИНЯ : Добре говориш, складно. Недарма тебе старшим вибрали!

                           Коли всі з добром прийшли до мене, то, прошу, сідайте!

                           Добрим людям моя хата завжди настіж.

ХЛОПЦІ :          А де ваші ключі?

ГОСПОДИНЯ : На горищі, за засіками, щоб скоро стали чоловіками.

 

( Хлопці заходять )

 

ХЛОПЦІ :            Добрий вечір! З Калитою! Будьте здорові!

ГОСПОДИНЯ :  Дякую!

 ХЛОПЕЦЬ 3:     Добрий вечір, дівчата! Без нас не сумували, признавайтесь?

ДІВЧИНА 1:      Ніхто і не збирався сумувати!

ДІВЧИНА 2 :     От без троїстих музик було трохи не так.

                            Грає музика, всі танцюють.

ХЛОПЕЦЬ 4 :     А мені пари не вистачило. Потанцюю з кочергою.

 

( Бере кочергу і пішов у присядку навколо неї )

 

ГОСПОДИНЯ :   Ох гарні вечорнички, всім весело, всюди сміх.

                             У хлопців новенькі вишиті сорочки, а у дівчаток файні з квіток віночки.

( До господаря) До нашої світлиці хочуть всі завітати.

ГОСПОДАР : Так не всі можуть.

 

Інсценізація пісні « Ти зігнувся як дуга, а я молоденька гуляти раденька»

 

ХЛОПЕЦЬ 4: Мені сю ніч приснився дивний сон.

ХЛОПЕЦЬ 1 : Сон рябої кобили? Ти краще розкажи нам як ти залицявся до Проні.

 

Інсценізація уривка з твору  М. Старицького « За двома зайцями»

 

ГОСПОДИНЯ: Розкажіть – но дівчата, що у селі нового чути?

ДІВЧИНА 1:     Кажуть, що у Наталки сватання сьогодні… Чи може ви вже чули?..

ГОСПОДИНЯ: Ні не чула! А чого ж нехай іде заміж, хороша вона дівчина, і рушників багато

                           навишивала.  Нехай Господь пошле їй щастя!

 ДІВЧИНА 1:     А хто ж сватає Наталку? Що за парубок?

ДІВЧИНА 3:  Чи хороший парубок не знаю, бо з сусіднього села, але люди кажуть, що    

                             Розумний, багатий та ще й возний…

ДІВЧИНА 2:       А чула, що відмовила, бо кохає іншого.

 

Інсценізація  уривку з твору І. П. Котляревського « Наталка Полтавка»

Заходить кума. Цілуються.

КУМА :             Добрий вечір кумцю! Кажуть у вас сьогодні вечорниці…

                           Я оце собі думаю чого б не зайти до куми…

ГОСПОДИНЯ:  Добрий вечір голубонько! Заходьте бо без вас і вечорниці не вечорниці…

КУМА :               Дівчата, а що у вас так сумно? А ну – мо заспівайте!

 

Співають пісні

 

КУМА :    А ви чули, що баба Параска і баба Палажка сваряться, ніколи не буває миру між ними.                            .

ГОСПОДАР :     Та чули! Бо коли вони сваряться і небу тошно.

 

Інсценізація уривка за повістю І. Нечуя – Левицького «Кайдашева сім’я»

 

ГОСПОДИНЯ (наче дивиться у вікно)

                         Ой, гляньте, то не чорна хмара з синього моря наступає…

ГОСПОДАР :   Та то наступає Мотря з Карпом із – за своєї хати до тину. І не сиза хмара над дібровою вставала, то наближається до тину стара видроока Кайдашиха, а за нею вибігла з хати Мелашка, а за ними повибігали діти.

ГОСПОДИНЯ : Дві сім’ї, як дві чорні хмари, наближалися одна до другої, сумно і понуро…

 

Інсценізація уривка за повістю «Кайдашева сім’я» ( Мотря, Мелашка)

 

КУМА :       Оце сваряться, а як на весіллях гарно. Ото розкажу, була я на весіллі, на заваллі, той   неділі… після першого засяду люди як люди, а далі… от Микиту Ховрошенка з малої сторони знаєте? Ото, кумо, він так напився, а став перед ним, а він за столом сидить і нікуди тільки в холодець носом. А як виліз з того холодцю, не буду навіть розказувати, бо ще присниться. Дівчата, а заспівайте – но отої пісні про свекруху.

ГОСПОДИНЯ : Добре, я буду свекрухою.

КУМА:               То будьте, кумо!

 

Виконують пісню

 

№1   Як прийшла я, люди добрі, до свекрухи.

          Було мені, люди добрі, хоч закрий вуха.

          Хоч закрий вуха та більше не слухай тої мови.

№2   Наварила борщу – каже: «Кислий!»

          Наварила супчику – каже «Гіркий!»

          «Такий, сякий, не такий?

           Кислий, гіркий, не смачний!»

           Каже борщ.

№1   А я тую свекруху проучила,

          На три дні її до льоху зачинила.

          Дала хліба, дала солі,

       Більш ніц не варила!

№2   Як посиділа там свекруха днів три,

         То просила і молила: «Доню відпусти!

         Борщик твій золотий!

         Супчик твій чарівний!

          Моя, доню!»

№1   Коли маєте невістку, то не лайте,

          Добрим словом згадуйте, научайте.

          Бо скажу я вашім вусі

          Буде як моїй свекрусі

          Правда, правда. Правда люди!

КУМА:Хлопців тих і не чути! Чи заснули вони. Дивіться, яка чудова Калита. Давайте пограємо.

(Господиня вносить коцюбу і рогач)

ГОСПОДИНЯ: Хто буде Калетинським?

 

Кусання Калити

Після гри Калиту знімають зі сволока і ділять поміж дівчатами та хлопцями. Дівчата їдять задурно, а хлопці платять дівчатам на стрічки.

 

ГОСПОДИНЯ:Калитники – житники,славно дбайте,

                           Калиту вживайте та добре прославляйте.

             ВСІ:      Калита, Калита солодка була,

                           Як ми її з’їли – до сонця злетіли.

 

  Хлопці влаштовують змагання, дістають з миски каблучку, кидають чоботи.

 

ГОСПОДИНЯ: Дівчата, пішли конопляне насіння сіяти, щоб дізнатися, чи будемо ми в парі на той рік.

(Дівчина набирає в пелену насіння коноплі, виходить за хату, сіє на снігу і приспівує:

Андрію, Андрію,

Конопельку сію,

Спідницею волочу,

Заміж вийти хочу.

Потім набирає в жменю снігу там, де сіяла, вносить до хати, коли сніг розтане, лічить насіння: якщо кожна зернина має пару – добре, якщо ні – поганий знак.

 

Вбігають дві дівчини. Сперечаються

 

Дівчина№1: Ще буде казати, що неправда!

Дівчина№2: А щоб тобі пір’я в роті поросло!

Дівчина№1: А щоб тобі чужі телята, траву у садку випасли!

КУМА  :          Не сваріться!

Дівчина№2: А щоб тобі зуби повипадали!

Дівчина№1: Щоб тебе лихоманка трясла!

Хлопець:  Схаменіться, люди добрі, я тут старший, не дозволю! Зуби щоб повипадали.  Я хочу знати, чого ви сваритеся? Що не поділили?

 

Виконується пісня «Вкрала курку»

 

КУМА1:   Ой, жила же я жила,  та й біди не знала.

                 Поки мені моя кумця курочки не вкрала.

Приспів

КУМА1:   Вкрала курку, вкрала!

КУМА2:   То кажу:»Не брала!»

РАЗОМ: Щоби тобі, моя кумцю, мовоньку забрало!

КУМА2: Ой, сиджу, собі сиджу,

               Та й думу думаю:

                Нащо мені твоя курка, якщо я свою маю?

Приспів

КУМА1: Вкрала, вкрала!

КУМА2:  То кажу: «Не брала!»

РАЗОМ: Щоби тобі, моя кумцю мовоньку забрало! 

КУМА1: Сварилися, сварилися цілий день і нічку.

              Заглядаю в пічку:

              Кипить, кипить моя курка!

              Ні вмерти, ні жить,

КУМА2: Беріть, беріть, кумцю, гроші

               Та лишень мовчіть!

Приспів

КУМА1: Вкрала курку, вкрала:

                А кажеш:»Не брала!»

                А щоб тобі моя курка

                В вилицях застряла!

Іванка: Помиріться! Чи то личить через курку сваритися? (Куми миряться)

ГОСПОДИНЯ:  Давайте, дівчата,всіх варениками і салом пригощати. Подивимось чи вмієте ви біля печі ходити та їсти варити?

 

Пригощають всіх стравами. Звучить пісня «А мій милий вареників хоче»

 

ГОСПОДАР: От і добре, що у нас мир та злагода.

ГОСПОДИНЯ: На закінчення ми хочемо сказати: «Любіть своїх друзів, прощайте ворогів.»

КУМА:     Посміхайтесь тим, хто поруч з вами.

ГОСПОДАР: Шануйте мудрі народні звичаї та не забувайте їх.

ГОСПОДИНЯ: Саме головне: любіть цю землю, нашу красуню – Україну, скупану росами, і будьте ви щасливі…

РАЗОМ:  «НА ВІКИ ВІЧНІ»     

4. Рефлексія

Учитель. Ось і добігла кінця наша подорож у минуле. І мені б хотілося низько вклонитися нашому невмирущому народові за той безцінний скарб, що залишили для нас і наших нащадків.

                                 

 

Література

 

1.Воропай О. Звичаї нашого народу:  У 2 т. – К., 1991.

2.Застольные песни. – Донецк: МП»Отечество», 1995.

3.Календарно – обрядові пісні. – К., 1987.

4. Котляревський І. П. Наталка Полтавка.

5.Кравець О.М. Сімейний побут і звичаї нашого народу. – К., 1966.

6. Легенди та перекази. – К.,1985.

7. Нечуй-Левицький І. С. Кайдашева сім’я.

8. Перлини української народної пісні. – К.,1983.

9. Скуратівський В. Т. Берегиня. – К.,1987.

10. Скуратівський В.Т. Свят вечір: У2т. – К.,1994

11.Старицький М. За двома зайцями.