Англія в ХVІ ст. Особливості розвитку Англії в XVI ст.

Англія в ХVІ ст.

Мета:показати, що головною особливістю Англії є швидкий темп ринкових відносин, а місцем вигідного вкладання капіталу була аграрна сфера; з’ясувати суть процесу огороджування та його наслідки, розкрити особливості реформаційного руху в Англії;визначити роль Єлизавети І в зміцненні англійського абсолютизму; розвивати в учнів уміння давати характеристику історичним діячам, визначати їх місце в історичному процесі, аналізувати історичні явища та події, визначати їх суть, працювати з джерелами інформації; викликати в учнів зацікавленість до подій минулого.

Очікувані результати: Після уроку учні зможуть:визначати передумови стрімкого піднесення Англіїв XVI ст.;називати імена видатних постатей цього періоду;з’ясовувати особливості реформаційного руху в Англії, суть процесу огороджування та його наслідки;визначати характерні риси абсолютної монархії в Англії;порівнювати абсолютну монархію Франції та Англії.

План: Зміни в економіці та суспільстві. Особливості розвитку Англії в XVI ст. Королівська Реформація.Єлизавета І. 

Зміни в економіці та суспільстві У XVI ст. Англія була невеликою за територією країною. Населення Англії на початку XVI ст. становило близько 3 млн осіб, а наприкінці століття збільшилося до 4 млн. На початку XVI ст. Англія не була міською країною: у містах жило не більш як 10% населення. Наприкінці століття кількість міщан зросла до 20%, Англія залишалася переважно аграрною країною. Земля належала дворянам - землевласникам (лендлордам) і королю. Переважна більшість селян власної землі не мала, а за користування нею сплачувала грошову ренту (орендну плату).

На початку XVI ст. у сільському господарстві Англії відбулися значні зміни. Із появою мануфактур як в Англії, так і поза її межами зріс попит на англійську вовну. Багато землевласників захопилися розведенням овець. Цей процес мав далекосяжні наслідки для розвитку країни. Вовна перетворилася на головне її багатство. Справжнім потрясінням для Англії стала «революція цін», унаслідок якої великі землевласники збільшили грошову ренту селян у три, п’ять, а подекуди і в сім разів. Селяни втрачали свої господарства, а з ними і єдиний засіб до існування, перетворюючись на жебраків. Це був час правління Генріха VII (1485-1509 рр.) 

Особливості розвитку Англії в XVI ст. Водночас важливі зміни відбувалися в англійському суспільстві. Нові дворяни - джентрі - займалися прибутковим вівчарством, створювали у своїх маєтках ткацькі мануфактури та активно торгували. Великі землевласники - лендлорди, які також багатіли завдяки вівчарству, прагнули розширювати й надалі пасовища. Багатші селяни скуповували ділянки збіднілих сусідів. Лендлорди ж силою зганяли із землі селян, які перетворювалися на пауперів - людей повністю позбавлених засобів до існування. Такі закони дістали назву «Криваве законодавство». У пошуках засобів до існування селяни наймалися за копійчану плату на мануфактури. Але підприємства і господарства нових дворян не могли забезпечити роботою величезну кількість знедолених селян. Вони перетворювались на пауперів — людей, повністю позбавлених засобів для існування.

Королівська Реформація У 1485 р. після закінчення війни Троянд англійський престол посіла династія Тюдорів. Значне посилення держави й королівської влади відбулося за правління Генріха VIII (1509-1547). Генріх успадкував величезну скарбницю і став одним з найбагатших монархів Європи. Тепер його мета полягала в перетворенні Англії на провідну державу. Аби досягти цього, Генріх будував численні палаци та прикрашав їх чудовими творами мистецтва. 

  Коли в Англію стали проникати реформаторські ідеї, Генріх VIII кинув виклик Риму. Він вирішив створити в Англії незалежну від Папи церкву й підпорядкувати її собі. Водночас створення власної церкви означало привласнення незліченних багатств католицької церкви. 1534 р. парламент ухвалив «Акт про супрематію» (верховенство), який оголосив короля єдиним главою і захисником англійської церкви. Монастирі закрили, а монахів розігнали. Монастирські землі й майно, а також власність церкви перейшли до короля. Це означало розрив з Римом і позбавлення англійської церкви залежності від Папи Римського. Відтоді вона почала називатися англіканською. Генріх VIII розумів, що привласнення церковних багатств могло поповнити державну скарбницю, а контроль над духовною владою піднімав авторитет англійської корони в очах підданих.

Єлизавета ІОстанньою представницею династії Тюдорів на англійському престолі була королева Єлизавета І (1558-1603 рр.). Англія з радістю сприйняла прихід до влади доньки Генріха VIII.Єлизавета мала твердий характер, була розумною, завжди захищала інтереси Англії. Зійшовши на трон, вона сказала: «Я доведу світові, що в Англії є жінка, яка вміє діяти мужньо». За її правління значно зміцнилася центральна влада. Єлизавета провадила політику протекціонізму. Протекціонізм — політика держави, спрямована на захист власної економіки від іноземної конкуренції. Полягала в сприянні й підтримці розвитку власного виробництва й торгівлі.

Правління королеви Єлизавети тривало 45 років і увійшло в історію як «золота доба» Англії. Економіка й культура розквітли, і країна перетворилася на провідну європейську державу. Щоб не допустити релігійних війн, Єлизавета прагнула залучити на свій бік і католиків, і протестантів. Монархиня запевняла своїх підданих, що піклуватиметься про всіх, незалежно від їхнього віросповідання. Така позиція зробила Єлизавету дуже популярною, тому англійці називали свою королеву «улюбленицею народу».Єлизавета І визнавала себе заступницею деяких піратів. У 1577-1580 рр. Френсіс Дрейк із невеликою ескадрою вирушив у навколосвітнє плавання. Пірати пограбували іспанські порти на тихоокеанському узбережжі, захопили кораблі із золотом. Дрейка посвятила в рицарі особисто королева.

В економіці Єлизавета проводила політику протекціонізму, тобто підтримки внутрішнього виробництва й торгівлі, яка була спрямована на захист національної економіки від іноземців. Наслідком такої політики став бурхливий розвиток англійського виробництва. Англійські товари проникали в усі куточки світу. Заморську торгівлю вели купці, об’єднані у великі компанії - Гвінейська, Мароканська, Ост-Індська. У внутрішній політиці Єлизавета продовжила втілювати в життя «Криваве законодавство», зобов’язавши найманих працівників працювати на того господаря, який бажав їх найняти.