Антарктида. Географічне положення. Історія відкриття та дослідження

Антарктида. Географічне положення. Дослідження та освоєння. Підготував: вчитель географіїСемяшкін С. А. Площа — 14 млн км2 Населення(тимчасове) —близько 1000 осіб. Середня висота — 2000 м. Найвища точка над р. м. —масив Вінсон (5140 м)

Географічне положення Антарктиди

Антарктида — унікальний материк, несхожий на жодний континент Землі. Вона вкрита потужним крижаним покривом. Крига зумовлює не тільки особливості її природи, а й форму та розміри материка. Антарктида незвичайна за своїм розташуванням. Її називають «материком на краю світу», оскільки вона віддалена від населеного суходолу.

Від найближчого материка — Південної Америки її відокремлює широка (понад 1000 км) протока Дрейка. Антарктида лежить довкола Південного полюса, майже повністю за Південним полярним колом. Протока Дрейка

Походження назви Антарктиди пов’язане... з небом. Арктос (Ведмідь) — так називали стародавні греки сузір’я Великої Ведмедиці. Район земної поверхні довкола Північного полюса, що лежить під цим сузір’ям, дістав назву Арктикос (Арктика). А протилежний Арктиці район довкола Південного полюса Землі називають Антарктикою (анти означає навпроти). Звідси й назва Антарктида — навпроти Арктики.

На материку є лише один великий півострів — Антарктичний. Береги Антарктиди омиваються водами південних частин Тихого, Атлантичного та Індійського океанів. Разом їх умовно називають Південним океаном. Біля берегів Антарктиди він утворює низку морів, що недалеко вдаються в суходіл: Ведделла, Росса та інші.

Води Південного океану характеризуються вкрай низькими температурами. Взимку температура води на поверхні становить -2...+1 °С. Влітку вода «прогрівається» до +3 °С. Солоність вод незначна внаслідок опріснення їх талими водами айсбергів. Велика їх кількість плаває у водах Південного океану і взимку, і влітку. Південний океан — найбільш неспокійна частина Світового океану: там часто бувають шторми і високі хвилі. Це вплив постійних західних вітрів, що панують у цих широтах. У антарктичних водах вони спричиняють потужну течію Західних Вітрів, де потік води завширшки більш як 1000 км рухається довкруж Антарктиди із заходу на схід. Швидкість цієї «водяної каруселі» становить 3,5 км/год.

Історія відкриття Антарктиди

У XVIII ст. багато дослідників намагалися відшукати шостий материк. Затято його шукав й англійський мореплавець Джеймс Кук. Цід час свого другого навколосвітнього плавання в 1772-1775 рр. його вітрильники перетнули Південне полярне коло. Досі жодне судно не заходило так далеко на південь. Кілька днів вони пробивалися крізь крижані затори, та суцільна крига перепинила подальше просування на південь. Дж. Кук відкрив низку островів і повернувся назад з думкою, що південний материк відкрити неможливо.

На пошуки материка на півдні вирушила експедиція під керівництвом Фадея Беллінсгаузена і Михайла Лазарева. Географічні карти того часу і тих місць були дуже приблизними. Моряки йшли невідомими морськими просторами до невідомої «білої плями». Лід намерзав на оснастці парусних суден, униз сипалися льодяні бурульки, сніг засипав палубу. Проте мореплавці мужньо просувалися далі на південь. Вони підійшли так близько до берегів материка, що могли бачити його крижаний покрив. Так у 1820 р. було відкрито Антарктиду. Під час плавання Ф. Беллінсгаузен і М. Лазарев нанесли на карту близько 30 островів.

Яскраві й трагічні сторінки історії вивчення Антарктиди пов’язані з походами вглиб континенту до важкодоступного Південного полюса. Наприкінці 1911 р. від узбережжя до нього наввипередки прямували дві експедиції — норвезька Руаля Амундсена і англійська Роберта Скотта Р. Амундсен з товаришами 14 грудня 1911р. досягнув полюса. Вони дослідили навколишню місцевість і повернули назад. Через 34 дні, 18 січня 1912 р., до. Південного полюса дісталися і п’ятеровідважних англійців.

Всебічне і систематичне дослідження Антарктиди розпочалося в середині XX ст. Між різними країнами світу було укладено міжнародну угоду, яка встановила свободу наукових досліджень у будь-яких районах Антарктиди і використання материка тільки в мирних цілях. На його територіїдження заборонено розміщувати зброю, видобувати корисні копалини і споруджувати промислові підприємства. Антарктида стала материком науки і миру. Відтоді різні країни світу почали організовувати там наукові станції, де постійно працюють вчені. Сучасні дослідження. Антарктиди

Нині в Антарктиді на 38 станціях працюють науковці із 17 країн світу. На станції «Академік Вернадський» з 1996 р.працюють українські вчені. Є й наукові відкриття. Зокрема,знайдено бактерії, які активно поглинають важкі метали;розроблено новий спосіб уточнення прогнозу землетрусів. Наукова станція «Академік Вернадський»

Підсумки: Антарктика — південна полярна область Землі, що охоплює Антарктиду і прилеглі до неї води Тихого, Атлантичного й Індійського океанів разом з їх островами. Антарктиду було відкрито останньою серед материків експедицією Ф. Беллинсгаузена і М. Лазарева у 1820 р. Антарктида — материк міжнародного співробітництва, де проводять дослідження науковці різних країн світу.