Антибулінг.Екологічність роботи з антибулінгу.

Антибулінг.Екологічність роботи з протидії булінгу (цькуванню). Робота з власними переживаннями.

Природно, що при роботі із булінгом (цькуванням) фахівці, педагоги не можуть залишатись байдужими. Взаємодія зі сторонами булінгом викликає багато переживань, які ґрунтуються на співпереживанні, спільному проживанні досвіду. Говорячи на теми насильства, ми завжди емоційно активні. В цьому матеріалі зазначимо, на що звертати увагу, щоб побачити власні труднощі у роботі з булінгом (цькуванням). Це необхідно, щоб працювати екологічно: не ставати на сторону одного з учасників ситуації, не уникати вирішення, не залякувати, не провокувати тощо. Протидію булінгу (цькуванню) дуже важливо проводити командою, щоб мати змогу з'ясувати всі обставини, можливі причини, спільно обговорити випадок за участю фахівців, спланувати оптимальні способи припинити булінг та підтримати сторін булінгу, аби вони змогли повноцінно навчатись та працювати в колективі, уникати засудження одних та прийняття сторони інших.

Принципи екологічного підходу до роботи з булінгом:

1.Турбота про себе. Коли ми починаємо говорити про булінг (цькування), це може спровокувати особистий досвід ситуацій, коли ми були скривджені. Тому фахівцям, педагогам, які проводять роботу з протидії булінгу (цькування), рекомендована постійна супервізія та індивідуальна психотерапія, адже є ризик посилити власні страждання та не вирішити ситуацію ефективно. Добре, якщо у закладі освіти працює система наставництва, коли більш досвідчені колеги можуть допомагати молодшим.

2. Нейтральність, не дискримінаційність. Критично важливо бути нейтральним. Учасники ситуації булінгу (цькування), як правило, шукають винного – булера, жертву, вчителів, батьків тощо. Але варто нагадувати в групі (класі), що всі є причетними до ситуації, яка склалася – і ті, хто діяв, і ті, хто лише спостерігав. Слід ретельно добирати правильні слова та приклади, щоб уникнути показового звинувачення. Можна підтримувати вислови учасників обговорення про їхню реакцію на поведінку інших: «Так, коли тебе ображають (така поведінка) може дратувати, я розумію». І не варто казати про особистості: «Дійсно, цей хлопець усіх дуже дратує, я згоден».

 3. Особистий приклад. Можна використовувати особисту історію з життя педагога (якщо така траплялась), яка стосується булінгу (цькування). Але ми радимо обговорити її заздалегідь з колегами, щоб уникнути травмування учасників деталями та сюжетом розповіді. Важливо не наводити ваш досвід, як єдиний можливий приклад. В кожній групі/класі своя динаміка розвитку стосунків, і те, що мало позитивний або негативний ефект у вашій історії, може ніяк не 15 стосуватись конкретної групи/класу. Ми радимо більше сконцентруватись на розповіді про ваші почуття, ніж про сюжет історії: «колись сталося ... , я почував себе .... я вирішив..». Кожна історія, розказана педагогом (або учасниками групи, якщо Ви хотіли б використати їхню історію з навчальною метою), має супроводжуватись висновками: «Як ви думаєте, що було важливим? Чому, на Вашу думку, герої цієї оповіді поводили себе таким чином? Як цю ситуацію можна було б вирішити по іншому?». Спонукайте дітей до пошуку власних рішень та висновків. Якщо пропонуєте готові висновки, запитайте, чи згодні вони і як саме вони зрозуміли Ваш приклад (Додаток 9).

 Для педагогів важливо приймати і аналізувати власні переживання, які виникають при роботі з жорстокістю, булінгом та насильство, аби зберігати власний ресурс. Обов’язково залучати до протидії булінгу (цькування) команду, планувати взаємну роботу та надавати підтримку одне одному, відкрито обговорювати всі складні моменти взаємодії. Немає єдиного вірного рішення, але є етичні стандарти та обмеження, яких важливо дотримуватись, розуміючи, що булінг (цькування) це колективна проблема і протидія цькуванню залучає дуже багато особистих переживань, тому і робота має бути спільною.

Використані джерела:

Авторський колектив: Безпальчук С. І., Берсименко Ю.В., Вайнілович Н. А., Киченок А. С., Манастирна Я. В., Найдьонова Л. А., Скорбун І. А., Тілікіна Н.В., Усатенко Г. В., Флярковська О. В. Освітня платформа PROMETHEUS