Антична література – вихідна основа європейських культур

Тема: « Антична література – вихідна основа європейських культур».

Мета: навчальна: навчати учнів працювати колективно, розглянути загальні особливості розвитку античної культури; розвивальна: розвивати творчі здібності, логічне мислення, увагу, уміння опрацьовувати інформативний матеріал; виховна: прищеплювати інтерес до античної спадщини.

Тип уроку: урок-проект засвоєння нових знань і формування на їх основі вмінь та навичок учнів.

Обладнання: проектор, мультимедійна дошка.

                                         Перебіг уроку.                                       I.Організаційний момент.                                                                        II.Актуалізація опорних знань.                                                                  Інтерактивна вправа «Асоціативний кущ».

(На мультимедійній дошці ілюстрації до міфів, які учні повинні згадати із програми за 6 клас).

III. Оголошення теми та мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя.

Неможливо переоцінити величезний вплив античної літератури та культури в цілому на людство, яке й досі вважає все, створене у ті часи, найкращим.

     Все, що нас оточує, впливає на нас постійно й непомітно. Але чи багато навкруги нас того, що ми б назвали найталановитішим. Найгеніальнішим, найдосконалішим? На жаль, ні.

     А сьогодні ми маємо можливість доторкнутися до культури, яка вважається гармонійною і досконалою, а отже, може й самі стати більш освіченими, більш досконалими.

До цього уроку ми готувалися з великою віддачею. Кожен з вас має можливість показати свої здібності, таланти, вміння організуватися.

2. Робота в групах. Презентація робіт.

     Слово вчителя.

   В історії світового мистецтва антична культура посідає особливе місце. Архітектура, скульптура, живопис, література, філософія Стародавньої Греції та Стародавнього Риму стали першоджерелом і поштовхом до розвитку багатьох мистецьких процесів в історії людства. Античне мистецтво, що вперше по-справжньому відкрило й оспівало людину як прекрасне й досконале творіння природи, надовго зберегло значення взірця і багато в чому залишилося неперевершеним і недосяжним.

I група. Презентація «Антична архітектура». (Робота в слайдах).

!. Архітектура ранніх грецьких храмів, до яких належить два храми богині Гери (серед. VI ст. до н.е. і серед. V ст. до н.е. ) в Пестумі, вирізнялася масивністю, величною суворістю завдяки приземистим доричним колонам розміщеним доволі близько одна від одної. Загальний вигляд цих споруд, строгі пропорції та чіткий ритм колонади підкреслювали велич міста-держави, непорушність суспільного порядку.

2. Парфенон – храм Афіни Парфенос. V ст. до н. е. Секрет цієї будівлі, у якій вдало поєднані доричний та іонічний ордери, криється у винятковій ритмічності та пропорційності частин. Храм споруджений давньогрецькими зодчими Іктином і Каллікратом у V ст. до н.е. вражає донині. Цікаво, що мармур, з якого побудовано Парфенон, може змінювати свій колір від сніжно-білого до насичено бежевого – залежно від погоди, пори року й навіть частини доби.

3. Храм Ерехтейон (кін. Vст. до н.е.) – унікальна пам`ятка античної архітектури завдяки асиметричності планування та знаменитим каріатидам – мармуровим статуям дівчат, що виконують роль колон. Східна частина цієї будівлі спорудженої в іонічному стилі, була присвячена богині Афіні, а західна – Посейдону й афінському царю Ерехтею, на честь якого храм і отримав свою назву.
4. Храм Ніки Антерос (Безкрилої) збудований зодчим Каллікратом наприкінці V ст. до н.е., належить до іонічного ордера. Це найменша за розмірами споруда афінського Акрополя. Витонченість ліній , легкість і пропорційність форм створюють відчуття польоту. Храм дуже постраждав від воєнних дій у різні епохи. Лише у 2000 р. використовуючи всі знайдені фрагменти, його вдалося ретельно відреставрувати. 

Храм Ерехтейон

II. група. Шедеври монументальної скульптури.

1.Статую Зевса Олімпійського вважали одним із семи чудес світу. Вона була встановлена у храмі Зевса в місті Олімпія на півострові Пелопоннес. Статуя простояла майже 900 років і загинула під час пожежі в V ст. Однак численні описи в творах стародавніх істориків, письменників і мандрівників, археологічні знахідки  (зменшені копії, зображеннях на монетах) дають нам уявлення про цей величний твір Фідія.

  2.  Не менш знаменита хрисоелефантинна статуя роботи Фідія – Афіна Парфенос (V ст. до н.е. ) – теж не збереглася.

Статуя богині стояла в головному залі Парфенона і була невимовно прекрасна. Скульптор працював над нею дев`ять років. У висоту статуя сягала близько 12 м. Урочистість образу богині підкреслювали пишно декоровані атрибути, виготовлені з листового золота. На голові – шолом, прикрашений фігурами сфінксів та грифонів. Лівою рукою Афіна спиралася на щит, з обох боків якого були викарбувані міфологічні сюжети, а біля її ніг клубком згорнувся змій – символ афінської землі.

3. гігантська 32-метрова статуя бога Геліоса – найяскравіший зразок монументальної скульптури епохи еллінізму. Цей витвір інженерного мистецтва, споруджений між 292 та 280 роками до н. е. на вході у гавань острова Родос, увійшов до переліку семи чудес світу під назвою «Колос Родоський».

Над статуєю майже дванадцять років трудився учень Лісіппа Харес. На штучному пагорбі було споруджено три мармурові стовпи: на двох стояли бронзові ноги гіганта, а на третій спиралися складки його плаща. Статую збирали з окремих деталей, закріплюючи їх залізними і кам`яними конструкціями: спочатку формували ступні, потім – литки і т. д. У міру просування вгору фігуру засипали землею, створюючи таким чином майданчик для роботи на вищому рівні. Лише коли статуя була повністю готова, земляний пагорб прибрали.

III. група. Архітектура Стародавнього Риму.

     Найвизначнішою пам`яткою давньоримської архітектури, що збереглася до наших днів, є Колізей, або Амфітеатр Флавіїв.

    Гігантська споруда у формі чаші вміщувала понад 50 тисяч глядачів, які приходили дивитися на бої гладіаторів та циркові вистави. У центрі амфітеатру розміщувалась забезпечена складною системою підземних технічних приміщень у вигляді еліпса. Арену оточувала триярусна аркада, що складалася з 240 арок. Кожна арка була обрамлена напівколонами, які виконували роль декорації, щоб приховати товщину стіни.

                     Колізей.

Найвищим утілення архітектурної та інженерної думки в Римській      імперії став  Пантеон – храм усіх богів, побудований у II ст. н. е., ймовірно, Аполлодором Дамаським.

      Вхід у будівлю прикрашений відкритою галереєю – портиком. Храм являє собою ротонду, увінчану бетонним куполом діаметром понад 40 метрів. У центрі купола, який вважали символом неба, був отвір. Крізь цей отвір мав проходити стовп світла, що уособлював верховного бога Юпітера.

   Центрами політичного, суспільного і культурного життя в давньоримських містах були форуми. Тут зводили головні храми та громадські споруди – переважно базиліки, що мали форму витягнутого прямокутника, поділеного всередині двома поздовжніми рядами колон. Важливим елементом цієї частини міста були меморіальні споруди, які прославляли перемоги римської зброї, видатних полководців та імператорів – тріумфальні арки й колони.

Серед них знамениті на весь світ Тріумфальна арка Тита і колона Траяна в Римі.

3. Слово вчителя.

Великий вплив античне мистецтво мало на культуру України.

Історія античних культурних осередків у Північному Причорномор`ї починається з другої половини VII ст. до н. е. і завершується 70-ми роками IV ст. н.е.

    Античний поліс Пантікапей був столицею Боспорської держави, що об`єднала всі міста по обидві сторони Керченської протоки.

                     Пантікапей.

До наших днів збереглися руїни оборонних споруд, житлових будинків, громадських будівель.

    Ольвія – найважливіша грецька колонія в Нижньому Побужжі –була заснована вихідцями з Мілета. Її політичним та економічним центром було однойменне місто, руїни якого розташовані на правому березі Бузького лиману с. Парутине Очаківського району Миколаївської області.

                      Руїни Ольвії.

Готуючи презентації, ви зрозуміли, що антична культура мала великий вплив на всю світову культуру. Давньогрецькі мотиви були популярні і в архітектурі, і в скульптурі, і в інших видах мистецтва різних часів. подих античності ми відчуваємо і у мовлені. Пригадаймо хоча б такі крилаті вислови, як «олімпійський спокій», «скринька Пандори», «яблуко розбрату», «ахіллесова п`ята». Як бачите, античність, набагато ближча до нас, ніж здається. І саме з культурою та літературним надбанням цієї епохи ми й будемо знайомитися.

III.Вивчення нового матеріалу.

Засвоєння літературознавчих термінів.

1.Антична література – література стародавніх греків і римлян, яка розвивалася в басейні Середземного моря (на Балканському та Апеннінському півостровах та на прилеглих островах і узбережжях). Її письмові пам`ятки, створені діалектами грецької мови і латиною, належать до I тисячоліття до н. е. і початку I тисячоліття н. е. Антична література охоплює дві національні літератури: давньогрецьку та давньоримську. Історично грецька література передувала римській.

     Антична література пережила п`ять етапів у своєму розвитку.

Давньогрецька література:

• Архаїка, Період архаїки, або дописемний період, охоплює довгий ряд століть усної народної творчості та закінчується протягом першої третини I тисячоліття до н.е. і увінчується появою поем «Іліада» і «Одіссея» Гомера (VIII-VII ст. до н.е.).
• Класика. Другий період античної літератури збігається зі становленням і розквітом грецького класичного рабовласництва (VII-IV ст. до н. е.). Характеризується розквітом ліричної поезії. Висока класика представлена жанрами трагедії (Есхіл, Софокл, Еврипід) і комедії (Аристофан).
• Еллінізм, Початок цього періоду пов`язують із діяльністю Александра Македонського. Відбувається оновлення жанрів і тематики, виникає жанр прозового роману. Афіни втрачають культурну першість, виникають нові центри елліністичної культури. Цей період можна розділити на ранній еллінізм (III ст. до н. е. – I ст. н.е.) і пізній еллінізм (I ст. н.е. – V ст. н.е.).
• Давньоримська література:
• Час Риму. У літературі цього періоду вирізняють: етап республіки, який завершується роками громадянських війн (III – I ст. н. е.); «золотий вік», або добу імператора Августа (I ст. до н. е. – ст.н.е.); літературу пізньої античності (I – III ст.).
• Перехід до Середньовіччя. Євангелія, створені у I ст., знаменують повний світоглядний злам, провісник якісно нового світосприйняття і культури.

2.Роди і жанри античної літератури.

     У літературознавстві виділяють три основних літературних роди: епос, лірику і драму. Ця класифікація, що виникла ще за часів античності, зберігає своє базове значення донині. Тоді ж були започатковані й літературні жанри, про що свідчать їхні переважно грецькі назви: епічна поема, трагедія, комедія, ода, елегія, сатира, епіграма, новела, роман.

3.Естетика античної літератури. (Мультимедійна презентація).

- Міфологічність – персонажі античних міфів повністю олюднені, а міфотворчість розвивається у формі розповідей про героїв. Богам відведена центральна роль лише в деяких спеціальних видах міфів: космогонія – міфах про походження світу і теогонія – міфах про походження богів. Ще однією особливістю античних міфів є те, що вони позбавлені розумування.

Окремо зауважимо, що антична поезія не знала рими і застосовувала різноманітні та складні розміри (гекзаметр).

• Публічність – античній літературі притаманні публічні форми побутування.
• Особливості стилю – система стилів у античній літературі повністю підпорядковувалась системі жанрів. Для низьких жанрів був характерний низький стиль, близький до розмовного, високих – високий стиль, що був розроблений риторикою.

   IV. Підбиття підсумків уроку.

        Рефлексія. Інтерактивний прийом «Мікрофон».

• Чи сподобалась вам архітектура античності?
• Чи сподобалась вам скульптура античності? Ваші враження від мистецтва античності?
• Чи необхідно вивчати античну літературу?

   V. Домашнє завдання.

      Підготувати повідомлення про відмінності давньогрецької та давньоримської культури.