Античні міста - держави в Північному Причорноморї

Про матеріал
Конспект уроку може бути використаний як на уроці історії в6-7 класах так і під час проведення предметного тижня з історії
Перегляд файлу

 

            Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти                                                                                                                      

                                         ім. М.В.Остроградського

 

 

 

 

                                         Випускна робота:

«Розвиток творчого потенціалу учнів через науково-дослідну роботу»

 

 

                                                                                       Виконала: Хиль Ольга Іванівна,

                                                                                      Лохвицький район,                 

                                                                                       Бодаквянський НВК,

                                                                                       вчитель історії та правознавства

 

 

 

                                                          ПОЛТАВА

                                                              2018

 

                                                       ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………………………………………..3

Розділ І. Розвиток творчого потенціалу учнів як наукова проблема

         1.1.Теоретичне дослідження питання…………………………………………………….5

         1.2. Основні засади формування науково-дослідницьких

                умінь у школярів………………………………………………………………………………..8

Розділ ІІ. Науково-дослідна робота як шлях розвитку творчого потенціалу

                 учнів (практична частина)

          2.1. Етапи формування учня-дослідника………………………………………………10

          2.2. Науково-дослідницькі компоненти учня-дослідника……………………14

          2.3. Рекомендації юному досліднику……………………………………………………16

          2.4. Науково-дослідницька робота на уроках історії та в позакласній

                   роботі……………………………………………………………………………………………..20

     Висновки…………………………………………………………………………………………………….22

     Список використаних джерел ………………………………………………………………….24                                                                                                                       

 

 

 

 

 

                                                             Вступ

     У  ХХІ столітті надзвичайно актуальним стало питання про пошуки шляхів підвищення соціально-економічного потенціалу суспільства. Українське суспільство спонукає до розв’язання актуальних проблем через розкриття резервів творчого потенціалу особистості. Будь-якому суспільству потрібні обдаровані, творчі люди, але для цього необхідно побачити й розвинути здібності кожного. Важливу роль у цьому відіграє система освіти.

      У Доктрині національної освіти, що визначає стратегію й основні напрями розвитку  освіти України ХХІ ст., зазначено: «Система освіти має забезпечувати підтримку обдарованих творчих дітей і молоді, розвиток у них творчих здібностей, формування навичок самоосвіти і самореалізації особистості».

        Поступове входження нашої країни у європейський простір, демократизація розвитку суспільства створюють передумови для формування компетентної  особистості, яка була б не тільки споживачем інформації, а й творцем нових знань під час досягнення соціально корисних результатів. Компетентність постає як капітал або цінності, що допомагають особистості успішно конкурувати на національному або європейському ринку праці.

          Сьогодні час поставив перед школою таке головне завдання: «Школа повинна шукати індивідуальність, дбати про збереження та розвиток «золотого фонду » країни». Активний пошук та розвиток обдарованих, творчих  дітей і талановитої молоді має стати одним з основних напрямів діяльності освітніх закладів. Тому так важливо ще в школі виявити всіх,хто прагне дізнатися більше з різних галузей науки, допомогти втілити в життя їхні плани і надії, повніше розкрити свої здібності.

          Творчість не може зявитися на порожньому місці, її треба культивувати. Кожна дитина є неповторною і водночас індивідуальною. Тому застосовувати одні і ті ж методи і форми навчання до всіх учнів класу не можна. Варто звернутися до особистісно-орієнтованих технологій, зміст яких полягає у створенні ситуацій творчої переробки, узагальнення, експериментування та пошуку. Творчий потенціал є універсальним еволюційним чинником, який дає змогу людині змінювати навколишнє середовище та своє життя.

        Актуальність роботи. Щоб дитина сформувалася як самодостатня освічена особистість, здатна самостійно ставити перед собою ті чи інші задачі, необхідно розвивати  та вдосконалювати її дослідницькі здібності. У  зв’язку з цим актуальною стає підготовка учнів, вироблення у них вмінь і навичок дослідницького пошуку. Лише творча особистість спроможна створювати, управляти, пропонувати нові теорії, нові технології, нові напрямки розвитку, знаходити шляхи виходу зі складних нестандартних ситуацій [1] .Тому забезпечення кожній людині можливості використання свого творчого потенціалу є одним із пріоритетних завдань загальноосвітніх закладів.

         Мета. Метою дослідження є обґрунтування розвитку творчого потенціалу учня в процесі виконання науково-дослідних робіт. Для  реалізації поставленої мети в роботі поставлені такі завдання:

  1. пояснити термін «творчий потенціал особистості»;
  2. довести розвиток творчого потенціалу особистості через науково-дослідну роботу;
  3. дослідити основні засади науково-дослідної діяльності в загальноосвітній школі;                                                                                                    

 

  1. розробити етапи формування учня – дослідника;
  2. сформулювати основні рекомендації юному досліднику.

Обєктом дослідження є творчий потенціал учня.

      Предметом дослідження є процес розвитку творчого потенціалу учня засобами науково-дослідної роботи.

     У роботі використано наукові методи: аналізу і синтезу, моделювання і діяльнісно - структурного аналізу, абстрагування і узагальнення.

     Отже, аналіз опрацьованої літератури дає можливість при її використанні дослідити основні питання теми.

     Структура дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку літератури.

 

Розділ І. Розвиток творчого потенціалу учнів як наукова проблема

1.1. Теоретичне дослідження питання

     Оновлення системи освіти держави значною мірою пов’язане із розробкою та впровадженням у педагогічну практику ефективних технологій розвитку інтелектуальних і творчих здібностей особистості, формування її пізнавальної і творчої активності.[2].

     Проблема розвитку творчого потенціалу особистості цікавила вчених, які представляли різні галузі знань, в усі історичні епохи. Аналіз різних джерел 20-90-х рр. ХХ століття показує, що проблема розвитку творчого потенціалу досліджувалася з різних сторін. Ідеї розвитку творчих здібностей особистості знайшли відображення в працях А.С.Макаренка, С.Т.Швацького, І.Я.Лернера. У них розглянуті важливі умови ефективності організації цього процесу, філософські та соціологічні аспекти розвитку творчої особистості.  Ще давньогрецький філософ Сократ першим виявив закономірність того, що дослідницький спосіб пізнання відповідає природі мислення людини. Ідею дослідження підтримав відомий лікар і педагог М.Пирогов. Видатний педагог К.Ушинський не раз повторював, що навчання має завжди надавати дитині можливість діяльності, яка відповідає її силам, і допомагати тільки там, де в неї не вистачає сил, поступово послаблюючи цю допомогу, щойно дитина дорослішає. Дитина повинна розвиватись і навчатись кожної миті, не помічаючи цього. [3]                          

      Її досліджували такі філософи, педагоги, психологи як Б.Ананьєв, В.Андрєєва, М.Бердяєв, В.Кан-Калік, О.Леонтьєв, Б.Ломов, С.Рубінштейн, О.Савченко. Здібності творчої особистості вивчались Л.Виготстким, В.Дружиніним,В.Клименком. Сутність творчості як специфічного виду діяльності розглядалася В.Давидовим, М.Валлахом, Дж.Гілфордом, Л.Коганом, О.Матюшкіним, Я.Пономарьовим. Формування творчої особистості дітей на різних етапах їх навчання вивчали І.Волкова, В.Козленко, М.Лещенко, О.Савченко, Л.Хомич.[4].

     У ряді досліджень описані умови зародження творчої активності у процесі навчання в школах, засоби та методи розвитку творчого начала особистості (В.Д.Богоявленська, С.Н.Бондаренко). Велику цінність становлять праці М.І.Махмутова про проблемне навчання, де основна увага приділяється саме творчій активності в усіх її проявах.

       Слово «творчість» в останні десятиліття входить до множини найбільш вживаних слів фахівцями різних галузей. Але, як свідчить практика, використовується воно не завжди коректно. Очевидно, що проблема розвитку творчих здібностей учнів не може бути розв’язана без чіткого розуміння поняття творчості.

       У Філософському словнику дається таке визначення творчості: «Творчість- процес людської діяльності, що створює якісно нові матеріальні і духовні цінності». Творчість - суто людська діяльність. Природа творчої діяльності, її механізми індивідуальні, мають різні варіації творчого процесу і різні прояви творчості. Здібність і творчість оцінюється головним чином за оригінальністю. Творчість – це сукупність різних здібностей людини.   

       Під творчими здібностями школярів розглядається сукупність властивостей і якостей особистості, які дозволяють здійснювати пошук, використовуючи при цьому нестандартні засоби, здогадку розвязувати  інтелектуальні проблеми з установкою на відкриття нового, невідомого для себе. До того ж , здібності до творчості-універсальна здатність особистості. Універсальність її полягає в тому, що сформовані її компоненти в будь-якому виді творчості, наприклад, художньому, ігровому тощо, можуть проявлятися й здобувати свій подальший розвиток в інших видах творчої діяльності. [5]

       Звідси виходить, що лише завдяки творчій діяльності людей можливий розвиток науки і техніки, мистецтва і освіти, державності і права і всього іншого. Саме завдяки творчості можливий будь-який прогрес.

        У соціологічній науці склалися два напрямки, що характеризують творчий потенціал особистості: як прояв у процесі творчої сукупності творчих можливостей особистості та як прояв спрямованості, міри й взаємозв’язку творчих можливостей.[6].

       Реалізація творчих можливосте особистості здійснюється за допомогою прояву творчих сил, що являють собою сукупність особистісних функцій, спрямованих на розв’язання зовнішніх і внутрішніх проблем особистості з метою перетворення зовнішнього світу й самої себе. Щоб уникнути складнощів у розвитку творчого потенціалу, можна залучити учнів до науково-дослідної діяльності, що безпосередньо пов’язана з проявом творчості.

       Теоретичний аналіз даної проблеми свідчить, що в останні роки більш помітними стали проби віднайти шляхи стимулювання творчого потенціалу дитини. Встановлено багато фактів впливу на розвиток творчих здібностей учня, серед яких основну роль посідає школа. Але на реалізацію творчого

потенціалу значний вплив чинять особисті якості, такі як працелюбність, воля, наполегливість, прагнення реалізувати задумане.

       Таким чином, розвиток творчого потенціалу школяра – це прогрес прогресивних змін, які відображаються у Кількісних, якісних і структурних перетвореннях особистості як цілісної системи і полягає в керованому розвитку її творчих здібностей шляхом пробудження інтересу до творчої діяльності, оволодіння методами творчого отримання знань, формуванням індивідуального стилю творчої поведінки. Особливо актуальною є проблема вдосконалення форм та методів роботи зі старшокласниками, оскільки старший шкільний вік характеризується активним розвитком пізнавальних і творчих здібностей, становленням наукового світогляду, професійним самовизначенням учня.

 

    1.2.Основні засади формування науково-дослідницьких вмінь у школярів

      Одним із найбільш продуктивних шляхів формування творчої особистості є науково-дослідницька робота учнів – вища форма самоосвітньої діяльності. Формування науково-дослідницьких умінь і навичок у школярів – процес складний і довготривалий. Він не виникає на порожньому місці і не розвивається сам по собі. Важливою умовою формування в учнів інтересу до науково-дослідницької роботи є різноманіття її форм:

  • реферати, доповіді з досліджуваних проблем;
  • індивідуальні домашні завдання, що містять у своїй основі навчально- дослідницькі задачі як теоретичного плану, так і практичного: вирішення творчих практичних задач ускладненого характеру, дослідження конкретних фактів, явищ, процесів;
  • уведення до змісту уроку проблемних питань науково0дослідницьких проблем;
  • використання інтерактивних технологій під час навчально-виховного процесу.

       Науково-дослідницька діяльність-це інтелектуальна праця, спрямована на набуття знань, умінь і навичок. Науково-дослідна діяльність базується на творчому підході до розкриття проблеми, який означає, що на всіх її етапах дослідження науковець має прагнути пояснювати факти, предмети, явища, намагатися сказати щось нове в науці.

      Науково-дослідницька діяльність учнів загальноосвітніх шкіл є одним із основних чинників підготовки всебічно розвиненої особистості.

      Складові науково-дослідницької діяльності учнів:

  • опанування елементів дослідницької діяльності, організації та методики наукової творчості;
  • безпосередньо наукові дослідження, здійснені учнями під керівництвом наукових керівників;
  • подання (презентація) наукових досліджень.

      Слід виділити певні принципи науково-дослідницької діяльності, на формування яких спрямовано роботу навчального закладу:

  • гуманізація –виховання поваги та довіри школярів і педагогів одне до одного, до справ, якими вони опікуються, сприйняття особистісних поглядів, запитів, інтересів, створення максимально сприятливих умов для реалізації здібностей кожної дитини;
  • самореалізація або самовизначення особистості – здатність дитини встановлювати мету і цілі, які відповідають її внутрішній сутності;
  • розвинена зорієнтованість – спрямованість всіх компонентів освітнього процесу на досягнення найбільш ефективного розвитку пізнавальних можливостей школяра з урахуванням рівня розвитку та особливостей дитини;
  • спільна діяльність – перетворення вчителя на партнера, який допомагає виконувати незнайомі види роботи, знаходити найкращі способи та методи вирішення поставлених проблем;
  • індивідуалізація – навчання й набуття необхідних знань за індивідуальною програмою, що орієнтована на мету, поставлену перед дослідником;
  • розвиток творчого потенціалу – становлення цілісної особистості, для якої творче ставлення до справи є органічною складовою, яка поєднує навчання із самостійним набуттям знань, розвитком науково-дослідницьких умінь;
  • розвиток морально-вольової сфери - здатність самостійно вирішувати поставлені завдання, визначати проблеми, бачити найоптимальніші шляхи її реалізації, брати на себе відповідальність за обрану справу та її кінцевий результат.

Зростання вимог до підготовки випускників загальноосвітніх навчальних закладів потребує більш активного залучення до науково-дослідницької роботи учителів і учнів. Успішне володіння навичками дослідження і творчої роботи допомагає учням порівняно легко включатися в студентську діяльність, переводити наукові знання в площину практичного мислення.[7]

 

 

 

 

Розділ ІІ. Науково-дослідницька робота як шлях розвитку

                   творчого потенціалу школяра

2.1. Етапи формування учня – дослідника

         Сучасний учитель – професіонал не тільки сам стає дослідником, а й організовує дослідницьку діяльність школярів. Вона допомагає забезпечити активну пізнавальну діяльність учнів, залучає до пошуку вирішення складних, проблемних питань, аналізуючи знання, виробляючи навички аналізу, уміння абстрагувати, робити висновки, узагальнювати. Готуючи, організовуючи, проводячи дослідницьку діяльність учнів на уроках історії , педагог стимулює творчу активність, емоційне сприйняття, залучає їх у наукову роботу, навчає самостійного пошуку нестандартних рішень, що виникли. Тому в сучасній школі прийомам і етапам організації дослідницької діяльності учнів приділяється велика увага. Керуючи науково-дослідницькою діяльністю, вчитель бачить і розрізняє в цьому процесі кілька етапів:

  • перший етап полягає у створенні умов для виявлення інтересів та здібностей учнів, як прояву їхньої готовності до будь-якої творчої діяльності загалом і науково-дослідницької зокрема. У кожного школяра потрібно формувати необхідність у самоаналізі, мотиви досягнення мети, активність, наполегливість,ініціативність;
  • другий етап передбачає оволодіння оптимальним обсягом знань, умінь, навичок, ідей, необхідних для виконання наукового дослідження , методів пізнання завдань і цілей роботи, а також способів їх досягнення;
  • третій етап – самостійна самоосвітня науково-дослідницька діяльність, що орієнтована на поєднання власних мотивів, захоплень, інтересів із комплексом заходів щодо їх вирішення; свобода і самостійність вибору форм, методів, темпів, джерел дослідження в залежності від можливостей; безперервність у самоосвіті і самовдосконаленні; вміння аргументовано і доказово подати результати отриманих досліджень.

Щоби дитина максимально позитивно пройшла всі вказані етапи, набувши необхідних знань і навичок, треба вміло скерувати її рух, створивши систему заходів із виявлення учнів, схильних до науково - дослідницької роботи, розвитку та вдосконалення їхніх здібностей. Тому система занять із дослідницької діяльності складається із трьох етапів, які передбачають рух учнів від рівня до рівня:

І (підготовчий) етап починається вже у 5 класі: пятикласники знайомляться з такими поняттями як наукова організація праці, поглиблюють знання про простий, складний, цитатний, питальний план.

ІІ (методологічний) етап характерний для 7-8 класу: на цьому етапі учні збагачують свій понятійний апарат науковими термінами: дослідження, його види, об’єкт, предмет, мета, завдання, засоби дослідження, гіпотеза.

ІІІ (практичний) етап охоплює учнів 9-11 класів, хоча повне його втілення відбувається в 11 класі, коли учень самостійно вибирає і формулює тему , визначає зони дослідження, планує й реалізує методи дослідження, описує хід роботи, робить висновки.

                      Мотивами науково-дослідницької роботи є :

  1. самостійний пошук нового матеріалу;
  2. інтерес до дослідження;
  3. пошук альтернативних засобів і способів розв’язання проблеми;
  4. підготовка до майбутньої професії;
  5. співпраця з учителем, іншими учнями;
  6. відповідальність за результати творчого процесу;
  7. практичні результати науково-дослідницької діяльності.

      Дослідницьку діяльність можна організувати на всіх етапах уроку і на етапі підготовки до уроку при виконанні випереджувального завдання. Вони не тільки стають певною програмою роботи над темою на уроці, ай дозволяють здійснити індивідуальний підхід до учнів, організувати роботу над різнорівневими завданнями в групах.

     При підготовці до відповіді на уроці учням рекомендовано розповісти про хід дослідження, використовуючи схему опису ( «Якщо…., То…., Так як….»). Ця схема означає : «Якщо (передбачувана діяльність) я буду робити те…., то…., то як кінцевий результат, отримаю те…., тому що …(пояснюється, чому це вийшло)». Зазвичай, при такій формі організації дослідження у вигляді міні-експерименту школярі набувають навичок проведення наукової роботи. А це дозволить учням успішніше включитися у подальшу систему навчання.

    У психолого-педагогічній літературі дослідницька діяльність учнів розглядається як процес включення особистості у самостійне збирання і дослідження інформації, формування в неї на цій основі міцних знань, умінь, навичок пізнавальної та творчої діяльності.[8]

    Пошуково-дослідницька діяльність є найбільш ефективною ланкою у переході від навчальної діяльності до науково-дослідної, тому що містить у собі майже всі компоненти наукового пошуку та створення нового змісту з ознаками дослідницької роботи, спираючись на здобуті раніше знання, та розвиває навички й уміння для подальшої наукової діяльності.[9]

      Застосовуючи дослідницькі технології, можна вирішити такі педагогічні завдання:

  • використати дослідницькі методи у вивченні учнями предметів шкільної програми;
  • застосувати дослідження під час ознайомлення школярів із окремими явищами, процесами, фактами;
  • допомогти учням у засвоєнні комплексу дослідницьких заходів, формувати їхні дослідницькі вміння і навички;
  • прищеплювати учням інтерес до навчальних і наукових досліджень;
  • формувати у школярів уявлення про дослідницьку стратегію в пізнавальній діяльності;
  • збагачувати творчі спроможності учнів на основі формування їхнього дослідницького досвіду;
  • вивчати та аналізувати індивідуальні особливості формування дослідницького досвіду учнів, його вплив на їхній індивідуальний розвиток і виховання;
  • освоєння вчителем дослідницького підходу до розкриття змісту шкільної програми з навчального предмета, до розподілу часу на вивчення окремих тем і розділів програмного матеріалу, до встановлення між предметних зв’язків, до вибору доцільної методики організації дослідницько - пізнавальної діяльності учнів.

 

 

 

 

2.2. Науково-дослідницькі компетентності учня-дослідника

    Система залучення старшокласників до наукової діяльності веде до формування в дитини основних дослідницьких навичок і компетенцій ще у стінах навчального закладу, тим самим значно полегшуючи їй адаптаційний період до дорослого студентського життя.

    Науково-дослідницькі компетентності учня-науковця мають відповідати таким вимогам:

  • розуміти мету і завдання дослідження, вміти їх формулювати;
  • знаходити потрібну інформацію в різноманітних джерелах;
  • тривалий час збирати й систематизувати інформацію з теми;
  • вміти аналізувати й синтезувати її, обирати найбільш важливу та необхідну;
  • трансформувати інформацію, змінювати її обсяг, форму, виходячи з мети та завдань дослідження;
  • аргументувати особисту позицію, висловлювати думки щодо тверджень, характеристик, подій, відображених у дослідженні;
  • порівнювати думки, висловлені в різних документах стосовно теми дослідження;
  • знаходити помилки в отриманій інформації, доводити їхню хибність, вносити пропозиції щодо виправлення або корегування помилок;
  • вміти аналізувати відображення проблематики дослідження в різних джерелах;
  • формулювати свою гіпотезу вирішення порушеної проблеми;
  • сприймати альтернативні точки зору, висловлювати аргументовану позицію «за» і «проти» кожної з них;
  • складати план роботи, вміти визначати її логічну структуру;
  • встановлювати доцільні зв’язки між структурними компонентами роботи;
  • складати тези або план виступу, повідомлення про результати роботи;
  • мати уяву про інструментарій підготовки роботи, вміти обстоювати доцільність використання саме такого інструментарію;
  • вміти вести дискусію за проблемою дослідження, відповідати на запитання журі та опонентів;
  • вміти складати короткий анонс (власну рецензію) на свою роботу;
  • усвідомлювати актуальність і необхідність вирішення обраної автором проблеми дослідження;
  • передбачити кінцевий результат дослідження та його перспективи;
  • вільно орієнтуватися у змісті роботи, наводити її найцікавіші місця та результати;
  • характеризувати авторський внесок у розробку проблеми;
  • давати стислу характеристику використаній документально-джерельній базі;
  • наводити та обґрунтовувати доцільність використання форм і методів, ведення дослідження;
  • використовувати для написання та захисту необхідні наочні матеріали, аудіо-, відео-  та комп’ютерні матеріали.[10]                                                                                                                   

 

 

                2.3. Рекомендації юному досліднику

    Здебільшого для написання науково-дослідницьких  робіт учні обирають теми з історії . Тож, перш ніж розпочати роботу з учнями, наприкінці 9 класу, у травні я проводжу анкетування.

                         Анкета

  1. Які теми з історії тобі до вподоби? Чому?
  2. Які періодичні видання читаєш систематично?
  3. Якби ти мав можливість зустрітися з видатною історичною постаттю, хто б це був? Чому? З яким запитанням ти б звернувся до цієї людини?
  4. Уяви, що одного дня ти вирішиш написати книгу. Як ти гадаєш, про що вона буде?
  5. Уяви, що ти можеш створити щось таке, що зробило б світ кращим або врятувало би багатьох людей. Що б це було?

   Якщо учень вирішив спробувати власні сили у дослідницькій діяльності, маючи заздалегідь визначену тему або ідею, це дуже добре. Але зазвичай більшість учнів утруднюється одразу визначити напрям роботи. Працюючи з анкетою, учень має нагоду впорядкувати думки, визначити найсуттєвіше з-поміж своїх уподобань і самостійно дійти загального висновку щодо остаточного вибору теми. Проаналізувавши дані анкети, розробляю рекомендації для кожного учня, зважаючи, що тема роботи має бути новою і недослідженою; не варто обирати тему достатньо висвітлену, адже тоді зменшується ймовірність особистого внеску.

        Науково-дослідницька діяльність учнів середніх навчальних закладів є одним із основних чинників підготовки всебічно розвиненої особистості. Тому, складовими цієї роботи є:

  • опанування елементів дослідницької діяльності, організації та методики наукової творчості;
  • безпосередньо наукові дослідження, здійснені учнями під керівництвом вчителя;
  • подання результатів дослідження.

     Отже, якщо учень вже обрав тему, доцільно скористатися такими памятками.

Памятка № 1. Поради учням, які вирішили писати наукову роботу

  1. Визначення наукового аспекту, з якого ви хочете поглибити свої знання.
  2. Вислухайте думку вчителя.
  3. Ознайомтеся з переліком тем.
  4. Поміркуйте над метою дослідження.
  5. Визначте чітку проблему.
  6. Осмисліть новизну дослідження.
  7. Поміркуйте, чи буде корисною ваша робота для інших.
  8. Ознайомтеся з працями дослідників вибраної вами теми, які вже працювали над нею.
  9. Сконцентруйте увагу на головному.
  10. Робіть чіткий аналіз із прочитаного.
  11. Сплануйте свій робочий день.
  12. Носіть із собою блокнот, у якому записуйте нові думки.
  13. Будьте стриманими, коли вас критикують.
  14. Навчіться доводити за допомогою слова, що обґрунтовано обрали тему.
  15. Використовуйте окремі фрагменти роботи на уроках і позаурочний час.
  16. Не поспішайте.
  17. Ваш успіх залежить тільки від вас.

Памятка № 2. Визначення теми.

  1. Тема мусить відповідати підготовці й нахилам учня.
  2. Основні першоджерела мають бути досяжними.
  3. Основні тексти мають бути такими, що їх можна осягнути.
  4. Обрана методологія розробки теми має реально відповідати здібностям конкретного учня.

      Памятка № 3. Формулювання мети, задач і гіпотези.

  1. Під час визначення мети дослідження необхідно відповісти на запитання: «Який результат передбачено одержати?», «Для чого проводять дослідження?». Мета будь-якого дослідження починається зі слів: зясувати…, виявити…, вивчити…, сформувати…, провести…, визначити…, створити…, дослідити. Мета роботи має бути тісно пов’язана з назвою її теми.

Наприклад:

Тема роботи. Село Бодаква до і після пожежі 1894 року.

Мета роботи: вивчити  економічний і соціальний розвиток села наприкінці ХІХ століття; дослідити причини й наслідки пожежі в селі в 1894 року та його відродження після пожежі.

  1. Під задачами дослідження розуміють те,що можна зробити для досягнення мети. Задачі дослідження формулюють у формі переліку дій: «проаналізувати…», «зясувати…», «обґрунтувати…», «вивчити…» та ін..
  2. Важливим елементом програми дослідження постає гіпотеза – науково обґрунтоване припущення про структуру вивчення об’єктів. Це своєрідний прогноз очікуваного рішення дослідницького завдання. Він базується на наявних теоретичних знаннях про досліджуваний об’єкт. Гіпотезу формулюють за схемою: «Якщо…, то…».

         Памятка № 4. Кроки написання науково-дослідницької роботи.

  1. Актуальність теми. Це важливість, практична значущість розглядуваної проблеми. Тема науково-дослідної роботи має розкривати актуальність поставленої проблеми та відповідати сучасним потребам науки. Самі завдання роботи повинні розкривати суть, поетапність вирішення проблеми та сформувати шляхи вдосконалення певного процесу, явища, системи.
  2. Основна теоретична частина. В цій частині треба розкрити обрану тему науково-дослідної роботи на сучасному рівні розвитку науки, використовуючи такі підходи й наукові знання, які пояснюють різні явища, події, процеси у практиці вченого з позиції сьогодення. Потрібно достатньо повно розкрити основні поняття та терміни, що стосуються проблеми роботи, ввести у зміст матеріалу тільки об’єктивні факти і реальні практичні приклади.
  3. Дослідницький характер. А це : вивчення достатньої кількості літературних джерел із цієї проблематики; систематизація та аналіз різних думок і підходів до вирішення проблеми; оформлення спостереження; порівняння теоретичних поглядів учених і практичної діяльності організацій; розроблення висновків,рекомендацій.
  4. Грамотність.  У роботі не повинно бути помилок. Слід дотримуватися правил цитування, оформлення зносок, списку використаної літератури.

         Памятка №5. Визначення предмета і об’єкта дослідження.

          Обєктом дослідження називають процес чи явище, яке породжує проблемну ситуацію. Головне питання під час визначення об’єкта: «Що розглядають?».

          Предметом дослідження визначають, відповідаючи на питання : «Як розглядати об’єкт?», «Які аспекти й функції виділяє дослідник для вивчення об’єкта?».

         Завершується робота списком використаної літератури.[11]

 

 

 

       2.4. Науково-дослідницька робота на уроках історії та в позакласній роботі

     Розпочинаючи вивчення пропедевтичного курсу історії з учнями п’ятого класу, застосовую на уроці різноманітні дидактичні ігри (актуалізуючи, формуючі, узагальнюючі та контрольно-корекційні), які повинні підготувати учнів до успішного засвоєння історичних знань та прищепити інтерес до вивчення історії. Із цією метою практикую створення на уроках ситуацій, які розв’язуються учнями впродовж уроку, планую виконання нескладних пошукових робіт, під час роботи над якими провідну роль відіграє самодіяльність учнів, їхня активність, ініціативність, захопленість. Наприклад, при вивченні теми «Заняття та умови життя населення в українських містах і селах у минулому і тепер» пропоную учням вдома підготувати матеріал про заняття членів їхніх родин, добрати цікаві факти про звичаї та традиції їх сімї, умови життя. Таким чином, уже в перший рік знайомства учнів з новим предметом пріоритетним у підготовці й проведенні уроку визначаю завдання створення умов для розвитку дитини, залучення до активної роботи і на уроці, і в позаурочний час.

       У 6 та 7 класах робота здійснюється в тому ж напрямку, але завдання ускладнюються. Крім ігрових, учні виконують невеликі за обсягом науково- пошукові роботи. Для учнів 7 класу посильною є підготовка і проведення уроків , зокрема, на тему «Русь-Україна за часів Ярослава Мудрого. «Руська правда», «Уявна подорож Києвом часів Володимира Великого», «Король Данило - будівничий Галицько-Волинської держави» та ін.. Виконання таких робіт можливе лише за умови наявності досвіду застосування науково-пошукових технологій. Незважаючи на те, що однією з основних вимог до такої форми роботи на уроці, є самостійна діяльність учнів, успішним для цієї вікової групи науковий пошук може бути лише за умови вміння вчителя ненав’язливо допомагати учням у процесі його підготовки.

      Використання науково-пошукової роботи у 8 і 9 класах дає можливість розвивати в учнів вміння працювати з різними джерелами, вміти самостійно вибрати потрібний матеріал, цікаві факти, аргументи, докази. Неабиякий творчий потенціал, багатогранні докази, цікаві дані представили учні 8 класу на уроці-пошуку «епоха Відродження». Учні прониклися духом епохи, надзвичайно вдало вибрали завдання, дібрали надзвичайно цікаві факти з різних джерел про діячів Відродження: Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаеля, Тиціана, Рембрандта, Рубенса, Дюрера, Веласкеса, Коперника, Бруно, Галілея, Шекспіра, Сервантеса.

        Науково-пошукова робота є найбільш посильною для учнів 10-11 класів, адже саме в них уже сформувалося вміння працювати із сучасними носіями інформації, розвинуте творче мислення, здатність до осмислення минулого, виробилися навички самоосвіти. Тому такі уроки планую як повторювально-узагальнюючі наприкінці вивченої теми так і любий урок з теми. Надзвичайно цікавий, багатий урок на тему «Розстріляне відродження» пройшов у 11 класі. Скільки нових цікавих фактів відшукали випускники! Вони справді показали високий рівень знань, глибоке розуміння теми і підвели підсумок, що уроки історії-це найжиттєвіше уроки.

      Науково-пошукова робота, враховуючи її основні положення, має великі переваги в проведенні гурткової та індивідуальної позакласної роботи. Якщо урок обмежений часом, то позакласна робота не має цих обмежень. Отож тут справді можливе надання учням максимальної свободи у виборі теми, змісту і форм виконання, ініціативність, інтереси, прагнення; пріоритет віддається дослідницькій, науково-пошуковій діяльності. За час роботи в школі з учнями 8-11 класів було підібрано цілу низку актуальних тем для науково-дослідницьких робіт. Це, зокрема, «Моє село над річкою Сулою», «Село Бодаква до і після пожежі 1894 року», «Випускники 1941 року», «Мікротопоніми села Бодаква», «Історія мого села вустами старожилів», «Медсестра, сестричка, рятівник…(Про медсестер часів Другої світової)», «Земська школа (Червона школа)», «Земська лікарня» та ін..

        Крім того, щоб поглибити знання учнів зі свого предмету, я залучаю їх до участі в предметній олімпіаді, конкурсі-захисті робіт МАН, творчих історичних та краєзнавчих конкурсах та ін..

         Отож, науково- пошукова робота-це інноваційна методика, яка максимально активізує пізнавальну діяльність учня. Адже учень, готуючи таке завдання, прагне якомога більше інформації почерпнути з кожного уроку, шукає шляхів для самоосвіти, додаткових джерел інформації. За науково-пошуковим методом майбутнє, бо він ґрунтується на знанні потреб, інтересів та здібностей учнів, а все це разом здатне підвищити ефективність навчання.

 

 

                                                     Висновки

         В умовах рівневої і профільної диференціації навчання перед учителем стоїть низка складних завдань, пов’язаних насамперед із розвитком творчого потенціалу школярів. Учні повинні брати участь у науково-дослідній роботі. Учитель має стати організатором і першим науковим керівником учнівської дослідницької роботи.

          Опрацювавши тему «Розвиток творчого потенціалу учнів через науково- дослідницьку роботу», я дійшла до таких висновків:

По- перше, опрацьована наукова література з даної теми дає підстави стверджувати, що дослідницька діяльність-це вищий щабель у розвитку творчого потенціалу школяра.

По- друге, робота вчителя в цьому напрямку не повинна носити стихійний, безсистемний характер. Тільки продумана, логічно вибудувана система знань, організуюча дослідницьку діяльність учнів, дасть очікувані результати. Учень, озброєний науковими методами пізнання, зуміє виявити проблему і не тільки зрозуміти і вивчити її, а й самостійно запропонувати нестандартне, креативне, оригінальне рішення. Саме такий випускник сьогодні затребуваний суспільством, саме він стає конкурентоспроможним.

По-третє, у процесі систематичного залучення школярів до науково-пошукової дослідницької діяльності відбувається активний розвиток їхніх творчих здібностей та творчої активності: переважає позитивна мотивація творчої діяльності; відбувається формування творчих рис характеру; активізується розвиток творчих якостей інтелекту; формується творча самосвідомість; триває постійне зростання потенціалу творчої діяльності-бажання систематично здобувати нові знання, уміння, навички.

По-четверте, вивчення літератури через організацію дослідницької діяльності допомагає учням отримати універсальну освіту, яка, в сучасному розумінні, озброює учнів навичками самоосвіти, формує потребу саморозвитку.

По-пяте, пошукова діяльність є одним з елементів формування дослідницьких умінь учнів.

По-шосте, організація науково-дослідницької діяльності не потребує специфічним умов для впровадження.

         Таким чином,дотримуючись системи роботи з організації науково-дослідницької діяльності учнів, учитель виконує соціальне замовлення суспільства- формує конкурентоспроможного випускника.

 

 

                         Список використаних джерел:

  1.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    .                                                    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додав(-ла)
хиль ольга
Додано
11 квітня 2019
Переглядів
180
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку