Відродження (Ренесанс) – період розвитку культури Західної та Центральної Європи у ХІV – на поч. ХVІІ ст. Батьківщиною Ренесансу є Італія, де збереглися :високий рівень соціально-економічного розвитку;роздробленість та існування багатьох політичних і культурних центрів (Флоренція, Мілан, Рим, Венеція тощо);поширення античних пам´яток, які вважалися власне італійською традицією.
Періодизація епохи Відродження :{16 D9 F66 E-5 EB9-4882-86 FB-DCBF35 E3 C3 E4}Проторенесанс Друга половина ХІІІ – ХІV ст. Цей період існував тільки в Італії. Раннє Відродження. Кінець ХІV - ХV ст. Започатковане у Флоренції, де політичнавлада належала купцям та ремісникам. Високе Відродження. Кінець ХV – перша третина ХVІ ст. Розквіт образотворчого мистецтва, архітектури, літератури. Пізнє Відродження. Друга і третя третини ХVІ ст. Головне місто пізнього Відродження – Венеція.
Основні риси культури Відродження Світський характер та гуманістичний світогляд. Поширення нових цінностей: повага до людини, незалежно від її походження; терпляче ставлення до інших переконань; індивідуалізм; пізнання нового. Віра в безмежні можливості людини як центру всесвіту: особистість має бути природною та гармонійною. Критика католицького аскетизму. Принцип науковості. Започаткувало виокремлення мистецтва від ремесла. Було культурою освіченої меншості.
Романський стиль У X ст. в середньовічній архітектурі поширюється єдиний загально-європейський стиль − романський. Назва стилю походить від слова «Roma» − Рим, і пояснюється тим, що в середньовічному будівництві використовували архітектурні традиції давніх Романський стиль − перший загальноєвропейський стиль в архітектурі (Х-ХІІ (XIII) ст.), для якого характерні масивні споруди-фортеці. Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець. Використовувався великий камінь та прості форми. Згодом почали прикрашати фасади таких споруд за допомогою перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і, скульптур. Усередині приміщення стіни прикрашали фресками. Поверхні стін прикрашалися рельєфами, в яких переважали сюжети Страшного суду й Апокаліпсиса, біблійні сцени.
Храми, збудовані в романському стилі, мали, як правило, такий вигляд: продовгуваті приміщення, поділені колонами опорних стовпів на три або п’ять частин. Зверху колони прикрашали капітелі (різьблений скульптурний орнамент). У західній частині храму будували портал (головний вхід), а в східній — вівтар. Романські храми мали товсті стіни, масивні кутові вежі й вузькі вікна, тому вони нагадували фортецю. Усередині приміщення стіни прикрашали фресками. Малі вікна, порівняно невисокі стіни робили романські храми похмурими, наче сповитими мороком.
На зміну дерев’яним перекриттям (стелям) прийшли кам’яні склепіння, які підтримувалися товстими колонами по обидва боки, до самого вівтаря. Романські храми мали масивні стіни, великі опори, безліч напівкруглих арок. Щоб стіни були міцними, вікна робили невеликими й вузькими, на кшталт бійниць. У небезпечні моменти романські храми надавали надійний прихисток. Вежі та хрести соборів було видно здалеку і вражали мандрівників своєю могутністю та красою
Готичний стиль Архітектурний стиль, який назвали готичним (від назви племені готів), розвинувся в XII-XVІ ст. і, на противагу романському стилю, вважався варварським. Готичні собори − це не культові споруди древніх готів, а храми, побудовані в готичному стилі архітектури. Цей архітектурний стиль з’явився у Франції в ХІІ ст., він прийшов на зміну романському стилю. Найвеличнішою будівлею готичної архітектури є собор − символ багатства й могутності міста. Готичні собори були величними, спрямованими до висоти небес. Якщо в романському храмі склепіння спиралося на товсті стіни, то в готичному соборі − на арки, які трималися на стовпах. Це робило споруду просторішою і світлішою. Для готики характерні вузькі і високі башти, арки з загостреним верхом, колони, багатобарвні вітражні вікна і багато прикрашений фасад. Похмурі постаті горгулій та міфічних істот служили прикрасою на стінах. Для підсилення гри світла використовували кольорове скло. Із нього викладали розмаїті вітражі із зображенням людей і рослин.
Численні вікна залишали обмаль рівної стінної поверхні, тому замість розпису почали робити особливі зображення - вітражі. Їх складали із скріплених між собою кольорових скелець і розміщували в прорізах вікон. Величезні сяючі вітражі наповнювали храми грайливим, немовби чарівним, світлом.
Сандро Ботічеллі (1445 - 1510) – справжнє ім´я Александроді Маріаноді Ванні Філіпепі. Флорентійський художник. Його картини алегоричні й динамічні, проникнуті людськими почуттями, вважаються вершиною раннього Відродження, проте помер художник у злиднях і заново був відкритий лише в середині ХІХ ст. За наказом папи розписував стіни Сікстинської капели. Створював портрети сучасників.
Данте Аліг´єрі (1265 - 1321)Італійський поет рубежу Середньовіччя та Відродження. Головним його твором є “Божественна комедія”, яка змальовує мандрівку автора загробним світом. Перший серед мислителів, хто виступив за незалежність королівської влади від папства. Сандро Боттічеллі. Портрет Данте.
Домашнє завдання:1. Опрацювати матеріал підручника - § 24-25 (О. І. Пометун,Ю. Б. Малієнко, “Освіта”,2020)2. Заповніть у зошиті таблицю “Діячі літератури та мистецтва раннього Відродження”:3. Виконати тести за покликанням до 23.00 - 11.04.2022 р. https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=2049345 4. Підготуватися до контрольної роботи з теми «Матеріальний і духовний світ європейського Середньовіччя», повторити матеріал підручника - § 21-25 {21 E4 AEA4-8 DFA-4 A89-87 EB-49 C32662 AFE0}Діяч. Сфера творчості. Найвідоміші твори. Особливості його творчості.