Архітектурні перлини Львівщини

Про матеріал

Зі славною і багатою історією, та забуті людьми. По всій Україні – безліч архітектурних пам’яток, якими у свій час пишалися і які були епіцентром історичних подій. Нині вони не втратили історичної цінності, але стали просто непотрібними… Історичні будівлі – приклади неокласицизму, бароко, неоготики та багатьох інших стилів. На жаль, вони залишені на поталу часу, який невблаганний до цих творінь.

Перегляд файлу

АРХІТЕКТУРНІ ПЕРЛИНИ ЛЬВІВЩИНИ

Підготувала

вчителька історії

Пилявка Оксана Юріївна

КОСТЕЛ УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Угнів. (1642, 1695рр.)

$D:\Без названия (3).jpg$

Фото: Віталій Іщук, ishchuk.net

Де знаходиться: храм розташований на вул. Міцкевича, 2а, у с. Угнів, Сокальського району, Львівської області.

КОСТЕЛ УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Угнів. (1642, 1695рр.)

Угнів сьогодні є найменшим містом України, яке розташовується в Сокальському районі, практично на самому кордоні з Польщею. Перші літописні відомості про Угнів датовані 1360 роком, хоча місцеві дослідники стверджують, що він був відомий ще за часів Київської Русі як одне з міст Червенської землі, про які йшла мова в «Повісті временних літ». Угнів був сторожовим форпостом, оточеним з чотирьох сторін оборонними валами.

Це місто має давню історію. Одним з її елементів є величний бароковий Успенський костел. Вірогідно дерев’яний костел був побудований воєводою Зигмундом з Радзаново., у XV—XVI він занепав після переходу власників міста у кальвінізм. Фундатором мурованого костелу в Угневі на місці дерев'яного стали любачівський каштелян Христофор Дунін і його дружина Маріанна зі Зборовських. 21 серпня 1695 року храм освятили. При костьолі було відкрито школу для дітей. Пізніше жителі Угнева і його меценати Степан і Пелагія Жуковські побудували українську школу-бурсу для хлопчиків.

Ця пам’ятка все ж дочекалася реставрації. Проте роботи відбувалися настільки повільно, що за цей час встигли утворитися нові дірки у стінах та даху. За час свого існування Успенський храм зазнавав руйнувань та грабунку. Коли селище Угнів перейшло до СРСР, поляки винесли із костелу усе цінне. Одна із башт храму була зруйнована під час артилерійського удару в Першу світову війну. У 2006 р.було розроблено проект реставрації зраму, а в 2007р. розпочались відновлювальні роботи , проте відбуваються вони, нажаль, надто повільно.

Замок Острозьких, Старе Село

Замок у Старому Селі належить до пам'яток оборонної архітектури XV-XVII століть, будувався для захисту південно-східних шляхів до Львова від набігів татар. Перше укріплення на території Старого Села у вигляді дерев’яного замку збудував у 1448р. Ян Завіш, який отримав ці землі у спадок від свого батька Завіши Чорного з Гарбового, а той, у свою чергу, придбав їх у 1401 році в короля Володислава ЯгайлоЦя пам’ятка, вже оновлена, у 2015 році мала приймати туристів. Та, віддана у концесію на 49 років, будівля так і не була відреставрована. Хоча підприємець, який отримав замок Острозьких, обіцяв відновити споруду.

Нині найбільший замок Львівщини занепадає. З шести веж збереглися тільки 3, а 14-метрові мури уже нікого не лякають, а тільки змушують стискатися серця туристів та місцевих мешканців від жалю. Адже унікальна пам’ятка потребує негайного відновлення.

$D:\images.jpg$

$D:\foto_9.jpg$

Де знаходиться: замок розташований у Старому Селі, Пустомитівського району, Львівської області.

Костел Воздвиження та святого Йосипа, Підгірці

$D:\Без названия.jpg$

$D:\images (27).jpg$

Де знаходиться: костел розташований у с. Підгірці, Бродівського району, Львівської області.

Храм Воздвиження Чесного Хреста і Святого Йосифа в с.Підгірці

Збудований 1752-1766 роках завдяки фундації і при особистій участі гетьмана Вацлава Жевуського. Спочатку храм служив тільки як святиня замкова, а парафіяльним став лише в 1861 році.Віряни й досі приходять сюди на молитву, попри те, що храм руйнується. Велична споруда вражає своєю красою: 14 колон, 7 скульптур святих. На жаль, ще один монумент не зберігся. Храм є мурований з цегли у формі ротонди (круга) і його висота сягає 27 метрів. Він був зруйнований під час Другої світової війни.

Портик величає напис: IN CULTUM DOMINI DEI NOSTRI EXODI X (в перекладі означає: НА СЛАВУ ГОСПОДА БОГА НАШОГО), на фронтоні гієрограми Христа, Матері Божої і св. Йосипа.

Автором скульптур які розташовані на портику є Себастіан Фесінгер, це скульптури: архангела Рафаїла, св. Ігнатія Лойоли (фігуру Лойоли втрачено в ІІ світовій війні в наслідок обстрілу), св. Петра, невідомої святої (брак атрибуту), св. Йосифа, св. Анни з малою Матір’ю Божою, св. Вацлава і св. Онуфрій.
Багатий художній вистрій інтер'єру є роботою колективною. Частини поблизу вівтаря в роках 1765-1766 вималював Лукаш Смуглевич з сином Антонієм. Відповідно до цього шаблону роботи продовжували жовківські художники Дем'ян, Войцех, Константин та Микола, а також ще двоє львів’ян: Гургилевич та Витанецький.

Останній пробощ (парох) Владіслав Манастерський поїхав з Підгірців в серпні 1845 року.

            Предмети з інтер'єру церкви були частково вивезені частково розпорошені. У 1915 році храм втратив дзвони, однак вдалося врятувати мідне покриття купола перед реквізицією, яка масово проводилася для потреб австрійської армії. У липні 1944 року артилерійський обстріл пошкодив покриття купола, а також одну з фігур на атику, а потім храм було сплюндровано радянськими солдатами. Був знищений також головний образ вівтаря.
          Після другої світової війни в храмі проводилися певні ремонтні роботи. В 70-х роках відновлено фігуру св.Юзефа на колоні, пошкоджену блискавкою. Прикро, але радянська влада використовувала храм як склад для паливноматисльних матеріалів, фарби, смоли та інш., це також пошкодило стінопис, сліди смол видно на стінах і до сьогодні.
         З 2013 року духовну опіку над храмом провадить громада Миколая Чарнецького і новомучеників Української Греко-Католицької Церкви. На даний час храм є діючим і з допомогою не байдужих людей поетапно відбувається його реставрація.

Шпіхлер, Дрогобич

Шпіхлер - це кам'яна житниця, приміщення, де зберігалося зерно. Побудований він був в 1778 році за наказом імператора Австро-Угорської імперії. У ньому повинні зберігатися запаси зерна на випадок, наприклад, неврожаю або військових дій. Дрогобицький шпіхлер є пам'яткою архітектури національного значення. На жаль, шпіхлер знаходиться не в кращому стані: реставрація приміщення триває вже 10 років, проте за цей час замінили тільки частина даху. Інша частина покрівлі обрушилася після зливи з градом у липні 2012 року.

Цей пам'ятник архітектури унікальний, подібних в Україні немає. Після реставрації шпіхлер в Дрогобичі планують перетворити в один з центрів культурного життя міста. Також в найближчому майбутньому в приміщенні хочуть створити експозицію музею «Дрогобиччина», Присвячену розвитку ремесел.

$D:\Без названия (1).jpg$

Фото: Ярослав Гайгель, drohobych.com.ua

Де знаходиться: Шпіхлер розташований на вул. Грушевського, 16, у Дрогобичі, Львівської області.

Свято-Троїцький монастир, Сатанівська Слобідка

Свято-Троїцький монастир розташований у Сатанівській (колись Монастирській) слобідці, що знаходиться за кілька кілометрів від самого селища Сатанів. Високу монастирську гору, на якій бовваніє дзвіниця та виблискує баня церкви, видно з самого містечка.Фундаторами монастиря вважають лаврських ченців, які втекли зі спаплюженого Батиєм Києва. Є також легенда, згідно з якою Сатанівський монастир ще давніший. Мовляв, якийсь чернець з Афону поселився тут ще за півстоліття до Володимирового хрещення України-Русі й жив тут у печерах відлюдником. а свою багатовікову історію монастир устиг побути і православним, і греко-католицьким (Чину св. Василія Великого) і знову православним. Був він і чоловічим, і жіночим.Монастир відомий передусім тим, що тут був цех лірників. Саме вони оспівували подвиги українських козаків, навідували їхні могили. Складати та виконувати думи народні співці вчилися саме у Свято-Троїцькому монастирі. Це ремесло згодом передавалося, так би мовити, у спадок. Спочатку монастир був чоловічим, а вже у 1899 став жіночим. Ліквідований у радянські часи. Сьогодні про Сатанівський Свято-Троїцький монастир мало хто й знає поза межами Городоцького району

. $D:\Без названия (2).jpg$

Собор Святого Миколая, Вижняни

Перша згадка про собор датується 1400 роком. Найбільша цінність храму – фрески. Більшість з них – з 1940-х років. Тобто створювали їх у буремні роки Другої світової війни. Стародавній вівтар, ікони, орган – все підкреслювало велич храму. Та час і недогляд зробили своє. У радянські часи собор Святого Миколая був складом. Відтак храм розграбовано, від органу залишився тільки каркас, руйнуються і фрески. Деякі потребують негайної реставрації. Не полишаючи надії на відновлення, собором опікується місцевий священник.

Фото: invtur.com.ua.

Де знаходиться: собор розташований у с. Вижняни, Золочівсього району, Львівської області.

Костел Святого Марка, Варяж

Зведений у 17 столітті, храм зазнав неодноразових руйнувань. Та, вочевидь, найбільшої шкоди собору Святого Марка завдали не пожежі чи напади, а людська байдужість. Величний храм, з двоярусними баштами, фресками Станіслава Строїнського, з підземеллями, де у свій час вважали за честь упокоїтися навіки знатні люди, сьогодні навідують хіба туристи. Рука реставратора, давно не торкалася стін храму. Тож костел повільно руйнується…

Фото: Seleonov, wikimedia.org

Де знаходиться: костел розташований у с. Варяж, Сокальського району, Львівської області.

Поморянський замок-палац, Поморяни

Турки та татари не раз штурмували цей замок. Та значний арсенал, який накопичив тут батько майбутнього польського короля – Якуб Собєський, допомагав утримувати оборону. Тільки у 1675 році Поморянську твердиню було зруйновано. Відбудував вже її король Ян ІІІ Собєський. На це витратили 25 тисяч злотих! У 20 столітті тут неодноразово ставали до бою гестапівці та воїни УПА. Нині замок – в аварійному стані.

$D:\foto_11.jpg$