Аспекти формування здорового способу життя та шляхи їх вирішення

Аспекти формування здорового способу життя

 та шляхи їх вирішення

Проблема  погіршення загального стану здоров’я населення в нашій країні залишається вкрай гострою. Особливу тривогу викликає здоров’я дітей молодшого шкільного віку. Відомо що здоров’я людини визначається комплексом взаємопов’язаних чинників: спадковістю,станом навколишнього середовища, якістю, способом життя. При цьому на думку вчених  вплив способу життя на здоров’я людини дуже значний і становить  50 % від усього спектру чинників. Тому формування здорового способу життя в дітей, виховання ціннісного ставлення до свого здоров’я — найбільш правильний шлях.  Вирішення проблеми збереження здоров’я нації має починатися з- раннього віку, а особливе місце повинно відводитися під час навчання у школі. Оптимальною моделлю школи в якій вирішується питання збереження здоров’я дітей є модель школи сприяння здоров’ю.

   Методичною основою школи сприяння здоров’ю є гуманістична модель освіти, сутність якої полягає у створенні сприятливої  соціокультурної ситуації, готовності до формування у дітей суспільно значущої життєвої стратегії. Програма школи сприяння здоров’ю передбачає два підходи щодо вироблення позитивної мотивації на здоровий спосіб життя: діяльнісний та системний. Діяльнісний підхід потребує формування соціально активної особистості, духовно фізично і морально розвиненої. Системний підхід спрямований на комплексну реалізацію здорового способу життя з урахуванням:

• діагностики з метою раннього вияву можливих відхилень у стані здоров’я;
• корекційної роботи щодо збереження та укріплення здоров’я;
• вибору оптимальних педагогічних, здоров’язберігаючих технологій;
• навчання методам самодіагностики, самоконтролю та самокорекції;
• створення  комфортного психологічного середовища  для учнів і вчителів.

   Систематизація всієї діяльності школи на основі здоров’язберігаючого підходу має два ступені:

І ступінь ( 1- 4 класи):

• діагностика психофізіологічного і рухового віку школярів;
• створення  індивідуальних корекційних програм;
• особливий режим рухової життєдіяльності;

ІІ-ІІІ ступені ( 5-11 класи):

• діагностика здоров’я дітей;
• валеологізація освітнього процесу;
• формування ціннісних орієнтирів на збереження здоров’я та прищеплення наукових і  гуманних поглядів на своє здоров’я та здоров’я оточуючих;
• самовизначення та оволодіння системою  культури здоров’я.

   Методична служба є однією з підсистем освітньої роботи школи, всі елементи якої чітко структуровані, взаємопов’язані, взаємозалежні і мають визначену ієрархію. Оптимальність планування методичної роботи забезпечується єдністю мети, змісту, форм та результатів, аргументованістю тем  методичних заходів .

   З моменту впровадження цільової комплексної програми “Крок за кроком до здоров’я” виникла необхідність у реформуванні методичної роботи. Відповідно була обрана науково – методична тема: “Взаємозв’язок  фізичного розвитку і здоров’я дитини з інтелектуальною та соціальною активністю, формуванням її особистості та індивідуальності”. Метою стало удосконалення змісту роботи  школи, націленого на впровадження  здоров’язберігаючих технологій, підвищення рівня навчальних досягнень учнів; підготовка педагогічних кадрів до роботи в інноваційному середовищі.

Етапи роботи над науково-методичною темою:

І етап аналітико-теоретичний:

• розробка нових технологічних схем навчання дітей;
• пошук здоров’язберігаючих режимів навчальної роботи;
• визначення рівня творчого потенціалу вчителя;
• навчання педагогічних кадрів.

ІІ етап формуючо-концептуальний:

• створення цільових творчих програм;
• впровадження здоров’язберігаючих технологій в урочну та позаурочну систему роботи;
• робота психолого-педагогічних, науково-практичних  семінарів;
• співпраця з  вищою школою;
• проведення моніторингу освітньо-оздоровчої роботи.

ІІІ етап узагальнюючий:

• систематизація діяльності школи на основі особистісно-орієнтованого  та здоров’язберігаючих підходів;
• узагальнення досвіду роботи за програмою, спрямованої на збереження та зміцнення здоров’я.

   Кожен з етапів вимагає чіткого вибору і визначення основних завдань, від яких залежить успіх роботи навчального закладу. Процес формування культури здоров’я  учнів може бути успішним при умові тісної співпраці колективу педагогів, учнів, батьків. Основним завданням підготовки кадрів є забезпечення цілісної комплексної системи роботи з вивчення передового педагогічного досвіду, впровадження здоров’язберігаючих технологій.

  Нагальною потребою стає залучення педагогічних кадрів  до участі у постійно діючих психолого-педагогічних семінарах, тренінгах, інформаційно-методичних нарадах, роботі “круглих столів”, науково-практичних конференціях, проведенні майстер-класів, тижнів педагогічної майстерності тощо.

   Підготовка кадрів передбачає:

• теоретичну підготовку, яка має на меті озброєння педагогів необхідними знаннями в галузі культури здоров’я, підбір форм та методів навчання, направлених на збереження та зміцнення здоров’я;
• практичне застосування нових навчально-методичних матеріалів;
• оперативну корекцію змісту навчання, способів активізації пізнавальної діяльності дітей.

   Дослідна робота стає вагомою складовою методичної роботи. Збільшується кількісний склад вчителів, які впроваджуючи  інноваційні педагогічні технології в навчальний процес, підвищують свій фаховий рівень. Ведення дослідницької  та контрольно-аналітичної роботи потребує створення спеціальних творчих груп вчителів, які займаються здійсненням моніторингу освітньо-оздоровчої роботи, корекцією навчальних програм, складанням спеціальних курсів за вибором, факультативних курсів, плануванням просвітницько-профілактичної та туристично-краєзнавчої  роботи. У цій діяльності вчителям в нагоді  стають  спеціальні методики, розроблені науковцями, а саме: “Інтеграція пізнавальної і рухової діяльності в системі навчання і виховання школярів” О.Д.Дубогай, “Фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі навчального дня молодшого школяра” О.М.Ващенко, “ Навчаємо бути здоровими: позакласна робота ( 5-9 кл.)” С.О.Свириденко, а також співпраця  з різними громадськими організаціями, установами та об’єднаннями.

   Методика О.Д.Дубогай допомагає спостерігати за станом здоров’я та рівнем фізичного розвитку дитини, що, без сумніву, посилює мотивацію до занять фізичною культурою та спортом, дотримання вимог здорового способу життя. Складовими даної методики є:

• визначення відповідності рухового віку паспортному;
• встановлення індексу фізичного розвитку;
• визначення  типу тілобудови;
• експрес-оцінка психофізіологічного стану дитини;
• оцінка ефективності освітньо-оздоровчої роботи класу, групи, школи            ( коефіцієнти здоров’я, захворюваності, успішності з конкретного предмета, загальної успішності).

   В результаті використання вище вказаних методик створюється специфічна модель, яка базується на взаємозв’язку пізнавальної рухової діяльності в процесі навчання і виховання школярів. Пізнавально-рухове навчання спонукає дітей активізовувати свої розумові здібності.

   В основі методики лежить рухове відтворення навчального матеріалу, яке базується на асоціативному образному принципах та заздалегідь обумовлених рухах. Обов’язковою  складовою методики   уроків у початкових класах є проведення фізкультхвилинок,  валеологічних пауз , спрямованих на зняття втоми, активізацію уваги. Вправи узгоджуються з характером занять. Наприклад, якщо дитина виконувала письмове завдання, відповідно від одноманітних напружень у неї стомлюють м’язи рук. Окрім того вона тривалий час знаходилася у статичному стані. З огляду на це вчитель рекомендує виконати вправи на інтенсивне потягування, випрямлення та вигинання  хребта, на розправлення грудної клітки і, звичайно, вправи для розслаблення кістей рук. Доречною буде фізкультхвилинка для очей, яку можна провести за допомогою  спеціального тренажера. Тривале сидіння за партою спричинює застій крові в нижніх кінцівках. У такому разі виконуються вправи, що стимулюють кровообіг не тільки в ногах, а і в ділянках тазу та живота. Так, послідовно чергуючи різні види навчальної і рухової діяльності  можна ліквідувати  нестачу рухової активності дітей, а значить, попередити виникнення відчуття дискомфорту, що проявляється в погіршенні самопочуття ( головний біль, біль у м’язах рук, ніг, спини, сонливість), та емоційну неврівноваженість ( недисциплінованість, агресивність, дратівливість). Але підвищення рухової активності не може обмежуватись лише уроком. Таким чином кожен педагог відбудовує відповідно до своїх можливостей, творчого кредо, підбору учнів, систему пізнавально рухового навчання.

   Проведення рухливих перерв, “годин здоров’я” на групі продовженого дня, спортивних свят має забезпечити фізіологічну потребу дитини у рухах під час навчання у школі. Особливість  таких видів діяльності полягає у раціональному чергуванні розумової та фізичної   праці, під час якої удосконалюється координація рухів, швидкісно - силові якості, реакція, тренується пам’ять, увага мислення.

   Визначаючи зміст підготовки вчителів та вихователів до проведення успішної валеологічної роботи, необхідно спиратися на Концепцію національного виховання, в якій визначені уміння, необхідні педагогам загальноосвітніх навчальних закладів. На наш погляд, основними з них є такі:

• визначити мету та конкретні завдання виховного впливу на кожному з етапів формування умінь і навичок здорового способу життя школярів, виходячи із загальної мети валеологічного виховання, умов навчального закладу та навколишнього середовища;
• володіти методами і формами валеологічної діагностики, будуючи валеологічний виховний процес на основі глибокого і систематичного вивчення учнів, їхнього стану здоров’я, індивідуальних особливостей, інтересів і можливостей;
• володіти методами позитивного впливу на дитину та створення гуманних стосунків з учнями на рівні співтворчості як умови успішного формування і навичок у сфері соціального здоров’я;
• вести роз’яснювальну роботу серед батьків і громадськості;
• використовувати у валеологічній роботі надбання медицини і народні традиції оздоровлення та зміцнення організму.

   Усі ці вміння пов’язані між собою і впливають на ефективність використання вчителями і дітьми засобів, методів і прийомів здоров’язберігаючого спрямування у навчально-виховному процесі.

   Отже, застосовуючи інноваційні здоров’язберігаючі технології, вчителі працюють у системі співробітництва, яке  передбачає  науково-методичну концепцію творчого пошуку, націлює педагогів на  експериментування, використання досконалих методів і прийомів співпраці.