Уявіть на мить, що Сонце — це гігантський прожектор, який працює без перерви вже понад 4,5 мільярди років. Воно освітлює Землю, підігріває її, створює погоду, формує клімат і навіть визначає, яким буде сьогодні ваш настрій. А тепер уявіть, що між нами та цим «вогненним прожектором» є тоненький, але надзвичайно важливий захисний щит — атмосфера. Саме вона пропускає лише корисне світло, затримує смертельне випромінювання, зберігає тепло та керує усіма процесами, які ми називаємо погодою. Сонце і атмосфера — це як двоє партнерів, які ніколи не зустрічались, але безперервно взаємодіють і формують усе, що відбувається на Землі. Без Сонця — не було б життя. Без атмосфери — Земля була б холодною та мертвою. Сьогодні ми дізнаємося:- як сонячна енергія «вмикає» атмосферні процеси;- чому на екваторі спекотно, а на полюсах холодно;- як створюється вітер, опади, хмари;- і чому зміна навіть невеличкої частки сонячної енергії може впливати на клімат цілого світу. Це урок про силу, яку ми не бачимо, але відчуваємо щодня — про танець Сонця й Землі, від якого залежить буквально все.
Мета:• Навчальна: актуалізувати знання про склад і будову атмосфери; дати уявлення про радіаційний баланс; закріпити знання про загальну циркуляцію атмосфери;• Розвивальна: розвивати пам’ять, увагу, логічне мислення, уміння робити узагальнення та висновки;• Виховна: виховувати повагу до праці метеорологів. Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, фото - презентація
Будова атмосфери. Над нею послідовно розташовані стратосфера та верхні шари атмосфери Протягом багаторічних досліджень атмосфери виявлено, що повітряна оболонка складається з кількох шарів, які називають сферами. Між шарами немає чітких меж, вони поступово переходять одинв інший. 50 - 55 км 8 – 18 км. Шар повітря,прилеглий до земної поверхні, називають тропосферою. верхні шари атмосфери
СКЛАД ПОВІТРЯАзот-78%Кисень-21%Аргон-- 0,96%; вуглекислий газ -0,036%; інші гази – 0,004%Азоту в земній атмосфері найбільше (78 %) порівняно з іншими газами. В атмосферу азот надходить унаслідок життєдіяльності мікроорганізмів. Майже весь вільний кисень в атмосфері є продуктом фотосинтезу, під час якого зелені рослини засвоюють вуглекислий газ і воду, а виділяють кисень. Вуглекислий газ утворюється під час розкладання органічних речовин, бродіння, дихання, згорання палива. Інші гази, потрапляють в атмосферу під час виверження вулканів, з мінеральних джерел, ґрунту, продуктів гниття та з промислових підприємств, та інш.
Стратосфера, озоновий шар В стратосфері знаходиться важливий для всього живого на планеті озоновий шар. З уроків фізики ми знаємо, що озоновий шар захищає нас від ультрафіолету і розташовується десь за межами хмар та людського ока. Він є частиною стратосфери нашої планети, яка перебуває між тропосферою та мезосферою. Це найтонший і найлегший шар атмосфери. Його щільність вимірюється за допомогою одиниць Добсона. Гордон Добсон – британський фізик та метеоролог ХХ сторіччя. Відомий тим, що сконструював перший озоновий спектрометр. Одна одиниця Добсона дорівнює 10 мікрометрів озону за температури 0 градусів і стабільного атмосферного тиску.
Стратосфера, озоновий шар Нормальною концентрацією озону для озонового шару вважається 300 одиниць. Тобто товщина озонового шару – лише три міліметри. Але чому ж тоді ми кажемо, що він розташовується на висоті від 11 до 50 кілометрів? Відповідь проста: така розбіжність у висотах існує через те, що озоносфера у різних широтах планети розташована на різних рівнях. Наприклад, у тропіках – на висоті 25-30 кілометрів, а на полярному колі – від 15 кілометрів.
Стратосфера, озоновий шар Озонова діра — локальне падіння концентрації озону в стратосфері на 10—40 %. Пов'язано це з дією фреонів, зменшенням кількості кисню при запусках космічних кораблів та польотами реактивних літаків. Чітко виявляється при надмірно низьких температурах. Загальноприйнята в науковому середовищі теорія, за якою в другій половині ХХ століття зростання дії антропогенного чинника, призвело до значного зменшення озонового шару[1]. Згідно з іншою гіпотезою, процес утворення «озонових дір» значною мірою є природним і не пов'язаний винятково зі шкідливою дією людської цивілізації. Озонова діра діаметром понад 1 000км вперше була відкрита 1985 року в Південній півкулі над Антарктидою групою вчених Британської антарктичної експедиції. Вона з'являлася у серпні і до грудня або січня зникала. Завдяки глобальній боротьбі з викидами фреонів антарктична озонова діра з 1989 року стабільно зменшується на 0,8 %
Верхні шари атмосфери Вище стратосфери знаходяться верхні шари атмосфери. Вони усі разом концентрують менше1% атмосферного повітря, яке тут дуже розріджене й легко пропускає заряджені частки з Космосу. Ці частки притягуються, як магнітом, до полюсів Землі. Тому там на висоті 80-1000 км спостерігаються полярні сяйва від кількох хвилин до кількох діб.
Полярне сяйво. У багатьох північних народів поява на небі різнокольорових мерехтливих вогнів не викликає почуття захоплення, для них це — поганий знак. Відомо, що це явище прямо пов'язане з магнітними полюсами Землі і особливо часто виникає під час так званих «магнітних бур», які, в свою чергу, несприятливо впливають на людський організм. За багатовікову історію свого існування ці північні народи вловили деяку закономірність між виникненням полярного сяйва і погіршенням самопочуття.
Розподіл сонячної енергії. Працюємо з підручником мал.56 стор.72 Під час надходження на земну поверхню сонячна радіація здебільшого поглинається поверхнею, а частково відбивається. Відбивання сонячної радіації земною поверхнею залежить від характеру підстильної поверхні. Відношення показника відбитої радіації (R) до загального (сумарного)потоку радіації (Q) на дану поверхню називається альбедо поверхні: А = R /Q • 100 % . Отже, із загального потоку сумарної радіації (Q) частина відбивається від земної поверхні. Частина сумарної радіації поглинається земною поверхнею і йде на нагрівання верхніх шарів ґрунту та води.
Як вивчають атмосферу Для спостереження за станом атмосфери в різних куточках планети працюють тисячі метеорологічних станцій. Кілька разів на добу метеорологи знімають показання приладів. У важко доступних місцях (високо в горах, пустелях, полярних районах) діють автоматичні радіометеорологічні станції. В океанах їх установлюють на плавучих платформах (буйках), що утримуються якорями. Вивчають атмосферу також із науково-дослідних суден.
До висоти 40 км підіймаються метеозонди, до яких прилаштовані відповідні прилади. Вони фіксують температуру повітря, його вологість і переміщення на різних висотах. Ще вище, до 120 км, злітають метеорологічні ракети. З висоти 900 км метеорологічні супутники, оснащені теле-і фотоапаратурою, передають на Землю повідомлення про хмарність, сніговий покрив, забруднення повітря і поверхні тощо.
Вміст цього газу в повітрі-78%. Бліц опитування. Прочитайте текст, вставте пропущені слова. Як називається повітряна оболонка землі? атмосфера123 Газ, який затримує ультрафіолетові промені. озон Газ, який необхідний для живих організмів, його вміст у повітрі-21%. кисень4 Газ, який руйнує озон фреон азот5
У цьому шарі знаходиться майже вся водяна пара і формується погода? У цьому шарі атмосфери зосереджено 80% усього повітря. тропосфера678 У цьому шарі атмосфери повітря дуже розріджене і знаходиться озоновий шар. тропосфра. Стратосфера9 Тут виникають полярні сяйва і магнітні бурі Мезосфера, термосфера
Домашня робота 1. Опрацювати 12 параграф, накреслити будову атмосфери.2. Визначте альбедо земної поверхні (у %) за таких показників сонячної радіації за місяць: пряма — 200; розсіяна — 100; відбита — 150.3. З якою метою вчені вивчають вплив сонячної активності на атмосферу Землі?4. Як на вашу думку змінюється мікроклімат у місцевості, прилеглій до великої сонячної електростанціїДо побачення. До наступної зустрічі!
