Цей матеріал створений для формування та розвитку навичок розуміння усного мовлення (на слух) українською мовою на рівні, достатньому для засвоєння навчального матеріалу та участі в простому спілкуванні; для розвитку слухової пам'яті, уваги, мовної реакції, а також вміння виділяти головну та другорядну інформацію, логічно мислити, інтерпретувати почуте. Сприяти формуванню культури слухача, поваги до співрозмовника, виховувати інтерес до здобуття знань та світоглядних уявлень. У процесі роботи учні повинні навчитися визначити тему тексту, головну думку, мету висловлювання (інформація, опис, переконання тощо),виділити ключові факти, події, імена, дати, які є суттєвими для розкриття змісту, знайти у тексті конкретні дані, відповіді на поставлені запитання, прослухавши текст лише один раз (за можливості), усвідомити логічні зв'язки між частинами тексту, зрозуміти послідовність подій, причинно-наслідкові зв'язки.
Аудіювання. 6 клас.
У Воронівці так повелося здавна: як тільки висівали в землю зерно, найметкіші хлопці збивалися у ватагу і йшли у дніпровські плавні полювати на звіра чи ловити рибу. Раніше це називалося здобичництвом. А тепер, хоча хлопці займаються все тим же, чомусь називається козакуванням. А чому саме — ніхто вже й не скаже.
Щоправда, Саньків далекий родич і сусіда сухорукий дід Кібчик інколи казав таке:
— По-татарському козак — це вільна людина, котрій і сам чорт не брат. Хоче — звіра полює, хоче — візьметься за шаблюку і йде на ногайця. А нинішні… — тут дід Кібчик презирливо спльовував на землю, — швидше від кози пішли. Обгризає геть усе в плавнях, а з очеретів і носа не висовує. Щоб, бува, якийсь татарин його не побачив.
Хто його знає, може, й мав рацію дід Кібчик. Бо козакував майже все своє життя. Кажуть, ніби аж до самого моря добирався. Таке хіба що одному козакові Швайці нині під силу. Проте того Швайку ніхто у Воронівці не бачив, а дід — ось він, поруч живе.
Про діда Санькові розповів Грицик. І взагалі, Санька інколи аж злість бере: це ж він — дідів родич, а якийсь Грицик про діда знав куди більше. І не тільки про діда, а геть про всіх.
У Воронівці переконані, що з Грицика ніколи не буде гарного пастуха. Бо все йому треба кудись бігти, щось розізнавати. І якби не страшний бугай Петрик, котрий слухається лише Грицика — нізащо б йому не бути пастушком.
— А як же череда? — запитав Санько, ледь встигаючи за товаришем. — Хто її пасе?
Та Грицикові не до череди. Від Санькового запитання він відмахнувся, як від надокучливої мухи:
— Та Петрик же сам і пасе… О! Бачиш — ще стоять. А я боявся, що вже запізнився.
Внизу, під зруйнованими валами старого городища звивалася річечка Іржавиця. Одразу за городищем вона вливалася в болото, розчинялася в ньому на десятки плес та протічків — і вже ген, аж на обрії, впадала в неозорі дніпровські плавні.
Зараз біля берега застигло кілька човнів плоскодонок. Біля човнів зібрався чималенький гурт воронівців. Посередині ніяково переминалися з ноги на ногу ті, хто намірявся цього року козакувати. Тут і Левко Заярний, колишній сільський пастух, і Лесь Одуд, у котрого волосся стирчить, як одудів гребінь, і Володко Кривопичко, якому колись кінь звернув щелепу набік, та так звернув, що нікому не вдалося вправити її назад. Тут і Тиміш Перепічка, мати якого випікає найсмачніші у Воронівці коржі, і Марко Кожушний, і ще кілька хлопців з далеких кутків, про яких Санько майже нічого не знає.
Грицик одразу ж пірнув у гурт, пробився до Левка і смикнув його за рукав.
— Левку, слухай… ти ж казав, що візьмеш і мене!
Левко винувато відвів погляд убік.
— Та то я не подумав. Ну, куди я тебе візьму такого малого?
Очі у Грицика наповнилися слізьми. Проте він не відступав.
— Я чув, що в козаків є такі… ну, хлопці, як я. Ті, що коня доглянуть, зброю почистять і взагалі…
— Так я ж іще не козак! Я тільки збираюся ним бути. І коня в мене ще немає, сам знаєш. От зароблю на нього, тоді поговоримо.
Грицик тільки зітхнув. Коли це ще буде?
Неподалік від них ридала мати Тиміша Перепічки. У Тиміша від того плачу уже вся сорочка на грудях змокріла.
— Ой, синку, на кого ж ти мене покидаєш? — розпачливо примовляла мати. — Я ж не переживу, коли щось станеться з тобою…
Після цих слів, мов по команді, заголосили й інші матері. Бо ж козакування — то справа дуже небезпечна. Он як пішли минулого року п’ятеро хлопців з сусідньої Михайлівки, то й досі не вернулися. Чи то буря застала їх посеред Дніпра, чи татари захопили в полон. Та краще б вони загинули, бо татарський полон куди жахливіший…
Володимир Рутківський
Із книги «Джури козака Швайки»
Аудіювання. Тестові завдання до тексту «Джури козака Швайки»
Варіант І
1.Як у Воронівці раніше називали діяльність, що згодом стала відомою як «козакування»?
А. Пастухування Б. Здобичництво В. Мисливство Г. Рибальство
2.Згідно з розповіддю діда Кібчика, що означає слово «козак» у перекладі з татарської
А. Той, що пішов від кози Б. Хоробрий воїн В. Мисливець на звіра Г. Вільна людина
3.Чому Грицику, попри його непосидючість, довіряли пасти сільську череду?
А. Тільки його слухався бугай Петрик Б.Його ніхто не міг наздогнати
В. Він найкраще знав дніпровські плавні Г. Він був родичем діда Кібчика
4.Хто з хлопців, що збирався козакувати, мав прізвисько, пов'язане з випічкою?
А. Лесь Одуд Б. Марко Кожушний В. Тиміш Перепічка Г. Володко Кривопичко
5.Яку причину назвав Левко Заярний, відмовляючи Грицику в проханні взяти його з собою?
А. Грицик був занадто малий, а сам Левко ще не справжній козак.
Б. У човні не було вільного місця.
В. Грицик не мав власної зброї.
Г. Треба було, щоб хтось пас череду.
6.Яка доля спіткала хлопців із сусідньої Михайлівки минулого року?
А. Вони повернулися з великою здобиччю
Б. Вони зникли і не повнрнулися.
В. Вони посварилися і розійшлися по різних селах.
Г. Їх заарештували за браконьєрство.
7.На березі якої річки зібралися воронівці, щоб провести хлопців?
А. Воронівка Б. Михайлівка В. Іржавиця Г. Дніпро
8.Чим був роздратований Санько стосовно Грицика?
А. Тим, що Грицик хотів піти козакувати замість нього.
Б. Тим, що Грицик погано доглядав череду.
В. Тим, що Грицик постійно вихвалявся своїми знаннями.
Г. Тим, що Грицик знав про родича Санька більше, ніж сам Санько.
9. За словами оповідача, хто єдиний, окрім діда Кібчика, міг би дістатися аж до моря?
А. Козак Швайка Б. Грицик В. Бугай Петрик Г. Левко Заярний
10. Яка фізична риса вирізняла Володка Кривопичка серед інших хлопців?
А. Волосся, що стирчало, як гребінь одуда. Б. Незвичайно високий зріст.
В. Звернута набік щелепа. Г. Суха рука.
11. Яким чином Грицик відмахнувся від запитання Санька про череду, коли вони бігли до човнів?
А. Сердито крикнув, щоб Санько не відволікав.
Б. Відмахнувся, як від надокучливої мухи.
В. Нагадав, що пасе її бугай Петрик.
Г. Відповів, що вона сама стоїть біля городища.
12.На думку матерів, яка доля для хлопців була «куди жахливіша», ніж загибель у бурі?
А. Повернутися додому без здобичі.
Б. Зустріч із бугаєм Петриком.
В. Бути висміяними за боягузтво і повернутися додому.
Г. Захоплення в татарський полон.
Аудіювання. Тестові завдання до тексту «Джури козака Швайки»
Варіант ІІ
1. Як називалося заняття хлопців у дніпровських плавнях, що прийшло на зміну здобичництву?
А Пастухування Б Рибальство В Козакуванням Г Мисливством
2. Яка головна претензія діда Кібчика до нинішніх «козаків»?
А. Що вони не вміють полювати на звіра
Б. Що вони займаються здобичництвом, а не справжніми військовими походами.
В. Що вони не можуть дістатися до самого моря.
Г. Вони обгризають усе в плавнях і не висовують носа з очеретів, боячись татарина.
3.Хто розповів Санькові про його далекого родича, сухорукого діда Кібчика?
А. Левко Заярний Б. Грицик В. Сам дід Кібчик Г. Його мати
4. Чому, незважаючи на переконання воронівців про його непридатність, Грицик залишався пастушком?
А. Його слухався страшний бугай Петрик.
Б. Він мав багато досвіду у здобичництві.
В. Він був родичем діда Кібчика і мав його підтримку.
Г. Він був єдиним , хто знав дорогу до дніпровських плавнів.
5.Яка річка вливалася в болото біля старого городища, а потім впадала в дніпровські плавні?
А. Михайлівка Б. Дніпро В. Іржавиця Г. Ногаєць
6. Яка фізична особливість була у Володка Кривопичка, одного з майбутніх козаків?
А. Був сухорукий
Б. У нього волосся стирчало, як одудів гребінь.
В. У нього вся сорочка на грудях змокріла від плачу.
Г. Йому кінь звернув щелепу на бік.
7. Який із цих хлопців був колишнім сільським пастухом?
А. Лесь Одуд Б. Левко Заярний В. Тиміш Перепічка Г. Марко Кожушний
8. Чим займався козак Швайка, згідно з чутками, що ходили у Воронівці?
А. Він був найкращим пастухом у Воронівці.
Б. Він щороку збирав найбільшу ватагу козаків.
В. Він єдиний, кому під силу добирався аж до самого моря.
Г. Він був родичем діда Кібчика.
9. Що робила мати Тиміша Перепічки, коли син збирався козакувати?
А. Готувала йому найсмачніші коржі на дорогу.
Б. Лаяла його і вимагала залишитися вдома.
В. Просила Левка, щоб він взяв Тимоша з собою.
Г. Ридала, аж поки сорочка сина не змокріла від сліз.
10.Що з переліченого НЕ було однією з причин, чому матері плакали за синами?
А. Приклад хлопців із сусідньої Михайлівки, які не повернулися.
Б. Боязнь, що сини не зароблять на коня.
В. Ризик потрапити в татарський полон.
Г. Можливість зустріти бурю посеред Дніпра.
11. Чому Грицика не взяли у мандрівку човнами?
A. Він був хворий
Б. Він сварився з іншими хлопцями
В. Він був занадто малий
Г. Він не вмів плавати
12. Які висновки про життя у Воронівці можна зробити за уривком?
Виберіть усі правильні відповіді.
A. Хлопці прагнуть наслідувати козаків.
Б. Дід Кібчик вважає, що нове покоління має більше відваги, ніж старе.
В. Дорослі заохочують дітей до мандрівок.
Г. Дід Кібчик вважає, що нове покоління має більше відваги, ніж старе.