Авторська казка: "Як горобина мандрувала"

                                              Як горобина мандрувала

                                                                               Автор : Савченко Марина

     На вулиці вже панує осінь : фарбує листя у різні кольори, грає з холодним вітром. Але тихо і затишно в дитячому садочку. Діти з віконечка спостері -гають як вітер-пустун розкидає пожовтіле листя розхитуючи дерева...

• А як горобина тут опинилась? – спитав Сашко. – Вона що, до садочку сама прийшла?
• Але ж у неї немає ніжок!? – відгукнулась Юля.
• Так, дітки, нема, - сказала вихователька. – А хочете я вам розкажу як горо-бина мандрує?
• Так! Так! - радісно закричали діти і швидко сіли на килимок.
• Гаразд. Тоді слухайте.

     Жив колись Горобець. Був він дуже спритний: і від кішки втече, і від хи -жого птаха заховається , й від хлопців з рогатками улетить. Тільки був він со-ром’язливий : їдять птахи в годівничці, а Горобець осторонь сидить і чекає, коли всі полетять, щоб і собі поїсти. Або ж сам наодинці насіння шукає.

     Одного разу знайшов Горобчик горобину. Набрав кілька ягід та й полетів до своєї домівки, щоб смачненьким поласувати. Пролітав він повз нашого са-дочка і побачив Синичку. Така ж вона була чепурна і гарна! Загледівся на неї Горобець та й відкрив дзьоб – всі ягідки і випали. А навесні з насіння гороби –ни з’явились маленькі паростки. Минуло кілька років – з паростків виросли деревця, які вродили багато ягід. Тепер Горобчику не треба далеко літати...

     Ось так. Дітки, горобина і потрапила до нашого садочка.