«Авторська поезія» Любов сильніша за війну

Про матеріал
Поетичний твір «Любов сильніша за війну» — це щира, емоційно насичена авторська поезія, яка відображає внутрішній світ сучасного вчителя і матері в умовах війни. У центрі твору — образ жінки, яка поєднує дві важливі ролі: турботливої мами та відданого педагога. Поезія розкриває глибокі почуття любові, відповідальності, тривоги й водночас сили духу. Авторка майстерно передає переживання родини, яка змушена жити в реаліях війни, але зберігає найцінніше — тепло, підтримку і віру одне в одного. У творі порушуються важливі теми: цінність родини та материнської любові; сила дитячої підтримки у складні часи; незламність українського вчителя; значення освіти навіть в умовах війни; віра у життя, добро і майбутнє. Особливого звучання поезії надає поєднання особистого й професійного: образ школи постає не як будівля, а як спільнота людей, об’єднаних знанням, довірою та надією. Символічними є рядки про дистанційне навчання, де екран стає «вікном у шкільний світ», а голос учителя — «містком крізь біль і лід». Твір вирізняється: щирістю та емоційною глибиною; доступністю і водночас образністю мови; актуальністю тематики; виховним потенціалом. Матеріал може бути використаний: під час виховних заходів патріотичного спрямування; на уроках літературного читання; у конкурсах творчості; для формування емоційного інтелекту учнів.
Перегляд файлу

Погребняк Василинка Олександрівна

Лиманський ліцей №5 Лиманської міської ради Донецької області

Номінація «Авторська поезія»

Любов сильніша за війну


Нас троє —
і більше не треба.
Бо двоє дітей —
це мій подих і небо.

Моя донька —
мій ранок ясний.
Мій син —
мій подих весни.

Вони шепочуть:
«Мамо, не йди…»
Я їм відповідаю:
«Я поруч завжди».

Війна забрала
шкільний поріг,
та не забрала
дитячий сміх.

Не чути дзвінка,
не видно класу,
та знання живуть
у кожному часі.

Екран — як вікно
у шкільний світ,
мій голос — місток
крізь біль і лід.

 

Лиманський ліцей №5 —
це не стіна.
Це вчитель і учень.
Це віра жива.

Я — вчитель дітей.
Я — мама своїх.
Я серцем ділюся
на всіх і на них.

Між уроками —
тепло рук.
Між тривогами —
шепіт надійний.

 «Мамо, не бійся»
шепоче дитя.
І страх відступає
хоча б на життя.

Нас троє.
Ми разом.
І це — наша сила.
Любов нас тримає,
коли все зболіло.

Я — мама.
Я — вчитель.
Я — світло щодня.
І навіть у війні
я веду до життя.


 

docx
Додано
18 квітня
Переглядів
4
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку