Погребняк Василинка Олександрівна
Лиманський ліцей №5 Лиманської міської ради Донецької області
Номінація «Авторська поезія»
Любов сильніша за війну
Нас троє —
і більше не треба.
Бо двоє дітей —
це мій подих і небо.
Моя донька —
мій ранок ясний.
Мій син —
мій подих весни.
Вони шепочуть:
«Мамо, не йди…»
Я їм відповідаю:
«Я поруч завжди».
Війна забрала
шкільний поріг,
та не забрала
дитячий сміх.
Не чути дзвінка,
не видно класу,
та знання живуть
у кожному часі.
Екран — як вікно
у шкільний світ,
мій голос — місток
крізь біль і лід.
Лиманський ліцей №5 —
це не стіна.
Це вчитель і учень.
Це віра жива.
Я — вчитель дітей.
Я — мама своїх.
Я серцем ділюся
на всіх і на них.
Між уроками —
тепло рук.
Між тривогами —
шепіт надійний.
«Мамо, не бійся» —
шепоче дитя.
І страх відступає
хоча б на життя.
Нас троє.
Ми разом.
І це — наша сила.
Любов нас тримає,
коли все зболіло.
Я — мама.
Я — вчитель.
Я — світло щодня.
І навіть у війні
я веду до життя.