Авторська розробка методу 

«Виховання метро-ритму на уроках фортепіано» 

      

       Автор: старший викладач вищої категорії Сергійчук Олена Анатоліївна, завідувачка відділом фортепіано №1 Звягельської  школи мистецтв. Стаж педагогічної роботи на 01.02.2025 року – 34 роки та 6 місяців. Як викладач по предмету фортепіано працюю з учнями різних класів і вікових категорій, маю досвід роботи з учнями  з ООП.

       Навчальна дисципліна: фортепіано. Представлений метод призначений  для здобувачів елементарного та середнього (базового) підрівнів початкової мистецької освіти.

        Почуття ритму є первинним, елементарним у житті людини. Саме ритм є найважливішою властивістю музикальності,  характеризується здатністю до сприймання і відтворення музичних творів. Тому виховання метроритму є одним із найважливіших чинників розвитку учня-піаніста. Упродовж усього періоду здобуття виконавських умінь у мистецьких закладах формується, розвивається метроритмічна та темпоритмічна виконавська майстерність. Це постійний виховний процес у становленні закономірностей та виконавських втілень метроритму.

Методична мета методу спрямована на формування й здобуття метроритмічних виконавських умінь та різноманітного  використання їх у виконавській діяльності піаніста. 

Навчальна мета: формування й розвиток почуття ритму, метроритмічної грамотності виконання творів, вивчення музичних творів з різноманітними ритмічними орнаментами, поглиблення знань з музичної грамоти (вивчення й засвоєння понять ритму, метру, розміру тощо).

Розвиваюча мета: розвиток музичних здібностей, метроритмічного відчуття, навичок жанрового й образного  сприйняття музики, розвиток уваги, уяви, мислення, пам'яті,творчості.

Виховна мета: виховання  інтересу до музики, розширення музичного кругозору. 

     Вступ.  У своїй багаторічній педагогічній практиці неодноразово стикаюся з проблемою точного відтворення метроритмічної основи різних за жанрами творів. Тому виникла ідея сформувати й систематизувати напрямки роботи, які  широко використовую в роботі з дітьми різних вікових категорій і музичних здібностей на всіх етапах навчання. Види роботи й напрями навчання коригую, змінюю залежно від швидкості набуття учнем практичних навиків і засвоєння музичного та теоретичного матеріалу. Під час опрацювання фортепіанного твору враховую комплексне вирішення основних завдань ритмічного характеру: систематичність, поступовість, послідовність, повторність.   І етап роботи. Початковий. 

      Формування ритмічної грамотності починається на початковому етапі навчання, коли відбувається розвиток музичних здібностей (ритму, слуху, пам`яті). Відчуття ритму розвивається в дитини одним з перших, поетапно: першою з'являється здатність до сприйняття темпу, потім метру й тільки потім – тривалостей нот і пауз. Важливо, щоб на основі слухових уявлень учні усвідомили, що не існує музичних творів без ритму. 

       Під час розучування музичного твору учні знайомляться з різноманітними ритмічними фігураціями, які розписані різними тривалостями. Багаторазове відтворення й сприйняття музики веде до швидкого засвоєння та відтворення ритмічних візерунків, у подальшому –  до підсвідомого запам`ятовування.

У своїй педагогічній практиці використовую наступні методи для формування та розвитку метроритму:

-  знайомство з ритмом через казку; 

Захопити увагу дітей, викликати інтерес до теми бесіди найлегше за допомогою казки. Діти, занурившись в «казкову країну», сидять  затамувавши подих і слухають.

- знаходження прикладів ритму в зовнішньому середовищі;  

Ритми лежать в основі життєдіяльності людини та природних явищ, наприклад: серцябиття, стукіт крапель дощу по підвіконню, цокання годинника, рух потягу тощо.  Різноманітні ритми зустрічаються в побуті: удари молотка по цвяху, розпилювання дров, розмішування цукру в чашці чаю тощо.

-   проплескування і програвання простих метроритмічних структур: знаходження метричної основи: 

 в словах (наприклад:нота, пауза, радість, музика, райдуга, казочка);  у реченнях:  

-   Ко-ти-ку, бра-ти-ку, прий-ди до нас.

-   Ві-тер зро-бив со-бі коб-зу, гра-є він ти-хо, ти-хень-ко.

-   Зай-чи-ку, зай-чи-ку, ди ти бу-вав?  у віршах: 

           Ска-че зай-чик сі-рен-ький, 

 Хвіст у ньо-го бі-лень-кий.            Сі-ло со-неч-ко за тин,

 Ти не спиш, ма-люк, один.             Пів-ник пі-сень-ку спі-ва-є,  Ось і день ста-рий ми-на-є».

-   проплескування їх зі словами та без них - на довгі звуки промовляння ТА, на короткі – Ті-Ті.

Спостерігаю, який твір дитина слухає більш уважно. Прослуховування кожного твору рекомендую учням супроводжувати його рухами (стуканням ногою, хитанням головою, розмахуванням рукою, розкачуванням тіла), пропоную визначити настрій, характер, жанр та почуття, які виникли під час сприйняття.

Граю з дітьми в ритмічно-рухові ігри: «Хто крокує?» (учні відгадують або відтворюють кроки різних звірів або улюблених казкових героїв), «Луна» (учні повторюють ритмічний малюнок спочатку плескаючи в долоні над головою, а потім за спиною), «Диригент» (учні диригують у належному розмірі), «Гра з м`ячем» (учні сидять, утворивши коло або рядок, на чверть перекладають його з руки в руку, на половинну – передають по колу товаришеві), «Гра в рухах» ( визначаємо ритмічний малюнок, який показано рухами).

В розвитку  ритму сприяє інсценування музичних п'єс та пісень за допомогою рухів. Це формує музично-слухові уявлення, активізує творчі здібності, формує художній смак.

-   гра в ансамблі з вчителем, де викладач виконує одну із партій, що допомагає учневі відчути метроритмічну структуру твору;

-   гра на ударних, шумових інструментах в оркестрі ( з різними учнями або з викладачем в дуеті).

Гра на музичних інструментах індивідуально й в ансамблі  приносить дітям велике задоволення, організовує їх, втягує в активне музикування. Діти під музику вистукують метричний пульс та ритмічні фігури на різних ударних інструментах. П'єси для виконання повинні бути чіткими за ритмом та емоційно яскравими. 

-   декламація: вивчаємо ритмічний малюнок твору за допомогою  декламації слів, речень, віршів.

-   інтонування: співаємо мелодії зі словами під час гри; фрагментів мелодії за ритмом віршів, слів, речень.

- диригування; 

-     рахування вголос під час гри, а потім про себе ( чітко, а не в`яло: декламуємо рахунок чітко, виразно, в однаковій швидкості (темпі), з однаковими відстанями (паузами).  

-     творчі завдання:

1завдання : складання ритмічних малюнків. Це можуть бути ритмічні малюнки імен, різних слів, невеличких поспівок, мелодій, відомих дітям або створення власних мелодій у формі періоду.

2   завдання: діти складають ритмічні малюнки з поданих ритмічних одиниць.

3   завдання: продовжити мелодію:

а) використати ритм і мелодію першого речення, але змінити при цьому закінчення;

б) використати той самий ритм , але з іншою мелодією;

в) створити відповідь-речення з новою мелодією та новим ритмом;

г) відгадати пісню за ритмом;

д) створити ритмічні малюнки до віршів. Наприклад: дітям пропонується текст для імпровізації (спочатку показую (проспівую  або граю) свій варіант, але після цього діти повинні шукати свій музичний образ).

4   завдання: за поданим ритмічним малюнком, який є частиною музичного твору, створити мелодію, яка відрізняється за ритмом.

5   завдання: тактувати ногами: просто крокувати на рахунок 1234. Особливо хлопчикам подобається це заняття! Перша і третя частка – сильні, тобто, виділяємо їх більш сильним ударом ноги. Потім міняємо сильні частки на другу й четверту. Потім залишаємо тільки одну сильну частку, одним словом, міняємо ритмічний малюнок.

6   завдання: крокувати під різну музику: виділяти сильні так само. Це завдання складніше попереднього, тому спочатку крокуємо разом з дітьми, потім вони намагаються продовжити самостійно.

7   завдання: плескати під музику на рахунок: сильні частки виділяємо більш активним і сильним ударом долоні, на слабкі частки долоні легко торкаються  колін.

8   завдання: крокувати чверті, примовляючи  «крок - крок - крок - крок», після чого відпрацьовуємо вісімки: біг на носочках зі словами «бі-гом, бі-гом, бігом, бі-гом». Зазвичай діткам дуже подобається, коли дорослий бере участь у занятті й також виконує завдання. Тоді вони ще більше стараються, уважно прислухаються й виконують ритми в парі точно.

Для діток важливо об'єднувати ці завдання. Коли в малюка задіяні всі можливі частини та органи тіла – руки, ноги, рот – тоді він легше сприймає вправу.

9   завдання: вчитися розрізняти метр і ритм (знову парне завдання): один під декламацію вірша «крокує» метр (сильні і слабкі його частки ), другий – ритм (по складах). Це можна плескати, крокувати, стукати на сидінні стільця або барабані: чим різноманітніше, тим цікавіше для дитини.

З п`яти років можна починати розучувати з дітьми прості мелодії, які мають бути короткими (2-3 такти) з близьким розташуванням звуків, наприклад

«Два коти», «Ку-ку»,  «А-у», «Іде дід, дід», колядки, щедрівки, веснянки. Засвоєння мелодії і ритму відбувається завдяки руху й зору при безпосередньому слуховому контролі.

- показ викладачем; 

         Викладач повинен своїм особистим прикладом мотивувати дитину займатися музикою, не забувати, що кількість втрачає якість, коли дитина не зацікавлена. Тому він активно  включається до музично-ігрової діяльності, надихає учнів власною, професійною, виразною грою на фортепіано.- використання на уроках інтернет-ресурсів, які допомагають розвивати в дітей моторику, мовлення, емоційність та відчуття ритму.

 

ІІ етап роботи. Розкриття жанрової, образно-емоційної сутності ритму в роботі  над художньо-змістовним виконанням фортепіанних творів.        Знайомство з основним характером руху, розкриття образно-емоційної сутності ритму – це основа виховання в учнів навичок слухового сприйняття ритму у фортепіанному творі.. Поряд з цим розкриття жанрових рис ритміки, різних проявів ритмічної пульсації, ритмічної своєрідності окремих елементів тканини, особливостей зв'язку ритму з динамікою, артикуляцією, піаністичними прийомами сприяє активізації слухового сприйняття  засобів виразності ритму як у цілому, так і в деталях. Стосовно сильних та слабких доль такту, треба зазначити, що кожний, хто сприймає музику, має уявляти

«тактову сітку», між тим виконавець не має спеціально її показувати, «підкреслювати», він має її відчувати й дати можливість відчути іншим. 

        Методичні поради щодо темпоритмічного виконання, в основі яких визначені провідні методичні принципи розвитку метроритмічного відчуття та темпоритмічних умінь:

-     шліфування ритмічної основи твору шляхом точного складання та розподілу основних долей такту; 

-     цілеспрямований  розвиток темпової пам’яті; 

-     дотримання виразного, мовленнєвого фразування; 

-     принцип вільного співу при незмінному музичному супроводі;

-     принцип взаємної темпової компенсації; 

-     орієнтація на творчу природу музично-виконавського ритму.

 

ІІІ етап роботи.  Ритмічні закономірності виконання джазових творів.           Сучасний педагогічний репертуар для учнів шкіл естетичного виховання містить широкий вибір сучасних творів, які написані в стилі джазу. Це твори видатних джазових композиторів Манфреда Шмідца, Вільгельма Петерсена, Джорджа Мартина, українських композиторів Неоніли Лагодюк, Мирослава Скорика, Оксани Кимлик, Інни Павлик, Віталія Логіна.  Учні  мають велике бажання грати джазові твори, ці твори легкі для сприймання, вони здатні викликати відчуття задоволення, енергії, стрімкого руху. 

         З виконавської сторони джаз відзначається складністю  виразової, інтонаційною, динамічною, артикуляційною, а особливо ритмічної манери виконання. Велике значення набуває володіння всією клавіатурою на всіх рівнях, починаючи від дрібної техніки до октавної та акордової, швидкою орієнтацією всередині тональності, володіння різноманітною ритмікою джазу.

         Саме ритм, на думку багатьох, є основоположним в джазі, він характеризує стиль джазу. Перш за все завдяки ритму ми визначаємо, що звучить регтайм чи блюз. У найширшому розумінні ритм (з грецької – «течія») – це форма протікання в часі будь-яких процесів. 

       Сутність джазової ритміки визначається в трьох компонентах: біт, свінг і

драйф. Біт – це основний вид акцентування, що складається з двох компонентів: офф-біт, фор-біт. Офф-біт – це акцентування слабких доль, він притаманний такому стилю як регтайм. Акцентування припадає на 2 й 4 долі в розмірі 4/4  в акомпанементі, при цьому в мелодії теж є акценти, і таким чином виникає складний синкопований ритм. Фор-біт – стиль виконання ритму, який визначає 4 сильні долі в такт. Легше його усвідомити, якщо рахувати наприклад: і раз , і раз , і раз, і раз –  у пунктирному ритмі розміру 4/4. Друге значення терміну «біт» – це співвідношення реального та почутого ритму.  Тобто на заданий ритм накладається інший. Заданий ритм виконавець має відчувати, а на нього накладати свій імпровізаційний ритм, який може трошки затягуватися, але квадратність виконання має зберігатися. Свінг («помірне гойдання», «похитування») – це джазовий ритмічний малюнок, який складає виконавську манеру. Граючи, музиканти підкреслюють ритм, додаючи мелодії особливої енергійності. Кожний музикант імпровізує свою партію вільно варіюючи цю мелодію, що вимагає від джазового виконавця майстерності й таланту. Ритм драйф  виник в XX столітті разом з виникненням стилю буги-вуги (тип ритмічного блюзу), який характеризується безперервністю ритмічної течії. 

        Складність виконання джазових творів у нотному запису полягає  в тому, що  різноманітні «ритмічні фігури», якими насичений джазовий твір, постійно  чергуються: поряд з половинними нотами йдуть триолі або восьмі з крапкою, а потім восьмі ноти й т.д. 

 Обов'язковим для музикантів  жанру «джаз»  є:

1.                 точне виконання складних ритмічних комбінацій, чвертей, дуолей,

триолей, квартоль і т.д.;

2.                 точне виконання синкопованих фігур;

3.                 ритмічні прийоми й практичні приклади виконання акомпанементу в різних стилях;

4.                 ритмічні прийоми й практичні приклади виконання імпровізацій у різних стилях.

      Адекватне відтворення синкопи – одна з найважливіших умов стильової інтерпретації. Синкопована нота завжди коротша, навіть якщо після неї йде багато синкоп. Синкопа, що переходить через тактову риску, виконується коротко. 

       Під час виконання естрадно-джазових творів піаніст має спланувати драматургію свого виконання, розставити головні акценти музичної думки, інтерпретувати динамічні відтінки, темп твору, додати специфічні прийоми гри, відповідно до характеру та стилю джазового музичного твору.  Стилістично правильне виконання естрадно-джазових творів є важливим аспектом розуміння основних закономірностей джазового мистецтва. Джазове музикування відрізняється від класичного в  першу чергу специфікою фразування, яке неможливо точно записати нотами. Саме тому, основним принципом під час виконання естрадно-джазових творів є акцентування початку і кінця фрази, кожної ланки в секвенціях, виділення різноманітних синкоп. У процесі розучування естрадно-джазових творів варто дотримуватися правил виконання восьмих нот: у швидких темпах виконуються рівні вісімки, а в помірних й повільних – граються триолі.      Отже, використання естрадно-джазових творів у процесі інструментальновиконавської підготовки учня-піаніста сприятиме підвищенню загального виконавського рівня, зокрема метроритмічного. 

       

Апробація. Дидактичний матеріал. Додатки.  

          Розвитком відчуття ритму рекомендую займатися з раннього віку і в доступній  формі: ритмічних вправах та іграх. Саме в  ігровій формі діти опановують рухами загальну та дрібну моторику, вчаться знаходити ритмічну організацію в музиці й мові. Роботу з розвитку відчуття ритму веду в процесі оволодіння дітьми різними видами діяльності на музичних  заняттях. Заняття по предмету фортепіано проводяться індивідуально. На перших уроках практикую групову форму роботи, об`єднуючи заняття по 0,5 уроку кожного учня в різні дні тижня в зручний для дітей час. Ці заняття  поєднуються з індивідуальними. Учні однієї вікової категорії збираються в малі групи (по 2 учні). Діти охоче, із задоволенням долучаються до  музичноігрової діяльність та природніше, ефективніше засвоюють нескладний теоретичний і практичний матеріал. 

 

 

       Поняття ритму поєднується з уявленнями про чергування явищ у часі і просторі, тому ритмічні здібності формуються при взаємодії зору, слуху та руху.     

      Під час знайомства з ритмом та формуванням відчуття тридольного метроритму з учнями-початківцями  знаходили  приклади ритму в зовнішньому середовищі та побуті людини:

–     Як стукотить твоє серце? (Тук - тук, тук-тук). Це його ритм. 

–     Як вистукує годинник? (Тік-так, тік-так). Це його ритм.

За допомогою казки знайомилися з поняттям «ритм»: «Біля казкового, великого, зеленого лісу жив собі маленький хлопчик, який з дитинства полюбляв гуляти в ньому й спостерігати за тваринами, які там жили.  Він прислуховувався, хто як ходить у лісі, і зрозумів, що кроки кожної тварини відрізняються один від одного. Хлопчик полюбляв повторювати ці кроки, з часом він почав їх поєднувати, усвідомивши, що вони бувають довгі й короткі та утворюють складну, неповторну систему ритмічних ліній. Тому хлопчика всі прозвали Ритмом. А коли він виріс, досягнувши вершин у відтворенні ритмічного розмаїття, – став королем усіх ритмів.  Ритм  це чергування довгих і коротких звуків». 

Знаходили тридольну метроритмічність у словах,  диригували в розмірі ¾. 

–     Скільки дівчаток зображено на малюнку?  (Три, плескаємо). 

–    

Скільки складів у слові дівчинка? (слайд) (Три, плескаємо, промовляємо «дів-чин-ка» з наголосом на першому складі слова, ритмоскладами «Та-ТаТа).

–     Скільки ягідок зображено на малюнку?  (Три, плескаємо).  

–     Скільки складів у слові ягідка? (Три,плескаємо, промовляємо «я-гід-ка» з наголосом на першому складі слова, ритмоскладами «Та-Та-Та»). 

-   А тепер подивімося на зображення «ПОТЯГ»  і  проплескаємо розмірі 3\4, визначимо сильну (першу) долю.  На першу долю плескаємо в долоні, на другу, третю – по ніжках. 

 

 

-   Отже розмір ¾ вказує на те, що в кожному відрізку або вагончику є три долі, четвертні. 

-   Диригуємо розмір 3\4: униз, убік, угору.

 

Словничок: ритм у музиці – упорядковане чергування довгих та коротких, акцентованих та неакцентованих звуків, організованих за допомогою метра.

Метр – це чергування сильних і слабих долей.

Одже учні-початківці вивчили такі складні музичні поняття як «ритм», «метр», «розмір». У подальшому це стало в пригоді під час вивчення творів різних за жанрами, образами й розмірами. Опанування творів з тридольним метроритмом стало більш зрозумілим, а їх виконання природним, невимушеним, ритмічно грамотним.   

        На перших уроках навчання учні беруть активну участь у ритмічній діяльності з визначення метроритмічної організації  речень за допомогою ударних інструментів, зокрема барабана:

 - Ко-ти-ку, бра-ти-ку, при-йди до нас!

Учні  виконують творчі завдання: написати мелодію під заданий ритм та розмір,  закінчити її нотою ДО, пригадують як рахується четвертна нота з крапкою). Така творча діяльність націлена на вивчення метричної організації тридольного розміру коли сильна перша доля розміру ¾ підкреслюється за допомогою барабана.

      Учні-початківці залюбки беруть участь в ансамблевому музикуванні. Така активна  музична діяльність виховує в учнів увагу, розвиває музично-слухові уявлення, відчуття темпу, ритму, форми. Діти під музику вистукують метричний пульс та ритмічні фігури твору, наприклад вальсу, й усвідомили метроритмічну основу тридольного розміру.

           Для усвідомлення набутих теоретичних знань та методів пізнання метроритму використовується на уроці метод самоаналізу знань – рефлексію.

     Під час роботи з ученицею 5-го класу над твором Ф. Кулау «Сонатина» соль мажор (3 частина) вирішували завдання змістовного виконання фортепіанних творів із тридольним метроритмом. Учениця познайомилася з творчістю  композитора Ф. Кулау,  основними характеристиками твору (формою, тональністю, жанром, стилістикою виконання тощо).

      Під час роботи над сонатиною з`ясували, яким чином розмір 6\8 розкриває основний образ твору, впливає на метроритмічну пульсацію і темпоритмічну організацію. Працювали  над виразним мовленнєвим фразуванням, ритмічною пульсацією, своєрідністю окремих елементів тканини, зв'язком ритму з динамікою, артикуляцією, піаністичними прийомами. Досягли інтонаційної, темпометричної, образно-жанрової  виразності виконання сонатини. Ця робота учениці та викладача буда належно поцінована: у грудні 2018 року на Обласному конкурсі юних піаністів ім. Б.Лятошинського, отримали 1-е місце в 1-ому турі (відбірковому), який відбувся в Школі мистецтв м. Новограда-Волинського, 2-е  місце в 2-му  турі (заключному), який відбувся в м. Житомирі. 

        У роботі над «Вальсом» до дієз мінор Ф.Шопена (2018 рік) учениця 4-го класу  ознайомилася із загальними рисами творчості Ф.Шопена,  з  епохою, у якій він жив,  романтичною направленістю творчості та жанровою основою вальсу. Ми працювали над емоційно-виразовим  виконанням твору: розспівністю ритмічних узорів у партії правої руки та чіткої метричної організації в партії лівої руки, темпоритмічної свободи виконання (rubato),  емоційністю й динамічністю виконанням твору.  У подальшому, завдяки планомірній, систематичній роботи над шліфуванням усіх елементів музичної тканини, виконання твору Ф.Шопена збагатилося образноемоційною, метроритмічною виразністю, стилістичними рисами виконання жанру вальсу.    

     У роботі з ученицею 6-го  класу над «Вальсом» фа мінор Ф.Шопена детально попрацювала над акомпанементом тридольного метроритму вальсу, фактурою, агогікою, інтонацією, продемонструвала прийоми гри, які допомогли учениці досягти виконавської майстерності в передачі характеру, образу даного твору.

       Педагогічний репертуар учнів різних класів широко представлений джазовими творами. Діти завжди охоче виконують джазові твори, хоча вони є складними, особливими з точки зору виконання. Так учні та учениці класу познайомилися з творчістю німецького джазового композитора Манфреда Шмітца, виконуючи його «Джазові інвенції». Працюючи над джазовими творами акцентую увагу на відпрацюванні точності, чіткості виконання джазової ритміки, артикуляції, фразуванні восьмих нот, де дві восьмі перетворюються в триоль, синкопуванні слабких долей такту, гостроті та різноманітті динаміки, виборі правильного «туше», що складає основу джазового стилю. Учні намагаються досягти джазової манери виконання, але це відбувається помірно, поступово і цілком залежить від музичності виконавця та набутих виконавських навичок. Вивчення джазових творів завжди має позитивний результат щодо збереження інтересу в музикуванні, розширення педагогічного репертуару, формування музичного смаку, активізації творчого потенціалу, підвищення виконавського рівня учняпіаніста.  

Висновок. Художньо-змістовне виконання фортепіанних творів створює природні передумови для виховання і розвитку музично-ритмічного почуття як здатності активно переживати музику та тонко відчувати емоційну виразність просторового ходу музичного руху. Навики ритмічної виразної гри піаністами досягаються за допомогою чуттєвого слухового сприйняття закономірностей ритму у творі та їх природного виконавського втілення в доступних піаністичних прийомах. Однак ритмічні завдання необхідно вирішувати систематично й цілеспрямовано, ускладнюючи їх, відповідно до рівня пізнавальної діяльності учнів. Пошуки досконалої художньо-ритмічної вправності дають можливість не тільки зрозуміти та засвоїти засоби музичної виразності, але й відтворити художній образ твору, що становить основу виховання фортепіанної майстерності.

Поради щодо розвитку метроритму:

1.     Починайте розбір твору з розкриття основних понять: розмір, ритм,темп, метр, які становлять феномен музичного часу.

2.     Розвивайте ритм за допомогою проплескування, програвання простих метроритмічних структур, диригування, рахунку вголос, інтонування і декламації.

3.     Використовуйте в роботі ігрові методи навчання, зовнішні приклади, власний показ.

4.     Дуже корисно залучати до роботи  колективи з декількох виконавців, гру в ансамблі з викладачем, під музичний супровід.

5.     Виховуйте в учнів навики слухового сприйняття ритму, розкривайте його жанрові та образно-емоційні риси .