Авторські вірші про вчительську долю

Весь світ – то райдуга, веселка кольорова,

В якій купається, як в морі, білий світ

І кожен з нас – хто повністю, а хто частково

Обов’язково має колір свій.

          Нехай не всі ми білі та пухнасті,

Не кожному в житті вдається все,

Та це й не головне, важливо знати,

Що ти – Людина, яка в світ добро несе.

Я – вчитель. Кожен день – як свято,

Це – діти, це – уроки, жарти, сміх,

Це – феєрверки вражень, смуток часом,

Це суміш кольорів усіх.

Нехай у імені моєму, друзі, 

Нічого сонячного, теплого нема,

Але тепло і сонце я знаходжу в людях

І не торкається мене зима.

Бо я – як соняшник: коли засяє сонце,

Коли до мене люди із добром,

Розкрию серце й душу, як віконце,

І для дітей збиратиму тепло.

І вранці, коли в школу я приходжу –

Аж світиться моя душа:

Я сонцем поділитись хочу,

Щоб радість у дітей в очах цвіла.

А діти – ніби сонячні зайчата,

Такі яскраві, сяючі, смішні

Своє тепло спішать подарувати

Усьому-всьому світу… і мені.

Виходить ось таке безкрає коло:

До мене – від людей, від мене – до дітей…

Це символ сонця сяє ореолом,

У важку працю нашу теплоту несе.

Нехай робота наша німб не заслужила,

Та школа сонцем гріє серце нам.

Ми ж – вчителі, ми душі засвітили,

За те, що вчитель я – я вдячна небесам.

Я вдячна за стежину ту до школи,

По котрій ще дитиною я йшла.

Я завжди буду щиро вдячна долі,

Що тут своє покликання знайшла.

Щаслива з того я, що маю змогу дітям

Про Україну нашу розказати,

Про її велич, славу і звитягу

Навчити їх пісні співати.

 

Велика радість – бути вчителем в душі,

Ще більше щастя – то дітей любити.

Якщо УЧИТЕЛЬ ти – то маєш дві крилі:

Добро і радість що даруєш дітям.

Любов і щастя – то в учителя в душі,

Дарує він їх дітям без вагання.

Якщо УЧИТЕЛЬ ти – несеш завжди в собі

                ДОБРО І РАДІСТЬ, ЩАСТЯ І КОХАННЯ.

В житті учителя щодня є щось нове:

Нові прийоми, методи, заняття.

Якщо є інновації – значить життя іде,

     А значить ми в цьому житті чогось та й варті!

Я – Добро! На мене подивіться

У мені немає й крихти зла.

Я – Добро! Ви мною поділіться,

Щоб Земля добрішою була.

Бо ж ми на світі – щоб добро творити,

Щоб всі люди добрими були,

Щоб на місцях війни росли лиш квіти,

Щоб в душах не рясніли бур'яни.

Я – Радість. Мене люблять діти.

Та чомусь, коли вони ростуть

То перестають життю радіти,

Смуток часто у життя несуть.

Я в світ іду і кращим він стає.

Я – Радість і навчу людей радіти.

Люблю дитинство я, бо радість там живе.

Я – Радість! Як без мене жити?

Я – щастя. Всі щасливі будьте!

Співайте, смійтеся, ростіть сади,

Та в житті ніколи не забудьте:

Я – щастя! Й маю я рости.

Маю я рости і ширитись усюди,

Щоб пройти в куточок кожної душі.

І тоді щасливі будуть люди.

Я – Щастя! У серця мене пустіть!

І я – Любов! Безмежна, щира, вільна.

З любові починається життя

Я – Любов! Несу казкові крила,

Бо любов – найкраще почуття.

Якщо ви вмієте з любов'ю жити,

То це життя – як пісня в небесах

А життя з Любов'ю – це є квіти,

Це – чудеса, це – мудрість, це – краса!

 

 

1. Чому не може вчитель жити без школи?

Не зрозуміємо ми цього ніколи.

Щодня до класу біжимо

І учнів розуму вчимо,

І про свої проблеми забуваємо.

                       Приспів:

            Бо ми у серці вчителі

Й для нас школярики малі

То наша гордість і розрада для душі…

 

2. Нехай учительська робота часто тяжка,

Але дітей навчати – то велике щастя.

Свою їм душу віддаєм,

Любов і серце своє

За що подяки й слави не чекаєм.      

                 Приспів:

В житті учителя щодня є щось нове:

Нові прийоми, методи, завдання.

Якщо є інновації – значить життя іде,

А значить ми в цьому житті чогось та й варті!

 

 

 

 

 

            Зорепад

 

Як зірка з неба впала швидкоплинна

Минає рік. Його не повернеш.

І наче зорепад стрімкий, невпинний

Летить життя. Летить лише вперед.

 

Про ті роки, що йдуть – жаліть не треба,

Бо жодна мить не прожита дарма,

Що ми живем – закладено на небі,

А на землі самі ми творимо дива.

 

А диво – це кохання, що неждано

Накриє вихором надій барвисто-ніжних,

Це чисті почуття, що вранці рано

З-за долі хмар з’явились, білосніжно.

 

Ще диво – це народження дитини,

Це перше її слово й перший крок,

Це – перша не протоптана стежина,

Яка веде маля у дитсадок.

 

І – справжнє диво – це під сонцем жити,

Сміятись, мріяти, кохати і чекати.

Живі батьки й здорові чемні діти.

Хіба не щастя це? Дай Бог усім це мати!

 

Цінності нашого життя…

Як цей вираз зрозуміти?

Це, напевно, ті знання

Як на світі треба жити.

Як будувать своє життя,

Щоб тебе люди поважали

І як пройти тернистий шлях,

Щоб душу й совість не стоптали.

Ви – діти, вам рости й рости

І головне ваше завдання

Набратись мудрості й краси,

Буть першими в труді й навчанні.

Не загубить в великім світі цім

Добро, надію, мужність і кохання,

Щедрість і гідність, теплоту душі

Щоб не було в житті розчарування.

А зло і підлісь, егоїзм,

Цинічність, зверхність, неповагу

Ми знищимо з лиця Землі

Нехай панує в світі радість.

 

Давайте в очі глянемо життю.

Ось сядемо і просто так заглянем.

Побачимо ми щастя там і сум,

А ще – любові море й біль безкраю.

Давайте в душу глянемо людині.

Що бачим там? Той самий сум і гріх.

А хто в житті те зло і горе сіє?

Ніхто крім нас. Ніхто! Лиш чоловік.

Давайте ж спробуємо по життю йти, друзі,

Так, щоб не соромно було самим.

Давайте будем чесні, добрі, мужні

І світ наш стане світлим, не сумним.

Якщо за цим законом будем жити:

"Творить добро і знищувати зло", -

То біль і смуток назавжди нас кине

І запанує в світі щастя і любов.

Я – життєтворча особистість!

Я знаю це, і я життя творю.

Я хочу, щоб життя було як пісня

Щасливе, радісне, без хмар і бур.

 

  

          

Пам’ятай, ти на світі для того, щоб творити добро,

Щоб приносити радість людям.

Не чекай похвали. Роби так, щоб було

Чим пишатись у світі, згодом.

 

Поспішай, бо життя наше – це лише мить.

Мить, яку треба гідно прожити,

А життя нам дається лиш раз. І болить,

Коли щось ми не встигли зробити.

 

Нехай весни цвітуть і буяють сади,

Доброта й чуйність нехай розцвітає.

Милосердям хай повняться душі й уми,

Зло нехай стороною минає.

 

 

Велика кількість зла є на Землі,

Неправди й заздрощів, та все добро здолає,

Аби лиш тільки люди молоді

Добро творить в житті не забували.

 

Добро робили тим, хто поруч йде

Йде з ними по життю і ділить навпіл горе

І пам’ятали, що добро не пропаде,

Добро є вічним і долає гори.

 

Будьте милосердними, люди,

Завжди на поміч спішіть.

І Бог вам цього не забуде,

На світі краще буде жить.

 

У світі більше щастя стане,

Поменшає жорсткого зла,

Якщо людина перестане

Лише собі бажать добра.

 

Усі ми люди на Землі.

Хтось бідний, ну а хтось – багатий,

Але не в цьому щастя і тому

Єдине ми повинні пам'ятати:

 

Життя – воно у нас одне,

Його прожити річ не легка.

Нас істина одна в житті веде:

                       Щоб мир у світі був, а в душах – милосердя.

 

 

 

 

 

 

                     

 

Чому вчитель не може жити

Без дитячого сміху, без школи?

Бо його це покликання – вчити

Й не старіти душею ніколи.

   Пам’ятаєте перший день в школі

   І свій перший учительський досвід?

   Перевірки якісь випадкові,

   Як тремтіла рука біля дошки?

Час міняє усе. Відлетіли увись

Ваші перші страхи, ваші перші уроки.

Та лишились такі, як колись

Учнів теплі, довірливі руки.

   Нехай вчительська праця важка

   І можливо, часто невдячна.

   Та ви – справжні тепер вчителі,

   Бо навчати дітей для вас – щастя.

 

Вірш для директорів

Шановні гості, ми вам показали

Лише малу частинку різних вмінь своїх,

А зараз попрошу, щоб всі у залі

Прислухались до слів моїх:

 

Давайте всі за руки ми візьмемось,

Закриймо очі та й полиньмо ввись,

Туди, де жайворонка голосом озвемось,

Де співом маминим повітря забринить.

 

Нехай перед очима промайне дитинство,

Нехай згадаються вам юності стежки.

Ви пригадайте, як прийшли учитись

В великий інститут, професію знайти.

 

А хто з вас пам'ятає, як до школи

Ви перший день учителем прийшли?

Той день, напевно, не забуть ніколи,

Якими ж ви щасливими були…

 

Та ваше щастя тут лиш почалося,

Були ще і подяки й похвала,

Призначення директором, неспокій…

Ой, скільки нервів школа відняла!

 

Але я ні на мить не сумніваюсь,

Що більше було радісних хвилин,

Коли дзвіночком донька щебетала,

Або випускником був красень-син.

 

Для вас у школі пів життя проходить,

Колеги вам – родина і сім'я,

То ж хай рука, що в вас в руці знаходиться

Вам лиш додасть натхнення і добра.

 

Ми хочемо, щоб ви зі школи нашої

Лиш гарні враження й емоції несли.

Дозвольте ж нам, від щирої душі дитячої

Ці невеличкі сувеніри піднести.

 

А зараз для усіх директорів

Хай пролунає пісня ця крилата

Про наших кращих в світі вчителів

Про яких лиш добре можемо сказати.