Бароко. Матеріали для уроку

Мистецтво Бароко

Виникнення бароко. Бароко (іт. barocco — вибагливий, химерний) — стиль у європейському мистецтві у ХVI-XVIII ст. Батьківщиною бароко була Італія , де у визначних мистецьких центрах (Римі, Мантуї, найменше у Венеції і Флоренції) виробили перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живопису.

У добу бароко нові віяння та ідеї вплинули на усі види мистецтва: архітектуру, скульптуру, живопис, музику, декоративне мистецтво. Образотворче мистецтво бароко найбільш яскраво й виразно представлено монументальним живописом, підкорює і засліплює сучасників своїм святковим блиском, загостренням пристрастей, нестримною енергією і динамікою. Пишні композиції прикрашали стіни і стелі палаців і храмів, заміських резиденцій знаті і паркових павільйонах. Головні теми - торжество Божественної справедливості і прославляння на небесах Христа, Божої Матері та святих, а також античні алегоричні сюжети, прославляння військових перемог, затвердження нових законів, ідея необмеженої влади держави і церкви.

ЖИВОПИСФрески на стелі (старовинна вілла в Італії в стилі бароко)Живопис бароко відзначається декоративно-театральними композиціями, майстерною розробкою колориту й ефектів освітлення, складними ракурсами, підкресленою парадністю . Основні види та жанри: розписи (фрески) в церквах і палацах, вівтарний живопис; сюжетна картина, портрет. Найвідоміші художники: Мікеланджело де Караваджо (Італія), Ель Греко, Хосе де Рібера, Д. Веласкес (Іспанія), П. П. Рубенс, А.ван Дейк (Фландрія), Ф. Гале, Рембрант ван Рейн (Голландія) та інші.

Рембрандт «Повернення блудного сина» (бл. 1669)На картині зображено фінальний епізод євангельської притчі, коли блудний син повертається додому. Картина сповнена ніжності і співчуття. Британський мистецтвознавець Кларк писав, що всякий, хто хоч раз бачив її, погодиться з тим, що перед ним «найбільше полотно з усіх коли-небудь створених рукою художника».

Пауль Рубенс. П. Рубенс «Зняття з хреста» (1634) Важливим досягненням цієї картини з'явилося використання світла для досягнення цілісності багатофігурною композиція. Три головних моменти легенди - зняття з хреста, непритомність Марії і розстелання плащаниці - освітлені трьома різними джерелами світла, інтенсивність яких убуває згідно з зменшенням значення сцени. Картина ілюструє євангельську легенду про те, як Йосип Арімафейський, Никодим та інші учні і близькі Христа, одержавши дозвіл Пілата, зняли вночі тіло Христа, загорнули його в багату плащаницю і поховали.

СКУЛЬПТУРАХудожній стиль скульптури бароко характеризується підкресленою театралізацією образів, динамізмом поз, експресивністю жестів. Головна увага приділялася динамізму ансамблю завдяки втіленню сцен, що зображали певний момент якоїсь дії. Багато майстрів почали використовувати у своїх творах комбінації різних матеріалів.

ІНТЕР’ЄРІнтер’єр бароко є зовнішнім проявом внутрішнього прагнення людини до просторового розмаху, величі та пишноти.Інтер’єру цієї доби притаманні гра тіней, пишність і велич форм, вигнуті лінії, складні обриси елементів, гобелени, розписні стелі та велика кількість дзеркал. У цей час в моду ввійшли різного роду шафи, бюро, комоди, які теж мали криволінійні обриси і ніжки, що оздоблювались рельєфами із позолоченої бронзи.

МОДА БАРОКОБароковому костюмі були характерні манірність, пишність, велика кількість прикрас і бантів. По-французьки бант - galant, звідси і ще одна назва для даного часу - галантна епоха. Ідеалом чоловіка був французький король Людовік XIV. Чоловіки носили широкі штани-кюлоти, які зав’язувалися під коліном на бант, товсті вовняні панчохи і великі черевики з квадратними носами та великими пряжками і високі ботфорти. Поверх сорочки з великим коміром одягали каптан, зверху — камзол без рукавів.«Від черевиків до капелюхів - банти, стрічки, банти, стрічки ...» - писав Мольєр про моду французьких аристократів XVII століття

Для жіночого одягу була характерна велика кількість рюш, бахроми, вишивок, стрічок, сережок, намиста на оголеній лінії декольте. Кравці комбінували шовк, оксамит, тафту, газову тканину різних відтінків, поєднуючи квіткові мотиви зі східними включеннями. Жінки носили парадні сукні з пишними спідницями на каркасі. При цьому низ суконь другої половини XVII ст. складався з трьох спідниць.

Анна-Генрієтта Гонзага Баварська, принцеса Конде. Також обов'язковим елементом жіночого костюма XVII ст. був корсет. Метою корсета, який робився з китового вуса, було зробити якомога вужчою жіночу талію. Корсетом іноді затягувалися до такої міри, що в задушливому приміщенні було важко дихати і жінки часто непритомніли. Використання корсета в жіночому гардеробі також негативно позначалося і на здоров‘ї жінок того часу, бо через тривале носіння корсета відбувалися деформації внутрішніх органів.

Портрет Анжеліки де Фонтанж пензля художника Анрі Пігайема. Зачіски жінок XVII століття найчастіше були високими. Наприклад, в моду входить зачіска «фонтанж», названа на честь ще однієї фаворитки Людовика XIV Анжеліки де Фонтанж. Така зачіска складалася з ряду збитих волосся, стрічок і мережив, покладених на високий дротяний каркас.