ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ

ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ

У статті зосереджено увагу на ефективних методах формування естетичної культури молодших школярів у процесі наукових досліджень у сфері мистецької освіти, розкрито естетичне виховання учнів позашкільними закладами засобами фольклору.

Ключові слова: естетична культура, методи формування естетичної культури, мистецька освітня галузь, молодший школяр.

Постановка проблеми. Важливим завданням виховання здобувачів освіти на сучасному етапі є формування естетичної культури.

Реальність третього тисячоліття, а саме – інформаційні технології, дистанційна освіта, національна орієнтація – це не відтворення, а розвиток освітніх практик, які змінюють життя людини.

Позашкільна освіта виступає, як оздоровлення суспільної та індивідуальної моралі, що здійснюється диференційовано, відповідно до індивідуальних можливостей, інтересів, нахилів, здібностей здобувачів освіти і слухачів з урахуванням їх віку, психофізичних особливостей та стану здоров'я.

Творчим, художньо-естетичним об'єднанням загальнорозвиваючого спрямування є позашкільний навчальний заклад.

У позашкільному навчальному закладі дошкільної та початкової ланки освіти виховання естетичних норм, переживань і поведінки дитини переважає, тому здобутки людського досвіду не допускається без участі та допомоги дорослої людини, її  здатності реально управляти існуючим світом речей.

З’являється проблема як донести до дітей прагнення сучасної педагогіки знайти правильні шляхи її розвитку в дітях українського народу, як притягнути їх до оволодіння знаннями в сфері мистецтва вітчизняної і світової культури.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В нашій Україні за останні роки проводяться посилені дослідження проблем музично-естетичного виховання здобувачів освіти, визначається дія різноманітних форм, методів, засобів навчально-виховної роботи   на   мальовничий роз­виток особистості (Б.А.Брилін, В.Г.Бутенко, Л.П.Вовк, О.Н.Дем’янчук, Л.Г.Коваль, О.А.Комаровська, В.Г.Кузь, Н.Є.Миропольська,  Л.М. Філатова та інші).

Значний внесок у розробку теоретичної бази культурної діяльності внесли наукові праці видатних педагогів, а саме таких як: А.Макаренка, В.Вер-ховинця, В.Сухомлинського, С.Шацького та інших.

Суспільні питання розвитку педагогічної науки в галузі народної освіти в Україні, в тому числі і позаурочної, знайшли відображення в надбаннях А.Бондаря, М.Гриценка, М.Грищенка, Ф.Корольова, О.Сухомлинської.

Мета статті – просвітити проблеми, що виникають в ефективних методах та прийомах музично-естетичного виховання здобувачів освіти в умовах діяльності культури.

Виклад основного матеріалу. Естетична культура – це здатність особистості до повноцінного сприймання, правильного розуміння прекрасного у мистецтві і дійсності, прагнення й уміння будувати своє життя за законами краси [3, с. 4].

У багатьох педагогічних дослідженнях було доведено, що саме початковий шкільний період є сприятливим щодо розвитку творчої особистості дитини в процесі художньо- творчої діяльності, і саме цей вік сприяє її всебічному пізнавальному розвитку.

Оскільки здобувачі освіти молодшого шкільного віку виявляють високу пізнавальну активність та психологічну готовність до художньо-творчої діяльності, вони досить легко піддаються навчанню і можуть засвоїти великий обсяг інформації з різних видів мистецтва. Застосування інтеграції в процесі занять в школах мистецтв з дітьми молодшого шкільного віку, найперше, дозволить досягнути цілісності в педагогічному процесі, певною мірою залучити учнів до світу мистецтва, шляхом участі у різних видах художньо-творчої діяльності, а також реалізувати нові методи та засоби художньо-творчого навчання, завдяки можливості застосування індивідуального підходу до кожної дитини.

Проблеми розвитку естетичного сприймання засобами музичного мистецтва ґрун­тується на тому, що у струк­турі художніх уподобань музична культура займає перше місце за обсягом споживання, ви­переджаючи інші види мистецтв. Також вона виступає як самостійний вид або є компонентом багатьох інших видів мистецтв, створює можливості сприймати пре­красне в житті та мистецтві, впливає на всі сторони її пси­хіки[5].

       Вивчення музичного та образотворчого мистецтва в початковій  школі покликане сформувати в учнів художній спосіб пізнання світу, дати систему знань і ціннісних орієнтирів на основі власної творчої діяльності та досвіду прилучення до визначних явищ вітчизняної та зарубіжної художньої культури.

Потреби, смаки, по­гляди, ідеали, емоції та почуття є ос­новними складниками естетичного досвіду. «Естетичний досвід через свої складові – спеціалізовані емоції і почуття, що обов’язково зумовлюють вольову діяльність, ре­гулює людську поведінку, спрямовує дії людини на предмет, здатний задовольнити людську по­требу» [4].

О.М. Олексюк називає вихід­ними елементами в морально-естетичному до­свіді особистості почуття та переживання, оцінки, ідеали та мотиви. Найважливішим компонентом морально-естетичного досвіду в сфері музичного мистецтва[6].

Прийдешній компонент морально-есте­тичного досвіду у сфері музичного мистецтва вважають досвід, адже він насамперед освоєння категорій есте­тики, важливим моментом якого є знання ви­разних можливостей музичних засобів у розкритті морально-естетичного змісту.

Для наставника головним є вміння навчати учнів, передавати їм свій есте­тичний багаж знань, тоді, як ретельний досвід до­помагає відчувати, сприймати музичний твір у русі, відтворювати його в естетичному розвитку.

     Естетичне сприйняття включає особливості музичного мистецтва, які розкривають природу музики,  через практичний досвід.  А компетентнісний підхід реалізується через  різноманітні форми спілкування з музикою, такі як спів, інструментальне музикування, ритміку і пластичний рух, театралізацію музичних образів.

В основі підходу до розробки програми з музики закладено принцип  відповідності змісту освіти природі дитини та її схильності до споконвічно творчим видам діяльності (співу, танцю, грі на музичних інструментах, художньому моделюванню), що стає передумовою розвитку в цьому процесі творчої уяви.

     Це ставить перед учителем завдання пошуку нових форм проведення уроку музики в його співвідношенні з іншими формами навчання, позаурочної музичною діяльністю: музичні гуртки, дитячі асамблеї мистецтва, фестивалі дитячого музичного творчості, конкурси хорових колективів, участь в музичних подіях класу, школи (вистави, концерти та ін.) Така побудова навчального процесу забезпечить особистісне освоєння мистецтва, дозволить найбільшою мірою реалізувати музично-творчі здібності, можливості та інтереси учнів.

Музика є одним із наймогутніших засо­бів виховання, що надає естетичного забарв­лення всьому духовному життю людини. Проте уміння слухати й чути музику не завжди є вродженою якістю.

Естетичне ставлення учнів до дійсності у позашкільній музично-творчій діяльності допускає засвоєння моделі твірного, художньо-творчого ставлення до світу, яке може бути вираженим у шкільному віці засобами музично-творчих видів діяльності [3].

Проаналізуючи особливість організації музично-творчої позашкільної діяльності школярів, повертаємося до проблеми формування естетичного ставлення до дійсності. В цьому руслі музично-творчу діяльність здобувачів освіти у позаурочний час виділяємо як найбільш ефективну, визначаючи це тим, що набуваючи здатність та маючи можливість зобразити своє ставлення до дійсності засобами музичних образів, учні гармонізують себе й створюють свій неповторно-індивідуальний світ, реалізуючись і актуалізуючись як особистість.

Розвиваючи естетичне ставлення до дійсності, яке потенційно властиве кожній людині, є головною метою суспільного естетичного виховання особистості і лежить в основі художнього освоєння дійсності, культури людства, є психологічною основою творчих здібностей у всіх видах мистецтва [7].

Ігри, поєднані зі співами, танцями є найбільш впливовим засобом естетичного виховання дитини, згідно з теорією народної педагогіки.

В. Верховинець, працюючи з дітьми, виключного значення надавав дитячому фольклору, дитячій пісні як такому жанру народної творчості, що відповідає дитячій психології, побутує серед дітей та існує у синкретичній єдності з танцем, грою, обрядом, інструментальною музикою тощо. Особливістю дитячої народної пісні є її відповідність психолого-фізіологіч-ному розвиткові дитини׃ вона узгоджується з діапазоном дитячого голосу, має досить чітку ритмічну основу, що дає можливість пісні бути нерозривною частиною рухових забав та ігор.

Особлива цінність музичних ігор В. Верховинця у їх руховій природі. Саме він надає великого значення співу в дитячому музичному вихованні, вчений зазначав ритмічну природу музичного мистецтва, яка відповідає фізіологічній потребі дитячого організму у ритмічному, узгодженому русі. Також наполягав на педагогічній доцільності лише ритмічно проведених ігор. Усі дитячі ігорм і хореографічні композицій, які розробив на основі українського фольклору В.Верховинець («Ведмедик і лісові звірятка», «Іваночку, покинь схованочку», «Сорока-ворона», «Летів горобейчик» та ін..) може використовуватися у практиці естетотерапевтичної роботи з дітьми дошкільного віку [8].

Освітня діяльність позашкільного навчального закладу - процес надання знань, формування вмінь і навичок з різних напрямів позашкільної освіти, а вихованці - особи, які відвідують гуртки, клуби, творчі об'єднання, секції позашкільного навчального закладу за інтересами, здібностями та нахилами.

Виховання в учнів і слухачів патріотизму, любові до України, поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей Українського народу, а також інших націй, шанобливого ставлення до родини та людей похилого віку є одним із провідних завдань позашкільних закладів.

Ознайомлення та засвоєння здобувачами освіти культурної спадщини минулого, повернення до фольклору впливають на емоційну й моральну сфери особистості дитини. Музичний і усний фольклор - це навчання добру, милосердю, мудрості, це джерело духовності.

До кінця навчання в початковій школі учні опановують способами музичної діяльності в індивідуальних і колективних формах роботи (хоровий спів, гра на музичних інструментах, танцювально-пластичний рух), уміннями сприймати, спостерігати, виявляти подібність і відмінність об'єктів і явищ мистецтва і життя (мистецтво бачити , чути, відчувати, думати, діяти в гармонійній єдності). У них з'являється уявлення про світ музики, формах її побутування в житті. Осягнення музичних образів розвиває емоційно-чуттєву сферу учнів, виховує любов до рідної природи, повагу до  рідного краю, його культури та історії.

Процес вчителів взаємного духовного збагачення учнів проходить в умовах зручного психологічного клімату взаємовідносин та індивідуальної співтворчості, що є  розвитком творчих інтересів і здібностей особистості.

 Естетично виховуючи учнів і вихованців ґрунтується з наданням значенням принципу творчої самодіяльності та самостійності учнів.

Отже, можна зробити висновок, що перша необхідність естетичної культури закладається у ранньому дитинстві та молодшому шкільному віці, й деколи залишається захопленістю на все життя.

Висновки та перспективи подальших розвідок. Проаналізувавши сучасну педагогічну літературу ми змогли дійти до таких висновків, що проблема породжування естетичного смаку є досить актуальною в період соціокультурного перетворення суспільства. Розвиваючи естетичну спрямованость учнів стає необхідністю напрямів формування духовності особистості, рівня вихованості і культурності, її морально-естетичної спрямованості.

Важливим завданням сучасної педагогіки є пошук дій для максимальної реалізації усіх можливостей здобувача освіти, які формуються та виступають у різноманітностях музично-творчої позашкільної діяльності учнів.

Сучасна психолого-педагогічна наука і практика існує у різноманітні підходи до використання музичного мистецтва як складової духовної культури в роботі зі здобувачами освіти: як засіб естетичного виховання в особистісному розвитку учнів, як засіб виховання та навчання в музично-творчій діяльності, як засіб розвитку музичної творчості школярів, як засіб формування естетичного ставлення до дійсності та духовного розвитку особистості. 

Отже, ми дійшли до висновку, що молодший шкільний вік є найсприятливішим  для естетичного виховання здобувачів освіти.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ващенко Г. Виховний ідеал. Полтава : Полтавський вісник, 1994. 191 с.

2. Державний стандарт початкової освіти: прийнятий 21.02.2018 р. URL : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/87-2018-%D0%BF

3. Рева В. Естетичне виховання школярів у процесі сприйняття музики. Мистецтво та освіта. 2010. № 1. С. 4–8.

4.  Рудічева Н. Питання музично-естетичного виховання молоді у спадщині вітчизняних педагогів. Засоби навчання та науково-дослідницькі роботи : зб. наук. праць. Харків : ХНПУ, 2017. Вип. 23. С. 116–124.

5. Белорусец К., Белорусец С. Музыкальный разговорник// Начальная школа. - 2004. - № 29. - С 2 – 31

6. Калініна Л. Проблеми формування естетичних смаків особистості у сучасних педагогічних дослідженнях / Л. Калініна // Рідна школа . – 2008. – № 5 (941).– С. 23–25.

7.  Зацепіна Н.О. Емоційний та чуттєвий розвиток особистості як основа формування естетичних смаків молодої людини // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. Збірник наукових праць. - Київ-Запоріжжя, 2004. Випуск 32. – С. 437-440.

8. Дем'янко Н. Педагогічні ідеї В.М. Верховинця у сучасній початковій школі // Поч. школа. - 2007. - №2 - С 56-57.

«Допущено до друку» _________________ (підпис наукового керівника)