Закарпаття. У відповідності до сучасного державного і адміністративно-територіального поділу межі цього району співвідносяться з межами Закарпатської області України. Значна їх частина тягнеться по державному кордоні України: на півдні – з Румунією, на південному заході – з Угорщиною, на заході – з Словаччиною, на північному заході – з Польщею, на півночі – з Львівською, на сході – з Івано-Франківською областями України.
Лемківщина, Закарпаття. Архітектура. Народне житло Закарпаття цікаве своєю різноманітністю. Великий вплив на будівництво мала місцевість: у гірській частині — це звичайні рублені будинки, що мають багато спільного з дерев'яними будинками Прикарпаття, а ось у рівнинній — стіни будинків уже в більшості випадків обмазують глиною і білять, а подекуди фарбують у яскраві сині тони. Хата с. Крайніково Хустського р-ну Закарпатської обл. кінця ХІХ ст.
Лемківщина, Закарпаття. Архітектура. Житла складалися з двох приміщень, з окремими входами знадвору (хати з піччю й комори). На початку XX ст. зникли курні хати і на Закарпатті розпочався розвиток мистецтва прикрашення інтер'єру. З того часу майстри створюють декоративні керамічні миски та тарілки, що виставляються «квітами на хату», або вішають їх на стіни. Музей народної архітектури та побуту у Львові ім. Климентія Шептицького
Лемківщина, Закарпаття. Архітектура. Для житла лемків характерною особливістю було однорядне об'єднання усіх приміщень під загальним чотирьохскатним дахом (житло з усіма господарськими приміщеннями: сіньми, коморою, клунею, хлівом, стайнею). Висота даху втричі, а то й більше перевищувала висоту стін, завдяки чому довга хата лемків сприймалася досить компактною, врівноваженою монументальною спорудою. Лемківська хата, 1944 р., с. Люта Великоберезнянського району, Закарпаття
Перлини архітектурного мистецтва регіону. Горянська ротонда. Горянська ротонда — одна з найстаріших пам'яток української архітектури загальноєвропейського значення. Вона розташована на околиці міста Ужгорода. Навіть сьогодні між науковцями різних країн тривають дискусії щодо походження Горянської церкви, її віку та призначення.
Перлини архітектурного мистецтва регіону. Палац графів Шенборнів — данина модному наприкінці XIX ст. стилю неоромантизму. Він поєднав елементи готичної і романської архітектури. Двоповерхова споруда з церквою-каплицею та чотириповерховою вежею з годинником гармонійно вписана до природного ландшафту. Палац династії Шенборнів
Перлини архітектурного мистецтва регіону. Замок прикрашений багатим декором (барельєфи, флюгери, вітражі) на тему родової геральдики графів Шенборнів. Діє баштовий годинник з курантами. Палац цікавий і своїми астрономічно-календарними символами — він має 365 вікон (кількість днів року), 52 димоходи (кількість тижнів року) та 12 входів (кількість місяців року). Палац династії Шенборнів
Декоративно-ужиткове мистецтво. Вишивка. Вишивка. Вишивка на сорочках Закарпаття, розміщення орнаменту майже завжди зв'язані з морщенням полотна, що прикрашало передню й задню поли сорочки, рукава на плечах, манжети-«зап'ясники». Майстрині виконували вишивку різнобарвними нитками, хоча домінуючими були червоний і синій кольори. Для вишивання лемки використовували бавовняні нитки (памуть, запал, мідря), вовняні та шовкові, бісер, корали, металічні пластинки («лелітки»), фабричного виготовлення текстильні та шкіряні стрічки. Лемківська вишивка
Народний одяг. Одяг українського населення Закарпаття мав свою специфіку. Жіночі сорочки, залежно від місцевості проживання, були довгими або короткими. Верхня частина сорочки збиралась та закінчувалась коміром — обшивкою. Існували також сорочки-волошки на кокетці та сорочки з брижами. До сорочок одягали полотняні широкі спідниці (спідник, подолок), одноплатові обгортки (опинки), двоплатові запаски. У прохолодну погоду мешканців Закарпаття зігрівали кептарі майже до колін (гуцуляки), які оздоблювали вишивкою та хутром. Лемки
Килимарство. Візичканич Гафія. Доріжка і килим, 1965 р. Вовна, ручне ткацтво. Відомим осередком килимарства на Закарпатті здавна була Тячівщина, де ткали килими з геометричним і стилізовано-рослинним орнаментом. Тячівські килими, порівняно з гуцульськими, більш ускладнені за композицією.
Килимарство. Крім основних ромбоподібних фігур із виступаючими назовні гачкоподібними елементами, поширені також замкнуті шестикутні і восьмикутні фігури різної величини. Майстрині їх розташовують на суцільному тлі й обрамляють каймою, укладають у поперечні смуги або в шаховому порядку. Найбільш вживаними є контрастні зіставлення бордових і темно-синіх, червоних і зелених, фіолетових і жовтих з незначним вкрапленням сірих, білих та рожевих кольорів.
Кераміка, гончарство. Відомими центрами гончарства свого часу були Ужгород, Хуст, Берегово, Тячів та інші міста краю. Вироби закарпатських гончарів захоплюють, успадкованими від далеких предків, гармонією форм і декору: концентричні кола, хвилеподібні лінії «ялинки», «квіти», успадкувавши ці орнаментальні мотиви, народні майстри інтуїтивно намагаються їх дотримуватися і сьогодні. Дзбанок. Майоліка, розпис. Закарпаття. Початок ХХ ст.
На Закарпатті у другій половині XIX ст. поширився підполив'яний розпис. Хустські гончарі розписували вироби пензликом (характерний квітковий орнамент, нанесений широкими мазками на рожевий черепок глечиків, дзбанків, горщиків) на зразок вільного малювання фаянсового посуду. Кераміка, гончарство
Писанкарство Лемківські писанки зовсім не схожі на писанки інших регіонів України. Специфічною, первісною та найпоширенішою технікою воскового розпису на Лемківщині є розпис шпилькою. Основним символом лемківської писанки є Сонце, зірка — донька Сонця. Для лемківських писанок характерні червоний, вишневий, жовтий, оранжевий, зелений, салатовий, синій, блакитний та білий кольори.