Байка про сучасний дитсадок

Байка (авторська)

«Фланелька і Байка»

про режимні моменти дня перебування у дитсадку

 Уранці стала Байка Фланелечку повчати: «Треба, люба, тобі у садочку м’яко стлати й  спати». А Фланелька розгнівилась і промовила завзято: «Нащо спати у садочку, якщо вдома м’якше, не залізні ліжка-брами, а м’які дивани?» Байка була дуже гречна і повчала далі: «Будеш чемною, - сказала, - отримаєш не тільки браму, а ще й софу-розкладачку (натяк на приватну няню). Фланелечка, розвернулась і похнюпила носа, але все ж, із цікавості, пішла у садочок. В коридорі було гучно,  багато шуму та ніхто її мальовану, не чіпав, не шарпав. Здивувалась малесенька – виявилось не все-то так лячно. Хоч  з порогу й не знайдеш того затишку, де Байці даси «прощання». Протиснувшись всередину, де стільчиків багато, Фланелечка зрозуміла, що потрапила в теплу кімнату. Озирнулась, повернулась – зникла люба Байка. Стали сльози котитись до самого долу. Тут якась велика Скриня і червона Хустина. «Не давати ж мокроті застеляти очі», - міркувала собі про все Фланелечка мила. Треба пошукати заміну Байчині. Підійшла вона до червоної Хустини. Та привіталась, потягла в обійми і сказала: «Будеш в цій кімнаті і жити, і спати, поки твоя Баєчка буде працювати.  На якийсь час Фланелечка присіла, та миритись з станом справ їй зовсім не хотілось. Кутиком м’якеньким витирала очі. Та коли ж побачить в брамі мами-Байки очі?! Незабаром запросили Скриня і Хустина поснідати та примовку добру розучили. Щоб ротик не забруднити, їжу не губити – треба у Фланельки м’який шматочок просити. Вона була дуже чемна (виховання ж Байки!) дала кожному шматочок для чистоти справи. Погрались, ще поїли, потім спали в ліжках, а коли стало темніти – засяяли личка. Бачать наші «Барвінчата» – бавовняні діти, вже ідуть за ними їхні відрізи Великі. Тут і Шовк, і Дерматин, і Джинсик на джипі. Позбігались в коридорі, наче на Ситцеве диво.  Щось не видно її, Баєчки одної. Всіх забрали, а її залишили одну у Скрині. Скриня хоч старенька стала, та добром багата. У неї увесь крам і місця багато! Думали, що будуть ще довго чекати, але Байка мала вдачу – телефонувати. Так дізналась старенька Скриня, що вона вже близько. Загорнула ту Фланельку, як мама дитину. Фланелька, як побачила Баєччину рідну довжину, розгорнулась і притулилась до рідної  ряднини  Так щасливо закінчився перший день в Ситцевім садочку. А ця Баєчка навчає: «Свято не в обнові! Будеш сльози проливать, галасувать дитино, не здобудеш ані знань, ані кожушини». Отакою байкою ми завершим мову – головне-то для дитини Материнське слово.