Байки народів світу. Езоп. Крилов

Байка як жанр літератури

Байка як жанр літератури спирається на традиції фольклору. У ній поєднались ознаки казки про тварин і прислів’я. Ключовою ознакою байки, як і народних казок про тварин, є алегорія — перенесення людських якостей і стосунків, загальних уявлень про них на конкретні образи (тварин, рослини, людей, предмети).

Алегорія є способом інакомовлення, тобто коли мовиться про одне, а на увазі мається зовсім інше. Наприклад, образ вовка дає можливість байкареві викрити жорстокість, а потім показати несправедливість і беззаконня, до яких призводять ці якості. Алегоричні персонажі тварин віддзеркалюють світ людей, їхні стосунки, уявлення про чесноти та вади. Найчастіше в байках розкриваються моральні хвороби людського суспільства: знущання сильних над слабкими, прагнення до багатства будь-якою ціною, жорстокість, надмірна довірливість, брехливість, свавілля, несправедливість та ін. Викриваючи вади, байкарі водночас уславлюють високі моральні якості людини, які завжди цінувалися в народі й оспівувались у творах усної народної творчості: чесність, доброта, працьовитість, скромність, природний розум тощо.

Байка (з давньоруськ. баять, баити, тобто говорити, розповідати) — короткий віршований або прозовий літературний твір повчального змісту, у якому діють алегоричні персонажі, що уособлюють риси людських характерів, чесноти й вади, явища життя. Характерні ознаки байки: 1) невеликий обсяг; 2)алегоричність персонажів; 3)прихований зміст (інакомовність); 4)повчальний характер; 5)висміювання недоліків людини та вад суспільства; 6)утілення уявлень про моральні принципи життя та поведінки; 7)чітка будова (розповідь і мораль); 8)відкрита присутність автора; 9)наявність дотепних і влучних висловів, що нерідко стають приказками та прислів’ями.

У побудові байки визначають дві основні частини: 1) розповідь (про якусь ситуацію чи епізод) 2) мораль — висновок, який утілює ідею байки та її повчальний зміст. Мораль може міститися як на початку байки (зачин), так і наприкінці твору (кінцівка). Мораль (у вигляді влучного висловлювання) містить глибоке узагальнення, яке може бути доречним у різних життєвих ситуаціях, нерідко стаючи крилатим висловом. Моральні висновки байки мають на меті практичне застосування — указати на недоліки, висміяти вади або негативні явища, попередити людину, підказати розумне рішення.

Езоп(грец. Αίσωπος, VI ст. до н. е.) — грецький байкар. Картина Дієґо Веласкеса (1640).

Езоп жив за часів царя Лідії Крьоза, який правив у VI ст. до н.е. – на острові Самос, загинув у Дельфах. Дельфи. Храм Аполлона. Мармур. 6 століття до н.е. Місцеві жреці скинули його зі скелі, через те, що Езоп докоряв їм за їхнє користолюбство, та згодом дельфійців було покарано страшною чумою, яку наслав на них розгніваний бог Аполлон.

Езоп – легендарний давньогрецький байкар. Езоп жив у VI ст. до н. е. у Давній Греції. Батьківщиною його називають Фрігію, область у Малій Азії. Відомо, що він був рабом і кілька разів переходив від одного хазяїна до іншого. Зовні Езоп був некрасивий: мав велику голову ще й горба на спині. Але цей некрасивий раб був дуже розумним. Байки Езопа були надзвичайно популярними.

Це цікаво. Чому творцями античної байки були раби? Як з’явилася езопова мова?Раби, що не могли ніяк наважитись. Відверто говорити те, що думають,Приховували власні почуття в байках,Висміюючи в них своїх гнобителів. Федр

Особливості байок Езопа У Езопа всі байки написані прозою. Мораль у байках Езопа завжди виділена у окремий абзац.

«Езопівська мова» — це особливий стиль розповіді, де використовуються недомовки, натяки, іронії, інакомовлення тощо, для вираження конкретної думки. Найчастіше використовується для того, щоби замаскувати, приховати, завуалювати справжні думки автора або імена персонажів. Фразеологізм «Езопівська мова» виник завдяки давньогрецькому байкарю Езопу. Езоп був рабом і складав байки, у яких висміював людські пороки, переважно панівної касти, своїх господарів, але якби він робив це прямо і відкрито, то явно поплатився б за свої вільнодумні оповідання. Ось він і йшов на хитрість героями його байок були тварини, але це була лише видима поверхня творів, а ось прихована частина полягала в тому, що ці тварини і їх вчинки легко асоціювалися з людьми і їх пороками.