Літературна вітальня для учнів старших класів "Через віки з любов'ю"
«Через віки з любов’ю»
(Літературна вітальня для учнів старших класів)
Сценарій заходу підготувала
вчитель англійської мови
та зарубіжної літератури
Аджамської ЗШ І-ІІІ ступенів
Пробігайло Альона Андріївна
«Через віки з любов’ю»
(Літературна вітальня для учнів старших класів)
Мета: створити атмосферу духовного спілкування учнів з літературою, з музикою; усвідомити й відчути велику силу чистого кохання, яке облагороджує душу в творах художньої літератури; сприяти вихованню в учнів почуття вірності, взаємоповаги, шляхетності у стосунках; розвивати художній смак, удосконалювати навички виразного декламування; формувати почуття людської гідності.
Обладнання: мультимедійна відео-презентація
Відео заходу: https://www.youtube.com/watch?v=Bp_T5OyhP2Q
Хід заходу
Вчитель: Шановні учні, вчителі, гості свята! Ми раді Вас вітати!
Любов – це саме велике почуття. Слово «любов» на всіх мовах світу зрозуміле без перекладу. Почуття любові саме поетичне, піднесене, чисте, прекрасне.
Любов буває різною: вона буває щасливою і гіркою, взаємною і безмовною, любов’ю-радістю і любов’ю-стражданням. Але справжня любов завжди піднімає людину, робить її кращою.
Люди намагаються пояснити цей загадковий стан людини. Не одне покоління письменників, поетів, музикантів, композиторів виразили це почуття в слові і музиці.
Сьогодні ми пропонуємо вам звернутися до перлин світової інтимної лірики, послухати чудову музику, відкрити власні серця на зустріч диву, яке подарував нам Бог, – диву кохання. То що ж таке кохання? Мабуть, це найвища радість на землі, яку тільки може пізнати людина.
Учні читають вірш Марка Лювовського «Любовь – корда готов мечтать…»
Любовь - когда готов мечтать,
Когда готов ты на колени встать,
Когда ее боготворя,
Ты любишь больше, чем себя!
Любовь - когда готов ты рано встать,
Чтоб полевых цветов нарвать,
И свежий утренний букет
Готов дарить ей много лет!
Любовь - когда ты пишешь ей стихи,
И признаешься ей в любви,
И станет музою твоей,
Источник вдохновенья в ней!
Любовь - когда идут года,
Готов любить ее всегда,
И не остынут чувства к ней,
Любимой женщине твоей!
Любовь - когда готов страдать,
Когда готов ты по ночам не спать,
Когда готов не есть, не пить,
Чтоб знак вниманья заслужить!
Любовь - когда готов ты ждать,
Когда готов ей жизнь отдать,
Когда готов ее простить,
И все равно ее любить!
Ведуча: Доброго вечора, шановні друзі!
Ведучий: Доброго вечора, всі присутні!
Ведуча: Доброго вечора закохані.
Ведучий: І ті, кому ще належить закохатись.
Ведуча: Сьогодні мова буде йти про кохання.
Ведучий: Про кохання всеохоплююче, непереможне.
Ведуча. Про кохання в радощах і муках.
Ведучий. Про кохання в ревнощах і розлуках.
Ведуча .Любов — це найвище людське почуття, найкраще з почуттів, народжених людиною. Любов панує над світом. Вона поза віком і часом. Любов. Кохання... Ніхто не зможе пояснити, що це таке. Велика загадка життя. Кожне нове покоління намагається розкрити вічну таїну кохання...
Ведучий .Любов буває різною - взаємною і нерозділеною, спокійною і пристрасною, буденною і романтичною. Коли в життя приходить Любов, то лікувати людину не потрібно. Необхідно дозволити почуттю просто бути.
Ведуча.Кажуть, що кохання приходить не до всіх, тому що кохати — не тільки насолоджуватися, упиватися своїм щастям; кохати — це віддавати тепло, ласку, доброту найдорожчій людині.
Пісня «Нежнее нежного»
Ведучий: Кохання, любов ˗це джерело натхнення, радості. Людина піднімається на небачені творчі висоти. Ось тоді народжуються найцінніші творчі шедеври.
Ведуча 2. Сонячний квітневий день, коли вперше зустрів свою кохану, Петрарка запам’ятав на все життя. Вони зустрілися 6 квітня 1327 року у Страсну п’ятницю у невеличкій церкві Святої Клари в передмісті Авіньйона. Він ˗ молодий, але вже визнаний при папському дворі двадцятитрьохрічний поет, вона ˗ заміжня жінка, білявка з дивовижними і добрими очима ˗ здавалася втіленням жіночості і духовної чистоти.
Ведучий. Прекрасна жінка стала музою, мрією поета у вічності. І навіть тоді, коли роки і турботи покрили зморшками її красиве обличчя, Петрарка кохав свою Лауру. За всі роки зустрічей вони не перекинулися жодним словом. Триста сонетів, присвячених Лаурі, ˗ це гімн чистому почуттю.
Учень читає сонет 61
Благословенні будьте, день і рік,
І мить, і місяць, і місця урочі,
Де постеріг я ті сяйливі очі,
Що зав'язали світ мені навік!
Благословен вогонь, що серце пік,
Солодкий біль спечаленої ночі
І лук Амура, що в безоболоччі
Пускав у мене стріл ясний потік!
Благословенні будьте, серця рани
І вимовлене пошепки ім'я
Моєї донни - ніжне і кохане,
І ці сторінки, де про неї я
Писав, творивши славу, що не в'яне, -
Й ти, неподільна радосте моя!
Ведучий 1. XIV століття, італійське містечко Верона. Дві ворогуючі сім’ї ˗Монтеккі і Капулетті˗ люто ненавидять одна одну, хоча давно вже забули причину своєї сварки. І ось у такому середовищі, насиченому злобою, де будь-яка дрібничка може стати іскрою для нового поєдинку, розпускається пишна квітка кохання. Молодий Монтеккі і юна Капулетті забувають про сімейну непримиримість. Почуття, що заволоділо їхніми серцями, миттєво ламає стіну відчуження, яка розділяла їх.
Пісня «Ромео и Джульетта»
Інсценізація сцени на балконі трагедії Шекспіра «Ромео і Джульетта»)
Ромео
Им по незнанью эта боль смешна.
Но что за блеск я вижу на балконе?
Там брезжит свет. Джульетта, ты как день!
Стань у окна, убей луну соседством;
Она и так от зависти больна,
Что ты ее затмила белизною.
На балконе показывается Джульетта.
Оставь служить богине чистоты.
Плат девственницы жалок и невзрачен.
Он не к лицу тебе. Сними его.
О милая! О жизнь моя! О радость!
Стоит, сама не зная, кто она.
Губами шевелит, но слов не слышно.
Пустое, существует взглядов речь!
О, как я глуп! С ней говорят другие.
Две самых ярких звездочки, спеша
По делу с неба отлучиться, просят
Ее глаза покаместпосверкать.
Ах, если бы глаза ее на деле
Переместились на небесный свод!
При их сиянье птицы бы запели,
Принявши ночь за солнечный восход.
Стоит одна, прижав ладонь к щеке.
О чем она задумалась украдкой?
О, быть бы на ее руке перчаткой,
Перчаткой на руке!
Джульетта
Мое лицо спасает темнота,
А то б я, знаешь, со стыда сгорела,
Что ты узнал так много обо мне.
Хотела б я восстановить приличье,
Да поздно, притворяться ни к чему.
Ты любишь ли меня? Я знаю, верю,
Что скажешь "да". Но ты не торопись.
Ведь ты обманешь. Говорят, Юпитер
Пренебрегает клятвами любви.
Не лги, Ромео. Это ведь не шутка.
Я легковерной, может быть, кажусь?
Ну ладно, я исправлю впечатленье
И откажу тебе в своей руке,
Чего не сделала бы добровольно.
Конечно, я так сильно влюблена,
Что глупою должна тебе казаться,
Но я честнее многих недотрог,
Которые разыгрывают скромниц,
Мне б следовало сдержаннее быть,
Но я не знала, что меня услышат.
Прости за пылкость и не принимай
Прямых речей за легкость и доступность.
Ведучий. Любов, таємнича і загадкова, стояла і стоїть біля витоків тих миттєвостей, коли в душах виникає щось незбагненне животворяще, викликає подив і захоплення, вводить до світу краси та величі.
Ведучa. Змінюються часи і влада, змінюються життя і людський світогляд. Але незмінними залишаються найвищі істини, незмінною лишається людська потреба любити. Нерозгаданою залишається таємниця душі, в якій незгасним вогнем горить священне і нездоланне почуття любові.
Пісня «Свеча горела на столе…» 
Ведуча . У житті кожної людини настає мить, коли два погляди зустрічаються, а серця, вражені золотими стрілами Амура, втрачають крапелинки крові, якими ангели виводять на скрижалях життя звичне й неповторне слово "кохаю".
Ведучий. Кохання торжествує у світі. Воно поза віком і часом. Воно звеличує людину. Серед нас, напевно, не знайдеться жодного, хто сказав би: «Я не хочу кохати». Кохати хочуть усі... Це так само природно, як рости траві навесні...
Пісня «Пить с ней вино…»
Ведучий . Кохання... Про нього мріють, його чекають. І ось воно приходить. Скільки сердечних переживань! Це почуття прекрасне не тільки своєю природністю, а й тим духовним збагаченням, котре наповнює серця закоханих
Ведуча. Ми мріємо про справжнє кохання. Неодмінно чисте, як кришталь, і ніжне, як пелюстки троянд, світле, як промінь сонця, й безкінечне, як небо. Прикладом такого кохання є Ромео і Джульетта, чиє кохання було варте життя; Наташа Ростова й Андрій Волконський, яким була дана тільки хвилина справжнього щастя; Скарлетт і Ретт Батлер, які все життя провели в пошуках один одного; Майстер і Маргарита, чиє кохання не знало меж.
Сценка «Мастер и Маргарита»
(звучить мелодія І.Корнелюка «Встреча Мастера и Маргариты»)
На сцені Майстер читає рядки:
Она несла в руках отвратительные, тревожные желтые цветы. Черт их
знает, как их зовут, но они первые почему-то появляются в Москве. И эти
цветы очень отчетливо выделялись на черном ее весеннем пальто. Она несла
желтые цветы! Нехороший цвет. Она повернула с Тверской в переулок и тут
обернулась. Ну, Тверскую вы знаете? По Тверской шли тысячи людей, но я вам ручаюсь, что увидела она меня одного и поглядела не то что тревожно, а даже как будто болезненно. И меня поразила не столько ее красота, сколько
необыкновенное, никем не виданное одиночество в глазах!
Повинуясь этому желтому знаку, я тоже свернул в переулок и пошел по ее сл дам. Мы шли по кривому, скучному переулку безмолвно, я по одной стороне ,а она по другой. И не было, вообразите, в переулке ни души. Я мучился ,потому что мне показалось, что с нею необходимо говорить, и тревожился, что я не вымолвлю ни одного слова, а она уйдет, и я никогда ее более не увижу...
(музика гучніше. Через зал йде Маргарита з жовтими квітами. Виходить на сцену. Музика тихіше)
Маргарита: - Нравятся ли вам мои цветы?
Мастер: - Нет.
Маргарита:- Вы вообще не любите цветов?
Мастер: - Нет, я люблю цветы, только не такие, - сказал я.
Маргарита:- А какие?
Мастер:- Я розы люблю.
(Маргарита викидає квіти. Майстер піднімає і подає їй букет. Вона знову викидає. Музика гучніше. Вони виходять)
Ведучий 1. Кохання збагачує душу, людина більш повно відчуває життя, навколишній світ. А природа стає порадником або слухачем, невіддільною часткою людської душі.
Танець
Ведучий . Життя – це чаша, наповнена краплинами радощів і страждань, злетів і падінь, надій і розчарувань. Розбити її – значить навіки зранити гострими осколками душу, зламати ніжну квітку. Пелюстки, свіжі та прив’ялі, вранішні й вечірні, весняні й осінні, торкнувшись поетичного таланту, впали безцінними перлами на палітру літератури.
|
|
|
|
Пісня «Lonely day» |
|
|
|
|
Ведучий: Любов... Закоханість... Що може бути приємніше за голос коханої людини? Що може бути довгожданіше за її слова? Зараз, щоб почути голос коханої чи коханого, нам досить набрати номер телефону. Як просто!.. А як же раніше? Як же закохані, котрі були розкидані долею на величезні відстані? Що залишалося робити їм? Раніше замість смс були листи, послання і записки, в яких таїлися найніжніші слова, найщиріші зізнання.
Александр Пушкин
«Письмо Онегина к Татьяне»
|
|
Ведуча . Кохання ˗ це радість, кохання ˗ це сльози. Саме так, ці почуття тісно переплетені. В коханні вони завжди поруч. Чомусь так часто трапляється, що, пізнавши радість любові, неодмінно розумієш, що таке сльози кохання.
Пісня «Хто як не ти»
Ведучий. Кохання... У кожного воно своє, різне. Кожен вірш, кожної пісня про кохання - це немов фрагмент із життя поета. Тому, гортаючи рядки поезій, ми відчуваємо і розуміємо всім серцем те, що пережили самі автори.
Пісня
Легенда про Любов
|
Колись, дуже давно, на Землі був острів, на якому мешкали усі духовні цінності. Та одного разу вони зауважили, що острів почав опускатись під воду. Усі цінності сіли на свої кораблі і поплили світ за очі. Залишилась тільки Любов. Вона чекала до останнього, але коли вже чекати було нічого, їй теж закортіло податися геть. Тоді вона звернулась до Багатства і попросилась до нього на корабель. Але Багатство відповіло: – На моєму кораблі багато дорогоцінностей і золота, для тебе тут не вистачить місця. Коли повз пропливав корабель Суму, вона попросилась до нього, але той відповів: – Вибач, Любове, я такий сумний, мені треба завжди залишатися насамоті. Тоді Любов побачила корабель Гордості і попросила про допомогу її, але та сказала, що Любов порушить гармонію на її кораблі. Поруч пропливала Радість, але вона така була перейнята веселощами, що навіть не почула, як її кликала Любов. Тоді Любов впала у відчай. Але раптом вона почула голос десь позаду:
Любов озирнулася і побачила старого. Він довіз її до суші, і коли старий поплив, Любов спохопилась, адже вона забула запитати його ім'я. Тоді вона звернулась до Знання: Скажи, Знання, хто врятував мене? Хто був цей старий? Знання подивилось на Любов: – Це був Час. – Час? – перепитала Любов. – Але чому він врятував мене? Знання ще раз поглянуло на Любов, потім вдалеч, куда поплив старий: – Тому що тільки Час відає, якою важливою в житті є Любов. |
Ведучий: Швидко плине час. Сторіччя за сторіччям, разом і з ним змінюємося і ми.
Ведуча: А що ж кохання? Можливо, воно вже не існує – подумає іноді хтось І хочеться тоді крикнути: “Ні, ні й ще раз ні! Любов жива і ніколи не зникне, доки існує життя. Адже кохання і є життя”
Ведучий: І цей день, День святого Валентина – це свято здійснення найпотаємніших мрій.
Ведуча: Ідіть не зустріч коханню, і хто знає, можливо, сьогодні стріла Амура із солодкою
отрутою раптово наздожене вас і ваше серце ніколи не буде самотнім!
Ведучий: Любов – не кара, але й не гра.
Вона не квітка, що зів”яне швидко.
Любов – це дар. І Бог сам вибира,
Хто заслужив оце пізнати диво.
Вчитель: Кохання і любов – категорії вічні. Попри всі біди, злигодні, попри всі катаклізми, у світі владарює чистота, честь, гідність і любов. Любіть і цінуйте тих, хто поруч з вами, цінуйте кожну мить, кожен день, проведений із мрією, на яку так довго чекали! Можливо, це найбільший дарунок долі. І будьте щасливі.
Пісня «Береги любовь»
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку