Бережімо святе! Диктант для 11 класу

Диктант

Бережімо святе!

Одного похмурого ранку поблизу ряду смітників я побачила страшну картину: на землі лежала черства хлібина… Очевидно, хтось просто викинув, бо має вдосталь хліба, бо не цінує, не шанує, не усвідомлює!

Від побаченого стало не по собі, боляче й соромно… Куди ми йдемо? Яке в нас майбутнє, якщо ми свідомо топчемо святе, найдорожче, те, без чого немислиме наше існування?

Звичайна хлібина, яку ми чи не щодня купуємо в крамниці – це не просто продукт харчування, це значно більше. Це основа нашого життя, це саме життя! І хоч кажуть, що не хлібом єдиним живе людина, задумаймось: як би жилось без нього? Звісно, ми живемо в той час, коли не треба стояти в чергах годинами, щоб придбати найнеобхідніше. Та це не значить, що ми маємо моральне право викидати на смітник недоїдену хлібину. Декому хліб зайвий, він ставиться до нього абияк чи навіть їсть вкрай рідко, та комусь його не вистачає. За хліб тяжко працюють, покладають свої сили, час, здоров’я.

Кожна свідома людина має знати про Голодомор в Україні. То були справді страшні роки, коли вмирали без хліба, вмирали за хліб. Свято шанували те, чого не було, про що мріяли. Невже для того, щоб навчитись по-справжньому шанувати, треба втратити? З історії знаємо, яке це лихо – голод.

Про які моральні якості можна говорити, якщо людина топче хлібину чи навіть спостерігає, як це роблять інші?  Тож бережімо хліб, бо, як мовиться, коли черствіє хліб, черствіє і душа, і совість. Не кидаймо його, не гордуймо ним! Це наша святиня, наше багатство. Буде хліб - буде мир і злагода не лише в наших домівках, а й у державі.

Оксана Денисова.