Бесіда "Повертайся живим у домівку, солдате"

Повертайся живим у домівку, солдате!

Мета: поглибити знання учнів про нашу державу – Україну; формувати національну свідомість школярів; виховувати патріотів рідної держави; виховувати активну громадянську позицію.

Легенда про Україну (відео)

Як тільки Господь наш, Сотворитель, поселив на Землі людей, вони одразу почали просити в Бога для себе зручні та вигідні місця для проживання. Не квапились тільки українці. Вони були відпочатку козаками: безпечно мандрували по землі, милувалися красою світу і нікому не заважали. Якось озирнулися і побачили, що повсюдно снують люди, обживають займані місцини. Тоді пішли і вони до Господа. Тихенько стали за порогом і чекали,бо Творець саме тоді був чимось дуже сильно зайнятий. А коли Сотворитель оглянувся і побачив чубатих вояків, то здивувався:

- А чого вам треба, хлопці? – запитав Господь.
- Та землі-материзни хочемо, Боже!
- Буде вам матінка земля. Ідіть та осідайте он на тому клаптику між морями, - показавши пальцем униз.
- Та там уже іспанці, Боже!
- Ага, то біля них і селіться.

- Не можемо, Господи, там французи, а далі німці, ще якихось людей повно.
Подивився Бог згори і переконався, що все вже роздано. А козаки ну дуже йому сподобались – і не хотів Творець залишати їх без земель.
- Гаразд, - сказав Господь. – Віддам я вам он той куточок понад Дніпром, що залишив собі на земний рай. Але то незвичайний куточок – раїна. Земля там дуже родюча і пахне медом, вода – як молоко, а з неба в душу людей ллється пісня. На той куточок будуть зазіхати нечестивці, тому його треба пильнувати і боронити. Як будете інаправду такими відважними лицарями, як мені видається, то на тій землі станете господарями, а як ні – то рабами нечестивців.
- Згода. Добре, Господи! Буде так, як кажеш. Благослови в дорогу!
Поблагословив їх Сотворитель і провів до райський воріт. Відтоді орють козаки землю, а зброєю захищають її від усякої нечисті. І назвали свій райський куточок – Україна.  

СЛАЙД 1

Учень: І сотворив Бог небо голубе,

Родючі землі і зелені трави,

Дніпрові води й жито золоте,

І райських птиць, що звуться солов’ями.

Людей чудових він тут оселив

І дав їм мову, що в душі співає,

І вільний дух в серця їм поселив,

І рай назвав цей українським краєм!

Вихователь.  Україна – це отча земля, рідний край, де ми народилися. Широкі і чарівні простори, прекрасні села і міста. Могутньо котить до Чорного моря сиві хвилі найбільша річка України – Дніпро. Буйною зеленню шумлять на його берегах сади, ліси. Золотистим морем розливається безкраїми нивами жито-пшениця.

СЛАЙД 2  (карта України)

Погляньте на карту України. На ній позначено кордони української землі. На півдні нашу державу омивають теплі моря – Чорне й Азовське. На заході здіймаються у небо вершини  Карпат. На півночі  територія покрита густими лісами. А далі на південь природні пейзажі змінюються, переходять у вільні степи. Простір землі, заселений українським народом великий. Щоб його перетнути, потрібно пішки йти із заходу на схід 90 днів, долаючи щодня по 30 км.

 Багатовікова історія українського народу, народу-великомученика, на долі якого було досить лиха... Майже кожне століття, як свідчать джерела, розпочате голодними роками, наслідками епідемій, спустошливими війнами, чужоземними навалами. З XV століття, з часів козаччини, почалася національно-визвольна боротьба за побудову незалежної самостійної держави. Але шлях до незалежності був тяжкий і тернистий. Важко назвати країну, яка б пережила те, що пережила Україна за більш ніж пів-тисячолітнє поневолення.

СЛАЙД  3

Вихователь. Ми можемо пишатися тим, що наша країна має героїчну історію, мужньо пережила найважчі випробування і не скорилась. Ми можемо гордитися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро сусідів.

Здавалося,  в наш час повернутися до страхів війни можна було тільки у фільмах та книгах.

 Ще донедавна ми говорили про неї лише в минулому часі, згадуючи Першу та Другу світові, афганську та інші війни з курсу історії. І навіть думки не допускали, що ця страшна біда може прийти в нашу країну. Та, на жаль, це сталося… Війна увірвалася в наше життя безжальним буревієм, захоплюючи за собою все нові і нові життя.  Тисячі сімей уже втратили: хто батька, хтось брата, сина чи коханого… Будь-яка війна – це катастрофа для людства. Вона нехтує найбільшою цінністю на Землі – людським життям. Ніколи не повернути тих, хто навіки залишився на полі бою, для кого вона ніколи не закінчиться.

Війна… У цьому слові – біль і розпач матерів, стогін поранених, плач сиріт. Це чорна ганебна сторінка в історії людства. 

Учень. Іменем жінки, що овдовіла,

Іменем матері, що з печалі сивіла,

Іменем сина, що батька не знав.

Іменем батька, що в січі смертельній упав,

Я проклинаю війну жорстоку, -

Вона відібрала у людства спокій.

Іменем тих, хто в колисці сьогодні,

Іменем тих, хто над краєм безодні,

Іменем ще не народжених,

Сном немовлят не стривожених.

Кличу з війною стати на бій,

Мир відстояти Землі голубій.

• Діти, які асоціації викликає у вас слово «війна» ?

(Відповіді дітей)

Горе, біль від втрат і розлук, материнські сльози, радість зустрічі та перемог, помста, лють, розпач, віра, любов до Батьківщини і всеперемагаюча надія – почуття, які породжує війна.    

Вона не десь там, а зовсім поряд. А протистоять цій неоголошеній війні наші українські воїни.

Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі.

СЛАЙД 4

Учень. Здригнулася земля, зайшлася криком: 

«Сину! Збережи і захисти!».

Вийшла мати із іконним ликом:

«Йди, синочку. Хто ж, якщо не ти».

Спалахнуло небо, впало крижнем:

«Сину! Збережи і захисти!»,

Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

«Йди, коханий. Хто ж, якщо не ти».

І уже ні сина, ані мужа,

Лиш чорніє спалена земля.

Та пліч-о-пліч стали біль і мужність,

Дух і віра, небо і земля.

 

Вихователь. Наша рідна Україна у вогні. Збройні Сили покликані охороняти її незалежність.  Багато  наших земляків пішли виконувати свій обов’язок перед Батьківщиною. Вони з гідністю несуть бойову службу в лавах Збройних сил України. Серед них і наш вчитель інформатики. Він одним з перших пішов добровольцем боронити нашу землю. Поранений, але сильний духом і вірою в перемогу, готовий і надалі стояти на варті рідної країни.

   Нам дуже хочеться побажати захисникам української державності сили, витривалості та мужності. І обов’язково – повертатися додому живими, здоровими і з Перемогою. Ви – герої нашої України. Не здавайтеся - від цього залежить наша доля. Головне - пам’ятайте: ми у вас віримо!

СЛАЙД 5

Учень. Горіла свічка, чулася молитва -

За свого сина і за всіх синів.

Просила мати щиро на колінах,

Щоб всі вернулись із важких боїв.

 

Горіла свічка, віск тихенько танув,

І гіркі сльози очі затягли.

Та все ж молитися вона не перестала,

Та мати, що жде сина із війни.

 

Горіла свічка, довго ще горіла,

Всі молитви прочитані були.

А полум'я, немов серденько гріло,

І сина зберігало від біди.

 

А мати плакала, благала тільки Бога:

"Синочка мого, прошу захисти.

Бо вірю, що лиш в Тобі - допомога,

Мій Боже милий! Хай прийде живим!"

Учень. Ти не смій не вернутись назад
Ради тих, що там вдома чекають,
Що у Небо за тебе взивають,
Ти живим повертайся, солдат!

Ти не вір, що шепочуть вітри…
Вір, що це лиш часова розлука,
Що обіймуть тебе ніжно руки,
Що тримали й просили: «не йди!…»

Ти у серці печаль не ховай,
Хоч можливо до болю тривожно, —
Мужнім плакати, кажуть, не можна, —
Ти надію міцніше тримай.

Ти лишив за спиною свій дім,
Протиставши навалі ворожій,
І стоятимеш скільки лиш взмозі,
Прикриваючи серцем своїм

Не кордони, не землю — людей:
Рідних, близьких, дітей, сиву маму…
Вони сил додадуть і наснагу,
Їх молитви для серця єлей.

Ради них повернися назад
І прикрий серце вірою в Бога,
А коли буде зовсім незмога,
Бий у Небо щосили в набат.

І не смій не вернутись назад,
Ти молися всім серцем невпинно,
За плечима твоя Україна, —
Ради рідних, ти чуєш, солдат!

А попереду право на волю,
Мирне небо, щасливе життя,
Де надіям не видно кінця.
Хай Господь береже твою долю!

Повертайся скоріше назад!
Тисячі голосів кличуть в Небо,
Від недоброго захист для тебе.
Ти живим повертайся, солдат!

Учень. Повертайся, будь ласка, живим.

Я прошу не багато, й не мало.

Кожен вечір молюсь всім святим

Щоб нещастя тебе не спіткало.

Щоби Янгол закрив от біди,

Над тобою розправивши крила,

І щоб куля лихої орди

Не побачила, не зачепила.

Ясним ранком, та днем дощовим,

Я шепочу у синєє небо:

Повертайся, будь ласка живим,

Батьківщина чекає на тебе.

Вихователь.  Ця війна забрала життя багатьох молодих українців.

Ці люди – справжні герої, вони загинули як герої і повертають їх як героїв. В кожній області, в кожному районі, у кожному місті чи селі зупиняються процесії, що везуть тіла загиблих у домовинах, і місцеві жителі зі свічками у руках в дощ і в холод, зі сльозами на очах, стоячи на колінах віддають останню шану героям.

Адже герої не вмирають! Вони завше житимуть у наших серцях.

Давайте хвилиною мовчання вшануємо пам’ять загиблих воїнів.

Учень. І кожен українець мусить знати
Героїв, що тримають небеса,
Що творять ту історію сучасну
Що борються за правду до кінця.
Заради щастя,справедливості і волі
Заради світлої, ясної долі…

(Виходять діти із запаленими лампадками у руках)

Сьогодні я молюсь за Україну,

За всіх померлих і за всіх живих,

Які будь-що боронять Україну,

Допоки стукіт серця не затих.

Сьогодні я молюсь за батька й брата,

За чиюсь матір, за її синів,

Всіх кривдників чекає вже розплата,

На жаль, ціною багатьох життів.

Учень. Ти знаєш.. прийде день

закінчиться війна

і в небо без тривог

одягнеться весна

і ми підемо вдвох

відновимо мости

і усміхнеться Бог

коли ми будем йти

і буде дітвора

сміятись у дворах

закінчиться пора

в холодних укриттях

і знову прилетять

додому журавлі

бо знаєш... тільки тут

їм тепло на Землі

бо знаєш... в цьому суть

й, насправді, в цьому сіль

лиш тут вони живуть...

лиш тут минає біль....

і будуть знов міста

із вільними людьми

де з чистого листа

здобутий, врешті, мир

і буде світло знов

і будуть знов мости

бо знаєш... це любов

цю повінь перейти

бо знаєш... це життя

де встануть із руїн

мільйони «ти і я» -

в найкращій із країн...

Вихователь. Україна – сильна нація. Ми пройдемо через усі випробування і наша країна розвітне, як квітнуть навесні каштани, як квітнуть наші соняхи, так буде процвітати наша багатостраждальна земля. І ми, майбутні покоління, повинні зробити все, щоб українці ніколи більше не гинули і щоб ми не ховали наших вбитих людей.

Ви - майбутнє України. Тож своїми знаннями, працею, здобутками підносьте її культуру. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, поважайте наш народ і нашу мелодійну мову.

Ми єдина країна! Незважаючи на усі негаразди, що відбуваються зараз, всі ми прагнемо одного - миру, спокою, міцної та квітучої держави та чистого неба над головою.

Учень.  Боже, збережи Україну!!! Додай більше сил воїнам, які готові віддати життя за неї, за нас, за рідних, за наших дітей, поверни їх живими у рідні домівки!!!

Учень.  Ми щиро вдячні всім тим, хто зараз стоїть за нас на передовій, хто перебуває в холодних окопах, хто ризикує своїм життям!!! Ми просимо Всевишнього зберегти кожного солдата. Слава Україні!!!

Всі: Героям слава!!!