Інформування «Афганістан болить в моїй душі»

ІНФОРМУВАННЯ

«Афганістан болить в моїй душі»

Педагог-організатор:

Ти – вічний біль, Афганістан,

Ти – наш неспокій

І не злічить глибоких ран

В борні жорстокій.

І не злічить сліз матерів,дружин, дітей –

Не всі вернулися сини із тих ночей...

Вже багато літ, як прийшли назад додому,

Та до цих пір чує душа війни оскому

Та до цих пір ще стогнуть ночі, ниють рани,

А у снах - «духи» налітають, мов шайтани.

1. Далекий грудень 1979 року… Далека та чужа країна Афганістан…   Безглузда війна… Скільки смертей, скільки горя …Проте ця безглуздість не применшує героїзму наших воїнів там, в афганському пеклі. Ніхто та ніщо не має бути забутим, аби не забути – треба пам’ятати, а щоб пам’ятати – треба знати.

2. Сьогодні ми зібралися тут, щоб вша­нувати пам'ять тих, хто поліг на афганській землі. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, наші герої  вірили, що несуть визволення приниженим та поневоленим, йдуть не вбивати, а захищати нове життя та виконують свій  обов'язок перед державою. 

3. Стежка все крутіше

Забирає в небо,

Важчає помітно

Речовий мішок...

Стати б, відпочити,

Але знаю – треба.

І, стиснувши зуби,

Йду, за кроком крок.

4. Там, за перевалом,

Бій клекоче з ночі,

Гинуть наші хлопці...

Знаю лиш одне:

Якщо смерть захоче

Зазирнути в очі –

За спиною друга

Не знайде мене...

1.  25 грудня 1979 року Радянські війсь­ка були введені в Афганістан для виконання інтернаціонального обов'язку.

2. 27 грудня 1979 року за рішенням Політбюро ЦК КПРС, очолюваного Леонідом  Брежнєвим, війська СРСР увійшли до Афганістану для підтримки прокомуністичного режиму Народно-демократичної партії  Афганістану.

3. Спочатку радянські війська розташовувалися гарнізонами у великих містах країни, а згодом поступово втягнулися в бойові дії по всій території Афганістану.

4. Нове керівництво СРСР на чолі з Михайлом Горбачовим визнало помилковим рішення попередників, і з кінця 1986 року пішло на поетапне виведення військ з Афганістану. Однак воєнні дії не припинялися.

1. Восени 1988 року за наказом з Москви розпочалася операція «Тайфун». Радянська авіація завдала нищівного удару по кишлаках уздовж траси Кабул – Саланг, якою мали виводити війська.

2. 15 лютого 1989 року останній  радянський солдат залишив афганську землю.

(перегляд відеоматеріалів)

3. Афганська війна тривала 10 років. Триває і сьогодні, проте, вже без учас­ті наших солдатів.

4. Кажуть, що час – найкращі ліки, хоча минуло 41 рік, а пам’ять вперто вертає усіх назад...,коли наші керівники взялися наводити лад  на чужих територіях та віддаючи  абсурдні накази заплатили життям кращих українців.

1. Через цю безглузду війну пройшли 700 тисяч чоловік. І серед них 30% були українці.

2.  Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 72 військовослужбовцям, з них – 12 українцям. У радянсько-афганській війні загинуло -15 тисяч воїнів.

3. Статистика свідчить : 160 тисяч українців  брали участь у цій війні. 3360 не повернулися; з них 3280 загинуло, а 80 пропало безвісти чи потрапило в полон. 4.  Понад 8 тисяч були поранені, 3560 стали інвалідами. 550 вдів. 711 сиріт, такий рахунок Афгану.

Педагог-організатор: Давайте вшануємо пам’ять мужніх воїнів-інтернаціоналістів, які до  останнього по­диху захищали інтереси народу та загинули в афганській війні хвилиною мовчання.

(хвилина мовчання)