Бесіда "Впровадження педагогічної спадщини Г.С.Сковороди у вихованні молодого покоління"

«Світ ловив мене, та не спіймав….»

Виховний захід «Впровадження педагогічної спадщини Г.С.Сковороди у вихованні сучасної молоді»

       Наша Україна багата відомими людьми,які змінювали як історію нашої держави, так і її науку, освіту, світосприйняття,духовну спадщину. Поряд з такими видатними людьми, як Шевченко, Франко, Українка, є  ім’я Г.С.Сковороди, який увійшов в історію українського народу та всього світу як незламна, вільна,самодостатня,велична постать України. Вічний мандрівник та борець за свободу, Григорій Савич Сковорода залишив у спадок рідкісні твори та повчальні зібрання, що передаються з покоління в покоління, показуючи незламний дух та прагнення до життя за покликом свого серця.

     Дуже часто ми чуємо крилаті вислови відомого мислителя, які сповнені глибокими ідеями, мудрими словами, що проникають в душу людину,залишивши безцінний слід. Ось Сковорода писав: «Ні про не турбуватись, ні за чим не турбуватись - значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота – рух душі,а життя – се рух», або ще «Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом із ним і двох-трьох ворогів». Можна наводити безліч таких роздумів та висловів.

     Життя славетного митця так, як і його педагогічна стежина буквально складається з цікавих фактів. Народився він за переказами приблизно 3 грудня 1722 р., і саме ця дата була встановлена лише  за 200 років після смерті діяча, завдяки написаному ним же листові, в якому він розповідає  історію появи його на світ. Дитинство Сковороди минуло серед мандрівників з палицею в руках та сопілкою за поясом. Хлопчик вже тоді проявляв неабиякі здібності до співів,гри на музичних інструментах, та особливо до читання. Був Григорій Савич і студентом Києво-Могилянської Академії, що на той час  була єдиним вищим навчальним закладом Наддніпрянської України. Там він навчався майже 10 років. У 1753 р. розпочався перший період педагогічної діяльності Григорія Савича, він був запрошений на посаду вчителя піїтики в Переяславський колегіум. Саме в цей час розпочав писати свої перші твори. У своїх творах описував своє життя, прищеплював людям вищі моральні почуття, заохочував до навчання, та любити свою Батьківщину. Керуючись своїм досвідом та незламною життєвою позицією, Сковорода намагається донести до людей власне розуміння своєї природи, свого буття.                  У спілкуванні з простим народом, обирає байки, що мають повчально-виховний характер. За допомогою їх повчає людей жити у гармонії з природою, вірити в Бога, нашого Творця, розвивати природні здібності, працювати.  Він вбачає у праці джерело радощів і щастя, вважає що праця зцілює людину, доносить до її розуму властивість бути природо відповідним.

    За його творами можна позбутися всього злого та лихого, і жити за принципом прородо- відповідності, тобто розвиваючи природні нахили та здібності кожної дитини індивідуально. З іншої сторони, філософ не протиставляє природу вихованню, але наголошує, що правильне виховання має посилювати розвиток закладених у дитини задатків від природи і сприятиме формуванню гідної людини.

     До 300-х ліття від дня народження Сковороди, варто визнати, що це найвеличніша постать не тільки в українській культурі, а й у європейській. Його неповторні ідеї та думки відіграли велику роль в розвитку вітчизняної освіти. За його книжками навчався Шевченко,який писав:

«І на оновленій землі,

Врага не буде супостат,

А буде син, і буде мати,

 І будуть люди на землі».

     І Франко писав, що «Григорій Савич Сковорода - це явище вельми помітне в історії розвитку українського народу, мабуть найпомітніше поміж усіх духовних діячів наших 19 ст.».

     На новому етапі становлення української думки, ми знову повертаємось до творів мислителя, які сповнені патріотизмом, духовним самовдосконаленням, любов’ю до українського народу. Наш філософ був вельми талановитою людиною, мав багато здібностей та талантів, і залишив нам у безцінний спадок всі свої твори, роздуми, пісні,думи. Улюбленою справою Сковороди була мандрівка,його навіть прозвали «вічний мандрівник».

     Величний,гордий мандрівник, мислитель,філософ, поет,музикант зробив значний вклад в українську культуру, і залишиться в пам’яті нащадків навічно. Головним педагогічним принципом вважав виховання природних здібностей людини,проголошував ідею природного виховання. Великого значення Сковорода надавав вихованню любові до праці,самодіяльності учнів, керівній ролі батьків та педагогів.

      Також не забудеться його любов до свободи, викарбувана на його могилі: «Світ ловив мене, та не спіймав…».