Реквієм- пам'яті "У їх серцях жила і живе Україна!"

Вечір-реквієм, присвячений Революції Гідності

«У їхніх серцях жила і живе Україна»

                                            (Виходить учень)

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач.

Так судилося, ненько,

Вже слово, матусю, не буде моїм.

Прийду й попрошуся у сон твій тихенько,

Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колисковую ангел співає

I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває:

Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я любив. I любив Україну

Вона, як і ти, була в мене одна.

                                 Фон «Гей, пливе кача»

(Покладання квітів до куточку пам’яті Небесної Сотні)

                                     (Зі свічками виходять дівчата)

Ведуча. Поплач, моє серце, гіркими слізьми, бо вже не побачиш його між людьми.

Життя він віддав за Вкраїну свою, він янголом став, найсвітлішим в раю.

Ведуча. Він янголом був, та народ ще не знав, і промінь тепла свого всім дарував.

Він є разом з нами в цей час, у цю мить, бо пам’ять вогнем завжди в душах горить.

Ведуча. Поплач, моє серце, чимдуж заридай та янгольське світло в душі заховай.

Ведуча. О,Господи, почуй мої благання, мою молитву, мій скорботний спів.

Чия це битва вже остання: батьків, братів, коханих і синів?

Ведуча. У пам'ять закарбовує Вкраїна обличчя їхні, славні імена.

На всі віки найвища і нетлінна життям і кровю сплачена ціна.

Ведуча. Увесь народ прощається із ними, їх усмішки світлини бережуть.

Зєднай нас, Боже, дотиком незримим крізь вічну, крізь останню цю межу.

Ведуча. Навчи нас, поможи нам далі жити, Небесний Отче, дателю життя,

Даруй нам сили ворога простити, того, який не прагне каяття

Ведуча. Душа ридає, кожне слово блідне, змовкає перед болем тишини.

У помсті Україна не розквітне, невже даремно гинули вони.

Ведуча. Хай їхня жертва буде бездоганна на вічних, непомильних терезах.

Хай ця земля, для нас обітована, воскресне знов, омита у сльозах.

Ведуча .  Поможи нам, о Боже єдиний, пережити важкі ті часи,

Щоб ніхто не схитнувся безсилий у борні, захисти і спаси.

Ведуча  Дай нам сили, любові, наснаги через терни пройти до зірок.

Не боятися втоми і зради, а рішуче зробити свій крок.

Ведуча .  Ще навіть біль нестерпний не притих,

 знов сіллю сипле по відкритих ранах

Не в тих стріляли снайпери, не в тих ,на гнівом переповнених майданах.

Ведуча. Я знаю, друже, так казати гріх, та видно по трибунах і екранах.

Не в тих стріляли снайпери, не в тих ,на гнівом переповнених майданах.

Ведуча:  Для чого люди вийшли на Майдан?

Що їхні сонні душі розбудило?

Розвіявся густий-густий туман,

Що прикривав всю правду так грайливо…

Для чого мерзнем, нащо стоїмо?

Бо хочем Україну ми підняти!

ЇЇ «Європою» ми гордо назвемо,

Бо вона гідна статус такий мати.

У всіх містах великих і малих,

У всіх куточках неньки України

                                                (виходять дівчата)

                                                (Звучить церковний дзвін)

Хлопець1. Мамо, сьогодні іду на майдан, якщо не повернуся, мене вбили.

Ти знаєш, мамо, я буду не сам, там люди, у яких багато сили.

Не плач, я мушу бути там, де всі ,грудьми стояти перед лютим звіром.

Ми вільні і ми любимо життя, та віддамо його за вільну Україну.

Не плачте, мамо, я іще живий, хоча живу із кулею у грудях

А наді мною, юним, молодим схилилися в скорботі люди.

Я не помру, ніколи не помру, мені в віках залишене безсмертя.

Хоча і вас тепер не обійму ,та я живу у всенароднім серці.

Не плачте, мамо, я іще живий ,хоча уже не стану перед вами.

Пробачте, мамо.

Хлопець2.    Не плач, матусю, я ще повернусь, у снах до тебе я прилину, мамо,

До рук твоїх тихенько притулюсь і запечу свою криваву рану.

Моя матусю, пам’ятай повік, що правда завжди дорога ціною,

Що я помер, як справжній чоловік,  що я не здався, я пішов до бою.

Я знаю, мамо, як тебе болить твоя душевна, віковічна рана.

Тоді була всього одна лиш мить  і постріл від руки тирана.

Прости  мене, матусенько, за все, за горе й сльози, що приніс з собою.

І пам’ятай, ти пам’ятай мене, я не пропав, не зник, я –із тобою

                      (Звучить стукіт серця)

Ведучий. Сльози солоні скупі чоловічі ангел крилом непомітно стирав,

Інший - стояв біля ліжечка доні, сни - зірочки під подушку ховав.

Повертайтесь усі, повертайтесь скоріш, ви-найкращі сини України,

Бо в молитві за мир вже  не стримують сліз ваші діти, батьки і дружини.

Ведучий. Братайтесь, хлопці, із народом,

Бо ви ж – народу кров і плоть.

Майдан відстоює Свободу.

Свободу ж, хлопці, не збороть!

Ведучий.: Ніхто нас в світі не поділить

На Північ-Захід, Південь-Схід.

І тільки в Правді – наша сила.

Якщо ми – рід, хто зломить рід?

Ведучий. Розберемося – що й до чого:

До перемоги – крок один.

Благословенний часом, Богом

Ти – патріот-громадянин!

-А я-Маріуполь.

-Я- Дедальцево .

-Я-спалений сад.  –

-Я-Луганськ .

-Я-убога, зруйнована хата.

-А я –потрощений виноград. 

-Я-іловайський котел .

-Я-заплакана мати.

-Я-спалені степ і ліс.

- Я-сплюндрована земля.

-А я-маленька блукаюча душа.

Небесний полк вітає побратимів.

Разом:  Герої не вмирають, слава вам.

Ведучий 1: "Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи.

Ведучий 2: Але свято у 2013 році не наступило. Це лише був початок великого протистояння агресору за здобування незалежності нашої держави! 8 років війни героїчного протистояння і здавалось, що ще трішки і ми будемо вільними!

Ведучий 1: Але наші сусіди так звані «дружні держави» росія і білорусь, вирішили, що вони не можуть дозволити нам жити щасливо у квітучій,демократичній незалежній Україні!

Ведучий 2. 24 лютого…. 2022 року…. Росія завдала нещівних ударів по нашій державі та по серці Україні- Києві! Але ми народ!!! Ми незламний народ! Який гартував своє бажання до волі десятки і навіть сотні років! Ми не здалися!

Ведучий 1:Протистояння українського народу заслуговує на гідність і свободу!!! І ми будемо вільні, не дивлячись на те, що хоче агресор! Ми нескоренні!

Ведуча: НАДЗВИЧАЙНО висока ціна, яку несе наша країна і українці. Руйнуються міста,села, цілі території громад! Але це відбудуємо! На жаль, гинуть у цій страшній війні діти, цивільні люди та наші захисники та захисниці!

Ведуча: І прийшов сум і в наше невеличке село. 3 жовтня у боях загинув наш земляк, колишній учень нашої школи, воїн, герой Дібровський Роман Олегович. Ми не пробачим нашим ворогам цю непоправну втрату!

1.Всіх до одного ми повинні пам’ятати,

Хто нас в цей час тяжкий на Майдані та фронті  захищав,

Щоб знала кожна вбита горем мати,

Що не даремно її  син життя своє віддав.

Ведучий 2: Вшануй хвилиною мовчання, Вкраїно, тих, що полягли.

                     Вони за тим злетіли в небо, щоб в мирі й щасті ми жили.

                                                     (хвилина мовчання)

Ведучий. Схиляйтесь низько тільки перед Богом, питайте небо, чом воно сумне.

Моліться довго і журіться довго. Можливо, біль так швидше промине.

Я благаю, не клоніть коліна, не гніть у дугу зламані хребти.

Через каміння власного сумління ще треба хрест на гору донести.

Ведучий. Ми вже не ті, майдан перекував нам волю, душі, зболені серця.

Ми здобули ту правду і вогонь , з якими йдуть до самого кінця.

Кожне слово,сказане в борні - то меч і суд для тих, хто не збагнув:

Разом:«Ми люди, ми не бидло, не раби ,народ, що волю у війні здобув»

Ведучий:  Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа - частинка твого «Я».

Красою правди у святім двобою

Понад Майданом сонця лик сія...

Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний Гімн.

                                  (Звучить гімн держави)

3.Живи, Вкраїно!!! Вір у майбуття!

Долай незгоди, прикрощі і зради,

Хай Віри промінь дасть тобі життя,

Заб’ється серцем чесної громади.

1.Живи, Вкраїно!!! Квітни величаво!

З тобою вірні дочки і сини!

Летить, як голуб, гордість, честь і слава!

Калини цвітом хрещені вони.

2.Живи, Вкраїно!!! Зраду як прощати?..

Народу голос – він, як дзвін, живий!

Прийшла пора ганебний жах здолати,

І ти сьогодні осторонь не стій!

3.Живи, Вкраїно!!! Ти живи, Вкраїно!!!

Хай буде доля, як ясна зоря.

Чому ти плачеш, душенько тендітна?

Чому ти, Україно, у сльозах?

Чом сива стала небосинь блакитна?

Чому від суму не співає птах?

1Печаль і сльози розривають груди,

Як гинуть наші дочки і сини.

Якби ви тільки знали, добрі люди,

Як Україна стомилась  від проклятої війни!

2 Нелюдський біль як тіло її крають,

Як душу її хочуть розірвати.

Та вороги її не подолають,

Бо встали матір діти захищати.

1.Ми витрем сльози, залікуєм рани,

І прийде мир і спокій в наші хати,

І розіб’ються вщент ворожі плани,

Героїв будем  вічно пам’ятати!

3.В цей день хай єднає нас думка єдина,

Ми зло в нашім домі долали не раз.

Все треба зробить, щоб жила Україна –

Разом: Сприймаймо цей заклик як Божий наказ!

  Пісня «Ой, у лузі червона калина»