Бесіда з безпеки життєдіяльності "Безпритульні тварини: небезпека поруч. Укуси тварин — сказ!"

Бесіда з БЖД «Безпритульні тварини: небезпека поруч.Конец формы Укуси тварин — сказ!»

Мета: ознайомити дітей із небезпекою, яка може бути при укусах тварин, ознайомити дітей з основними  ознаками захворювання та із  заходами допомоги та профілактики  сказу.

Укуси можуть бути:

•              Легкі (неглибокі укуси плеча, передпліччя, нижніх кінцівок або тулуба).
•              Середньої тяжкості (поверхневі одинарні укуси, подряпини від зубів).
•              Важкі (кожні укуси голови, обличчя, шиї, пальців рук: множинні або широкі укуси; кожні укуси, нанесені дикими м'ясоїдними тваринами).

Перша допомога

•     Добре промийте рану водою з милом.
•     Притисніть рану на пару хвилин стерильною марлевою серветкою, щоб зупинити кровотечу.
•     Після зупинки кровотечі обробіть краї рани настоянкою йоду і нанесіть мазь з антибіотиком (наприклад піротин) або інших протимікробний засіб.
•     Покладіть на рану стерильну марлеву пов'язку.
•     Зверніться за медичною допомогою в травматологічний пункт в цей же день.

     Сьогодні потрібно поговорити про найбільшу небезпеку, яка може бути при укусах тварин – це про розвиток сказу та його профілактики. Ніколи не відомо, заражена вулична бродяча тварина цим вірусом чи ні, тому варто знати основні його ознаки та заходи допомоги та профілактики, враховуючи той факт, що в групі ризику по укусах перебувають діти.

Обов'язково повторно зверніться до лікаря, якщо:

•     відзначається біль, почервоніння і припухлість в області рани
•     з'явилися виділення і неприємний запах з рани
•     підвищилася температура тіла (вище 38,0 ° C)

Що називають сказом? Сказ – це особливо небезпечне захворювання, яке проявляється ураженням насамперед нервової системи, при якому виникають органічні порушення і психічні розлади з нападами водобоязнь і незворотними наслідками, результатом запущеного захворювання буває загибель пацієнта. Віруси мають особливу форму, відомо шість їх видів, але для людини небезпеку представляє тільки один з них. Переносниками сказу є тварини, у переважній більшості дикі або бродячі – вовки, лисиці, єноти, собаки, кішки. Від домашніх тварин можна заразитися тільки в рідкісних випадках, не більше 3% від усіх виявлених фактів. Діти в основному можуть заразитися від контактів з бродячими тваринами – кішками й собаками, рідше іншими.

Безпритульні тварини шукають собі їжу, зазвичай біля звалищ і сміттєвих баків, дикі тварини можуть виходити з лісів і полів до місць проживання людей також за їжею. Тварини вступають у  бійки за їжу і з укусами   один одного передають віруси зі слиною або сечею. При укусах хворими тваринами здорових вірус проникає в слинні залози й розмножуючись, концентрується в ній. Період триває до 10 днів, немає ніяких клінічних проявів, але тварина вже небезпечна в плані зараження. Люди можуть заразитися не тільки при укусах, але і при подряпинах, при попаданні на рани шкіри слини або інших виділень.

Хвороба може протікати у двох формах, лютою, коли тварина агресивна  і через галюцинації  будь-який об’єкт у них викликає почуття небезпеки. Вони нападають і кусають. При іншій формі – оглушеному  варіанті, внаслідок розмноження вірусу у тварини настає загальний параліч тіла, тварина виглядає млявим і хворим, у нього висунутий язик і капає слина з піною. Такі тварини не виглядають агресивними, і укуси їх можуть бути несподіваними. Інші форми передачі вірусу поки знаходяться у стадії обговорення і не доведені, вірус може проникати через плаценту і пошкоджувати плід, тому укуси тварин вкрай небезпечні для вагітних. Найнебезпечнішими укусами є область особи й шиї, для сказу характерна сезонність – весна та літо, коли лісові й бродячі тварини найбільш активні щодо контактів з людьми.

Що відбувається при укусах

При пошкодженні ослизненні шкіри вірус проникає всередину тіла і розмножується в області рани й пошкоджених м’язів. Він проникає в лімфу і кров, проникає в область нервових стовбурів і починає за ним повільно просуватися до центральних органів. У міру розмноження вірус проникає в сіру речовину мозку, де клітини відмирають і заміщуються сполучнотканинними волокнами. У міру розвитку хвороби відбувається розсіювання вірусу в області слинних залоз, нирок, надниркових залоз і серця. З моменту попадання вірусу в слинні залози, він виділяється в навколишнє середовище. Період інкубації залежить від місця укусу – чим ближче до голови, тим коротше, в середньому це строк від 20 до 30 діб, але може бути подовження його до 9-12 місяців. Хвороба виникає, якщо не проведені щеплення або порушено їх послідовне введення. Клітини нервової системи руйнуються, виникають збудливість, паралічі й зупинка дихання через ураження дихального центру, якщо розвивається клініка хвороби – летальність 100%.

Прояви сказу

Хвороба протікає в три стадії – у першій виникають загальноінфекційні симптоми, температура, головні болі, нудота, у місцях укусів або ран проявляються неприємні відчуття – печія, свербіж, біль. Пацієнт пригнічений і неконтактний, можуть бути страхи, безсоння, галюцинації.
У другій стадії виникає збудження й агресія, напади водобоязні, зі спазмами горла, слину ковтати складно, тому вона капає з рота. Можуть бути втрати свідомості, напади галюцинацій і з-за них агресія, хворі кидаються і все ламають, можуть кусатися. Триває клініка 2-3 дні.
У третю стадію пропадає агресія і страх води, настає апатія, різко підвищується температура, виникають паралічі кінцівок, порушення свідомості й судоми, настає параліч серця або дихання і загибель. У середньому клінічні прояви тривають близько тижня.

Діагноз ставлять на підставі вказівки на контакт і укус тварини, клінічних проявів і типового вигляду хворого. Але точна діагностика вже посмертна – в зрізах нервової системи на розтині виявляють типові тільця – вузлики сказу. Хвороба вкрай небезпечна і невиліковна при початку клінічних проявів, тому так важливо її попереджувати. Лікування сказу – це лише спроби полегшити стан хворого, випадків одужання після початку типової клініки не виявлялося. 

Що ж робити?

Перш за все, місце укусу слід ретельно промити проточною водою з господарським милом і не зупиняти відразу кровотечу в місці укусу, навіть якщо при цьому виникають неприємні й болючі відчуття. Промивання і втирання в ранку мила має відбуватися не менше 10-15 хвилин, якщо укус досить глибокий, необхідно промити рану в глибину мильним розчином зі шприца без голки. Навколо рани потрібно провести обробку йодом. Після ретельного промивання рани і її обробки необхідно звернення до травмпункту. Робити це потрібно не відкладаючи, тому, що чим швидше буде розпочато профілактику, тим кращим буде результат. При зверненні опишіть всі обставини нападу тварини, опишіть тварину і її поведінку. За тваринами необхідний контроль на 10 діб або, якщо вона дика, вилов.

Сьогодні вакцинація від сказу – це вже не «сорок уколів у живіт», розроблена нова і більш повноцінна схема проведення екстреної профілактики. Вакцина , вводиться п’ять або шість разів, виходячи з місця укусу і часу його виникнення. Укол роблять в плече, вводячи вакцину в день звернення, потім на третю, сьому, чотирнадцяту, тридцяту і дев’яносту добу від моменту укусу. Якщо в день укусу ви не звернулися за допомогою, щеплення необхідно зробити протягом перших двох тижнів. Якщо через десять днів з моменту укусу тварина не загинула і не проявляє ознак захворювання, вакцинацію можна припинити. З моменту введення вакцини необхідно проведення контролю за здоров’ям, відсутність перегріву і переохолодження, заборона на сильні фізичні навантаження. Вагітних жінок і дітей, яким

зроблені нещодавно інші щеплення, можуть госпіталізувати для проведення вакцинації в стаціонарі. Введення вакцини може супроводжуватися нездужанням, легким почервонінням  в місці введення, але зазвичай сильних реакцій на введення вакцини не відзначається.

Як захиститися від сказу

Специфічною профілактикою від сказу вважається вакцинація, але її проводять лише за екстреними показаннями, якщо зафіксовано факт укусу. В основному ж профілактика є неспецифічною, заходами щодо роз’єднання контактів дітей з дикими та бродячими тваринами. Насамперед необхідний санітарний контроль за дикими тваринами і їх активністю в місцях, близьких до проживання людей. Підозрілих тварин необхідно виявляти й піддавати вилову і знищенню. Якщо виявлено вогнище і хворі тварини місцевості — формуються карантинні заходи зі сказу на термін у шість місяців.

При наявності домашніх тварин, які контактують з дітьми, необхідна своєчасна вакцинація проти сказу, їх необхідно чітко контролювати й не допускати контакту з безпритульними та дикими тваринами, бійок і укусів. Якщо це сталося – негайно до ветеринара, проводити профілактичні заходи. У разі, коли бродячі тварини збираються у зграї або проявляють агресію, перебуваючи в близькості від вашого житла, необхідний дзвінок в спеціалізовані служби міста з вилову бродячих тварин. Особливо небезпечні собаки й кішки, які мешкають поблизу сміттєвих баків, харчових відходів і звалищ.

Не можна на вулиці дражнити кішок і собак, підходити до підозрілих тварин  і простягати до них руки. Якщо дитина маленька, суворо стежте за його пересуваннями й припиняйте контакти з тваринами з вулиці, вони можуть бути небезпечні. Не дражніть тварин самі, не замахуватися на них, особливо в період збирання  в зграї, намагайтеся оминати зграю собак: собаки можуть бути агресивні й можуть нападати на дітей та дорослих. Якщо собака проявляє агресію – не можна тікати чи кричати, розмахувати руками. Потрібно повільно відходити або забратися на дерево, голосно кликати на допомогу дорослих, сховатися в під’їзді, магазині й т. д. Значно частіше людей кусають собаки. Так що, якщо собака загрожує вам, ніколи не кричіть і не тікайте. Стійте нормально з опущеними вздовж тулуба руками. Не дивіться в очі собаці. Коли собака втратить до Вас інтерес, повільно відступайте, поки вона не зникне з поля зору. Якщо собака нападе на Вас, захищатися  від неї курткою, портфелем або чим-небудь ще. Якщо Ви впадете, або собака зіб'є Вас з ніг, скрутіть в клубок, закрийте вуха руками й не ворушіться. Намагайтеся не кричати й не крутитися. Якщо собака гарчить або починає гарчати, коли Ви наближаєтеся до неї - повільно відійдіть.

Звичайно, не всі собаки небезпечні й не потрібно неприязно ставитися  до тварин, але елементарні заходи безпеки необхідно знати. Це може врятувати життя.

Безпечне поводження з тваринами

•     Ніколи не турбувати тварину під час їжі.
•     Не тягти тварину за вуха або за хвіст.
•     Брати тварину на руки повільно, без ривків, щоб не злякати її.
•     Мити руки після того, як погладили тварину.
•     Не годувати диких або незнайомих тварин.
•     Не засовувати пальці в клітки з тваринами.
•     Дитина обов'язково повинна  сказати  дорослим, якщо раптово вкусить її яка не будь тварина.
•     Виводити тварину на прогулянку лише на повідку.

Підсумовуємо:

•          Які можуть бути укуси тварин?
•          Що відбувається при укусах?
•          Що таке сказ?
•          Чим він небезпечний?
•          Які профілактичні засоби повинна застосувати людина?
•          Які елементарні заходи безпеки ви запам’ятали?