Безоціночне спілкування

Безоціночне спілкування

СПІЛКУВАННЯ - це процес передавання й сприймання повідомлень за допомогою вербальних і невербальних засобів, що охоплює обмін інформацією між учасниками спілкування, її сприйняття й пізнання, а також їхній вплив один на одного і взаємодією щодо досягнення змін у діяльності. Виокремлюють такі види спілкування:• міжособистісне;• між особистістю і групою;• групове і міжгрупове;• масове;• довірливе і конфліктне;• інтимне і криміногенне;• ділове й особисте;• пряме й опосередковане;

Дипломатичне красномовство — один із особливих видів красномовства, який застосовують дипломати. Аби опанувати його, слід промовисто аргументувати й розуміти аспекти дипломатії. Слово «дипломатія» походить від давньогрецького, що означає «документ, який склали удвоє». У Давній Греції так називали здвоєні дощечки, які отримував посланець, вирушаючи на службу до іншої країн (на цій дощечці вказували повноваження посланця або формулювали послання важливого змісту). У сучасному розумінні дипломатію ж визначають так: мистецтво введення переговорів

Риси дипломатичного красномовства. Оратор є нейтральним Використання мовних формул для контактів з різними представниками країн 

3 ознаки відвертого спілкування: Мужність говорити щиро;Мужність слухати і чути;Мужність залишатися відкритим, навіть якщо твоя думка не була вислухана належним чином. Сприймання й розуміння людини людиною. Сприймання й розуміння іншої людини - дуже складний процес взаємодії як особистості індивіда, що сприймає, так і особистості суб'єкта сприймання.

Емпатія - розуміння іншої людини без слів, на чуттєвому рівні, завдяки проникненню в її внутрішній світ. Людину не можна повністю зрозуміти тільки на рівні раціонального, бо й вона сама не завжди себе розуміє. Багато чого взагалі не можна пояснити словами, але ми несемо в собі безліч невербальної інформації, яка може бути більш промовиста й важлива, ніж словесна, але потребує високої емпатійності. Висока емпатійність - перевага сучасної людини, вона немовби додатковий зір та слух; низька - бездушність, байдужість, холодність. Така людина не може відгукнутися на почуття іншої, порадіти з чужої радості чи опечалитися чужим смутком. Вона припускається помилок у стосунках з людьми, бо цілковито довіряється тільки собі, а цього недостатньо. Виходячи тільки з власних, актуальних для себе станів, вона не бере до уваги спонукання та емоційні стани партнера.

Таким чином, можна зробити висновок, що сприймання й розуміння іншої людини - дуже складний процес взаємодії як особистості індивіда, що сприймає, так і особистості суб'єкта сприймання. При цьому потрібно пам'ятати, що, незважаючи на певні особливості сприймання і розуміння фізичного вигляду, психічних станів, мімічних проявів, - це завжди цілісний, синтетичний акт, що залежить від життєвого досвіду, структури особистості і особливостей ситуації. Він має велике значення для працівника правоохоронних органів, оскільки його професійна діяльність завжди спрямована на пізнання соціальних явищ, яке здійснюється у процесі і за допомогою спілкування.

 Існує два типи сприймання та розуміння людини людиною: між-групові і міжособистісніВивчаючи процеси соціального сприймання, психологи дійшли висновку, що на нього впливають, окрім вищезазначених, інші чинники психологічної природи"Бар'єр поганого настрою" - виявляється у небажанні індивіда спілкуватися або ж в індукції свого настрою на оточуючих. Не випадково вважається, що вихована людина не повинна показувати стороннім свої негативні переживання. Це не тільки знижує працездатність, а й відштовхує людей, формує про такого співрозмовника стійке негативне враження.

"Бар'єр негативних емоцій" - породжується переживаннями гніву, страху, презирства, відрази тощо; це завжди результат нереалізованих актуальних потреб, який заважає правильно сприймати та оцінювати ситуацію та її учасників.

Поради для ефективного спілкування. Спілкування неможливе без встановлення контакту зі співрозмовником. Для цього продемонструйте співрозмовникові зацікавленість і готовність до розмови виразом обличчя і положенням тіла. Слухайте активно: подавайте співрозмовникові сигнали, що ви слухаєте його уважно і намагаєтеся зрозуміти. Для цього час від часу повторюйте своїми словами найбільш важливі висловлювання співрозмовника. Робіть це з позитивною або питальною інтонацією, робіть короткі зауваження на кшталт: «так, розумію», «точно», «цікаво», «чудово». Будьте спостережливими, уважно стежте за емоціями, настроєм співрозмовника. Не перебивайте співрозмовника, дайте йому можливість висловити свою думку до кінця. Саме думку, а не фразу чи пропозицію. Щоб співрозмовник правильно зрозумів вашу основну думку, не захоплюйтеся загальними словами або занадто довгими фразами. Що конкретніше буде висловлена ідея, то простіше іншій людині зрозуміти її. Говоріть достатньо голосно і чітко (це додає вашій мові впевненості). Під час розмови підтримуйте зоровий контакт зі співрозмовником, використовуйте адекватні невербальні сигнали, які можуть сказати співрозмовникові більше, ніж слова (жести, рухи, вираз обличчя, міміку тощо).