Безсмертний Кобзар. Початкова школа.

                          Виховна година. 

                                Тема: Безсмертний Кобзар.

Мета: познайомити дітей з життям і творчістю Т.Г. Шевченка. Ввести у світ поезії відомого українського поета. Вчити сприймати зміст поезій на слух. Розвивати пам’ять, спостережливість, бажання вивчати твори поета. Виховувати любов до рідного слова. До рідної мови, свого краю, природи.

Обладнання: портрет Т.Г.Шевченко, книга «Кобзар», бібліотечка книг Шевченка, рушники, музичне обладнання, відеороліки.  

 

Хід часу:

Вчитель   Сьогодні ми зустрінемося з творчістю великого українського поета Т.Г. Шевченка. Чого саме сьогодні? Бо день народження й день смерті його стоять поряд – 9 -10 березня. Між цими двома березневими днями – 47 років життя, яке стало славою і гордістю українського народу. Ми звертаємося до поета, який став для України заповітною думою, її  безсмертною піснею, тож нехай вогонь його душі запалить у ваших серцях іскру віри, надії, любові до рідної землі, свого народу.

 

Учень     Тихо надворі. Ні вітру, ні хмар.

 Ані шелесне верба височенька.

 Наша Оленка відкрила «Кобзар».

 Вголос читає Тараса Шевченка.

 Ген за рікою синіє гора,

 В небі веселка розквітла казково.

 Ніжно вплітається в гомін Дніпра

    Добре і щире Шевченкове слово.                                                                                 

 

Вчитель   Давно це було 1814 рік 9 березня. Спить мальовниче село Моринці на Черкащині.

 

Учень   Село на нашій Україні -

 Неначе писанка село,

 Зеленим гаєм поросло.

                Цвітуть сади, біліють хати,

 А на горі стоять палати

 Неначе диво. А кругом

 Широколистії тополі,

                 А там і ліс, і ліс, і поле

 І сині гори за Дніпром,

 Сам бог вітає над селом.

( Звучить пісня « Зоре моя вечірняя)

Вчитель    На світанку, у старій хатинці край села, де жив кріпак Григорій Шевченко, блиснув вогник. Народилася дитина.

                В похилій хаті край села

                Над ставом чистим і прозорим

 Життя Тарасику дала

 Кріпачка мати вбита горем.

Тяжке безрадісне було дитинство малого Тараса. Пізніше він напише про свою сирітську долю:

 

                 Там матір добрую мою

 Ще молодую у могилу

 Нужда та праця положила.

                 Там батько плачучи з дітьми,

                 ( А ми малі були та голі)

 Не витерпів лихої долі

 Умер на панщині…

 А ми розлізлися межи людьми, мов мишенята

 

  Обдарований Богом великим талантом Тарас здатний до науки. Ховаючись від п’яного дяка десь у бур’янах читав, виписував з книжки, малював. Завжди поряд з ним була дівчина Оксанка.

 

Учень     Ми в купочці колись росли, 

 Маленькими собі любились,

 А матері на нас дивились

 Та говорили, що колись

 Одружим їх. Не вгадали…

 

(Звучить укр. нар. музика.) Виходять Тарасик і Оксанка.

 

Тарасик   Ти у вінку – найкраща за всіх панянок у світі. А я тобі ще й чобітки справлю із срібними підковками.

Оксанка  Срібними?  

Тарасик   І золотими дзвіночками в закаблуках.

Оксанка Ще ні в кого такого не було. І за що ж справимо?

Тарасик Одіб’ємося  від злиднів. Тоді й усе буде. І по дзвіночках узнаю – ти йдеш.

Оксанка    Я без тебе – нікуди.

Тарасик     А я втечу до тебе звідки завгодно.

Оксанка А як закують? Не діждуся – мій вінок до тебе припливе.

Тарасик    Оксано, не кажи цього. Може, й річки туди не буде.

Оксанка    Докотиться через, гори байраки, долини.

( Звучить пісня «Зацвіла в долині») Діти водять хоровод.

Тарасик засумував, Оксанка підходе до нього і каже:

• Чом же плачеш, Тарасику. Давай я сльози витру, не сумуй, рідний. Адже кажуть, що ти найкраще всіх співаєш, малюєш.

Тарасик   Мені тринадцятий минало.

              Я пас ягнята за селом.

 Чи то так сонечко сіяло,

 Чи так мені чого було?

 Мені так любо, любо стало,

 Неначе в бога…  (УХОДЯТЬ)

 

Вчитель  Так згадував Шевченко своє дитинство, безрадісне, голодне, щедре на болі та образи, які лишали в дитячій душі незгладимий слід. Багато ще попереду горя і тяжких випробувань чекали малого Тараса, але зла недоля не зламала його. В дитячому серці зародилася велика любов до простого люду, і ця любов допомогла йому бороти всі злигодні на нелегкому життєвому шляху.  

 

Перегляд  відеороліку « Дитячими шляхами Тараса Шевченка»

 

Багато віршів ми вчили з вами на уроках українського читання і зараз я вам пропоную пограти в гру «Продовж  рядок». Зачитую перший рядок вірша, а ви докажіть далі.

 

1. Тече вода з-під явора 10.Як умру то поховайте

    (Яром на долину). Мене на могилі

 (Серед степу широкого

2.Реве та стогне Дніпр широкий На Вкраїні милій)

   (Сердитий вітер завива)

 11. Зацвіла в долині

3. Світає , край неба палає Червона калина

    (Соловейко в темнім гаї  (Ніби засміялась              

     Сонце зустрічає) Дівчина дитина)

 

4.  Мені тринадцятий минало

     (я пас ягнята за селом)

 

5. При дорозі вітер віє

    (Гуляє по полю)

 

6.Садок вишневий коло хати

  (Хрущі над деревом гудуть)

 7. Думи мої, думи мої

  (Лихо мені з вами)

 

8.Село на нашій Україні

  (Неначе писанка село)

9.Зоре моя вечірняя

   (Зійди над горою)

Вчитель Сьогодні ми серцем доторкнулися до життя і творчості поета , гордого, величного, палкого і нескореного Кобзаря. Запалили іскру віри, надії, любові до української пісні, української мови. Нехай  у такий яскравий, сонячний день його помисли, думи линуть у безсмертя.

 

Учень  Сонце засвітило, В дні ці березневі

 Весна наступила. Линуть співи всюди,

 І принесла квіти, Шевченка вітають

 Щоб раділи діти. Всі вкраїнські люди.

 

 

Учень   І дорослі й діти Ми тобі співаєм

 Його величають. Дорогий Тарасе.

 І по всьому світу Твоя вічна слава

 Його прославляють. Не вмре і не згасне.

 

( Звучить пісня присвячена Тарасу Шевченко)

 

 

Вчитель  Тож нехай «Заповіт» великого Кобзаря стане заповітом для нас – зберегти мову народу, його звичай, його пісні і пронести через віки у майбутнє.