Бібліотечна бесіда-огляд літератури для підлітків.

 Бібліотечна бесіда-огляд літератури для підлітків.

Всі ви знаєте, що в світі стільки книг, що, напевно їх все і не перерахувати. Як вибрати зі всього цього різноманіття саме таку книгу, яка зможе проникнути в саме серце і залишить незгладимий слід у душі?  Сьогодні я представлю вашій увазі книги, про які ви швидше за все чули, але ще не читали.

1. «Бійці́вський клуб» — дебютний роман американського автора Чака Поланіка, опублікований у США в 1996 році видавництвом W. W. Norton і в Україні у 2007 році видавництвом «Фоліо» в перекладі Іллі Стронґовського.

У 1999 році режисер Девід Фінчер екранізував роман в однойменному фільмі з Бредом Піттом і Едвардом Нортоном у головних ролях. Стрічка стала культовою, незважаючи на більш низькі, ніж очікувалося, результати бокс-офісу. Вихід фільму посприяв популярності роману і самому Поланіку. На цій хвилі роман став мішенню численних критиків, переважно через свої точні описи насильства.

Цей твір приніс авторові популярність.  Головний герой вважає себе в тому світі зайвим.  Тому він вважає за потрібне шкодити оточуючим всіма можливими способами.  Він звичайний офісний працівник, робота йому не подобається, мучить безсоння, часто відвідує різні групи психологічної підтримки.

 На пляжі герой знайомиться з Тайлером Дерденом, що мріють зруйнувати цей світ, переробити його.  Разом вони створюють бійцівський клуб, в якому звичайні люди - таксисти, офіціанти, лікарі, автомеханіки, через бійку вихлюпують свої емоції.  Ці клуби стали створюватися по всій країні з метою підготувати армію бійців.  Коли стає зрозумілим, що бійцівські клуби мають на меті знищити планету, герой починає боротися з Тайлером.  Але з ряду причин це просто неможливо.

 Написання, як і зазвичай у Паланіка, специфічне - з чорним гумором, брутальністю, жорстке, емоційний, нічим не прикрашене.  Говориться про те, як в нашому суспільстві прийнято поклонятися речам, проявляти не справжні емоції, працювати на роботі, яка не приносить задоволення.  Книга складна і важка, буде зрозуміла не для всіх.  Піднято багато серйозних тем - суспільство споживачів, яке не дає людям бути щасливими і самореалізуватися.

 Цитата: «Іноді розплачуєшся за скоєне, а іноді - за те, чого не зробив.»

 «Над пропостью в житі»

Роман Д.Д.  Селінджера «Над прірвою в житі», що вийшов в 1951 році є розповіддю сімнадцятирічного американського школяра Холдена Колфілда, виключеного перед Різдвом зі школи Пенсі за неуспішність.

 Основна ідея роману - неприйняття брехні, що виявляється як в моральних нормах, що існують в суспільстві, так і в людях, подіях, предметах - тісно пов'язана з образом головного героя.  Холден Колфілд знайомить читача не тільки з зовнішньої, подієвої стороною свого життя (хронотоп роману складається з трьох днів, один з яких герой проводить у школі нікого, а решта два - в своєму рідному місті Нью-Йорку), а й внутрішніми уявленнями про знайомих йому людей, тих чи інших життєвих ситуаціях, власному характері.

         Бачачи недоліки інших людей (як тілесні, так і душевні), Холден Колфілд не закриває очі і на свої власні вади: він знає, що він - брехун, бо в розмовах з дорослими (старий Спенсер, мати Ернеста Морроу і ін.) Безсоромно бреше їм, кажучи те, що вони хочуть почути; розуміє, що він - боягуз, коли він розмірковує про своє невміння вдарити людину по обличчю; нарешті, він спокійно говорить про те, що коли хвилюється, то хоче в туалет.

Цитата: «По-моєму, він сам уже не розбирається, добре він грає чи ні.  Але він тут ні при чому.  Винні ці бовдури, які йому плескають, - вони кого завгодно зіпсують, їм тільки дай волю.»

 «Розумієш, що я хочу сказати: я знаю, що спілкування має бути і фізичне, і духовне, і гарне, - словом, будь-яке таке.  Але я думаю так: не може так бути з кожної - з усіма дівчатами, з якими цілуєшся, - не може!»

Що ви вважаете головним в стосунках між друзями,між дівчиною та юнаком?

2.Джон Грін «Паперові міста».

 Випускник школи Кью Джейкобс з дитячих років таємно закоханий в свою прекрасну і зухвалу сусідку Марго Рот Шпигельман.  Тому, коли одного разу вночі вона запрошує його взяти участь в "каральної операції" проти її кривдників, він погоджується.  Але, прийшовши в школу після їх нічної пригоди, Кью дізнається, що Марго зникла, залишивши для нього лише таємничі послання, які він повинен розгадати, щоб знайти дівчину.  І Кью кидається в відчайдушну погоню, але дівчата, яка довгі роки панувала в його серці, насправді немає.

 Цитати: «Хоч життя і лайно, вона краще, ніж її протилежність.»

«У паперових будиночках живуть паперові людці і опалюють їх власним майбутнім.  Паперові діти хльостають пиво, куплене їм якимось бомжем в паперовому гастрономі.  І все схиблені на тому, як би отримати побільше барахла.  А барахло все тонке і тлінне, як папір.  І люди такі ж.  Я вже вісімнадцять років живу в цьому місті і ще не зустріла жодної людини, який цінував би щось путнє.»

«Мене взагалі завжди дивувало, що хтось починає з кимось мутити тільки тому, що йому зовнішність подобається.  Це все одно, що пластівці на сніданок не до смака вибирати, а за кольором упаковки».

3. Гарпер Лі «Вбити пересмішника»

Вбити пересмішника" (1960) приніс американської письменниці Чи Харпер всесвітню славу і був відзначений Пулітцерівською премією. У романі передані події 30-х років XX століття, періоду "великої депресії", що відбувалися в штаті Алабама. Розповідь ведеться від особи дитини, але гострота межрассовых конфліктів, соціальних проблем від цього не втрачає своєї сили.

Роман актуальний і сьогодні, бо ксенофобія, насильство, порушення прав людини - трагічні прикмети сучасного суспільства.

Маленька дівчинка зі своїм старшим братом ростуть без матері. Їх виховують батько, не самий успішний адвокат, але людина виключно чесний і справедливий, і негритянка-домработница.

У цій книзі кілька головних тем. Про дитинство, повне пригод і відкриттів. Про люблячого батька, що служать прикладом своїм дітям. Про рассовых забобонах, ще панували в 30-ті роки минулого століття в Америці. Про дружбу, про людяність. Навіть про чудеса.

Дуже світлий роман. Є в людини щось таке, що не підкоряється більшості, — це його совість.

Цитати: «Майже всі люди добрі, коли їх врешті-решт зрозумієш.»

«Можна витягти людину з бруду, але не можна витягнути з людини бруд».

«Люди зазвичай бачать і чують те, що вони хочуть побачити і почути».

 «Одні тільки дурні пишаються своїми талантами».

«Коли дитина про щось запитує, заради всього святого, не увиливай, а відповідай. І не заговорюй зуби. Діти є діти, але вони помічають виверти не гірше за дорослих, і всяка виверт тільки збиває їх з пантелику...».

«Деякі негри брешуть, деякі негри аморальні, деяких негрів повинні побоюватися жінки — і білі, і чорні. Але ж те ж саме можна сказати про все людство, а не лише однієї якоїсь раси».

Як ви прозумієте ці вислови?

4. Кузьма Скрябін «Я, Побєда і Берлін»

 Я дуже люблю читати, особливо класику.  Але іноді відволікаюся на інші книги.які вважаю «легкими». Одного разу в магазин, випадково на полиці побачила книгу «Я, Побєда і Берлін», дуже здивувалася.  Адже всі знають, що Скрябін - артист, а не письменник.  Купила ... і жодної хвилини не пошкодувала.  Книга виявилася просто супер (стала моєю настільною книгою, перечитую її і вона не набридає!).

 Книга містить два оповідання і лірику.  Перший – «Я, Побєда і Берлін» розповідає нам про подорож Кузьми з товаришем в місто Берлін.  Сюжет вроди-б простий, але як він пише!  Я була просто в захваті, сміялася до сліз.  Всі мої друзі перечитали і були дуже задоволені.  Такого позитиву я ще не зустрічала ні в одній книзі.  Другий - "Місто, в якому не ходять гроші" - серйозніший, смішного нічого немає, скоріше стає страшно від такої кількості жорстокості і ненависті людей один до одного (часом нагадує реальність).

 Гроші, отримані за книгу автор віддав в школу-інтернат для дітей з розумовими відхиленнями в м Острог.  Спасибі йому за це і за таку книгу.

Цитати: «Мої пізнання в німецькій мові були на рівні. Якщо точніше – то на рівні нуля».

«Виїзд на Берлін ми запланували на третю годину ночі. Чому саме на третю? А чому б ні? Я переживав період запізнілого переходу з дитячого віку у фазу дураковаляння, і мої рішення часто-густо були висмоктані з пальця, як герої Конан Дойля. Сам придумав і потім сам мучився, як з того вийти, і мучив ще й оточуючих мене персон».

«Я сидів на кухні і пожирав варену бульбу, яка плавала в майонезі під гордою назвою «Картофеллєн салат». В животі відразу після першої ложки починало страшенно мутити, і ти був готовий вивести на орбіту весь будинок, в якому перебував. З цієї причини в туалет було страшно заходити, щоб не розвалити тиском вилітаючої бульби унітаз і всі супутні конструкції».

«Шофер називався Олег, і їздив він на ній таким чином, що коли він сидів за кермом, коліна у нього були на рівні вух, а руль внизу між ногами. Зручно продумане місце водія постійно тримало шофера в напруженому стані і не давало заснути під час руху».

Звичайно, гумору в цієй книги багато,то –читайте та насолоджуйтесь!

5. «Провина зірок» Джона 

  Молодіжний роман американського письменника Джона Ґріна, вперше опублікований видавництвом «DuttonBooks» у січні 2012 року. Історія розповідається від імені 16-річної хворої на рак дівчини Гейзел Грейс Ланкастер, яку батьки змушують відвідувати групу підтримки, де вона згодом зустрічає та закохується у 17-річного Огастаса Вотерса, колишнього баскетболіста з ампутованою кінцівкою.

Український роман переклало видавництво «Країна мрій». За мотивами роману «Провина зірок» знято однойменний фільм.

А «винні зірки», як мені здається, означає, що ніхто не винен. Нікого звинувачувати. Не на кого людям, хворим на рак, спихнути свою злість на власне вмирання. Краще на зірки, ніж на рідних і близьких, на лікарів і медсестер, на перехожих і випадкових свідків – всі вони роблять, що можуть, і намагаються зрозуміти, наскільки можуть. Книга дійсно передбачувана, але не на сто відсотків. Деякі сюжетні повороти мене здивували, ну а розв'язку головної лінії я знала заздалегідь, тому й не чекала, що вона мене здивує. І придивлялася до інших речей.

У книзі йдеться про дуже важливе.  Мені здається, вона парадоксальним чином вчить любити життя і менше боятися смерті.

Цитати: «Важко знайти Хороших друзів і неможливо забути»

– Я закоханий в тебе, – тихо промовив він.

– Огастус, – сказала я.

– Закоханий, – повторив він, дивлячись на мене, і я помітила зморшки в куточках його очей. – Я закоханий в тебе, а в мене не в звичай позбавляти себе простий радості говорити правду. Я закоханий в тебе, я знаю, що любов – всього лише крик у порожнечу, забуття неминуче, всі ми приречені, і прийде день, коли всі звернеться в порох. Я знаю, що Сонце поглине єдину Землю, яку ми знали, і я закоханий в тебе.

– Але я вірю в справжню любов, розумієш? Люди втрачають очі, хворіють казна-чим, але у кожного повинна, бути справжня любов, яка триває мінімум до кінця життя!»

Хочу прочитати вам вірш Надії Красоткіної «Життя — це просто дивна казка», прослухайте та поміркуйте над своїм життям.

Життя — це просто дивна казка,

В яку приходимо лиш раз.

Тут для людей любов і ласка,

І світло сонечка для нас.

І небеса бездонні сині,

Чарівні зорі в небесах.

Ключі високі журавлині,

І вся оця земна краса.

Життя складне, але чудове,

Ми робимо в нім відкриття.

Й завжди ідемо в невідоме,

Тим цікавіше нам буття…

Привабливіше, яскравіше,

Є для фантазії політ.

І манять вдаль путі світліші…

І ти не йдеш — летиш у світ!

Є і різкі в нім повороти,

Де випадаєш із сідла.

Завертять враз круговороти…

Бувають і такі діла.

Та все проходить, час спливає,

Нова мета нас кличе вдаль.

В житті усякого буває,

Та за минулим нам не жаль,

Бо кличуть знов нові дороги,

Під ноги стеляться путі.

Чекають радощі й тривоги

Щодень у нашому житті.

Життя складне, але цікаве.

Його не взнаєш до пуття.

Буває радісне й лукаве…

Але… Спасибі за життя!

Дякую за увагу!