17 липня о 18:00Вебінар: Чи може наука сформувати підприємницьку компетентність?

Бібліотечна година "На рушнику хай доля квітне"

Про матеріал

Розширити, поповнити знання про традиції використання рушника, його призначення Пробуджувати пізнавальні інтереси до вивчення традиційних художніх промислів українського народу.

Перегляд файлу

 

 

 

 

 

Бібліотечна година

 «На рушнику хай доля квітне»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

БІБЛІОТЕЧНА ГОДИНА

«На рушнику хай доля квітне»

Сцена і зал оформлені вишивками, рушниками. Оформлена виставка жіночих і чоловічих вишиваних сорочок, вишитих костюмів, рушників. Звучить музика.

Директор.

Йде світлом осяяна днина в хатину,

Коли з оберемком колосся несе.

У вишиванці мій батько хлібину

На стіл як святиню ніжно кладе.

Господар вечорниць кладе на стіл хліб.

Її щойно мати вийняла з печі,

Погладила вдячно, приклала уста.

І поділила із батьком малечу

Цим хлібом, що в полі з роси вироста.

Господиня накриває хліб вишитим рушником.

На вишитім обрусі хліб лежить пахучий,

У вишитті у барвах хата й образи,

Який славетний і який могучий

Народ наш рідний, у якому я і ти!

Господиня. Добрий день, шановна родина! Ні, я не помилилася, сказавши саме так. Бо думаю, що сьогоднішнє свято – це ще одна сходинка до нашого єднання « в сім’ї вольній новій».

Господар. Щасливі ми, що народи лилися і живемо на такій чудовій багатій мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, тут живуть наші батьки – тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

Звучить пісня «Коріння» (сл.. В. Вихруща, муз. В. Толмачова).

Дівчина. Сьогодні у нас на вечорницях піде розповідь про українську вишивку, як один з масових і найбільш улюблених видів народного мистецтва.

Господиня. Українська вишивка. Це наша історія, це наша культура. Вона належить до найстарішого виду мистецтв.

Дівчина. Вона відтворює життя побут і характер нашого роду. Вона промовляє до нас своєю чарівною мовою, вона нам нагадує рідну батьківську хату.

Пісня «Два кольори» (муз. Ткача. Сл.. Білаша)

Дівчина. (оглядає зал). Ой які ж то гарні вишивки у нас!

Господиня. Вишивка на стіні – то давній українській звичай. Його можна  порівняти з піснею, вишитою чи витканою на полотні.

Господар. Не було в Україні оселі, яку б не прикрашали вишивки. Хоч яке убоге судилося життя, але всюди палахкотіли барвами вишиті українські рушники.

Господиня. (звертається до дочок). Дівчата! Чи все готове у нас до вечорниць, бо скоро вже дівчата і хлопці будуть сходитися.

Шум надворі.

Господар. А дівчата вже і тут. Заходьте, заходьте.

Господиня. (співає).

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене…

Дівчата підхоплюють пісню «Зеленеє жито, зелене» (сл.. і муз. І. Білозіра).

1-а дівчина. Нашій славній Україні, її працелюбному народові, споконвічним українським традиціям, народним пісням і звичаям присвячуються українські вечорниці.

Українська народна пісня «Місяць на небі»

2-а дівчина. Дівчата! Подивіться, які чудові вишивки прикрашають цю оселю.

3-я дівчина. Яке це все рідне, українське. Витреш лице рушником, що вишила мати, і ніби нап’єшся цілющої води.

4-а дівчина. Рушник, що мати вишивала,

Пісні, співаночки мені

Надовго я запам’ятала,

Висить він в хаті на стіні.

Висить рушник, а роки йдуть,

Вже я почала вишивати.

А рушничок матусі в нас

Завжди оселю прикрашати.

1-а дівчина. Дівчата! Ми теж уміємо вишивати. Давайте припустимо до роботи.

Пісня «Вишиванка»

2-а дівчина. Ганнусю! ( до подружки). А покажи-но, що ти вишиваєш?

3-я дівчина. Я вишиваю рушник. Рушник, то символ нашого народу. Оздоблений квітами, зірками, птахами… Скільки він промовляє серцю кожного з нас! Від сивої давнини і до наших днів, у радості і в горі. Рушник – невід’ємна частка нашого побуту. Його можна порівняти з піснею, вишитою чи витканою нитками на полотні.

4-а дівчина. Перегортаю білі рушники,

                Що хліб вкривали і дитя в колисці,

Що старостів чекали на святки –

Розшиті маками, заквітчані барвисті.

1-а дівчина.

Вже доля весни правнукам кує,

А хміль з калиною на полотні не в’яне…

Як добре, що в мого народу є

Рушник священний, вишиваний.

2-а дівчина. Ознакою охайності, працьовитості кожної господині є прибрана хата і чистий рушник на похваті. По всій Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі. Ним накривали і діжку після випікання хліба, ставлячи її під образами на покутті.

3-а дівчина. Гарний був звичай використовувати рушник при будівництві житла. Його вішали вгорі, у кутку, коли стіни вже були зведені.

4-а дівчина. У перший день огляду озимини йшли в поле гуртом. Попереду батько ніс хліб-сіль. У кошику, накритому рушником, несла різне частування мати. Після закінчення жнив господар зустрічав женців з хлібом і сіллю на вишитому рушнику, а ті надягали на нього обжинковий вінок.

1-а дівчина. Розстелю рушники святкові,

Скільки ніжності в них, любові!

 І терпіння ще треба мати,

Щоб навчитися вишивати.

Хай говорять: таке не в моді,

Відшукаю шитво в комоді,

Заквітчаю кімнату в квіти,

Руки мами – найкращі в світі.

Пісня «Мамина світлиці» (музика і слова І. Білозіра).

2-а дівчина. Без рушника, як і без пісні не обходиться народження, одруження людини і ювілейні урочистості.

3-а дівчина. На вишитий рушник повитуха приймала немовля.

Перше дихання немовляти

На сніжно-білім полотні

Блакитним шовком вишиває мати,

Мов першу стежку у житті.

 

4-а дівчина. Ой стелися, рушнику, стелися,

Щоб на тобі дві долі зійшлися.

А ви, молодята, станьте на рушник,

Щоб прожити разом довгий вік!

Пісня « Стелися, доле, рушниками».

1-а дівчина. Благословенна будь а всі віки

Найперша жінка, що нашила квіти.

Душа мого народу – рушники,

Барвінками і мальвами зігріта.

2-а дівчина. Вишитий рушник є символом українського народу і оспівують його поети, присвячуючи цьому літопису життя свої пісні.

«Пісня про рушник» ( муз. П. Майбороди, сл.. А. Малишка).

Господар. Я бачу, на наших вечорницях присутні дівчата в дуже гарних вишиваних вбраннях. Ану, вийдіть сюди і розкажіть усім, де ви взяли такий чудовий одяг?

4-а дівчина. Вишивка як національна традиція сформувала у дівчаток і жінок відчуття краси та вміння передати цю красу на полотні. Вишитий своїми руками одяг був одним з головних показників працьовитості.

1-а дівчина. При вишиванні використовували різні види техніки. Одна з них – це вишивка хрестиком. Я вам розкажу легенду про те, чому саме цю техніку використовують у вишивці. Колись на небі не було поділу на добрих і злих ангелів. Але та частина з них, що тяжіла до зла, намагалася робити людям на землі зло, біли і страждання. Був час, коли багато людей забули Боже слово і жити в гріху. Злі ангели розповідали Богу про те, що всі люди на землі грішні і одержували від Бога дозвіл умертвляти тих, на кому нема хреста. В однієї жінки померло 7 дітей, а залишився найменшенький – мізинчик. День і ніч благала ця жінка Бога пощадити найменшенького сина, і Бог відкрив її таємницю: «Виший дитині і собі на сорочці хрести, щоб ангели їх бачили. Але нікому про це не кажи, бо побачиш смерть сина і сама загинеш». Але жінка не могла бачити чужу смерть і розповіла людям про хрести обереги. Люди не повірили їй, тоді вона зірвала тихо з себе сорочку і померла у всіх на очах. З тих пір люди стали вишивати сорочки хрестиком, а вже пізніше появилися рослинні візерунки, інші символи християнської віри.

2-а дівчина. Вишиванки – то цілі посилання, що дійшли до нас від прабабусь-українок із глибини віків.

1-ий хлопець. Дівчата! І рушники тут є, і серветки, і обруси. А хто ж вас вишиває сорочку?

3-я дівчина. Я вишиваю. Робота вишивальниці нелегка, але ж яка то гордість, коли у твоїх руках голка творить таку красу ( показує сорочку).

4-а дівчина. В давнину дівчата заготовляли собі на все життя сорочки. Їх було від 50 до 100штук. Вважалося, що чим більше сорочок, тим заможніша сім’я.

1-а дівчина. Дівочі сорочки вишивали оберегами, символами незайманості і чистоти. Хлопчачі – символами, які мали наділяти їх мужністю та силою.

2-а дівчина. На Україні практикують різні види вишивок. Серед них вишивка білим по білому – своєрідний художній прийом, який відображає красу зимових морозних узорів.

                        По білому білим шила,

Інеєм рубила,

Сорочечку козаченьку,

Що вірно любила.

Господиня. А зараз спробуємо розвеселити всіх присутніх українським гумором

2-а дівчина. Насміявшись досхочу,

Часу тут не гаймо,

І на наших вечорницях

Ще в ігри пограймо.

Господиня. Українські звичаї. Яка то краса нашої землі, нашого народу. А народ наш працьовитий, щедрий і дуже талановитий.

Господар. Ми не повинні забувати звичаї, набуті нашими предками. Ми повинні продовжувати їх і передавати наступним поколінням. А ми маємо кому їх передати!

3-я дівчина.

Вишиваю рушничка

Різними нитками.

Там калина молода

Й ружі з солов’ями.

 

І барвінку синій цвіт,

Кущ рясного глоду.

Український рушничок –

Символ мого роду.

4-а дівчина. Вишиванка. Вона пройшла крізь віки і нині символізує глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх тих, хто не черствіє душею.

2-ий хлопець. Вона як ознака великої любові і незрадливості, ніжної материнської пісні, яка кличе нас до рідного порога.

1-а дівчина. Як би хотілося, щоб наше життя було веселим і радісним, як сучасні вишивка і будемо сподіватись, що традиції наших батьків будуть продовжені у їхніх дітях і внуках.

Пісня «Мамина сорочка»( муз. Н. Май).

 2-а дівчина.

Віна пісня барв і кольорів,

Неповторна музика натхнення!

Шепіт трав, і шелест яворів,

І дзвінків турботи сьогодення.

3-я дівчина.

Хрестиком укладено в рядки

Поспліталось, блиснуло веселкою,

Ніжність материнської руки,

Пісні щем весільної, веселої.

4-а дівчина.

Дух народу в колір заплете

Піснею барвистою і цвітом,

А над світом, гляньте, а над світом –

Українська вишивка цвіте!

Пісня «Україно моя,вишиванко».

1

 

docx
Додано
22 серпня 2018
Переглядів
186
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку