Бібліотечний урок "Голокост – трагедія людства... "

Червонокам’янська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Заболотна Ю.В.

Бібліотечний урок

Тема: 70-літтю Голокосту – трагедії людства, присвячується.

Мета:

•      відтворити злочини фашистів проти народів Європи;
•      розвивати в учнів уміння об’єктивно оцінювати історичні події; на прикладі трагедії єврейського народу виховувати неприйняття насильства у будь-якій формі;
•      виховувати повагу до людини, товаристських, добросусідських відносин до народів світу;
•      виховувати в учнів толерантне ставлення до різних форм самовираження людської особистості;
•      формувати активну громадянську позицію на основі визнання прав і свобод людини..

Обладнання:

фотодокументи, тематичні плакати, підбірка документів про злочини тоталітарних систем, книжкова виставка.

Епіграф:

«Не всі жертви були євреями, але всі євреї були жертвами нацизму»

 (Е. Візель)

«Повага до меншин – умова збереження миру»

(Папа Римський Іоан Павло)
Хід

Учитель. Риторичний вислів і нібито недоречний в цивілізованому світі. Та наше життя показало, що воно як було актуальним, так і залишається. На превеликий жаль сьогодні слід говорити, щоб не забути, пам’ятати ці уроки, не повторюючи їх ніколи більше. Так про це слід говорити відкрито і лише правду, щоб ніколи у світі страхіття, що пережило людство у Другій світовій війні не повторилися. Своєю пам’яттю ми збережемо сім’ї, родини, держави від зникнення.

Холокост – один із найбільших прикладів геноциду, який знало людство. Цю трагедію єврейського народу можна порівняти лише із знищенням вірмен в 1913р. та голодомором українського селянства в 1932-1933 р. Сьогодні ми вшановуємо  пам’яті жертв холокосту. Адже саме 70 років назад фашистські солдати розпочали втілювати в життя свій зловісний план світового панування арі1йців на українських землях, вибравши для цього столицю УРСР м.Київ. Прошу вшанувати пам'ять всіх невинно убієнних жертв холокосту хвилиною мовчання… Прошу сідати.

Учениця

Мусса Джалиль

Варварство.

Они с детьми погнали матерей

И яму рыть заставили, а сами

Они стояли, кА дикарей,

И хриплыми смеялись голосами.

У края бездны выстроили в ряд

Бессилых женщин, худеньких ребят,

Пришел хмельной майор и медными глазами

Окинул обречённых… Мутный дождь

Гудел в листве соседних рощ

И на полях, одетых мглою,

И тучи опустились над землёю,

Друг друга с бешенством гоня…

Нет, этого я не забуду дня,

Я не забуду никогда, вовеки!

Я видел: плакали, как дети, реки,

И в радости рыдала мать – земля.

Своими видел я глазами,

Как солнце скорбное, омытое слезами

Сквозь тучу вышло на поля,

В последний раз детей поцеловало,

В последний раз…

Шумел осенний лес. Казалось, что сейчас

Он обезумел. Гневно бушевала

Его листва. Сгущалась мгла вокруг.

Я слышал: мощный дуб свалился вдруг,

Он падал, издавая вздох тяжёлый.

Детей внезапно охватил испуг –

Прижались к матери, цепляясь за подол.

И выстрела раздался резкий звук,

Прервав проклятье,

Что вырвалось у женщины одной.

Ребёнок, мальчуган больной,

Головку спрятал в складках платья

Ещё не старой женщины. Она

Смотрела ужаса полна.

Как не лишиться ей рассудка!

Всё понял, понял всё малютка.

- Спрячь, мамочка, меня! Не надо умирать! –

Он плачет и, как лист, сдержать не может дрожи.

Дитя, что ей всего дороже,

Нагнувшись, подняла двумя руками мать,

Прижала к сердцу, против дула прямо…

- Я, мама, жить хочу! Не надо, мама!

Пусти меня, пусти! Чего ты ждешь? –

И хочет вырваться из рук ребёнок,

И страшен плач, и голос тонок,

И в сердце он вонзается, как нож,

- Не бойся, мальчик мой. Сейчас вздохнешь ты вольно.

Закрой глаза, но голову не прячь,

Чтобы тебя живым не закопал палач.

Терпи, сынок, терпи. Сейчас не будет больно –

И он закрыл глаза. И заалела кровь,

По шее лентой красной извиваясь.

Две жизни наземь падают, сливаясь,

Две жизни и одна любовь!

Гром грянул. Ветер свистнул в тучах.

Заплакала земля в тоске глухой.

О, сколько слёз, горячих и горючих!

Земля моя, скажи мне, что с тобой?

Ты часто горе видела людское,

Ты миллионы лет цвела для нас,

Но испытала ль ты хотя бы раз

Такой позор и варварство такое?

Страна моя, враги тебе грозят.

Пусть уничтожат беспощадно

Тех варваров, тех дикарей,

Что кровь детей глотают жадно,

Кровь наших матерей…

Октябрь 1943 года

Учень

Чому ж у XX ст. сталася страшна катастрофа — Холокост, чи, мовою івриту, ШОА? Чому сотні тисяч, мільйони людей забули, що вони люди, і протягом більш ніж 10 років знищували собі подібних? Чому? Поняття «холокост» для вас не є незнайомим. І мені хочеться запитати, які асоціації викликає у вас це слово — «холокост»?

Учитель

Так, мабуть, у кожної свідомої людини це слово викликає справді страшні асоціації. Що ж означає це поняття? Довідник Українського центру вивчення історії Холокосту дає нам таке трактування. Холокост (у перекл. з давньогр. — «всеспалення») — планомірне і організоване знищення єврейського населення в роки Другої світової війни.

Учень

Зверніть увагу на карту Європи. Тут показано число євреїв, убитих у 1933—1945рр. в окупованій нацистами Європі. Всі цифри приблизні, у кордонах до вересня 1939 р. Склавши навіть ці мінімальні цифри, ми отримаємо число вбитих євреїв в Європі — 5 973 000.

Учениця

Леонид Титаренко

Лебеди над Освенцимом.

Есть в Освенциме свалище кос.

Русих. Пепельных. Солнечных. Чистых.

На матрасах из женских волос

Спали, нежились жёны фашистов.

Им не страшне был адский мороз

И от ужаса кров их не стыла,

Корда спали, касаясь волос,

Кос, кричущих, как ночь Палестины.

Сколько прядей волнистых, живих,

Ниспадавших на плечи и груди.

Каждый волос свидетелем будет –

Отгружали вагонами их.

За бесценок их кто – то скупал:

Косы Золушок, косы Купав.

И словацьких, и чешских, и руських

На матрацы, и на подушки,

И венком, и ручаями вразброс

Их срезали с живих и убитих…

Плач поэт, в этом звалище кос

Золотистый венок Маргариты,

Нерасплетеный чистый ручей

Солнцеликой моей синеглазки.

Косы ждавши в дрёме ночей

Губ любимого, нежности, ласки.

Рвуться молнией белой. Гроза

Полыхает над тишею часове.

И закрив кулаками глаза

Плачет  немец, великий Бетховен.

У планеты, у всей на виду,

Содрогается в тяжком бреду

Германии Гёте и Гейне.

Учитель

На усіх окупованій території фашисти створювали гетто. Створенню гетто приділялась особлива увага. В цих ізольованих містечках була величезна скупченість населення.

Табори знищення, табори смерті — територія, спеціально виділена і обладнана для масового знищення людей. Шість таборів смерті: Освенцім (Аушвіц), Треблінка, Собібор, Майданик, Хелмно,. Белжиц — були створені для знищення євреїв. Як висловився один есесівець: «Це були прості, але справно працюючі конвеєри смерті». Саме у таборах смерті використовувався отруйний газ «Циклон В» — вже через 5 хвилин 2000 осіб у газовій камері ставали мертвими. Найкраща технологія знищення була відпрацьована у таборі Освенцім, де за добу знищувалось 12000 осіб.

Виступи учнів

Про спогади рідних, близьких, знайомих прочаси війни.

Виступ бібліотекаря

20 мільйонів синів і дочок втратила наша країна під час Великої Вітчизняної війни. Мільйони їх загинули на фронтах у різних країнах, звільняючи світ від коричневої чуми. Такою ціною завойоване всьому людству право на життя, радість, працю. Солдати воювали заради миру і мріяли про довгожданий, у перерві між боями, в тісних задушливих землянках, холодних окопах. І свято вірили, що мир настане і скоро. Скільки років без війни – це теж Перемога. Перемога волі, енергії, мужності народів світу. Ми одержали у спадок безцінний дар – мир. То ж слід його берегти і не розтратити.

Учениця

Евгений Долматовский

Этот шар, пролетающий мимо

Дальних звёзд и космических трасс.,

Неспроста называется Миром,

Почитается Миром у нас.

Шар с Москвой, Парижем и Римом,

Где Бангкок, и Нью-Йорк, и Каир

Всё-равно именнуется Миром,

Хоть не прочен сей час этот мир.

Мысли, чувства, ответное эхо

На двыжение близкой души –

Это внутренний мир человека,

Так запомни и так запиши!

Мир – высокое званье планеты,

В беспредельность направленный путь.

Карандаш беспощадной ракеты,

Не посмеет его зачеркнуть.

Жизнь! Бессмертие запрограмируй

Сбыться наши надежды должны,

Если, как говориться, всем миром

Землю мы защитим от войны

Діти створюють екібану з осінніх квітів та листя в пам'ять жертв тоталітаризму.