Бібліотечний урок "Тобі рости й не в’януть зроду, Квітувать в поемах і віршах, Бо в тобі великого народу - Ніжна і замріяна душа"

Бібліотечний урок “Тобі рости й не в’януть зроду,

Квітувать в поемах і віршах,  Бо в тобі великого народу -  Ніжна і замріяна душа”.

Бібліотекар: Кожному народові дорога його мова. Народна мудрість говорить “Рідна мова дорога людині, як саме життя”. Без мови не може існувати народ, його культура. Мова є одним із найважливіших скарбів, які людина створила за свою історію. Українська – одна з найбагатіших і наймелодійніших мов світу.

1-й учень:  Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється, ожива, Як їх почує! ... 

2-й учень:  Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня линеш, рідне слово Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мово!

3-й учень:  Українська мова Давня й молода, Світить рідне слово, Як жива вода.

4-й учень:  Звідки воно взялось, Діло не просте … В душу засівалось, Із душі росте.

Бібліотекар: Що ж таке мова? У народі кажуть: слово до слова – зложиться мова. Мова – це багатюща людська скарбниця, у яку народ складає багатий досвід свого життя, свої мрії, сподівання.

5-й учень:  Як гул століть, як шум вітрів, Як бурі подих – рідна мова. Вишневих ніжність пелестюків Сурма народу світанкова.

Учень виконує пісню на бандурі.

Бібліотекар: Любов до рідної мови починається ще з раннього дитинства. Мати, заколисуючи дитину, співає її колискові пісні, в яких відчувається краса рідного слова, яскравість і милозвучність мови.

6-й учень:  Колискова пісня, колискова

То найперша материна мова

Пахне вона м’ятою і цвітом

Чебрецевим і суничним літом.

Учні виконують колискову “Котику сіренькій”

Бібліотекар: До перлин української мови належать прислів’я та приказки. Віками їх складав народ, вони навчали людей мудрості. У них виражено повчальним життєвий досвід і мудрість народу. Які ви знаєте прислів’я? 

Гостре словечко коле сердечко.

Не кидай слова на вітер.

Як овечка: не мовить ні словечка.

Яка головонька, така й розмовонька.

Праця годує, а лінь марнує.

Не все що знаєш треба говорити.

На язиці медок, а на серці льодок.

Слово не горобець, вилетить – не впіймаєш.

Треба знати, де що сказати.

Вмій пожартувати, знай, коли перестати.

Бібліотекар: В українській мові дуже багато загадок, їх люблять відгадувати не тільки діти, а й дорослі. Перевіримо, чи кмітливі ви?

Бібліотекар: Завершується наша зустріч. Сподіваюсь, що ваших сердець торкнулись слова про багатство, красу та мелодійність української мови – нашої гордості, мови, якою ми розмовляємо, думаємо, без

якої не мислимо свого існування, як держава і народ. Сподіваюсь, що ви відчули, що мову потрібно не лише любити, а й берегти.

Вивчайте, любіть свою мову

Як світлу Вітчизну любіть,

Як стягів красу малинову

Як рідного неба блакить

Ми з нею відомі усюди Усе в ній, що треба нам, є А хто свою мову забуде, Той серце забуде своє.