Біблійне пояснення виникнення різних мов у сюжеті «Про Вавилонську вежу». Легенда «Про Мойсея»

Зарубіжна, 6 клас

Тема уроку: Біблійне пояснення виникнення різних мов у сюжеті «Про Вавилонську вежу». Легенда «Про Мойсея»

Мета: ознайомити школярів із особливостями розвитку української середньовічної літератури ХІ–ХV ст.; охарактеризувати перекладну літературу; пояснити роль Біблії в духовному житті українського народу; опрацювати ідейно-художній зміст програмових біблійних легенд «Про Вавилонську вежу», «Про Мойсея»; розвивати культуру зв’язного мовлення, синтетичне мислення, вміння робити висновки, узагальнення; виховувати моральні принципи.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання уроку: підручник, історичний матеріал українського середньовіччя, виставка «Найдавніші книги Київської Русі», Біблія, тексти біблійних легенд, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

Методика та прийоми проведення уроку: бесіда, розповідь, «вільний мікрофон».

Епіграф уроку:

Все минає, але Бог і  любов зостаються.
Г. Сковорода

 

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

ІІІ.  Мотивація навчальної діяльності, оголошення теми та мети уроку.

1. Емоційне налаштування учнів на виконання завдань уроку.
2. Опрацювання епіграфа уроку.

IV. Актуалізація опорних знань.

Експрес-опитування:

1. Періодизація розвитку української літератури.

1. Література Київської Русі (ХІ-ХІІІ ст.).

2. Давня українська література (XIII—XVIII століття).

3. Нова українська література (1798 р. — початок XX століття).

4. Новітня українська література (XX — початок XXI століття).

2. Яке значення має книга в житті людини?
3. Чому книгу вважають джерелом знань?
4. Пригадайте легенду про хрещення Русі-України. Як народ сприймав християнство?
5. Чим християнське вірування відрізняється від язичницького?
6. Що таке Біблія? В чому її значення для духовного розвитку людини?
7. Як ви ставитеся до релігії?
8. Дайте визначення легенді як жанру фольклору. Які легенди ви знаєте? З якою метою вони складалися?

5. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу.

1. Перекладна література.

Нові впливи й нові обставини життя, зокрема свіже зацікавлення релігійними справами та питаннями, виявилися в ряді перекладів книг          Св. Письма мовою, найближеною до народної, чи так званою «посполитою». До найцінніших перекладів належить Пересопницьке Євангеліє з 1556–1561 рр. Назва його походить від монастиря в Пересопниці на Волині. Воно перекладалося «для першого виразумлення люду християнського посполитого».

Крім перекладної церковної побутувала і світська перекладна література. Це і збірки афоризмів, наприклад «Бджола», і природничо-наукові твори типу «Шестиднев» Іоанна Екзарха або «Фізіолог» і хронографи та історичні повісті.

Збірки афоризмів — це своєрідні антології стислих мудрих висловів, вибраних з Біблії за тематичним принципом: про добро і зло, про чистоту і невинність, мужність, правду, братолюбство, навіть про злих жінок. «Шестидневів» було декілька. Найкращий із них — Василя Великого. Це коментар до біблійного повідомлення про творення світу за шість днів, про астрономічні дослідження небозводу. Збірник «Фізіолог» — це окремі оповіді про рослини, тварин, каміння. «Християнська топографія» — перший підручник з географії.

Таким чином, перекладна література — це жанр давньої літератури.

2. Біблія.

Біблія (від грецьк. βιβλια — збірка книг) — це священна книга християн та іудеїв. Проте ми розглядатимемо її на уроках української словесності як одну з найвидатніших пам’яток світової літератури.

Ця найдавніша книга світу, яку писали з ХІІ ст. до н. е. до ІІ ст. н. е., містить твори різних жанрів: міфи, пророцтва, проповіді, повчання, історичні хроніки, ритуальні молитви, притчі, пісні (псалми) та ін.

По суті, це «божественна бібліотека», яка складається з різних як заформою, так і за змістом релігійних і світських творів, що сприймаються як окремі книги.

До Старого Заповіту входить 50 книг, а до Нового — 27. Хто ж автор Біблії? Відомо, що написання цієї найдавнішої у світі книги тривало багато століть, її творили представники шістдесяти поколінь — тож автор у Біблії не один. Дослідники нараховують понад сорок творців Біблії, серед них — люди різногосоціального стану: вихований у знатній єгипетській сім’ї Мойсей,митник Матвій, цар Соломон, рибалка Петро та ін. Біблію писали в Азії, Африці та Європі трьома мовами — давньоєврейською, арамейською й грецькою. Єремія писав свої твори у в’язниці, Лука —під час подорожей, Мойсей — у пустелі, а деякі автори — навіть підчас воєнних походів. Започаткував Книгу Книг Мойсей, а завершили апостоли Христа.

Історія створення Біблії.

Свята Книга писалася впродовж 1600 років: Мойсей жив приблизно 1500 років до народження Ісуса Христа. (Старий Завіт був повністю зібраний за 40 років до народження Ісуса Христа), через 100 років після народження Христа були написані всі книги Нового Завіту.

Біблію писали сорок авторів — представники понад шістдесяти поколінь, серед яких були царі і хлібороби, філософи і рибалки — люди різного стану й різних професій.

Дійсно, Мойсей виховувався в сім’ї фараона, Петро був рибалкою, Лука — лікарем, Соломон — царем, Матвій — митником, Даниїл — міністром.
Дія Біблії розгортається на трьох континентах, і відповідно писалася вона теж на трьох континентах: в Азії, в Африці, у Європі — і трьома мовами: Старий Завіт, зібраний за 40 років до народження Ісуса Христа, створений давньоєврейською, тільки невеликі частини деяких книг, зокрема книг Єздри і Даниїла,— арамейською, і тільки після Ісуса Христа листи і книги Нового Завіту були написані грецькою мовою, оскільки це була найроз- повсюдженіша і найуживаніша мова того часу.

Перші тексти Біблії записувалися на папірусі, листки якого склеювалися і намотувалися на стрижні — у сувої. Біблія, записана на пергаменті, з’явилася набагато пізніше.

Книга Книг пройшла довгий шлях, поки не отримала тієї форми і того вигляду, який є звичайним для нас.

• Ще в 586 р. до н. е. Старий Завіт було поділено на 154 частини.

• Уже у 250 р. н. е. на частини був поділений перший переклад Біблії грецькою мовою.

• Уперше саме на розділи текст Біблії був поділений у 350 р. н. е.

• На вірші розділи були поділені в 900 році.

• У ХІІІ ст. відбувся найповніший поділ, який ми спостерігаємо і в

сучасних виданнях Біблії.

Як уже було зазначено, Біблія складається з 2 частин — Старогой Нового Заповіту.

Старий Заповіт містить:

• літописно-розповідні книги (Буття, Вихід, 4 Книги Царств, Книга приповістей Соломонових та ін.);

• художні книги (твори Пророків, Книга Йова, Псалтир, Пісня Пісень та ін.).

З літературного погляду найцікавіші епічні фрагменти Біблії, у яких розповідається про створення землі, неба, світла, тварин і перших людей — Адама та Єви (про вигнання їх із раю через гріхопадіння), про всесвітній потоп і Ноїв ковчег, про виведення Мойсеєм єврейського народу з єгипетської неволі.

Новий Заповіт складається з:

• Євангелій (усього 4 — від святих Матвія, Марка, Луки й Івана);

• історичного твору (Діяння святих апостолів);

• послань (усього 21 послання апостолів);

• Апокаліпсиса.

Книги Нового Заповіту розповідають про життя Ісуса Христа, про Його вчення та вчинені Ним чудеса, про Його смерть і Воскресіння.

Отже, в основі поділу Біблії на Старий і Новий Заповіт є народження Ісуса Христа.

Святе Письмо закінчується пророцтвом Апокаліпсиса, у якому описано передбачення й видіння, які відкрилися апостолові Івану Богослову, — кінець світу, що мав статися через занепад віри й падіння моралі.

До речі…

Спроби перекласти Біблію українською мовою відомі ще з ХVІ ст. Повний переклад Святого Письма розпочали письменник Пантелеймон Куліш із видатним ученим-фізиком Іваном Пулюєм, а завершив його Іван Нечуй-Левицький. Одним із найкращих уважається також переклад Івана Огієнка.

3. Заповіді Божі.

Біблія прагне чітко виписати, що є добро, а в чому сутність зла. Заповіді Господні твердять:

1) Я — Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства. Хай не буде тобі інших богів передо Мною.

2) Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі, і що на землі внизу, і що у водах нижче землі. Не поклоняйся їм і не служи їм, тому що Я, Господь, Бог твій, Бог ревнитель, за провину батьків караючий дітей до третього і четвертого роду, що ненавидять Мене, і творящий милість до народу люблячого Мене і що дотримує заповіді Мої.

3) Не вимовляй імені Господа Бога твого дарма; тому що не залишить Господь без покарання того, хто вживає ім’я Його дарма.

4) Спостерігай день суботній, щоб свято зберігати його, як заповів тобі Господь, Бог твій. Шість днів працюй, і роби всякі справи твої, а сьомий — суботу, віддай Господові, Богові твоєму. Не роби цього дня ніякої справи ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні раба твоя, ні віл твій, ні осел твій, ні всяка худоба твоя, ні прибулець твій, котрий у тебе; щоб відпочив раб твій і раба твоя, як і ти. І пам’ятайте, що ти був рабом у землі Єгипетській, але Господь, Бог твій, вивів тебе відтіля рукою міцною і м’язом високим, тому і повелів тобі Господь, Бог твій, дотримувати дня суботнього.

5) Поважай батька твого і матір твою, як повелів тобі Господь, Бог твій, щоб тривали дні твої, і щоб добре тобі було на тій землі, що Господь, Бог твій, дає тобі.

6) Не убивай.

7) Не чини перелюбу.

8) Не кради.

9) Не вимовляй помилкового свідчення на ближнього твого.

10) Не пожадай жони приятеля свого, не пожадай дому ближнього свого, ні поля його, ні слуги, ні вола його, ні осла його, ні всякої скотини його, ні чогось іншого, що є в ближнього твого

4. Біблійні легенди

1. «Про Вавилонську вежу».

1.1. Виразне читання твору з відповідним коментарем.

1.2. Історична основа легенди.

Події, що змальовуються в легенді про зведення Вавилонської вежі, відбуваються «після потопу» й відносяться до «початку людської історії». У межах однієї біблійної оповіді органічно об’єдналися два мотиви:

1) побудова міста Вавилона і змішання мов;

2) зведення вежі й розпорошення людей.

Археологічні розкопки підтверджують, що в цій оповіді відбилося будівництво у Вавилоні зіккуратів — величезних будівель ритуально-храмового призначення.

Легенда могла виникнути не пізніше ІІ тис. до н. е., причому не в осілого, а в кочового народу, суспільна свідомість якого осідлий спосіб життя сприймала як певне відхилення від норми, а у фактах зведення величезних ритуальних споруд вбачала вияви «гордині» та «зухвальства», гідні страшної божої кари.
Місто Вавилон знаходилось у північній частині Дворіччя (Месопатамії) на березі ріки Євфрат. Вавилонські руїни можна побачити недалеко від сучасного міста Вілли (Ірак). Перші згадки про Вавилон датуються ІІІ тис. до н. е. На початку ІІ ст. до н. е. місто остаточно зійшло з історичної арени.

1.3. Опрацювання ідейно-художнього змісту твору.

Бесіда за питаннями:

• Які часи відтворено в легенді? («…В ті часи всі люди говорили однією мовою й усі розуміли один одного»)

• Для чого люди вирішили збудувати вежу? («…Залишити пам’ять по собі на віки віків»)

• Яка була організована робота щодо будівництва? («…Й закипіла робота! Одні місять глину, інші ліплять з неї цеглу, треті цю цеглу в печах обпалюють, четверті возять її на гору. А на горі вже люди стоять, приймають цеглу — складають з неї вежу»)

• Про що свідчить виконання пісень під час роботи людей?

• У зв’язку з чим навколо вежі виникло місто із деревами? («Та й для себе довелося хати звести, аби було де перепочити після роботи, а коло хат насадити кущів і дерев, щоб було птахам де співати»)

• Застосовуючи текст твору, опишіть красуню-вежу, зробіть уявний словесний її малюнок. («А на горі з кожним днем, усе вище й вище, здіймалося виступами красуня-вежа: знизу широка, вгору все вужча й вужча. І кожен виступ цієї вежі фарбували в іншій колір: чорний, жовтий, червоний, зелений, білий, жовтогарячий. Верх задумали зробити синім — хай буде, як небо, а покрівлю — золотою: хай сяє, мов сонце!»)

• Чим будівництво вежі не сподобалося Ягве? Чи, може, це небажання Бога порівнятися з людьми? Відповідь вмотивуйте. («Не хотів він, щоб дісталися люди до неба»)

• Що сприяло швидкій відбудові вежі? («Це тому їм вдалося свою вежу звести… що в них спільна мова, й усяка людина розуміє іншу. Ось вони й домовились!»)
• Яким чином Ягве призупинив будівництво красуні Вавилону? («І наслав Ягве на землю велику бурю. Доки буря лютувала, вітер порозносив усі слова, що їх люди звикли говорити одне одному»)

• Для чого в легенді використаний фразеологізм «мов у воду опущені»? Кого він стосується?

• Що сприяло виникненню різних народностей? («І почали люди збиратися купками: хто з ким говорить однаково, той з тим і намагається триматися. Так замість одного народу стало багато різних народів»)

• Чому вежа почала поступово руйнуватися? («І розійшлися люди по різних кінцях землі, кожен у свій бік — будувати свої міста. А вежа почала мало-помалу розвалюватися»)

• Яке значення мала вежа для різних народів? («Втім, говорять, що й досі в кожнім місті можна знайти уламки цеглин від Вавилонської вежі. Тому що багато хто брав їх із собою на згадку про ті часи, коли на землі був мир, і люди розуміли одне одного).

1.4. «Паспорт» твору.

Тема: розповідь про спорудження людьми Вавилонської вежі та перешкоду, яку вчинив Ягве щодо будівництва.

Ідея: уславлення миру, праці, взаєморозуміння між людьми на землі; засудження заздрості (Ягве).

Основна думка: спільна мова серед людей сприяє їх дружбі, злагодженій праці.
Композиція.
Експозиція: рішення людей збудувати вежу.

Зав’язка: заздрість Ягве, викликана спільною, злагодженою працею людей.

Кульмінація: буря, яку послав бог на землю, сприяла тому, що розлетілись людські слова, через це народ був позбавлений можливості спілкування між собою.
Розв’язка: припинення будівництва вежі, поява різних народностей на землі.
Проблематика:

• взаєморозуміння і заздрість

• стимул для плідної праці;

• спільна мова — запорука миру на землі між людьми.

2. «Про Мойсея».

2.1. Виразне читання твору або переказ з відповідним коментарем.

2.2. Історія та ідейний зміст легенди.

Мойсей — великий визволитель і законодавець єврейського народу, що жив у ХІІІ–ХІІ ст. до н. е. за часів царювання Рамзеса ІІ. Своє ім’я (по-єврейськи — моше) він одержав від єгипетської принцеси, що врятувала його, воно означає «врятований з води». Ім’я це відповідає біблійному оповіданню, у якому говориться про те, що дитина, яка народилася в Авраама Йохаведи, була захована матір’ю (за наказом фараона всі єврейські діти чоловічої статі топилися в Нілу), а потім був покладена в смолений кошик, а той — опущений в очерети річки. Тут його знайшла дочка фараона, що прийшла купатися. Вона взяла дитину до себе і виховала її, як свою власну.

Мойсей одержав блискуче виховання, він був посвячений «у всю мудрість єгипетську», тобто в усі таїнства релігійного і політичного світогляду Єгипту. Будучи жерцем Озириса і займаючи посаду священного переписувача, Мойсей був посланий фараоном у долину Гесем для перевірки робіт, що там велися, з будівництва фортець. Єврейський народ, що жив у ті часи в долині Гесем, був данником Єгипту і піддавався рабському приниженню на важких роботах.

Ненависть єгиптян до євреїв збільшувалася непокірливою вдачею цього кочового народу, запереченням єгипетських богів і поклонінням своєму єдиному богові. Одного разу він побачив, як єгипетський воїн б’є мирного єврея. Обурення Мойсея було настільке велике, що, захищаючи одноплемінника, він убив ворога. Після цієї події йому довелося бігти за межі царства фараона. Єдиним місцем, придатним для укриття, була Синайська пустеля. Там Мойсей міг зустріти лише голі камені і рідких кочівників-бедуїнів. Мандруючи Синайською пустелею, Мойсей забрів далеко в гори і опинився в невідомому древньому святилищі. Тут з ним і відбулося те перетворення, що вплинуло на весь хід історії єврейського народу. Мойсей побачив кущ тернику, що горів, але не згоряв, а з надр куща йому був голос Господа Бога.

І сказав Яхве Мойсеєві, що він повинен вивести євреїв з рабства єгипетського і привести сюди, до святої гори на Синай. І обіцяв Яхве дати синам Ізраїлевим, які шанують Бога своїх батьків, багату землю. Мойсей, пройнявшись одкровенням, яке він одержав близько 1230 р. до н. е., з’явився серед ізраїльських рабів у Єгипті. Він відчув на собі печатку Божого пророка й обов’язок урятувати свій народ. Великою була праця Мойсея, оскільки зустрівся він зі страхом і тупістю, лінню і відсталістю. Необхідно було відродити у своїх одноплемінниках колишню релігійність.

Мойсей прийшов зі звісткою, що Бог Авраама, Ісаака й Іакова знову призиває свій народ і обіцяє дати йому у володіння родючі землі Ханаану. Психологія людини улаштована таким чином, що навіть найважче, нестерпне, але передбачуване сьогодення сприймається краще, ніж благополучне, але невідоме майбутнє. Мойсеєві необхідно було зрушити з насидженого місця цілий народ, розбудити в ньому гордість і енергію, згуртувати його під єдиною вірою. Обстановка в самому Єгипті сприяла ви- конанню задуманого. В ті роки Єгипет відновлював колишню могутність. Армія фараона знову завойовувала чужі землі, а в долині Нілу вибухнула епідемія.

Вихід з-під ярма рабства було зроблено в день весняного свята. Наспіх виконавши необхідний обряд, єврейський народ вирушив на схід. Як говориться у Біблії, їх було всього 70 чоловік, але імовірніше — 70 родин, тобто більше тисячі чоловік, оскільки кожна родина могла нараховувати до тридцяти чоловік.

2.3. «Круглий стіл». Обговорення ідейного змісту легенди за питаннями.
• Кого і за яких обставин було знайдено на узбережжі річки?

• Що відомо про поселення Йосифа в Єгипті? Як до нього ставився народ?
• Яким чином єгипетський цар переслідував євреїв?

• З приводу чого мати вимушена була приховувати сина, коли дитинатрохи підросла? Що вона для цього вирішила?

• За яких обставин царівна побачила немовля біля річки? Як вона зреагувала на знахідку?

• Що наказала господиня зробити жінці, коли її дитя підросте? У зв’язку

з чим жінка виявила свою вдячність Богу?

• Як Мойсей виховувався і навчався у царя?

• З чим не міг примиритися юнак?

• Що спонукало Мойсея залишити царській двір? Де він знайшов притулок?

• Яка подія здивувала хлопця, коли він випасав худобу?

• З якою промовою звернувся Бог до Мойсея? Чому завдання, надане Богом, виявилося непосильним для юнака?

• Через що цар вимушений був погодитися відпустити євреїв з країни?

• Стисло опишіть, яким ви уявляєте Єгипет як державу.

• Згадайте легенду «Неопалима купина». Для чого у творі використано незвичайне явище: кущ палає вогнем і не згоряє? Чи є це символічною ознакою?
2.4. «Вільний мікрофон»: яким було подальше життя єврейського народу після того, як він залишив Єгипет?

2.5. «Паспорт» твору.

Тема: розповідь про народження, виховання і змужніння Мойсея, який прагнув захистити свій народ від приниження і рабства, відродити його культуру і релігію.

Ідея: возвеличення вільного і щасливого життя, яке необхідно здобути шляхом боротьби з гнобителями.

Основна думка: честь, справедливість, відсутність приниження однієї нації іншою, повага, щирість, доброта — ось основні заповіді Бога.

Проблематика:
• воля і рабство;
• цар і раб;
• соціальна несправедливість і борці проти неї;
• добро і зло.

Композиція.
Експозиція: переховування жінкою народженого єврейського немовляти у кошику біля річки.
Зав’язка: перебування Мойсея при царському дворі, де він був свідком приниження євреїв єгиптянами.
Кульмінація: наказ Бога Мойсею: «Виведи євреїв з Єгипту, захистити їх тим самим від приниження і рабства».
Розв’язка: цар погодився відпустити євреїв після того, коли Янгол наслав смерть на всіх дорослих дітей єгиптян.

VІ. Закріплення знань, умінь і навичок.

ТЕСТИ

«Про Вавилонську вежу»
1. Події у творі відбувалися:
а) перед Всесвітнім потопом;
б) наприкінці минулого століття;
в) коли всі люди говорили однією мовою;
г) незабаром після створення світу.
2. Матеріал, з якого люди будували вежу:
а) вапняк;
б) мармур;
в) каміння;
г) глина і цеглини.
3. Поруч із вежею поселенці звели:
а) храми;
б) власні хати;
в) бібліотеки;
г) школи.
4. Вавилон знаходився на території сучасного:
а) Ірану;
б) Іраку;
в) Ізраїлю;
г) Афганістану.
5. У який колір було пофарбовано верх вежі:
а) синім;
б) червоним;
в) жовтим;
г) жовтогарячим.
6. Золота покрівля споруди нагадувала:
а) сяяння сонця;
б) купол храму;
в) сховище скарбів;
г) царську корону.
7. Як зреагував Ягве на будівництво людьми вежі?
а) Виявив байдужість;
б) зацікавився цією спорудою;
в) намагався їм допомогти у цій нелегкій справі;
г) не сподобався йому їх намір.
8. Фразеологізм, який використано у творі:
а) «як риба об лід»;
б) «накрити мокрим рядном»;
в) «кури не клюють»;
г) «мов у воду опущений».
9. Що сталося з вежею після припинення її будівництва?
а) У ній оселився Ягве;
б) почала мало-помалу руйнуватися;
в) люди охороняли її від занепаду;
г) вона стала пам’яткою культури давніх часів.
10. В результаті бурі, яку послав Ягве на землю:
а) вчинився потоп;
б) вежу було знищено;
в) вітер порозносив людські слова;
г) загинуло багато майстрів будівництва веж.
11. Споруду в легенді названо:
а) красунею;
б) могутнім велетнем;

в) історичною пам’яткою;
г) витвором давнього мистецтва.
12. За сприяння Ягве:
а) вежа набула великої цінності;
б) з’явилися різні народності;
в) виникло нове місто;
г) збереглася спільна народна мова.

«Про Мойсея»
1. Події в легенді відбуваються в:
а) Єгипті;
б) Греції;
в) Азії;
г) Ізраїлі.
2. Мойсей (по-єврейськи — моше), одержав ім’я від:
а) Бога;
б) Царя;
в) знаменитого вченого;
г) царівни.
3. Намагаючись зберегти життя немовляти-Мойсея, мати вирішила сховати його:
а) в укріпленні гір;
б) під корінням старого дуба;
в) в кошику біля річки;
г) у гущавинах лісу.
4. З яким проханням звернулася царівна до матері немовляти, коли побачила його? Щоб жінка виростила дитину і її:
а) привела до царського двору;
б) навчила плести кошики;
в) віддала навчатися до духовної семінарії;
г) відвезла до Греції.
5. Через що Мойсей вимушений був залишити царський дворець? Бо:
а) вирішив вирушити у далеку мандрівку;
б) прагнув вільного життя;
в) вбив єгиптянина, захищаючи приниженого єврея;
г) царівна наказала його довічно ув’язнити.
6. Чим займався Мойсей, оселившись у священика Медиамського Йосифа?
а) Шив одяг;
б) випасав худобу;
в) обробляв городину;
г) доглядав сад.
7. Яку дивну подію побачив герой, перебуваючи неподалік від гори Хориви?
а) Сяючий пісок;
б) палаючий кущ;
в) падіння зірки;
г) невідомі птахи гніздилися високо на скелі над морем.
8. Що наказав зробити Бог Мойсею?
а) Допомогти йому вибудувати вежу для свого народу;
б) засіяти поле добірним зерном;
в) вивести євреїв з країни, де вони були рабами;
г) сприяти розвитку освіти і культури єврейського народу.
Примітка. Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал.

7. Підсумок уроку.

Мікрофон: «На сьогоднішньому уроці я…» (вивчив, запам’ятав, засвоїв, мені сподобалося, мене вразило…).

8. Оцінювання навчальних досягнень учнів.

Відзначення досягнень учнів в оволодінні темою уроку, їхнього ставлення до роботи на уроці; аналіз здібностей, що сформувалися під час вивчення теми; окреслення перспектив подальшої навчальної діяльності.

 

9. Домашнє завдання. 

1. Опрацювати теоретичний матеріал (стор. 22-23).
2. Прочитати «Притчу про блудного сина»  (стор.24-28).
3. Підготувати повідомлення про переклади Біблії.