Білим птахом в небо полетіли, ціна за свободу, життя, яку заплатили...

                         Онлайн-виховна година памʼяті

                                   до Дня Небесної Сотні

       «Білим птахом в небо полетіли, ціна за свободу, життя, яку

                                                 заплатили…»

    

Мета: вшанувати пам ʼять героїв Небесної Сотні, учасників АТО, загиблих захисників України, виховання у молодого  покоління високої  патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини; формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, своєї держави України, нації.

Обладнання:  пісня «Пливе кача», пісня «Білі лебеді з перебитими крильми…»,  свіча, презентації учнів.

 

                               Слайд з написом назви заходу.

                          (Вступні акорди пісні «Пливе кача»)                                                                                                                                                      

Вчитель. Шановні діти, батьки, гості, адміністрація та вчителі нашого заходу! Сьогодні ми проводимо годину памʼяті Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя за нашу Україну, за її честь, свободу, правду, гідність. Це були свідомі дорослі чоловіки та молоді 18-річні юнаки, цвіт нашої нації .

                   (показ декілька слайдів з Майдану за 21-25 листопада 2013)

Ведуча.  А що було в перші дні?

Ведучий.  На знак протесту проти відмови уряду  продовжити підготовку до підписання угоди про асоціацію з ЄС, пізно ввечері 21 листопада 2013 року, студенти Києва вийшли на Майдан Незалежності.

Ведуча. Вони відгукнулися на пост журналіста Мустафи Найєми у Facebook і самоорганізувалися за допомогою соцмереж. Опівночі вже зібралося майже 2 тисячі  чоловік. (Слайд )

Ведучий. В різних регіонах України, люди теж виходили на мітинги в ніч з 21 на 22 листопада, зокрема у Львові, в Ужгороді, Харкові, Донецьку, Івано-Франківську та Луцьку.

 

Ведуча. 22 листопада  у Львові студенти кількатисячною ходою скандували: «Приєднуйтесь до нас»,«Революція», «Не хочемо у Росію», «Студенти за Європу!».

Ведучий. А що ж було в Києві?

Ведуча. А в Києві  22 листопада вийшло близько 5 тисяч осіб. Спочатку-це була виключно мирна акція молоді з гаслами: «Україна –це  Європа», «Ми-вільні», «Ми хочемо в ЄС». Кількість активістів зростала з дня в день. Зʼявилася і назва «Євромайдан».

Ведучий. Цього ж дня  намети, які спробували встановити протестувальники, зніс «Беркут». Це були перші сутички Майдановців із силовиками.

Ведуча. А що ж було далі?…А далі –не підписання угоди про асоціації. (Слайд)

Ведуча. А потім - жорстоке  побиття студентів в ніч з  24 на 25 листопада.

Ведуча. Покалічені людські тіла та серця, Михайлівський Собор,  Майдан залитий кровʼю, барикади, шини. Революція Гідності.

 

Учень1. Українцю, поглянь, там побили жінок!

Глянь, вже люди ховаються в храмі!

Де таке ще траплялось, коли це було

Аж в такому нестерпному стані?..

Учень 2. Так чинили лиш варвари, злісні хани,

Лиш від них люди в церкві ховались.

А сьогодні – це власні провладні пани

Вже над нами так само знущались!

Учень 3. Україна – єдина країна

Не шматуйте її, не трясіть.

Ми не Захід і Схід – МИ РОДИНА,

Ми не Північ і Південь – МИ РІД!

 

Ведуча. Ми вшановуємо пам'ять героїв України: Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками  масової трагедії на Майдані, вторгнення російських військ на наші українські землі, окупація Криму, війна в Луганській та Донецькій областях, а тепер з 24 лютого 2022 року уже повномасштабної війни російської федерації проти України. Але все розпочиналося з Майдану, з Героїв  Небесної  Сотні. Ось вони перед нами, наші Герої.

                                        (слайд - Небесна Сотня )

Учень. Під прапором стояли-під прапором й спочили.

Прийми, о Господи, своїх синів!

За України волю їх убили

В шалений жар тривожних днів.

В той час, як небо димом затягнулось,

Як змерзлі руки прагнули вогню,

Упились кровʼю кат і його свита,

Споївши нею й всю свою сімʼю.

                                          (слайд - фото С.Нагіяна)

Сергій Гагікович  Нагіян. Народився та проживав в селі Березнуватівці Солонянського району Дніпропетровської області. Батько и мати-вірмени, був єдиною дитиною в сімʼї. Родина Сергія переїхала жити в Дніпропетровську область з прикордонного з Азербайджаном села Навур, рятуючись від війни в Нагірному Карабасі.  Родина  вважалася благополучною. Сергій був спокійним, працьовитим, справедливим, користувався повагою на селі. Після 11 класу, навчався в Кам -янському технікумі фізкультури. Він дуже любив Україну і сам поїхав на Майдан.

Загинув 22 січня 2014 року у віці 21 року від поранення, спричиненого свинцевою картеччю під час подій біля стадіону «Динамо» на вулиці Грушевського під час Європейської революції в Україні. Це була перша жертва. Сергія було  застрелено близько шостої години ранку, в момент, коли ще тривало перемирʼя між мітингувальниками і «Беркутом».

                         ( Відео. С.Нагіян читає вірш Т.Шевченка)

Учень. Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

 

Мені колискову ангел співає

І рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває

Душа за тобою, рідненька, щемить.

 

Мамочко, вибач за  чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я любив. І люблю Україну

Вона, як і ти, була в мене одна.

 

  Учень. Акції протесту відбувалися не тільки в Києві, але й в інших містах: у Луцьку, Чернівцях, Тернополі. Наймасовіший протест був у Львові - близько 40 тисяч осіб. Протести були і в Дніпропетровську.

                                                (слайд)

Одним із найбільш трагічних сторінок в історії незалежності України сталися в Києві 18-20 лютого  2014 року. У ці дні події розгорталися стрімко: та

 непередбачувано: від мирної ходи - до масових розстрілів, від мирних домовленостей-до нищівного пожару у будинку профспілок на Майдані.

                                             (слайди)

                                      (звучить тиха музика)

Вірш в особах. Розмова Ангела-охоронця і душі солдата:

- Вставай! Нам треба у дорогу!

- Котра година?

- Починається уже зоря…

- Мені щось дурно…

- Біль, смуток, відчай чи тривога?

- Скоріше, біль, болить страшенно голова.

- Вставай, бо нас уже чекають!

- Чекай хвилинку…

Щось тут не те… я трохи не збагну…

- Вставай!

- Не можу!!!

Щось коїться не те – я рук та ніг не підведу!!!

• У тебе вчора влучили снарядом,

Тебе рознесло на дрібні шматки…

- Що? Не може бути цього!!!

- Вставай! Ми маємо йти!!!

- Чекай хвилину… Як це так?.Я - мертвий!!

Я вже не живий??

- Звичайно, і тебе чекає небо!

Кажу ще раз - ми маємо йти!

- Але куди?

- У кращий світ!

- Хіба такий буває?

- Буває!

- Без образ, ганьби, знущань, брехні?!!

- Там,  так  є усе чого усі так прагнуть та чекають,

Там є любов і  мир…

- Хіба цього немає на землі?

- А ти як думаєш?

- Не знаю…

Але мені здавалося що є!

- Скажу тобі відверто –ні, немає!

- Чому?

- Бо кожен лиш про себе «річ веде»

- І все?

- Не тільки факторів багато,

- Але оцей один є основний!

Чини готові все і всіх продати,

Аби лиш вигоду отримати собі.

Вони готові знищити будь-кого,

Аби лиш врятувати власнеє життя.

Вони лиш роблять вид, що вірять в Бога,

Але у їхніх справах Бога вже давно нема!

- А як же рідні?

- Ти за них не переймайся!

 Вони до тебе згодом теж колись прийдуть,

Ну що ж, за мене ти давай тримайся,

Тебе в світ гарний, добрий, чистий, поведу…

Вчитель. Злетіли ввись безмовно білі дві пірʼїнки -

Їх вітер вище й вище вгору підіймав,

Душа солдата й ангел-охоронець…

От так, напевно, і кінчається земне життя!

 

         ( Звучить пісня «Білі лебеді у небесах з перебитими крильми…»)                           

Ведуча. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки дочкам і синам, а вони своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ.

Ведучий. Ми сьогодні згадуємо Героїв Небесної Сотні, які загинули на Майдані. Але агресивна сусідня «братерська» держава росія після Майдану розпочала захоплювати наші українські території.

Ведуча.  З березня 2014 року розпочалась війна. На захист України став наш український народ, який стримував російські війська на східних територіях. Серед них були і випускники нашої школи.  

                                    (Відео про випускників школи.)

Вчитель. Через декілька днів буде 1 рік, а саме 24 лютого 2022 року  терористична росія продовжила наступ на інші території України. Війна…Яке страшне слово. Навіть у сні і наяву не думав наш народ, що в ХХІ столітті прийдеться відстоювати і боротися за незалежність усіх територій України (хоча незалежній Україні уже 31 рік). Мужній наш народ піднявся і продовжує захищати свої землі, кордони, державність, нашу націю.

                                  (слайд «Я українець».)

« Я,  українець, завжди  буду памʼятати і ніколи не пробачу росіян за те, що вони:

- з початку Майдану всіма способами намагались дискредитувати прагнення нашого народу до свободи;

- називали цілий народ фашистами, карателями, хунтою;

- говорили, що українського народу не існує, що українську мову придумали  австрійці;

- розповідали, що Майдан організували американці;

- знущались над загибеллю Небесної Сотні;

-  у найважчий для України момент відібрали Крим, тим самим порушив всі свої обіцянки та гарантії;

 - і прирікли, тим самим, на нікчемне існування в невизнаній території  сотні тисяч наших громадян;

- після захоплення Криму переслідують, знущаються і вбивають патріотів України;

- розвʼязали війну на Донбасі, знову і знову розповідаючи, що «їх там немає», а війну, яку вони ведуть - громадянська…»

 Учитель. Неможливо виказати словами увесь біль, що ятрить душу та віднайти слова співчуття родинам загиблих. Вони загинули і гинуть заради  збереження єдиної України та мирного життя кожного з нас. Вони повинні жити в нашій памʼяті. 

Нехай світло цієї свічки буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради справедливості жертвував собою.

                                (вчитель запалює свічку)

                                (  Пісня «Пливе кача»)

Вчитель. Низький уклін матерям і батькам, що виховали таких синів і дочок!

Хай палають свічки памʼяті загиблим героям у наших серцях.. Вшануємо хвилиною мовчання всіх, хто поклав життя за долю, за волю, за незалежність і свободу нашої з вами єдиної України!

                              (Хвилина мовчання, метроном, слайди.)

Герої не вмирають. Вони завжди будуть в наших серцях.

              (Останні декілька слайдів , що все буде добре в Україні і Перемога)

 

 Учень. Зникли числа, дати, значимі події

Вже ніхто нічого не святкує.

Молються всі Богу, мають одну мрію:

Знищити напасть, що зараз лютує!!!

 

Учень. Увесь світ дивується нашому народу

Надпотужна нація – дочки і сини.

Кожен мужньо бореться за свою свободу…

Вже забули, як це – мирні тихі сни.

 

Учень .Ми усе здолаємо!!! Буде перемога!!!

Відбудуємо  разом неньку – Україну

 Та не раз згадаються сигнали тривоги,

Від орди ворожої всі оці руїни.

 

Вчитель. Живи, Вкраїно!!! Земле наша рідна!

Принижень годі і страху тобі…

Все буде добре!

Слава Україні! Героям Слава!

І слава Господу, щоб нас усіх зберіг!

 

Всім дякую за участь у цьому патріотичному заході.