. З початку бойових дій в Україні військові та піротехніки ДСНС знешкодили тисячі боєприпасів та авіаційних бомб. Загроза замінування на території ведення бойових дій залишається великою. Розмінування та знешкодження мін, саморобних вибухових пристроїв, а також боєприпасів, що не розірвались, має відбуватись виключно військовими спеціалістами або спеціалістами екстрених служб. Поки представники місцевої влади та/або екстрених служб не повідомлять про усунення небезпеки, пересуватись самостійно по таких територіях небезпечно.
ВИДИ МІНПротипіхотні фугасні міни. Це невеликі предмети з пластику. Їх використовують для ураження живої сили противника через силу вибуху міни. "Принцип дії — нажимний. Потрібно наступити, тоді вона спрацює. Ураження буде залежати від типу міни, але частіше це ураження кінцівок". Особливу небезпеку становить міна "Метелик" (також її називають "Пелюстка", — ред.). Ці міни розміром у 12 сантиметрів і вагою близько 80 грамів кожна розкидають із касетних боєприпасів. "Вони розриваються або при контакті, або мають часовий детонатор, тобто елемент самоліквідації. Через кілька годин міна може самостійно вибухнути",
Протипіхотні осколкові міни. Осколкові міни на відміну від фугасних уражають не силою вибуху, а уражаючими елементами в корпусі міни. Їх закопують у ґрунт або маскують на дереві. Вибухають такі міни, якщо зачепити натягнутий дріт або якщо їх активують дистанційно. Дія ураження може бути і спрямованою (уламки вилітають з одного боку міни), і круговою (розлітаються на 360 градусів). За розміром вона, як літрова банка. Важить 5 кілограмів. Усередині має 2400 осколків, які розлітаються на 50 метрів. Людина зачіпає розтяжку, міна вистрибує на висоту 1 метр через "вишибний" заряд і тоді розривається корпус. Шансів вижити майже немає". Протипіхотні міни заборонені Оттавською конвенцією із 1999 року.
Протитранспортні (протитанкові) міни. Протитранспортні міни також закопують у землю або залишають на поверхні. Вибухають вони від ваги у 120 кілограмів і більше. Та торкатися таких предметів в жодному разі не можна."В інтернеті є відео, як люди переносять їх в руках, штовхають ногами. Такого робити не можна. Там не сталося вибуху тільки через те, що міна не була встановлена в бойове положення",
Касетні боєприпаси. РСЗО "Град", "Смерч", "Ураган", "Точка У" можуть бути касетними. Такі боєприпаси влаштовані за принципом російської "матрьошки": у випущеному боєприпасі є від 30 до 70 маленьких боєприпасів, які розлітаються на площу в кілька гектарів. "Ці елементи 12 сантиметрів у розмірі і мають механізм самоліквідації", Цей тип боєприпасів заборонений міжнародною конвенцією з касетних боєприпасів із 2010 року. Російські військові застосовували їх неодноразово.
Ознаки замінованих територій. В умовах війни не завжди вдається чітко визначити межі небезпечних територій, тому використовуйте наступні ознаки: У цьому районі можна побачити трупи або скелети тварин. На землі знайдено вощену упаковку, яка використовується для зберігання мін, або дерев’яні, пластикові чи металеві контейнери військового вигляду. Територія позначена з допомогою традиційного знаку “СТОП МІНИ” у вигляді черепа і схрещених кісток, або підручними засобами: палиці, каміння, стрічка тощо.Існують наявні ознаки бойових дій: пошкоджені або знищені транспортні засоби, обладнання та споруди, а також шматки металу, які виглядають як результат вибуху. Порушений ґрунт і рослинність. Часто встановлення наземних мін спричиняє порушення в природному середовищі, які в результаті виглядають дивними або недоречними. Наприклад, на ґрунт помітні незначні западини, свіжі прогалини в траві тощо.
Місця підвищеного ризику мінування: Міни та вибухові пристрої можуть бути встановлені в різних місцях, але є перелік місць підвищеного ризику, яких варто уникати: Військові позиції. Міни часто встановлюють на військових позиціях і лініях протистояння та навколо них. Можна їх знайти в цивільних будівлях, які використовувалися як командні або спостережні пункти, в місцях відпочинку армії та навколо них, в зонах засідок, поблизу місць розміщення блокпостів. Об’єкти критичної інфраструктури: аеропорти, мости, заводи, склади тощо. Зруйновані будівлі та транспортні засоби, обладнання. Транспортні маршрути. Міни можна знайти на стежках, дорогах, коліях, перехрестях, а також в уламках або брухті вздовж маршруту. Окремі цивільні об’єкти. Вибухові пристрої також можна знайти на переправах через річки, колодязях, водозаборах, в сільськогосподарських угіддях, у виноградниках, садах, в адміністративних будівлях і офісах, на кладовищах.