Більше, ніж гра: діяльнісний підхід у Новій українській школі

Нова українська школа – середовище інтегрованого навчання, де діти можуть розвивати навички, які стануть їм у пригоді в реальному житті більше, ніж підручникова теорія. Такий підхід отримав назву діяльнісного, а його ідеї знайшли розвиток в основах Державного стандарту початкової освіти НУШ. 

Оголошений конкурс на безоплатне навчання у КМDШ

Попри те, що досвід інших країн давно довів його ефективність, батьки першокласників досі хвилюються, чи достатньо знань здобувають їхні діти в школі, де на уроках складають цеглинки лего. Тривогу викликає власний шкільний досвід, коли навчання та ігри, як дві паралельні лінії в геометрії, – ніколи не перетиналися. 

Не просто різнобарвні цеглинки

Попри те, що назва фонду асоціюється здебільшого з самим різнокольоровим конструктором, The LEGO Foundation в Україні на сьогодні займається освітніми проєктами для дошкільнят (проєкт «Сприяння освіті»), закладів вищої освіти (впровадження модулів і спецкурсів з діяльнісного навчання в освітні програми підготовки педагогів у закладах вищої освіти) та власне початкової школи, – адже фонд підтримує впровадження реформи НУШ. 

Діяльнісний підхід – спосіб реалізації ідей та змісту НУШ

Упровадження ігрових і діяльнісних методів навчання в освітній процес закладів дошкільної, загальної середньої та вищої освіти є необхідними для всебічного розвитку дитини, формування в неї наскрізних умінь, які дадуть їй можливість бути конкурентоспроможною в майбутньому.

  Звертаючись до світових наукових досліджень та освітніх практик, сьогодні ми можемо з упевненістю сказати, що діяльнісний підхід («навчання через гру») – це найкращий і найприродніший спосіб підготувати дитину сьогодні до світу завтра, передусім розвинути наскрізні вміння, які сьогодні є ключовою валютою на ринку праці.   

Діяльнісний підхід – це переосмислення та зміна підходів педагогів від схеми «пояснив, закріпив, перевірив» до «відкритого завдання – запитання – роботи в команді – власного пошуку – обґрунтування власної думки – радості від процесу навчання і відповідальності за те, що я можу, хочу, буду, знаю і вмію.

Не тому, що так треба, а тому що це можливість для розвитку

Що ж про такий підхід думають самі педагоги Нової української школи?

Насамперед треба розуміти, що школа для дитини не має бути місцем отримання теоретичних знань. Це простір для прояву та реалізації дитячої креативності, місце, де діти вчаться бути ініціативними, і як результат – успішними», – розповідає вчителька. 

Отже, завдання вчителя – створити для учнів ситуацію, яку вони мають вирішити.

«Так у дітей виникає розуміння, що в них ще відсутні певні знання та вміння. Проте тоді з’являється внутрішня мотивація та конкретна навчальна мета. Педагог націлює, допомагає знайти вихід, засвоїти шляхи вирішення, але при цьому залишає за дитиною право обрати власний спосіб, навіть якщо на початку він неправильний.

Більше, ніж п’ятихвилинна гра 

Педагогам і батькам важливо усвідомлювати різницю між звичайною грою для відпочинку та власне діяльнісним підходом.

«Сьогодні важливо усвідомити, що діяльнісний підхід – не окрема гра чи активність-п’ятихвилинка на уроці. Це наскрізний процес, спосіб взаємодії педагога з дитиною, з допомогою якого дитина вчиться мислити, шукати та використовувати інформацію. Діяльнісний підхід – дієвий інструмент тренування, який дозволяє ставити питання до світу навколо, не боятися помилок, ризикувати, пробувати знову і знову.

«Головне – індивідуальний підхід. Наприклад, у реалізації проєкту «Друкарня» у групі дітей кожен взяв на себе місію, близьку саме йому: хтось створював макет обкладинки, хтось придумав зміст, а інший записував, хтось уміло керував усім процесом та презентував проєкт на загал. У підсумку проєкти всіх учнів виявилися успішними, кожен відчув себе реалізованим, залученим до процесу, а свою книжку точно захочеться прочитати, тож тут і навички читання обов’язково знадобляться», – розповіла про досвід проєктної роботи у своєму класі Тетяна Литвинова. 

Від ігор до навчання

У книжці «Як навчають у Фінляндії. Найкраща шкільна освіта» Тімоті Д. Вокера фінські вчителі розповідають американському педагогу про важливість ігор, особливо для адаптаційного періоду. Головним аргументом є шкільна структура, яка зазвичай зумовлена встановленням правил, процедур і рутин. Проте не менш важливо створити дружнє навчальне середовище з низьким рівнем стресу. Саме ігри допомагають дітям звикнути до нової для них діяльності, розвинути в учнів відчуття товариства й командний дух.

Тому для дітей молодшого шкільного віку, які лише нещодавно зустрілися з форматом шкільного навчання, важливо, щоб перехід від ігор до уроків був м’яким та непомітним.

Зазвичай для дітей перехід від ігрового до навчального виду діяльності був досить болючим. А що може бути краще, ніж навчання в ігровій формі? Скільки б цікавого та повчального не розказував вчитель на уроці, завжди знайдеться учень, який «не чує, не бачить» до того моменту, поки йому не запропонують погратися. Як же важко декому в першому класі читати склади та поєднувати їх у слова. А якщо роздати дітям картки зі складами, щоб вони спробували серед однокласників знайти пару для створення слова – тут і рухлива складова, і комунікативні навички, і відпрацювання навичок читання іноді з елементами гумору (коли раптом неправильне слово вийшло). Це, безумовно, створює позитивну атмосферу.

Ігри з цеглинками – найулюбленіша частина уроку. І не лише для учнів, а й для вчителів, адже педагоги розуміють: діти не просто граються. Вони розвивають пам’ять та увагу (наприклад, коли вчитель просить повторити візерунок з 6 цеглинок); творчі здібності (коли їх просить створити композицію на задану тему або відтворити букву, яку зараз вивчають) і дрібну моторику.

Діяльнісний підхід – більше, ніж гра. Це успішна методика, що дозволяє учням залишатися дітьми, але при цьому навчатися, розвивати навички та вміння. 

Навчання через гру не лише допомагає вчитися самому, на власному досвіді. Такий підхід дозволяє учням швидше адаптуватися до шкільного життя. Це допомагає налагодити комунікацію в колективі та розвинути навички командної роботи вже у наймолодших школярів.