Бінарний урок Алгебра і інформатика, 7 клас Тема. Алгебра. «Дії над многочленами» Інформатика. «Створення діаграм в програмному середовищі Excel»

Донецький вугільний басейн (скорочено Донецький басейн, Донбас) — промисловий регіон, що охоплює більшу частину Донецької області без Приазов'я та крайньої півночі, південь Луганської області, а також прилеглу частину— схід Дніпропетровської  області.

Назву «Донецький басейн», скорочено «Донбас» дав Ковалевський Євграф Петрович, гірничий інженер з Харкова, який виконав перше стратиграфічне і геологічне дослідження Донбасу і подав першу карту залягання вугільних пластів Донбасу (початок ХІХ ст.). 

Відкритий в 1720-х роках; промислове освоєння з кінця 19 століття.

Площа — близько 60 тис. км².

Сумарні запаси до глибини 1800 м — 145 млрд т.

Основні центри видобутку: Донецьк, Покровськ, Макіївка, Лисичанськ, Горлівка, Павлоград і ін.

Великий центр вугільної промисловості, чорної і кольорової металургії України.

На противагу усталеній думці, що Донбас це лише шахти та копанки, шахтарський край має багато цікавого та унікального як в природній сфері, так і в загальнокультурному плані. Отож, цікаві факти про Донбас. Донецький вугільний басейн (звідки, власне, і назва «Донбас») багатий не тільки природним твердим паливом. Ще в доісторичні часи тут виплавляли золото, мідь, срібло. Донецька область має у своїх надрах унікальні поклади кам’яної солі, білої глини (каоліну), використовуваної для виробництва якісного порцеляну, а також ртутної руди (кіноварі), цирконію, гранітів, крейди, вапняків. Ведеться пошук алмазів. Першими поселенцями на цих землях були запорізькі козаки, які засновували свої «зимники» в стратегічно важливих пунктах.

Курортне місто Святогірськ знамените своїм унікальним печерним монастирем, висіченим у білосніжній крейдяній скелі, що височіє над Сіверським Дінцем. За легендою, скит організували ченці Києво-Печерської лаври, які дивом врятувалися під час навали Батия. З легкої руки письменника Антона Чехова Святогір’я носить неофіційну назву «Донецька Швейцарія».

 У місті Артемівськ розташований найбільший у Східній Європі завод шампанських вин, який виробляє «сонячний напій» за класичною технологією. Щорічно по всіх континентах розходяться мільйони пляшок ігристого вина, дбайливо витриманого в місцевих підвалах загальною площею 26 гектарів.

Заповідник «Хомутовський степ» на півдні Донецької області зберіг незайманий куточок Дикого Поля, який ніколи не бачив плуга. Тут знайшли притулок десятки видів реліктових рослин, зокрема, оспіваний у козацьких думах «сива» степова ковила. Білосарайська та Крива коси, які на кілька кілометрів проникають в Азовське море, навесні і восени служать «транзитним вокзалом» для незліченної кількості перелітних птахів.

Неподалік від обласного центру розташований найбільший в країні штучний ліс — Великоанадольський (2543 гектара). Його заклав понад півтора століття тому назад видатний науковець Віктор Графф, тим самим довівши можливість займатися лісорозведенням в посушливому степу. Зараз у центрі зеленого оазису ховається озеро з цілющими радоновими джерелами
 

Льві́всько-Воли́нський вугі́льний басе́йн — у Львівській і Волинській областях України, у західному напрямі продовжується на території Польщі. Охоплює площу близько 10 тис. км².

Львівсько-Волинський вугільний басейн розташований на північному заході України у верхній течії річки Західний Буг і є південно­-східною частиною Люблінського вугільного басейну, що знаходиться на території Польщі. Площа Львівсько-Волинського вугільного басейну – 1400 квадратних кілометрів, протяжність 190 км, середня ширина приблизно 60 км.

Пошукове буріння було почато в 1938 р. в межах Львівського воєводства. До початку Другої Світової війни з 11 свердловин було закінчено 7.

В 1946–1947 рр. трест «Львіввуглерозвідка» значно розширив площу науково-розвідувальних робіт на вугілля. Бурінням були охопленні не тільки Львівська область, але і західні райони Волинської області та Білорусі.

Балансові запаси вугілля — близько 29 млрд. т.

Дніпровський вугільний басейн розташований на території Житомирської, Вінницької, Київської, Черкаської, Кіровоградської, Запорізької і Дніпропетровської, частково Полтавської Миколаївськоїта Херсонської областей України.

За роки освоєння Дніпробасу накопичений значний геологічний матеріал території вугільного басейну та вугільних покладів зокрема. Перший етап охоплює проміжок часу з кінця ХVІІ ст. і до кінця ХІХ ст.

До другого етапу можна віднести період геолого-знімальних робіт, які дозволили систематизувати фактичний матеріал.

До третього етапу можна віднести період, в який розпочинається проведення крупномасштабної геологічної зйомки, розгортаються детальні пошуково-розвідувальні роботи на багатьох родовищах басейну, вивчення вугільних покладів окремих родовищ,

Виявлено близько 200 родовищ і вуглепроявів бурого вугілля. Площа 150 тис. км². Розвідані запаси бурого вугілля бл. 3 млрд т, з них придатні для відкритої розробки 0,5 млрд т. Пром. центр видобутку - м. Олександрія.

Дніпровський буровугільний басейн має 27 родовищ на території 5 центральних областей України.

Видобуток вугілля відкритим і підземним способами.

Балансові запаси — 2,24 млрд т, Олександріявугілля — найбільше підприємство дніпровського буровугільного басейну

Природний газ - горюча копалина, без якої важко уявити побут сучасної людини. Газ займає перші місця в паливно-енергетичних балансах більшості розвинених країн, це також важлива сировина для різних галузей промисловості. Існують безліч цікавих фактів про газ, про які багато хто з нас навіть не здогадуються.

Цікаві факти про газ.

 Газ, який існує як природна речовина, не має ні кольору, ні запаху. Але оскільки газ при неправильному застосуванні становить небезпеку, в нього додають речовину під назвою одорант - це дає можливість ідентифікувати характерний запах, що дозволяє людині виявити витік газу в побуті. 
 Цікаво, що про корисні властивості газу люди здогадувалися ще давно, так, наприклад, в давнину природний газ використовували для домашніх потреб. Відомо, що в I столітті н.е. один спостережливий перський цар наказав побудувати палацову кухню на тому місці, де газ виходив на поверхню. Вогонь в цій кухні горів день і ніч, що дозволяло заощадити на дровах, вугіллі, і тільки лише через багато століть люди навчилися видобувати газ самі, поставляючи його в необхідні місця.
 Ще одним не менш цікавим фактом про газ є те, що в 1971 р. геологи виявили улоговину, яка повністю була заповнена газом. Вчені вирішили її підпалити, щоб газ не виходив в атмосферу, оскільки концентрація його в цьому місці була висока, і ось речовина горить там і зараз, через десятки років, а це унікальне місце називають «Двері в пекло».
 Газ також використовували для освітлення, така система вуличного освітлення була популярна в 19 столітті, коли газ за спеціальною системою газопроводу подавався до вуличних ліхтарів.
 Рідке паливо перевозять в спеціальних танкерах, і найдовший танкер для транспортування газу досягає 345 метрів в довжину.
 В даний час наша планета подібно павутині обплутана мережами газопроводу, порівнюючи довжину екватора Землі і загальну довжину газопроводів, вчені говорять про те, що протяжність екватора в 20 разів менша.

Про походження слова «нафта» вчені дискутують досі. Більшість з них упевнені, що воно має турецьке коріння, а турки, в свою чергу, запозичили його. Інші лінгвісти ріднять назву корисних копалин з аккадським дієсловом «напатум» — «вогник». Є припущення, що це може бути і іранське запозичення слова «рідка речовина». Представляємо цікаві факти про нафту.

1. Нафта — не тільки чорне, а й по-справжньому живе золото. Адже в її основі лежить морська вода і планктон, що мешкав на Землі десятками мільйонів років тому.

2. Найбільшими запасами нафти з відомих сьогодні мають п’ять держав Перської затоки. На їх частку припадає 2/3 відкритих родовищ.

3. Всього одна крапелька «чорного золота» здатна зіпсувати 25 літрів питної води.

4. Нафта, що розлилася по поверхні океану, вважається екологічним лихом. Але в історії відомий випадок, коли вона стала не руйнувальницею, а рятівницею тварин. У 19-му столітті кити піддавалися масовому винищенню, бо їх жир ідеально підходив для використання в лампах. Він не чадів, не мав неприємного запаху і витрачався дуже економно. Використовували цю речовину і для інших цілей — наприклад, для виготовлення косметики, для змазування механізмів і для виробництва свічок. Популяція китів стрімко скорочувалася, найбільші тварини Землі виявилися на межі вимирання. Китам допоміг винахід гасу — продукт перегонки нафти.

5. На зорі автомобілебудування бензин, одержуваний, як відомо, з нафти, був вкрай дешевий і практично не користувався попитом. Адже покупку авто могли собі могли дозволити одиниці, а отже, необхідності у великій кількості бензину не було. Його більше набували з гігієнічною метою — як засіб проти вошей або для відмивання жирних плям на тканині.

6. В день ми витрачаємо приблизно стільки нафти, скільки природа створювала протягом півтори тисячі років. Це земне багатство не заповнюється, і коли-небудь, хоча в дуже віддаленому майбутньому, запаси нафти на Землі опиняться вичерпані.

7. Першими отримали нафту за допомогою буріння стародавні китайці, і сталося це в 4-му столітті до нашої ери. Вони виконали в грунті свердловину глибиною 240 м за допомогою труб, виготовлених з бамбука.

8. Всі родовища нафти умовно діляться на «слонів» (так називають гігантські джерела «чорного золота») і «мишей» (маленькі родовища). На частку «слонів» припадає приблизно 60% світового нафтовидобутку, на частку «мишей» — інше.... 

Торф — порода рослинного походження, утворена протягом тисяч років з недорозкладених рослинних залишків (трав, мохів та деревини), які внаслідок високої вологості та поганого доступу повітря мінералізувалися лише частково.

Давня назва торфу — займиста земля. Згадки про торф як «займисту землю», що нею західноєвропейці користувалися для нагрівання їжі, трапляються у «Природничій історії» (46 р. н. е.) римського історика Плінія Старшого.

Вік сучасних торфовищ вимірюється 5–10 тисячами років. Усі торф'яники зазвичай дуже заводнені й заболочені. Торф іноді вкритий невеликим шаром ґрунту, при цьому він утворює пальзи.

Торф горить повільно на всю глибину його залягання. Торф'яні пожежі охоплюють великі площі й важко піддаються гасінню, коли горить шар торфу значної товщини. Торф може горіти в усіх напрямках, незалежно від напрямку й сили вітру, а під ґрунтом він горить навіть під час помірного дощу й снігопаду.

Торф'яні пожежі рухаються повільно, по декілька метрів на добу, і відзначаються тим, що їх майже неможливо згасити. Вони небезпечні раптовими проривами вогню з під землі і тим, що їх край не завжди помітний. Ознакою підземної торф'яної пожежі є характерний запах гарі, місцями з під землі просочується дим, а сама земля гаряча. Торф вигоряє зсередини, утворюючи порожнини, в які можна провалитися й згоріти. Температура в товщі торфу, охопленого пожежею, більше тисячі градусів.

• У Європі, наразі набули поширення торф’яні ванни, що мають лікувальні властивості. У багатьох відомих SPA-салонах застосовують торф’яні ванни для лікування ревматизму і артриту.
• Торф вже відомий і як ліки. З нього виробляють ряд лікувальних препаратів. Наприклад, «торфот», який є незамінним при лікуванні хвороб серця, нирок, екземи, відшарування сітківки ока.
• До складу торфу входять волокна, які можна використовувати при виготовленні тканин. У Фінляндії, наприклад, вже існує одяг, тканини, виготовлені із застосуванням торфу.
• Торф може бути використаний як абсорбуючий матеріал при ліквідації екологічних аварій різного типу, наприклад суміш торфу і активованого вугілля використовується для очищення повітря, а оброблений торф застосовується для поглинання нафти з поверхні океану або узбережжя, для очищення стічних вод від ряду барвників, фенолу, нітратів, фосфатів, іонів важких металів, жирів, протеїнів.
• Ескімоси будують свої житла з двох шарів: внутрішнього – торфу і зовнішнього снігу.
• Верхній шар сфагнового торфу може застосовуватися в целюлозно-паперовій промисловості для виготовлення твердих сортів паперу, картону.
• При хімічній переробці кускового торфу під дією високих температур відбувається виділення до 98% вуглецю – так отримують вуглецевий відновлювач металу – кокс, який має широке застосування в металургії.
• Торф’яні фільтри використовуються в акваріумах. Більшість тропічних вод мають більшу чи меншу кислотність. Йдеться про гумінові кислоти, які виділяються деревиною і листям. Воду для акваріума пропускають через торф, щоб вона вбирала в себе речовини, що містяться в ній. Багато видів декоративних риб походять з особливо чистих і «кислих» вод, тому використовуючи торф можна створити для них умови, близькі до природних.
• Перша згадка про Віскі (Whisky) датується 1494 роком, а широке поширення досягла в 1700 році. З тих часів і до сьогодні при виготовленні Шотландського Віскі використовується торф. Торф надає віскі незрівнянного запаху і смаку. Солодовий віскі, так само як і коньяк або арманьяк, володіє унікальною серед міцних алкогольних напоїв особливістю надавати специфічний смак залежно від місця виробництва.