Біологічна казка "Подорож Краплинки води"

  Був чудовий літній день. Все навкруги про щось гомоніло. Природа була повна щастя та краси. На небі світило яскраве сонце, яке своїм промінням зігрівало землю. Кольорові метелики перелітали з квітки на квітку. Та раптом насунулись хмари і почав іти дощ.  Усі організми, що мешкали на галявині, були безмежно раді. Адже крім тепла та енергії Сонця для  нормального функціонування їм життєво необхідною є вода. Земля також була дуже щасливою, оскільки вода живить її.

   Після того як пройшов дощ, на небі з’явилась різнобарвна веселка, а маленька Краплинка, що залишилась, вирушила у цікаву подорож. Найперше куди вона потрапила – був грунт. Опинившись у повній темряві, нашій мандрівниці стало страшно, і вона захотіла вибратись з неї.

     Краплинка міркувала: «Я – маленька часточка води, а вода, як відомо, з розчиненими у собі мінеральними речовинами з ґрунту потрапляє у кореневі волоски всисної зони кореня рослини, а тоді у клітини ксилеми – судини, по яких здійснюється її висхідний рух (від кореня до надземних частин рослини)».

   Тому вона вибрала такий маршрут:  спочатку завітала в корінь – вегетативний орган рослини,  далі, рухаючись ксилемою, мандрівниця прямувала по стеблу рослини і опинилась у листку. У судинно-волокнистому пучку – жилці вона подумала: «Куди ж далі?». Тоді вирішила рухатись по міжклітинниках  губчастої тканини.  Наступним пунктом її подорожі став продих, замикаючі клітини якого не давали мандрівниці рухатись далі. Краплинка не знала, що робити і як бути. Та раптом вона помітила маленьку продихову щілинку, яка  утворилась між клітинами продиху, і зраділа: «Ура! Нарешті вихід знайдено!»      І    випарувалась через продих у шкірці листка.

   Ось такою цікавою та дивовижною була подорож маленької Краплинки!