Біологічні основи вирощування пшениці

Біологічні основи вирощування пшениціПрезентацію підготувала студентка 3 курсу ФПН ЛНУ імені Тараса Шевченка. Левченко (Зоріна) Ірина

ЗМІСТ РОБОТИГосподарське значення. Біологічні особливості. Попередники. Характеристика вирощування та удобрення. Площі вирощування культури в Україні, нашому регіоні. Висновки.

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ Пшениця займає перше місце в світі за посівними площами (біля 230 млн. га) і валовим збором (понад 530 млн. т). і є однією з основних зернових культур. В Україні висівають у середньому 6,5 млн. га, або 40 % площі всіх зернових. Пшениця, як свідчать археологічні дані, вирощувалась ще 10 тис. років до нашої ери в Єгипті, а також в Азії і Європі.

Поширеність цієї культури зумовлена її високою біологічною пластичністю щодо екологічних умов і, перш за все, високою поживністю зерна, з якого отримують багато харчових продуктів. Визначальною ознакою хлібопекарської якості зерна пшениці є вміст у ньому клейковини, основним компонентом якої є прості білки гліадин і гліацин. Так, клейковина м'яких пшениць на 80% складається з цих білків, тому і хліб з борошна таких пшениць пухкий. Клейковина ж борошна твердих пшениць містить мало гліадину і гліацину, тому вона пружна і тягуча. З борошна твердих пшениць виготовляють макарони, вермішель, манку тощо. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ

На території України пшениця з'явилася в культурі у 4-3 тисячолітті до н.е.; у VI ст. до н.е. і згодом пшениця була важливим предметом експорту з Південної України до Греції та Риму. Археологічні дослідження показують, що аж до середньовіччя на території України в культурі використовувалися двозернянка-полба (T.dicoccum) та однозернянка (T.monococcum), зі значним переважанням першої. Також серед археологічних зразків подекуди зустрічається спельта (T.spelta). БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

У ранню княжу добу пшениця втратила своє значення проти проса і жита. Щойно після розорання Степу і поширення на ньому посівів пшениці, вона стала у XIX ст. головною зерновою культурою України і найважливішою з експортних. У 1913 посівна площа пшениці займала на території УРСР 8,9 млн га (ячменю 5,8 млн га, жита 4,5 млн га), або 31,8% всієї посівної площі і 36,0 % зернових; у тому числі озима пшениця становила 3,1 і яра 5,8 млн га. Загальний збір озимої пшениці становив 3,6, ярої — 4,3 млн т. На Правобережній і Західній Україні була поширена майже винятково озима пшениця, на Лівобережжі й у степу переважала яра, в Криму озима. БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

За характером звільнення зерна від квіткових лусок за звичайного обмолоту пшеницю поділяють на:- голозерні форми (пшениця м'яка, тверда);- плівчасті (полба, колхідська двозернянка). За числом хромосом серед пшениць виділяють чотири генетичні групи:1) диплоїдна - містить 14 соматичних хромосом (однозернянка культурна);2) тетраплоїдна - 28 соматичних хромосом (тверда пшениця, двозернянка);3) гексаплоїдна - 42 соматичні хромосоми (м'яка пшениця, карликова, спельта);4) октаплоїдна - 56 соматичних хромосом (один вид - грибобійна пшениця). БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ Серед зернових хлібів пшениця має найрізноманітніший видовий склад - біля 28 видів. Пшеницю кожного виду за зовнішніми ознаками колоса і зерна поділяють на різновидності. Наприклад, м'яка пшениця має дві найбільш поширені різновидності - Erytrospermum - остиста форма і Lutescens - безоста форма, які мають жовті та неопушені колоси і червоне зерно.

МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ За морфологічними особливостями види пшениці об'єднують у дві групи: пшениці справжні, або голозерні і полб'яні, або плівчасті. Плівчасті, на відміну від голозерних, утворюють ламкий колос, який у достиглому стані при легкому надавлюванні ламається на окремі колоски з зерном разом із члениками стрижня. При обмолочуванні голозерних пшениць у бункер комбайна надходить зерно без лусок. До голозерних пшениць належать: м'яка, тверда, тургідум, карликова, круглозерна, польська, карталінська, а до плівчастих — спельта, однозернянка, двозернянка, Маха, Тимофєєва та інші дикі види. Серед усіх видів найбільше поширення і значення мають м'яка та тверда пшениці. Їхні посіви перевищують 98 % загальної площі пшениці. При цьому на частку м'якої в Україні припадає 90 % площі.

М'яка пшениця (T. aestivum L.) — однорічна озима або яра трав'яниста рослина з мичкуватою кореневою системою, яка проникає до ґрунту на глибину 1—1,5 м і більше. Стебло — прямостійна соломина, заввишки у низькорослих (карликових і напівкарликових) сортів — 60—90 см, середньорослих — 100—110, високорослих — 110—125 см; складається з 4—7 міжвузлів. Пшениця відзначається підвищеною кущистістю, утворюючи в середньому 3—5 стебел від одного кореню. Листки у м'якої озимої пшениці майже голі, ярої — опушені, завдовжки 15—25 см і більше, завширшки 1—2 см. МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

ПОПЕРЕДНИКИ Пшениця вибаглива до попередників і знижує урожайність при повторному вирощувані на 15-20, а при сівбі третій рік підряд - до 30-35% і більше. При беззмінному вирощуванні урожаї знижуються навіть при внесенні додаткової кількості добрив. Основною причиною зниження врожайності є прогресуюче поширення хвороб, шкідників і бур`янів. Пшеницю не слід розміщати не лише після пшениці, а й після інших злакових хлібних культур (крім кукурудзи), які мають спільних збудників хвороб, шкідників і бур`яни.

Набір попередників, які забезпечують високі врожаї озимої пшениці в різних зонах України неоднаковий, але всі вони повинні відповідати принаймі одній вимозі - бути надійними щодо накопичення достатньої кількості продуктивної вологи на початок сівби. Ці культури повинні рано звільняти поле та не висушувати грунт на велику глибину. Такими у Степу України є чисті і зайняті пари. Добрими парозаймаючими культурами є вирощувані на зелений корм озимі жито, пшениця, тритикале, вико- і горохо-вівсяні сумішки, еспарцет на один укіс, кукурудза, яка збирається до викидання волотей, а також інші культури, які збираються не пізніше червня місяця. Добрими попередниками є горох, сочевиця, чина. В богарних умовах не слід висівати після сорго, суданської трави, соняшника, кукурудзи на зерно, трав другого-третього року використання. ПОПЕРЕДНИКИ

ОБРОБІТОК ГРУНТУ Обробіток грунту повинен диференціюватись залежно від грунтової зони, попередників, типу забур`янення, вологозабезпеченості, часу збирання попередника. Підготовку грунту слід починати без розриву в часі після збирання попередника. Потрібно пам`ятати, що утримання поля чистим від бур`янів і сходів падалиці від збирання попередника до сівби пшениці є важливим заходом боротьби з багатьма шкідниками пшениці і хворобами.

ОБРОБІТОК ГРУНТУ Весною обробіток чорного пару починають із "закриття" вологи боронами БЗСС-1.0, БЗТС-1.0 в 1-2 сліди. Протягом весни і літа проводять різноглибинний обробіток, який забезпечував би максимальне збереження вологи і знищення бур`янів. Після закриття вологи, коли з`являться сходи бур`янів, проводять культивацію культиваторами КШП-8, КЗБ-21, КПЭ-9 на глибину 10-12см, а на забур`янених багаторічними бур`янами полях - на глибину 12-14см з одночасним боронуванням. Наступні культивації проводять по мірі з`явлення бур`янів з поступовим зменшенням глибини на 1-2см. Не слід зловживати частими культиваціями. Слід максимально використовувати боронування широкозахватними агрегатами, особливо якщо немає багаторічних бур`янів, проводячи боронування тоді, коли проростки бур`янів знаходяться в стадії "білої ниточки" під поверхнею грунту. Борони незрізаними ребрами спрямовують вперед по ходу агрегата.

Серед хлібних культур озима пшениця є однією з найвибагливіших до родючості грунту. Добрива підвищують її урожайність на всіх типах грунтів. На утворення 10ц зерна і відповідної кількості соломи пшениця забирає з грунту 30-40 кг азоту, 10-14кг фосфору, 18-25кг калію. Система удобрення пшениці складається з основного удобрення, внесення добрив у рядки під час сівби та підживлень під час вегетації. В основному удобрені, яке вносять під основний обробіток грунту, використовують гній та гнойові компости (у Степу - 18-20т/га, Лісостепу - 25-30; Полісі - 30-35т/га) та 80-90% фосфорно-калійних добрив. Вищою є ефективність гною в зоні достатнього зволоження та після непарових попередників. Внесення гною під попередник і під озиму пшеницю безпосередньо забезпечує майже однаковий приріст урожайності. Добрі результати від внесення гною в поєднанні з мінеральними добривами в половинних нормах. По парових полях вища ефективність фосфорно-калійних добрив, по непарових - азотних. УДОБРЕННЯ

ПЛОЩІ ВИРОЩУВАННЯ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ Пшениця м'яка або звичайна (Triticum aestivum L.) використовується як основний компонент хлібних виробів. Пшениця тверда (Triticum durum Desf.) використовується для виготовлення макаронного тіста та для покращення звичайних хлібних виробів. Також в Україні в помітних кількостях вирощуються такі види пшениці, як полба (Triticum dicoccum — використовується для виготовлення крупи), пшениця карликова (Triticum compactum — використовується для вироблення розсипчастої випічки), пшениця спельта (Triticum spelta), пшениця польська (Triticum polonicum), пшениця англійська, або тургідум (Triticum turgidum).

ПЛОЩІ ВИРОЩУВАННЯ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ У 2015 році в Україні було вирощено 26-27 млн тонн пшениці, у Вінницькій області було вирощено найбільше — 2,2 млн тонн. Близько 15 млн тонн пішло на експорт, Україна останні роки входить до десятки найбільших експортерів пшениці у світі. Найбільшим покупцем української пшениці є Єгипет, далі Таїланд, Індонезія, Судан, Південна та Північна Кореї. Під пшеницю відведено 6,7 млн га земель (22 % всіх сільськогосподарських земель), середня врожайність 3,9 т з гектара (для порівняння в Європі найвищі врожаї в Ірландії — 10 т, а рекорд у 2010 в Новій Зеландії 13 т, при чому у Венесуелі врожайність лише 0,3 т з га).

Сучасна технологія виробництва зернових культур базується на помітному збільшенні енерговитрат на техніку, добрива, пестициди та ін. Тому по-господарськи правильне використання енергії (земної — непоновлюваної та сонячної— поновлюваної) необхідно розглядати як одну з важливих умов збільшення виробництва продукції сільського господарства. Запровадження енергетичного аналізу дозволяє оцінювати ефективність інтенсивних ресурсо- і енергозберігаючих технологій у рільництві. Такий підхід дає можливість вивчити доцільність використання в землеробстві добрив, застосування пестицидів, палива, різних типів тракторів, автомобілів, сільськогосподарських знарядь, природних ресурсів, грунтово-кліматичних умов сонячної радіації та інших факторів, що впливають на формування врожаю та його якість. ВИСНОВКИ

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!