Битва за Бахмут: деякі уроки сучасної гібридної війни

БИТВА ЗА БАХМУТ: ДЕЯКІ УРОКИ СУЧАСНОЇ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ

Приймак Володимир, студент 4 курсу

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Науковий керівник: к.і.н., ст. викл. Приймак В. О.

Гібридна війна є однією з найбільш складних форм сучасного збройного конфлікту, що поєднує військові, економічні, інформаційні, політичні, дипломатичні, кібератаки та спеціальні операції із залученням нерегулярних військових формувань і терористичних угруповань. Концепцію «гібридної» війни висловив вперше генерал Джеймс Н. Меттіс у вересні 2005 року під час конференції з оборони, організованої Інститутом ВМС США та Асоціацією Корпусу морської піхоти. Пізніше ця концепція була опублікована спільно з Ф. Гоффманом у листопаді 2005 року у статті під назвою «Майбутня війна: зліт гібридних воєн». Гоффман висловлює думку, що у майбутньому ми зіткнемося не з рядом противників, кожен з яких обирає який-небудь окремий, нетрадиційний або інший спосіб опору, а з противниками, які одночасно використовують усі доступні методи опору, виявляючи їх у вигляді мультимодальних (змішаних) або «гібридних» воєн [1].

У своїх працях Магда Є. [2], Брехуненко В., Ковальчук В., Ковальчук М., Корнієнко В. [3, c.56] та низка військових аналітиків аналізують природу гібридної війни, її структуру, основні методи ведення бойових дій, а також політичні та інформаційні аспекти конфлікту, не формуючи концепцію, а розглядаючи її застосування у сучасних збройних конфліктах. Вони вказують на принцип комплексного впливу на супротивника. Основні аспекти, які вони розглядають, включають використання неконвенційних методів поряд із традиційними бойовими діями, що дозволяє агресору уникати офіційного визнання військової агресії, застосовувати інформаційні операції, економічний тиск, використання проксі-сил і диверсійні методи, що забезпечують контроль над ситуацією через політичний, економічний та інформаційний вплив.

Битва за Бахмут є яскравим прикладом гібридного конфлікту в рамках російсько-української війни. Бойові дії тривали з серпня 2022 року по травень 2023 року, охоплюючи міську агломерацію, що мала стратегічне значення для контролю логістичних шляхів у Донецькій області. Населення до початку широкомасштабного вторгнення складало 73 тисячі осіб, протягом бойових дій кількість цивільних скоротилася до менш ніж 5 тисяч. Згідно з даними Генерального штабу ЗСУ, рівень руйнувань міської інфраструктури перевищив 80%, що свідчить про реалізацію стратегії урбіциду — масованого знищення міст із метою повного демографічного, економічного та соціального знищення [4].

Бойові дії характеризувалися високою інтенсивністю застосування артилерії, авіаційних ударів, реактивних систем залпового вогню, фугасних авіаційних бомб, бронетанкової техніки та штурмових загонів, сформованих із регулярних та нерегулярних підрозділів, зокрема найманців ПВК «Вагнер». Аналіз тактики ведення бою демонструє застосування методів зонального оточення, методики тактичного мішка, багатоетапного артилерійського впливу, а також штурмових хвиль. За оцінками Інституту вивчення війни (ISW), середній термін життя бійця ПВК «Вагнер» у зоні активних бойових дій не перевищував 7 діб через використання тактики «м’ясних штурмів» [4].

Стратегія оборони базувалася на принципах глибокої ешелонованої оборони, що включала інженерні укріплення, використання природного рельєфу, контроль домінуючих висот та тактичну маневреність підрозділів. Основу оборонної операції становили підрозділи 93-ї механізованої бригади, 3-ї штурмової бригади, 56-ї мотопіхотної бригади, 112-ї бригади територіальної оборони та окремих спецпідрозділів ГУР МО України. Підрозділи здійснювали контратаки для знищення резервів супротивника та перехоплення ініціативи [4].

Елементом у протидії наступальним діям противника стало масоване використання ударних FPV-дронів, безпілотних літальних апаратів стратегічного та тактичного рівня, мобільних артилерійських груп та реактивних систем HIMARS. Радіоелектронна боротьба забезпечувала придушення ворожих засобів зв’язку, що значно ускладнювало координацію атакуючих підрозділів. Інформаційні кампанії стали важливим аспектом бойових дій. Російська сторона активно використовувала дезінформацію та пропагандистські наративи про «оперативне оточення міста», тоді як Генеральний штаб України здійснював контрінформаційну боротьбу, наголошуючи на високих втратах супротивника та стратегічному виснаженні [5].

Після захоплення Соледара у січні 2023 року противник активізував атаки з метою встановлення повного контролю над логістичними шляхами постачання ЗСУ. Бойові дії у районі дороги T0504 стали одними з найінтенсивніших, що змусило українське командування залучити резервні підрозділи. За оцінками британської розвідки, втрати особового складу ЗС рф у цьому секторі перевищили 20 тисяч осіб. Паралельно велися бої у напрямку Часового Яру, що мав ключове значення для забезпечення стійкості оборони [6].

Контрнаступальні дії ЗСУ навесні 2023 року дозволили взяти під контроль стратегічні висоти поблизу Кліщіївки та Андріївки, що змусило противника перегрупувати сили та перекинути додаткові резерви. Звільнення Андріївки у вересні 2023 року стало важливим тактичним досягненням, оскільки дозволило розпочати операцію з подальшого відкидання супротивника у районі Бахмута.

Отже, результати здійсненого аналізу дозволяють зробити висновок про критичну роль глибокої ешелонованої оборони, що включає багаторівневу систему укріплень, використання природного рельєфу, а також ефективне маневрування підрозділів. Висока щільність артилерійського вогню у поєднанні з ударними безпілотними системами забезпечила перевагу у вогневому впливі та значною мірою сприяла стримуванню наступу супротивника. Відтак, можна впевнено стверджувати, що інформаційний компонент війни є не менш важливим, ніж військові операції на полі бою. Військові аналітики наголошують на необхідності активної інформаційної протидії, яка дозволяє нівелювати ефект від дезінформації та пропагандистських кампаній противника.

Отже, сформулюємо основні уроки битви. По-перше, міська війна потребує комплексного підходу, що поєднує тактичну мобільність, інтеграцію новітніх технологій і розвідку в реальному часі. По-друге, ефективна оборона можлива лише за умови грамотної координації підрозділів, створення запасних маршрутів постачання та гнучкої логістики. По-третє, гібридний характер конфлікту передбачає не лише військову боротьбу, а й економічний, інформаційний та дипломатичний тиск.

Таким чином, адаптація до нових викликів сучасної війни потребує інноваційних підходів, інтеграції високотехнологічних рішень та зміни стратегічного мислення. Узагальнення отриманого досвіду стане основою для подальших розробок у сфері військової науки, що дозволить ефективніше планувати оборонні операції та протидіяти гібридним загрозам.

ДЖЕРЕЛА

1. Концепція «гібридної» війни та її складові.Центр безпекових досліджень "СЕНСС". URL: https://censs.org/concept-of-hybrid-warfare-and-its-components/

2. Магда Є. Гібридна агресія Росії: уроки для Європи. Київ: Каламар, 2017.

3. Брехуненко В., Ковальчук В., Ковальчук М., Корнієнко В. «Братня» навала. Війни Росії проти України XII‒XXI ст. За заг. ред. В. Брехуненка. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. Київ., 2016. 248 с.

4. Битва за Бахмут. Хроніка оборони міста-фортеці. Радіо Свобода. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/bytva-za-bakhmut-onlayn/32218858.html 

5. Америки Г. Російська пропаганда активна та ефективна – результати трьох досліджень. Голос Америки Українською.URL: https://www.holosameryky.com/a/rosija-dezinformatsija-ukrajina-vijna/6978977.html

6. Кузьменко С., Тимошенко Д., Реалії Д. Урбіцид на Донбасі: навіщо Росія стирає на порох міста сходу?. Радіо Свобода. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/donbas-rosiya-ruynuvannya-okupatsiya/33118858.html